Ухвала суду № 53489758, 16.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №760/7439/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10314/2015 /2014Головуючий у суді першої інстанції: Лазаренко В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І. 16 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.

суддів Поливач Л.Д., Усика Г.І.. при секретарі Абдуллаєвої Е.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року в справі за позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про визнання законним користування кімнатою в гуртожитку,-

В С Т А Н О В И Л А :

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» звернувся з позовом, в якому просив виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 в м. Києві, без надання іншого жилого приміщення. Позивач посилається на те, що він є розпорядником (балансоутримувачем) вказаного гуртожитку. Для поселення в спірне житлове приміщення ОСОБА_3 у 2004 році було надано тимчасовий дозвіл на проживання відповідно до Угоди № 109 та за проханням ОСОБА_3 строк проживання його родини було неодноразово продовжено. 16.07.2014 року на засіданні Ради з житлових та соціально - побутових питань НТУУ «КПІ» ухвалено рішення відмовити ОСОБА_3 у продовженні терміну проживання у гуртожитку. Таким чином, з 17.07.2014 року відповідачі безпідставно займають кімнату НОМЕР_1 у вказаному гуртожитку та не реагують на неодноразові звернення звільнити кімнату, чим порушують права позивача. Крім того, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» зазначає, що спеціального ордеру відповідачам на вселення в спірну кімнату не видавалося, відповідачі у гуртожитку не зареєстровані.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічною позовною заявою до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про визнання законним користування кімнатою в гуртожитку. Посилається на те, що у лютому 1997 року він закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» та влаштувався на роботу до НТУУ «КПІ», де працював з лютого 1997 року по липень 2015 року. Під час навчання він проживав у гуртожитку АДРЕСА_2, в якій він був прописаний та мав ордер на поселення. Після працевлаштування йому було надано службову кімнату АДРЕСА_3 Він працював і працює до цього часу в НТУУ «КПІ», займає спірну кімнату в зв'язку з роботою, іншого житла не має, а тому на його думку він має законні підстави користуватися спірною кімнатою НОМЕР_1.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» витрати на оплату судового збору в сумі 121,80 грн. з кожного. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзіОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов, а у задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що поселився у гуртожиток № 22 НТТУ «КПІ» у кімнату 5-22 під час навчання на підставі ордеру. Після навчання влаштувався на роботу до НТТУ «КПІ» та продовжував проживати у кімнаті 5-22. У 2004 році переїхав проживати до іншої кімнати у цьому ж гуртожитку, відповідно до укладеної угоди. Таким чином, з гуртожитку він не виїжджав, а лише змінилася кімната, тому заселення у гуртожиток на підставі ордеру законне. Крім того, судом також не застосовано норми Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988 року «Про службові і жилі приміщення», відповідно до п.35 якої без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у п.34 цього Положення, не може бути виселено: осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. Оскільки ОСОБА_3 пропрацював у позивача 19 років на посаді слюсаря сантехніка, суд не мав підстав для його виселення без надання іншого жилого приміщення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача - ОСОБА_6, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 127 ЖК України, п. 2,3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.ст. 128,129 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно ст.ст. 763, 764, 810, 822 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором; за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Судом встановлено, що кімната НОМЕР_1 розташована в студентському гуртожитку АДРЕСА_1 що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», не є службовим житлом.

Як вбачається з листа Міністерства освіти і науки України від 03.12.2010 року за № 1/11-11028, вищевказаний гуртожиток переданий у користування і знаходиться на балансі НТУУ «КПІ», відноситься до сфери управління міністерства і є державною власністю (т.1 а.с.6-8).

Наказом ректора НТУУ «КПІ» № 4-85 від 03.09.2001 року «Про встановлення статусу жилих будівель, які знаходяться на балансі НТУУ «КПІ» для гуртожитку АДРЕСА_1, встановлено статус студентського гуртожитку для проживання сімейних студентів, аспірантів, докторантів НТУУ «КПІ» (т.1 а.с.9).

09.04.1993 року ОСОБА_3 був виданий ордер № 632 на вселення в кімнату АДРЕСА_1 як студенту на період його навчання (т.1 а.с.44).

В 2004 році між сторонами була укладена Угода № 109, відповідно до якої сторони домовилися про те, що наймач, ОСОБА_3, з сім'єю: ОСОБА_8 та ОСОБА_4, тимчасово (на період дії угоди) розміщується в студентському гуртожитку № 22, кімната 813, кількість ліжко-місць 4; термін дії Угоди встановлено з 05.10.2004 до 05.10.2005 (т.1 а.с. 119).

Дія строку вищевказаної Угоди № 109 про тимчасове розміщення в студентському гуртожитку припинена 05.10.2005 року. Іншої угоди між сторонами не укладалося.

16.07.2014 року на засіданні Ради з житлових та соціально-побутових питань НТУУ «КПІ» ухвалено рішення про відмову ОСОБА_3 у продовженні терміну проживання в гуртожитку №22 (т.2 а.с.2-5).

Попередженням від 13.03.2015 року НТУУ «КПІ» повідомив ОСОБА_3 , що на підставі вищевказаного рішення йому відмовлено в продовженні проживання в гуртожитку та заявлено вимогу про звільнення кімнати. З цим попередженням ОСОБА_3 ознайомився 16.03.2015 року (т.1 а.с.12), проте відповідачі у встановлений договором строк кімнату не звільнили.

Оскільки в спірне житлове приміщення відповідачі поселилися як тимчасові мешканці на підставі цивільно - правової угоди, строк дії якої закінчився, а відповідним рішенням Ради з житлових та соціально-побутових питань НТУУ «КПІ» 16.07.2014 року ОСОБА_3 відмовлено у продовженні терміну проживанні у гуртожитку, суд прийшов до вірного висновку про їх виселення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 спеціального ордеру на вселення до кімнати АДРЕСА_1 не видавалося.

А тому посилання, що він займає спірне приміщення на підставі ордеру №632, який йому було видано на вселення до кімнати АДРЕСА_2 колегія не приймає до уваги.

Відповідно до п.3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988р. №37, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Згідно п.21 Положення №37, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

ОСОБА_3 не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що кімната АДРЕСА_1 надавалася йому як службове приміщення у зв'язку з його роботою.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування до правовідносин вказаного спору положень ПостановиРади Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988 року «Про службові і жилі приміщення».

З'ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд прийшов до вірного висновку про безпідставність зустрічного позову.

Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-