Постанова № 53489552, 09.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа № 917/2343/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря Литвинової К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Єфременка О.О. (довіреність №14-88 від 18.04.2014р.),

відповідача - Рубан Н.Б. (довіреність №4842 від 21.09.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4706 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.15р. у справі №917/2343/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", м.Комсомольськ,

про стягнення 691 420,65 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2015р. (суддя Кльопов І.Г.) відмовлено у задоволенні позову про стягнення 60687,00 грн. пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13/3979-ТЕ-24 від 25.09.2013р.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скарга обґрунтована тим, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором про організацію взаєморозрахунків №757/30 лише 28.10.2014р., сплативши суму основного боргу у розмірі 536375,53 грн. Таким чином, договір про організацію взаєморозрахунків набрав чинності лише 28.10.2014р. Отже, на думку позивача, у нього відсутні підстави для нарахування пені тільки після вказаної дати-28.10.2014р. Позивач вважає, що заявлена в суді першої інстанції вимога щодо стягнення пені у розмірі 60687,00 грн., нарахованої до 28.12.2014р., є цілком законною та підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки її нарахування здійснювалось до набрання чинності договору про організацію взаєморозрахунків №757/30.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В листопаді 2014р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з комунального виробничого підприємства «Комсомольськтеплоенерго» 691420,65 грн., з яких 536375,53 грн. основного боргу, 13451,92 грн. 3% річних, 60687,00 грн. пені та 80906,20 грн. інфляційних втрат за порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3979-ТЕ-24 від 25.09.2013р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.12.2014р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р., позов задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 536375,53 грн. на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України. Визнано недійсним положення п. 9.3 договору № 13/3979-ТЕ-24 від 25.09.2013р., укладеного між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та КВП "Комсомольськтеплоенерго". Стягнуто з відповідача інфляційні в розмірі 80 906,20 грн. і 3 % річних в розмірі 13451,92 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 16.03.2015р. та рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014р. скасовано в частині визнання недійсним п.9.3. спірного договору та в частині відмови у стягненні нарахованої пені у розмірі 60678,00 грн. матеріали справи скеровано для нового розгляду позовних вимог про стягнення пені у розмірі 60678,00 грн. до господарського суду Полтавської області.

При цьому, постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій відмовили позивачу у стягненні 60 687, 00 грн. пені з огляду на те, що розрахунок пені, здійснений позивачем за 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом, тобто з порушенням положень статті 232 Господарського кодексу України приписами якої визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Разом з тим суди не врахували, що за позовом про стягнення пені судові необхідно встановити з якого періоду у спірних відносинах починається нарахування пені та на яку дату спливає 6 місяців для такого нарахування.

18.08.2015р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позов обґрунтовано тим, що 25.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", продавцем, та Комунальним підприємством теплового господарства "Комсомольськтеплоенерго", покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3979-ТЕ-24, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору протягом вересня - грудня 2013 року продавець передав по актах приймання-передачі, а покупець прийняв природний газ в обсязі 9 839,878 тис. м3, на загальну суму 12882368,27 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати поставленого природного газу виконав в повному обсязі, але з порушенням строків встановлених договором.

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача за поставлений у 2013р. природний газ становила 536 375,53 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем п.6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню у розмірі 60687,00 грн., яка нарахована за зобов'язанням за жовтень 2013р. за період з 14.11.2013р. по 02.12.2013р. у розмірі 6562,28 грн., за зобов'язанням за листопад 2013р. за період з 14.12.2013р. по 27.12.2013р. у розмірі 6820,44 грн., за зобов'язанням за грудень 2013р. за період з 14.01.2014р. по 13.07.2014р. у розмірі 47304,28 грн., тобто за період, передбачений законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Комсомольської міської ради Полтавської області, Департаментом житлово-комунального господарства Комсомольської міської ради Полтавської області, НАК «Нафтогаз України» та КВП «Комсомольськтеплоенерго» укладений договір про організацію взаєморозрахунків №757/30.

Відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків №757/30 від 14.10.2014р. предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014р. №30.

Відповідно до п. 9 договору про організацію взаєморозрахунків Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго" перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" кошти в сумі 536375,53 грн, у тому числі ПДВ 89395,92 грн, для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором від 25 вересня 2013р. №13/3979-ТЕ-24.

Відповідно до п. 11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони у графі платіжного доручення "призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014рік", а також дату і номер договору.

Відповідно до п. 17 вказаного договору сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

За цим договором про організацію взаєморозрахунків відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 536375,53 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3 від 28.10.2014р. (а.с.161).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення пені, передбаченої п.7.2 договору № 13/3979-ТЕ-24 від 25.09.2013р., відсутні, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до п.17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків №757/30.

Дана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 01.07.2015р. у справі №924/1230/14.

За таких обставин посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що заявлена в суді першої інстанції вимога щодо стягнення пені у розмірі 60687,00 грн. є цілком законною та підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки її нарахування здійснювалось до набрання чинності договору про організацію взаєморозрахунків №757/30, є необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачеві у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення пені, як таких, що не підтверджені належними доказами, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, а відтак, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.15р. у справі №917/2343/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16.11.2015р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Фоміна В. О.