Постанова № 53489318, 09.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа№ 910/904/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача - Селютін К.С. за довіреністю від 12.01.2015;

відповідача: Дудник А.О. за довіреністю від 06.01.2015;

третьої особи - Дзюбайло О.О. за довіреністю від 17.01.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015

у справі № 910/904/15-г (головуючий суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еір Київ Карго"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №720/02.1.2-24-162 від 11.11.08 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/904/15-г позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 720/02.1.2-24-162 від 11 листопада 2008 року у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до Договору оренди № 720/02.1.2-24-162 від 11.11. 2008 року нерухомого майна, що належить до державної власності

м. Київ "_"______2015р.

Ми, що нижче підписалися, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (надалі - Орендодавець), в особі начальника Регіонального відділення _______, що діє на підставі Положення з однієї сторони, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі -Балансоутримувач), в особі Генерального директора ____, який діє на підставі Статуту з другої сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕІР КИЇВ КАРГО", (надалі - Орендар), в особі Директора Оразова Мердана Атаджановича, з третьої сторони, (разом надалі - Сторони) уклали цю додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 року, про наступне:

1. Сторони домовились, що термін дії Договору продовжено на строк, що становить Два роки і Одинадцять місяців, що діє з дати підписання даної додаткової угоди.

2. Усі інші умови Договору залишаються без змін.

3. Додатковий договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, та являється невід'ємною складовою частиною Договору. Додатковий договір дійсний протягом дії Договору.

4. Додатковий договір укладений в 3-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еір Київ Карго" 1218 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме: позивачем істотно порушувались умови договору оренди та не був сплачений авансовий платіж, тому продовження дії договору не вбачалось за можливе; також не погоджується із визначеною ставкою орендної плати 18%, оскільки позивач здійснює діяльність митного брокера і орендна ставка повинна становити 40%, окрім цього підписання додаткової угоди є його правом, а не обов'язком.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області по справі № 910/904/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О. (головуючий), Шевченко Е.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 910/904/15-г. Розгляд апеляційної скарги призначений на 06.07.2015.

11.06.2015 позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких вважає доводи апелянта необґрунтованими, оскільки позивачем було сплачено авансовий платіж; орендна плата повинна обраховуватись за ставкою 18%, оскільки ставка 40% встановлена для брокерських контор, а позивач є транспортним підприємством та не є брокерською конторою, також вказує, що у зв'язку із відсутністю заяви про припинення договору відповідач зобов'язаний укласти додаткову угоду про продовження дії договору, тому просить залишити оскаржуване рішення без змін.

15.06.2015 третя особа подала письмові пояснення, у яких вказує, що діяльність підприємств з перевезення вантажів (митний брокер), на відміну від брокерської контори, не належить до фінансової установи, саме за розміщення якої (брокерської контори) визначено орендну ставку в розмірі 40%; у встановлений строк жодна із сторін договору оренди не заявила про наміри щодо його припинення, при цьому Міністерство інфраструктури України та третьою особою було надано згоду на продовження договору оренди.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Шевченко Е.О. та Ткаченко Б.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/904/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/904/15-г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 розгляд справи відкладено на 07.09.2015.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.09.2015 по 12.10.2015.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/904/15-г колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка Б.О., Синиці О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/904/15-г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 розгляд справи було відкладено на 09.11.2015.

09.11.2015 в судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник третьої особи вважав рішення суду першої інстанції законним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

11.11.2008 між відповідачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем, третьою особою - державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", як балансоутримувачем, та позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Еір Київ Карго", як орендарем, було укладено договір оренди №720/02.1.2-24-162 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування приміщення №26 на першому поверсі офісного будівлі СПВО площею 22,7 кв.м. (далі - майно).

Згідно з п.1.2 договору, майно знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль".

У пункті 1.3 договору сторони погодили, що вартість майна за незалежною оцінкою станом на 31.05.2008 становить 319 097 грн. 76 коп. без ПДВ.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що майно передається в оренду для розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом.

Відповідно до п.3.2 договору, орендна плата визначається за результатами конкурсу на право державного майна і за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 4 890,00 грн.

Згідно з розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП МА "Бориспіль", орендна ставка визначена в розмірі 18% на рік від вартості об'єкта оренди за експертною оцінкою станом на 31.05.2008р. без ПДВ.

Пунктом 14.1 договору встановлено, що він укладений строком на два роки одинадцять місяців, що діє з дати підписання передачі-приймання майна.

У пункті 14.4 договори сторони домовились, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються Додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договори при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженому управляти об'єктом оренди..

По акту передачі-приймання орендованого майна, який підписаний 02.02.2009 року, балансоутримувач передав, а орендар прийняв приміщення №26 на 1-му поверсі офісної будівлі СПВО.

Отже, згідно умов пункту 14.1 договору, він діє з 02.02.2009 року по 02.01.2012 року.

24.10.2011 листом № 126, з метою належного оформлення пролонгації взаємовідносин, що передбачено п. 14.4 договору, позивач, звернувся до відповідача з пропозицією оформити додаткову угоду про продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах.

У відповідь, листом №13-14-61 від 13.01.2012 відповідач просив надати договір страхування майна за період з 23.02.2010 по 14.05.2011 з платіжним дорученням, яке б підтверджувало чинність даного договору. Після чого відповідач повернеться до розгляду питання щодо пролонгації.

Листами №12, 13 від 24.01.2012 позивач направив відповідачу на розгляд та затвердження звіт про оцінку вартості майна, а також копії договорів добровільного страхування майна з 24.02.2010р. по 13.05.2011 р.

Листом №13-14-450 від 20.02.2012 відповідач зазначив щодо надання рецензії на звіт про оцінку майна.

Позивач листом №27 від 25.02.2012 року просив відповідача направити для підписання додаткову угоду про продовження дії договору оренди нерухомого майна.

В подальшому, листом №13-14-832 від 26.03.2012 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки відсутній авансовий платіж, що є невиконанням істотних умов договору, тому орендарю необхідно звільнити орендоване майно і передати його за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

У відповідь, листом №50 від 04.04.2012 позивач повідомив позивача про те, що в квітні 2009 року ним сплачено завдаток по орендній платі та надав рахунок-фактуру №904/118 та копію банківської виписки.

07.08.2012 на адресу позивача надійшов лист за № 02-22-1078, яким третя особа доводила до відома, що Міністерством інфраструктури України, як органом, уповноваженим управляти об'єктом оренди, було надано дозвіл на продовження дії договору строком на 1 рік, в зв'язку з чим, пропонувалось звернутись до відповідача, щодо отримання проекту додаткової угоди до договору для підписання, одразу після чого від відповідача, надійшов лист за № 13-14-1931 від 11.07.2012 у відповідності до якого було повідомлено, що питання продовження дії договору знаходиться лише у стадії розгляду органом уповноваженим управляти відповідним майном, тому про прийняте рішення позивача буде повідомлено додатково.

Згідно листа №7856/16/10-12 Міністерства інфраструктури України від 25.07.2012, ним не заперечувалось щодо продовження з ТОВ "Еір Київ Карго" договору оренди від 11.11.2008 року №720/02.1.2-24-162.

24.10.2014 відповідачем направлено позивачу лист № 13-14-3466 від 24.10.2014 до якого було додано для підписання додаткову угоду про внесення змін договору.

Заперечуючи проти укладення Додаткової угоди відповідач посилався на те, що згідно відповіді Державної митної служби України за вих. № 18/15-17-5460 від 08.08.2012 року, позивач, здійснював декларування зовнішньоекономічних операцій на митному посту "Бориспіль" Київської обласної митниці, в зв'язку з чим, до нього має бути застосована орендна ставка не в розмірі 18%, яка передбачена для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів, а в розмірі 40%, яка передбачена для діяльності брокерських контор.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця (02.01.2012 року по 01.02.2012 року) сторони продовжили його дію на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором у відповідно до положень п. 14.4 договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди №720/02.1.2-24-162 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Спірні правовідносини врегульовані параграфом 4 глави 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, відповідно до ч.1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 статті 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України) строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах, відповідно до приписів п. 14.4 договору, сторони повинні оформлювати додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору, дотримуючись загального порядку укладення господарських договорів, визначеного статтею 181 ГК України, тому сторони здійснили листування з приводу укладення додаткової угоди до вищезазначеного договору щодо продовження його дії на той самий строк і на тих самих умовах.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем і відповідачем в процесі узгодження тексту додаткової угоди до договору оренди виникли суперечності з приводу розміру орендної ставки. Таким чином, позивачем за наявності відповідних підстав було вжити всіх передбачених умовами договору заходів на продовження строку дії договору.

У зв'язку з недосягненням сторонами договору згоди з приводу розміру орендної ставки та як наслідок не укладанням додаткової угоди, позивач передав вирішення даного спору на розгляд господарському суду, мотивуючи свої вимоги безпідставним ухиленням Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області від передбаченого у п. 14.4 договору обов'язку укласти із позивачем додаткову угоду до договору щодо його продовження на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що у якості підстави ухилення від укладання додаткової угоди та невизнання позову відповідач посилається на те, що позивач використовує об'єкт оренди для розміщення брокерської контори, в зв'язку з чим величина орендної ставки, яка залежить від цільового використання об'єкта оренди повинна бути встановлена в розмірі 40% в рік від вартості об'єкта оренди, а не в розмірі 18% в рік від вартості об'єкта оренди, якій визначений в договорі і пропонується позивачем у додатковій угоді залишенню без змін на тих самих умовах, який, зокрема, передбачений для орендарів, які використовує об'єкт оренди для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі Методика).

Відповідно до п. 8 Методики у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 10 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор/100, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2.

У п. 3 додатку 2 до Методики за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням - розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості), банкоматів встановлено орендну ставку в розмірі 40%. У п. 26 зазначеного додатку за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням - розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів встановлено орендну ставку в розмірі 18%.

Укладаючи договір сторони у п. 1.4 договору визначили, що майно передається в оренду для розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом, та визначили розмір орендної ставки - 18%, що був закріплений у розрахунку орендної плати.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Еір Київ Карго" (ЄДРПОУ 24360677), до основних видів господарської діяльності позивача входять: Код КВЕД 49.41. Вантажний автомобільний транспорт, Код КВЕД 51.21 вантажний авіаційний транспорт, Код КВЕД 52.10 Складське господарство, Код КВЕД 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту, Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів, Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний).

Листом Державної фіскальної служби України № 940/с/99-99-24-01-02-14 від 19.08.2014 року повідомлено, що за даними що містяться у Єдиній автоматизованій інформаційній системі ДФСУ, позивач, у зоні діяльності митного поста "Бориспіль" Київської митниці ДФСУ, надає послуги суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності з декларування товарів та транспортних засобів комерційного призначення, на підставі ліцензії на провадження митної брокерської діяльності серії АЕ № 481194. Після закінчення строку дії попередньої ліцензії, згідно з наказом ДФСУ від 30.07.2014 року за № 18, позивачу, 07.08.2014 року, була видана нова ліцензія на провадження митної брокерської діяльності серії АЕ №'521475.

На момент підписання договору між позивачем та відповідачем, постанова Кабінету Міністрів України № 786 (якою затверджена Методика) діяла в редакції від 10.09.2008 року, та додатком 2 до Методики у редакції станом на 10.09.2008 року, були визначені наступні орендні ставки: 30 % для розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, ріелторських контор (агентств нерухомості), банкоматів; 18 %, для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів, при цьому, під час укладення договору, відповідачем, було застосовано орендну ставку у розмірі 18 %. що відповідає п. 26 додатку № 2 до Методики.

В результаті внесення Кабінетом Міністрів України змін від 14.09.2011 року додатком 2 до Методики визначені наступні орендні ставки, 40 %, для розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, ріелторських контор (агентств нерухомості), банкоматів, 18 %, для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів, що свідчить про те, що після внесення змін, орендна ставка для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів залишилась на рівні 18%, а підвищення орендної ставки з "30%" до " 40%" стосується лише нерухомого майна, що використовується для розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, ріелторських контор (агентств нерухомості), банкоматів, тобто, як вказувалось вище, вимога відповідача про збільшення орендної плати обґрунтована лише внесенням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна відповідної категорії, а не змінами у цільовому використанні орендованого майна орендарем.

Згідно статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" брокерська діяльність є одним із видів професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 16 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами діяльності забороняється.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 статті 416 Митного кодексу України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому органі доходів і зборів України.

Згідно Методологічних основ та пояснень (КВЕД-2010), затверджених Наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 396, діяльність митних брокерів включена до класу 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підставі зазначеного, господарський суд міста Києва прийшов до вірного висновку, що ця діяльність позивача не може розглядатись як діяльність фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості), банкоматів (п. 3 додатку 2 Методики), яка віднесена до розділів 64 та 66 КВЕД-2010.

Таким чином, діяльність митного брокера і брокерської контори є несумісною, а самі поняття не є тотожними, що також підтверджується листом-відповіддю Державної фіскальної служби України №1742/С/99-99-24-01-02-14 від 22.09.2014 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з тим, що діяльність позивача не підпадає під дію п. 3 додатку 2 Методики та має бути врегульована відповідно до п. 26 Додатку 2 Методики, а орендна ставка бути встановленою в розмірі 18 %.

Оскільки позивач, як орендар, належним чином виконуючи свої обов'язки за вказаним договором оренди впродовж його дії, має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, отримав в органі, уповноваженому управляти об'єктом оренди - Міністерство інфраструктури України дозвіл на продовження терміну дії вищезазначеного договору оренди, що підтверджується листом №7856/16/10-12 від 25.07.2012р. Міністерства інфраструктури України, після закінчення строку дії договору продовжив користуватися орендованим майном за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди та враховуючи те, що продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до приписів п. 14.4 договору сторони оформляють додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору і беручи до уваги те, що діяльність позивача не підпадає під дію п. 3 додатку 2 Методики та має бути врегульована відповідно до п. 26 Додатку 2 Методики, а орендна ставка бути встановленою в розмірі 18 %, то Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області отримавши від позивача пропозицію продовжити термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № №720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 року шляхом підписання додаткової угоди до нього, без достатньої правової підстави відмовив йому в укладенні вказаної додаткової угоди до договору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки позивачем був сплачений авансовий платіж, він не є брокерською конторою і умовами договору оренди визначено сторін обов'язок щодо укладення додаткової угоди про продовження терміну дії договору.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/904/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/904/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/904/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко