Рішення № 53489129, 10.11.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р.Справа № 924/1526/15

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Приходченко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 49 490,00 грн. шкоди,

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.09.2015 року порушено провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 49 490,00 грн. шкоди.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2015 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Нетішин Хмельницької області.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, в клопотаннях №2523/1892УСГ від 18.09.2015 року, №2586/1892УСГ від 09.10.2015 року та №2710/1892УСГ від 30.10.2015 року просить суд проводити розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач також не скористався правом участі свого представника в судових розглядах справи, письмового відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив. Ухвали суду по даній справі, надіслані на його адресу, зазначену в позовній заяві та Спеціальних витягах з ЄДРЮО та ФОП станом на 08.09.2015 року та 20.10.2015 року, повернуті відділенням поштового зв'язку із відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Третя особа також не з'явилася в судові засідання, повноважного представника не направила, письмової позиції з приводу розглядуваного спору не надала. Ухвала суду від 29.09.2015 року по даній справі, надіслана на його адресу, повернута поштовим відділення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Судом враховується, що в разі, якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції").

Таким чином, всі учасники судового розгляду належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, з огляду на що суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено наступне.

22 червня 2011 року Нетішинським відділенням страхової компанії „Українська страхова група" укладено із ОСОБА_1 поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/0737573 на страхування транспортного засобу MAN 26414 F2000, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

Страховий поліс підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Сколівським РВ ГУ МВС України у Львівській області видано довідку про те, що 13.07.2015 року сталося зіткнення автомобіля MAN 26.414 р/н НОМЕР_7 з напівпричепом самоскидом TRAILOR S32 EN р/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, та автомобілем DAF FTXT 105.460.T р/н НОМЕР_6, з напівпричіпом бортовим SCHMITS SPR 24 р/н НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого вищевказані транспортні засоби отримали технічні ушкодження.

Згідно довідки №8841396 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, 14.07.2012 року сталося зіткнення транспортного засобу MAN 26.414F2000, номерний знак НОМЕР_1, шасі НОМЕР_10, що належить власнику ОСОБА_4 (наявний страховий поліс серії АА0737572 з терміном дії до 17.12.2011 року, виданий ПАТ „СК „УСГ"), водій: ОСОБА_2, та транспортного засобу DAF FTXF105.460, номерний знак НОМЕР_6, шасі НОМЕР_11. Згідно довідки, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху. Довідка видана ВДАІ з ОАТ м. Львова та АТІ та підписана начальником відділення.

Відповідно до витягу з електронного реєстру вхідної кореспонденції ПАТ „СК „Українська страхова група" за період з 13.07.2011 року по 19.07.2011 року, повідомлень про настання страхового випадку із застрахованим автомобілем MAN 26.414F2000, номерний знак НОМЕР_1, шасі НОМЕР_10, не надходило.

Постановою інспектора АП ВДАІ з ОАТ Сколівського району та АТІ при ГУМВС України у Львівській області від 20.07.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно гр. ОСОБА_2

Представником страхової компанії „Уніка" 29.07.2011 року складено акти №№1 та 2 огляду транспортного засобу DAF FTXF 105.460Т.

У висновку №251/08 експертного автотоварознавчого дослідження по листу ПрАТ СК „Уніка" від 22.08.2011 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля DAF FTXF 105.460Т, реєстраційний номер НОМЕР_6, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 678 179,60 грн. Така ж вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу вказаного автомобіля.

Як вбачається із ремонтної калькуляції №251/08 від 22.08.2011 року, вартість ремонту автомобіля DAF FTXF 105.460Т, пошкодженого внаслідок ДТП, складає 678179,60 грн.

Згідно звіту про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу №248/08/11, ринкова вартість післяаварійного транспортного засобу DAF FTXF 105.460Т, реєстраційний номер НОМЕР_6, в пошкодженому стані складає 150 000,00 грн.

Нетішинський міський суд постановою від 14.10.2011 року визнав винним ОСОБА_2, працюючого у ПП Михаленко, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 14.07.2011 року в с. Нагірне Сколівського району Львівської області, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року у справі №5011-52/5007-2012 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва, яким задоволено позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"; вирішено, зокрема, стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 49 490 грн. 00 коп. збитків в порядку регресу, 989 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення господарського суду м. Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду мотивовані тим, що до позивача перейшло право вимоги сплаченого страхового відшкодування до ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група", оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Ман", реєстраційний номер НОМЕР_7, водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП, була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0737572 зі строком дії з 23.06.2011 р. до 22.12.2011 р. Окрім того, судом встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Правомірність володіння ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП автомобілем "Ман", реєстраційний номер НОМЕР_7 з напівпричепом "Траілор", реєстраційний номер НОМЕР_3 підтверджується трудовим договором та подорожнім листом.

04.12.2012 року ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" складено страховий акт №ДКЦВ-3272 про виплату страхового відшкодування ПрАТ „СК „Уніка" в розмірі 50479,80 грн. на підставі постанови господарського суду м. Києва у справі №5011-52/5007-2012 у зв'язку із настанням 14.07.2011 року страхового випадку із застрахованим ОСОБА_1 транспортним засобом.

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 04.12.2012 року, розмір страхового відшкодування складає 50 479,80 грн.

Платіжним дорученням №16136 від 05.12.2012 року ПАТ „СК „Українська страхова група" здійснило перерахування ПрАТ „СК „Уніка" страхове відшкодування в сумі 50 479,80 грн.

Позивач направив відповідачу 02.12.2014 року претензію №8501/1892-УСГ, у якій просить перерахувати ПАТ „СК „Українська страхова група" регресну заборгованість в розмірі 49490,00 грн.

Проте, оскільки відповідачем в добровільному порядку не виконано вимогу позивача, ПАТ „СК „Українська страхова група" звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Дорожньо-транспортною пригодою за вказаним нормативно-правовим актом визнається подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

У п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з ч.1 ст.36 вказаного Закону страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Судом встановлено, що ПАТ „СК „Українська страхова група" за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.07.2011 р., було виплачено страхове відшкодування ПрАТ „СК „Уніка" в результаті настання страхового випадку.

Статтею 287 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За приписами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом «ґ» п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Таким чином, вказана правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

При цьому неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011р. № 3045-VI не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України від 11.08.2014р. та від 19.11.2014р. по справах №910/2843/14 та №910/5973/14 та Постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 року у справі №6-1цс14).

Згідно з пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Проте, всупереч вимогам ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем не було повідомлено страховика про настання страхового випадку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право регресної вимоги у зв'язку із сплатою ПрАТ „СК „Уніка" страхового відшкодування та неповідомленням відповідачем про настання страхового випадку.

Положення ст. 1166 ЦК України закріплюють, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 5 ст. 1187 та ст. 1188 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого; шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Виходячи з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, мас наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з п. 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійно, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

З огляду на те, що водій ОСОБА_2 під час настання ДТП виконував безпосередню трудову функцію як працівник відповідача згідно трудового договору, тому, відповідно, пред'явлення регресної вимоги до роботодавця - ФОП ОСОБА_1 є правомірним

Факт наявності трудових правовідносин між гр. ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 на час виникнення ДТП, а також розмір страхового відшкодування підтверджується також постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року у справі №5011-52/5007-2012, положення якої є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку, що заявлений ПАТ "СК "Українська страхова група" позов до ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача. При цьому судом враховується, що ст. 4 Закону України „Про судовий збір" передбачає сплату судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в розмірі 1,5% від ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Як вбачається із платіжного доручення №687 від 08.06.2015 року, позивачем сплачено 1 827,00 грн. судового збору. В той же час, 1 розмір мінімальної заробітної плати становить 1218, 00 грн. З огляду на вищенаведене, положення п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", надмірно сплачений судовий збір в розмірі 609,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України „Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_8) на користь приватного акціонерного товариства „Українська страхова група" (м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код 30859524) 49 490,00 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто грн. 00 коп.) шкоди, 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. ) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повернути приватному акціонерному товариству „Українська страхова група" (м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код 30859524) з Державного бюджету України надмірно сплачений платіжним дорученням №687 від 08.06.2015 року судовий збір в розмірі 609,00 грн. (шістсот дев'ять грн. 00 коп.).

Повне рішення складено 16.11.2015 року

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 5 прим.: 1- до справи; 2, 3 - позивачу (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А та представнику ОСОБА_5 АДРЕСА_4) - рек. з пов. про вручення; 4- відповідачу (АДРЕСА_1) - рек. з пов. про вручення; 5 - третій особі ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) - рекомендованим з повідомленням про вручення