Рішення № 53488702, 13.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 911/3532/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»,

01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. С. Петлюри, буд. 25

в особі відокремленого підрозділу

«Північна електроенергетична система державного підприємства «Національна енергетична

компанія «Укренерго»

61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-освітній центр СЦИЕНДУМ ЕСТ»,

95000, Автономна АДРЕСА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1) ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України

01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, буд. 30

2) ОСОБА_2 фінансова інспекція України,

04070, м. Київ, Подільський район, вул. Сагайдачного, буд. 4

про стягнення 58 000,04 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 17.09.2015 № 372);

відповідача не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

третіх осіб не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в собі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-освітній центр СЦИЕНДУМ ЕСТ» (далі-відповідач) про стягнення 58 000,04 грн.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України», змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечення розгляду, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим - господарським судом Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором підряду від 18.05.2012 № 120-36-КП-12, що укладений за результатами конкурсних торгів, відповідачем поставлено позивачу товар, а позивачем вказаний товар прийнятий та повністю оплачений, проте, згодом, ОСОБА_2 фінансовою інспекцією України встановлено, що документація конкурсних торгів затверджена в порушення вимог законодавства про державні закупівлі та здійснено закупівлю товару за ціною, що є найдорожчою із запропонованих учасниками конкурсних торгів , що призвело до зайвого витрачання коштів на суму 58 000,04 грн., які позивач заявляє до стягнення з відповідача.

Ухвалою суду від 17.08.2015 порушено провадження у справі №910/3532/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні 01.09.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20270/15) від 01.09.2015) позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20277/15 від 01.09.2015) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України подано клопотання про зобовязання позивача надіслати вказаній третій особі копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20288/15 від 01.09.2015) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 фінансовою інспекцією України подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 01.09.2015 відкладено розгляд справи, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22151/15 від 21.09.2015) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 фінансовою інспекцією України подано докази у справі.

22.09.2015 судове засідання не відбулось, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Саванчук С.О.

Ухвалою суду від 28.09.2015 відкладено розгляд справи на 13.10.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24113/15 від 13.10.2015) позивачем подано докази у справі.

Представник відповідача у судові засідання 01.09.2015 та 13.10.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, з огляду на таке.

У звязку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, ухвалою суду від 17.08.2015, запропоновано позивачу направити копію ухвали про порушення провадження у справі на адресу відповідача курєрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначеної ухвали.

Крім того, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/2014, судом розміщено інформацію про дату і час судових засідань у даній справі на сторінці господарського суду Київської області (у розділі Новини та події суду) офіційного веб-порталу Судова влада в Україні у мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), докази цього містяться у матеріалах справи.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/3532/15.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.10.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки від 18.05.2012 № 120-36-КП-12 (далі-Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, постачальник зобовязується у 2012 році поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2 Договору та специфікації (додаток № 1 до договору), а покупець зобовязується прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, найменування товару корпуси автомобілів. Номенклатура, асортимент та кількість товару зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору).

Ціна Договору становить 265 000,00 грн. (пункт 3.1 Договору).

Згодом, позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору від 18.05.2012 № 120-36-КП-12, відповідно до пункту 1 якої, сторонами погоджено внесення змін до пункту 3.1 Договору та зменшено ціну Договору до 263 000,04 грн.

Відповідачем товар за Договором поставлений у повному обсязі, всього на суму 263 000,04 грн., а позивачем вказаний товар прийнятий та оплачений.

Таким чином, сторонами повністю виконані зобовязання за Договором.

Предметом позову у справі є стягнення з відповідача на користь позивача частини грошових коштів, що сплачені за товар, що поставлений за Договором, у розмірі 58 004,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за період з 01.07.2011 по 30.06.2013 та встановлено, що через проведення процедур закупівель із порушенням чинного законодавства здійснено закупівлю товарів за завищеними цінами, що призвело до зайвого витрачання коштів на суму 58 000,04 грн.

ОСОБА_2 фінансовою інспекцією України позивачу направлено вимогу від 25.11.2013 № 05-14/1914 про усунення виявлених ревізією порушень. Враховуючи викладене, позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою повернути 58 000,04 грн. Докази задоволення відповідачем вказаної претензії у матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Договір, що укладено між сторонами, за правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 691, 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на статтю 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з статтею 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування та встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

При цьому, судом враховано, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вказану правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду України від 04.04.2006 у справі № 43/543.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем належними та допустимими доказами, в розумінні наведених вище приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду, чим саме і в який спосіб порушені його права відповідачем, з огляду на те, що результати конкурсних торгів затверджені позивачем, Договір укладено, поставлений відповідачем товар позивачем прийнято та оплачено у повному обсязі.

Позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем вимог статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України в частині неналежного виконання зобов'язань.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Водночас, слід зазначити, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Відповідно до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Крім того, у Вимозі Державної фінансової інспекції України про усунення порушень, що виявлені перевіркою, яка стала підставою позову у справі, визначено, що зазначені в акті ревізії порушення допущені з вини посадових осіб позивача.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Відтак, у діях відповідача у правовідносинах за Договором відсутній склад цивільного правопорушення, відтак, позовні вимоги про стягнення 58 004,04 грн. збитків задоволенню не підлягають.

У такому випадку, посилання на акт Державної фінансової інспекції України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 58 000,04 грн. збитків є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Інші доводи на підтримання позовних вимог та документи, долучені до матеріалів справи, наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.11.2015.

Суддя С.О. Саванчук