Рішення № 53488365, 02.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/22127/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим»

До Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно- вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс»

про стягнення 21 536,25 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Селезньова Н.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Смага І.П. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спутнік-Крим" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково -дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" про стягнення 54 141,76 грн., з яких: 32 605,51 грн. - основного боргу, 9 590,58 грн. - пені, 11 444,53 грн. - інфляційних втрат та 501,14 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 31.08.2015 року було порушено провадження у справі № 910/22127/15 та призначено її до розгляду на 25.09.2015 року.

Представник позивача 25.09.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, та додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2015 року не з'явився, проте 24.09.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи на 12.10.2015 року.

У судовому засіданні 12.10.2015 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача в судове засідання 12.10.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Крім того, представник відповідача у даному судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.10.2015 року розгляд справи відкладено на 26.10.2015 року.

Представник позивача 21.10.2015 року через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 21 536,25 грн., з яких: 9 590,58 грн. - пені, 11 444,53 грн. - інфляційних втрат та 501,14 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спуьнік-Крим" про зменшення позовних вимог. Справа розглядається в межах стягнення 21 536,25 грн., з яких: 9 590,58 грн. - пені, 11 444,53 грн. - інфляційних втрат та 501,14 грн. - 3 % річних.

Також представники сторін у судовому засіданні 26.10.2015 року надали усні пояснення.

Крім того, 12.10.2015 року представником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 26.10.2015 року оголошено перерву до 02.11.2015 року.

В судовому засіданні 02.11.2015 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2015 року проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1 1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи дійшов висновку, що підстави для його задоволення відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 02.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Науково - дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" (замовник, відповідач) був укладений договір на виконання проектних робіт №35П, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого замовник доручає, а виконавець своїми силами та засобами за завданням та за рахунок замовника приймає на себе зобов'язання виконати розробку проектної документації стадії «П» (проект) та «Р» (робоча документація) на об'єкті «Будівництво виробничого корпусу №3 для середнього та капітального ремонту швидкісних поїздів на технічній пасажирській станції Київського залізничного вузла в районі станції Дарниця Південно-Західної залізниці» та виконати обумовлені договором роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах передбачених договором.

Відповідно до п.2.1 договору вартість проектних робіт за цим договором визначена на підставі доданих кошторисів і складає 299 368,22 грн.

Згідно п. 2.3 договору оплата робіт здійснюється поетапно. Розрахунок за виконаний етап робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання документації.

На виконання умов договору №25П від 22.08.2013 року позивач виконав роботи загалом на суму 299 368,22 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт: від 02.12.2013 року на суму 58 439,39 грн., від 31.12.2013 року на суму 208 324,32 грн., від 30.01.2015 року на суму 32 605,51 грн.

Проте, відповідач, здійснив оплату виконаних позивачем робіт з порушенням строків оплати, в зв'язку з чим його заборгованість за договором №25П від 22.08.2013 року станом на момент звернення позивача до суду становила 32 605,51 грн.

Як зазначав позивач, остаточний розрахунок за договором №25П від 22.08.2013 року в сумі 32 605,51 грн. відповідач здійснив 13.10.2015 року (під час розгляду справи в суді).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору №25П від 22.08.2013 року виконав роботи загалом на суму 299 368,22 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт: від 02.12.2013 року на суму 58 439,39 грн., від 31.12.2013 року на суму 208 324,32 грн., від 30.01.2015 року на суму 32 605,51 грн.

Проте, відповідач, в порушення зобов'язань за укладеним з позивачем договором №25П від 22.08.2013 року, щодо своєчасної оплати виконаних останнім робіт, здійснив оплату виконаних робіт в сумі 32 605,51 грн. з порушенням встановлених договором строків.

Позивач за прострочення строків сплати за виконані роботи, нарахував та просить стягнути з відповідача 501,14 грн. 3% річних та 11 444,53 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 10.02.2015 року по 15.08.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 490,42 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 11 444,53 грн. за період прострочення з 14.02.2015 року по 15.08.2015 року.

Крім того, позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 9 590,58 грн. пені за період прострочення з 10.02.2015 року по 15.08.2015 року.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 6.3 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт згідно п. 2.2 договору замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, в сумі 4 708,60 грн. за період з 14.02.2015 року по 14.08.2015 року.

Відповідно до п. 4.7. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15, код ЄДРПОУ 04726917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» (місцезнаходження: 04205, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 14-г, код ЄДРПОУ 24089298) 490 (чотириста дев'яносто) грн. 42 коп. - 3% річних, 11 444 (одинадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 4 708 (чотири тисячі сімсот вісім) грн. 60 коп. - пені та 1 661 (одну тисячу шістсот шістдесят одну) грн. 90 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

09.11.2015 року.