Рішення № 53488350, 03.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015Справа №910/21846/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк"

до Публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ессе Хаус"

про визнання відсутнім права на договірне списання коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Ковтун Е.О. (дов.№б/н від 19.05.2015)

від відповідача: Пеліхос Є.М. (дов.№73/2015 від 12.05.2015)

від третіх осіб: не з'явились,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про визнання відсутнім права на договірне списання.

Позовні вимоги обґрунтовані, проведенням безпідставного списання грошових коштів, розміщених в установі відповідача згідно договору міжбанківського депозиту №DR301213 від 30.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.215 провадження у справі за вищезазначеним позовом порушено та справу призначено до розгляду на 24.09.2015 року.

Під час судового засідання 24.09.2015 судом оголошено про здійснення розгляду клопотання про розгляд справи у закритому засіданні, подане позивачем, та клопотання про зупинення провадження у справі, подане відповідачем, у наступному судовому засіданні та оголосив перерву до 29.09.2015 року.

У судовому засіданні 29.09.2015 суд повернув заяву позивача про уточнення та доповнення позовної заяви, відмовив у задоволенні клопотання позивача про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні та оголосив перерву у судовому засіданні до 01.10.2015 року.

01.10.2015 під час судового засідання судом задволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ессе Хаус" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Також, у задоволення клопотання відповідача, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 21.10.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 21.10.2015 представники позивача надали додаткові документи для долучення до матеріалів справи та підтримали заявлені позовні вимоги. Також, представники позивача просили задовольнити клопотання про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

За наслідками судового засідання 21.10.2015 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, та відкладено розгляд справи на 03.11.2015 року.

Під час судового засідання 03.11.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У свою чергу, представник відповідача, заперечуючи проти позову надав до суду додаткові письмові пояснення.

Треті особи до судового засідання 03.11.2015 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили.

Також, під час судового засідання 03.11.2015 судом розгляднуто та відхилено клопотання позивача про зупинення провадження у справі з підстав необгрунтованості та недоведеності факту пов'язаності справ. До того ж, станом на день розгляду справи підстава зупинення провадження у справі відпала.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2013 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк", як вкладником, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк", як банком, укладено Договір міжбанківського депозиту № DR301213-1, відповідно до п.1.1 якого вкладник розміщує у банку міжбанківський депозит в розмірі 20 000 000 грн. (далі - МДБ) під 22,5% річних на строк з 30 грудня 2013 року по 03 лютого 2014 року. База розрахунку процентів приймається 365 днів, фактична кількість днів становить 34 дні, загальна сума відсотків складає 419 178 гривень 08 коп.

Згідно з п.2.2 вказаного договору банк зобов'язується повернути вкладнику суму міжбанківського депозиту та сплатити нараховані проценти.

03.02.2014 сторони уклали Додатковий договір №1 до Договору міжбанківського депозиту, яким внесли зміни до п.п.1.1, 2.2, 3.3 Договору міжбанківського депозиту та збільшили строк вкладу до 06.02.2014 року.

06.02.2014 сторони уклали Додатковий договір №2 до Договору міжбанківського депозиту, яким внесли зміни до п.п.1.1, 2.2, 3.3 Договору міжбанківського депозиту та збільшили строк вкладу до 06.08.2014 року.

06.08.2014 сторони уклали Додатковий договір №3 до Договору міжбанківського депозиту, яким внесли зміни до п.п.1.1, 2.2, 3.3 Договору міжбанківського депозиту, та виклали п.1.1. у новій редакції, зокрема вказали, що вкладник розміщує в банку міжбанківський депозит в розмірі 28000000,00 грн. під 20% річних на строк з 30 грудня 2013 р. по 01 грудня 2014 р. База розрахунку процентів приймається 365 днів, фактична кількість днів становить 336 днів. Загальна сума відсотків по депозиту складає: 499753,24 грн. та сплачується, згідно графіку до 01.12.2014 року.

Відповідно до п. 2 Додаткового договору № 3 від 06.08.2014 р. сторони домовились викласти п.2.2 Розділу 2 договору в наступній редакції: "2.2. Банк зобов'язується повернути вкладнику суму МБД та сплатити нараховані проценти 01.12.2014 р."

Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" на виконання вимог зазначеного договору та додаткових договорів виконав своє зобов'язання та перерахував кошти у розмірі 28 000 000 грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк".

Надалі, 30.12.2013 між позивачем Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк", як заставодавцем, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк", як заставодержателем, укладений договір застави майнових прав № DR301213-1/S-1 з подальшим внесенням змін (додатковий договір № 1 від 03.02.2014, додатковий договір № 2 від 06.02.2014, додатковий договір № 3 від 06.08.2014 до договору застави майнових прав № DR301213-1/S-1 від 30.12.2013) у забезпечення виконання зобов'язання ПАТ "Банк професійного фінансування" перед ПАТ "Авант-Банк ", що виникло на підставі договору міжбанківського депозиту № DР/301213/01 від 30.12.2013 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору застави майнових прав № DR301213-1/S-1 заставодавець - ПАТ "Міський комерційний банк" передав у заставу заставодержателю ПАТ "Авант-Банк" майнові права на отримання грошових коштів в сумі депозиту 20 000 000 грн., що розміщені заставодержателем у заставодавця на підставі договору міжбанківського депозиту від 30.12.2013 року.

Згідно з п.1.2 вказаного Договору предмет застави забезпечує виконання зобов'язань ПАТ "Банк професійного фінансування" за договором міжбанківського депозиту № DР/301213/01 від 30.12.2013 (Основний договір), що укладений між заставодержателем за цим договором та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування", на суму 20 000 000,00 грн., надалі за текстом " Депозит", з кінцевим терміном повернення депозиту 03.02.2014 року.

Відповідно до додаткового договору №3 від 06.08.2014 до договору застави майнових прав №DR301213-1/S-1 від 30.12.2013, сторони домовились викласти п 1.2 договору в наступній редакції: "Предмет застави забезпечує виконання зобов'язань ПАТ "Банк професійного фінансування" за договором міжбанківського депозиту № DР/301213/01 від 30.12.2013, що укладений між заставодержателем за цим договором та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" на суму 28 000 000,00 грн., надалі за текстом "Депозит", з кінцевим терміном повернення депозиту 01.02.2014 року.

У пункті 2.2 Договору застави майнових прав сторони домовились, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі: якщо сума наданого Депозиту не буде повернена у встановлені Основним договором та додатковими угодами до нього строки, в тому числі, у строк при достроковому поверненні депозиту, передбачений Основним договором (пп.2.2.1.); якщо проценти за користування Депозитом не будуть сплачені у встановлені Основним договором строки (пп.2.2.2.); якщо ПАТ "Банк професійного фінансування" не будуть виконані зобов'язання за Договором міжбанківського депозиту DР/301213/01 від 30.12.2013 року.

Згідно п.2.3. Договору застави майнових прав реалізація, звернення стягнення та списання Предмету застави здійснюється заставодержателем шляхом та у порядку, передбаченого цим Договором.

Відповідно до п.3.4.3 Договору застави майнових прав заставодержатель має право за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги повністю, в розмірі що є на момент задоволення згідно з Основним договором, а також з урахуванням, що вимога може складатися із суми боргу за Депозитом, процентів за користування ним, інші платежі, витрати, можливі штрафні санкції та інші збитки, завдані прострочення виконання ПАТ "Банк професійного фінансування" зобов'язань за цим Основним договором.

У п. 3.4.4. Договору застави встановлено, що підписанням цього договору заставодавець надавав безвідкличне доручення заставодержателю здійснювати договірне списання з рахунків заставодавця, відкритих в ПАТ "Авант-Банк", будь-яких сум, належних до сплати за Основним договором. Таке договірне списання може здійснюватися заставодержателем протягом строку дії даного Договору будь-яку кількість разів з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення ПАТ "Банк професійного фінансування" заборгованості перед заставодержателем за Основним договором. Заставодержатель є отимувачем коштів по договірному списанню. Списання коштів з рахунків заставодавця здійснюється на підставі меморіального ордеру.

Після того як ПАТ "Банк професійного фінансування" своїми діями та повідомленням від 17.11.2014 засвідчив невиконання зобов'язань за договором міжбанківського депозиту № DP/301213/01 від 30.12.2013, відповідач направив на адресу позивача лист №1454/1 від 17.11.2014, в якому повідомив, що на підставі п. 2.2. та 3.4.4. Договору застави майнових прав не пізніше 20 листопада 2014 року проведе договірне списання грошових коштів у сумі депозиту 28 000 000,00 грн. та 291 506,85 грн.

Звертаючись із позовом до суду, ПАТ "Міський комерційний банк" вказує на відсутність у відповідача права здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позивача, як реалізацію права звернення стягнення за договором застави з наступних обставин. Оскільки, предметом застави є майнові права, а не гроші, тому, на думку позивача, у даному випадку відсутні підстави для застосування положень статей 27, 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації обтяжень», до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі укладеного договору застави майнових прав.

Так, позивач стверджує, що на момент направлення повідомлення про звернення стягнення на предмет застави №11/1147/1 від 17.11.2014, строк виконання зобов'язань за договором міжбанківського депозиту №DR301213-1/S-1 від 30.12.2013 ще не настав, що також не звільняло відповідача від обов'язку виконання вимог ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації обтяжень", якою передбачено що обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. За таких обставин, ПАТ "Міський комерційний банк" вказує на те, що перед початком процедури звернення стягнення відповідач зобов'язаний був внести відповідні відомості до державного реєстру і лише тоді вчиняти усі наступні дії, в тому числі здійснювати договірне списання.

Крім того, ПАТ «Міський комерційний банк», як на підставу відсутності права у відповідача на списання грошових коштів за договром застави майнових прав №DR301213-1/S-1 від 30.12.2013 посилається на той факт, що право звернути стягнення шляхом списання грошових коштів у ПАТ «Авант-Банк» виникло з 21.11.2014, саме з дати списання грошових коштів з рахунку відповідача заставодержателем - ПАТ «Банк професійного фінансування» внаслідок реалізації свого права на звернення стягнення за договором застави майнових прав №97/2013 від 30.12.2013 року.

До того ж, позивач, стверджує, що відповідачем здійснено дописування до номеру депозитного договору цифри " 1" "від руки" та у системі обліку ПАТ "Авант-банк" договір міжбанківського депозиту зазначено як договір № №DR301213-1, однак умови договорів №DR301213 та №DR301213-1 є тотожними, зокрема, щодо номера рахунку №37399001, на якому був розміщений депозитний вклад.

В обґрунтування позовних вимог, ПАТ "Міський комерційний банк" посилається на те, що Постановою правління Національного банку України № 732 від 20.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Так, рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №124 від 20.11.2014 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015 включно.

У зв'язку із введенням тимчасової адміністрації з 21.11.2014, позивач стверджує, що на дії, спрямовані на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку розповсюджується заборона вчинення таких дій, відповідно до п.п.1,2 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому ПАТ "Авант-Банк" не мав права списати грошові кошти з рахунку позивача на свою користь.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та посилається на те, що відсутність реєстрації обтяження у реєстрі не створює такого наслідку, як неможливість реалізації права заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави.

Так, посилаючись на положення статей 12, 15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ПАТ «Авант-Банк» вказує на наявність у нього права внесення запису про реєстрацію, а не обов'язку, яке направлене на встановлення чинності обтяження у відносинах з третіми особами та встановлює пріоритет такого обтяження.

Також, ПАТ "Авант-Банк" зауважує, що чинним законодавством в Україні не заборонено вчиняти договірне списання грошових коштів з рахунків заставодавця при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у разі якщо умовами договору передбачено такий спосіб реалізації права звернення стягнення.

У своїх письмових поясненнях ПАТ "Банк професійного фінансування" зазначає, що він, як заставодержатель, скористався своїм правом звернути стягнення на предмет застави шляхом договірного списання з рахунку ПАТ "Авант-Банк", відповідно до умов укладеного між ними 3012.2013 договору застави майнових прав №97/2013, завчасно направивши повідомлення №11/1147/1 від 17.11.2014 на адресу відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, між ПАТ "Міський комерційний банк" та ПАТ "Авант-Банк" укладено договір міжбанківського депозиту №DR301213-1 від 30.12.2013, майнові права на отримання грошових коштів за яким позивачем передані в заставу відповідачеві згідно Договору застави майнових прав №DR301213-1/S-1 від 30.12.2013 року.

Дослідивши тотожність змісту та ідентичність умов наявних у матеріалах справи договорів міжбанківського депозиту за №DR301213-1 від 30.12.2013 та за №DR301213 від 30.12.2013, суд дійшов висновку, що між стоонами укладено єдиний правочин, а розбіжності у порядковому номері договорів пов'язані із відмінною системою реєстрації документів у системах документообігу установ позивача та відповідача. Про наявність укладеного між ПАТ "Міський комерційний банк" та ПАТ "Авант-Банк" єдиного правочину, свідчить виконання позивачем обов'язку внесення грошових коштів у загальному розмірі 28 000 000,00 грн., шляхом переказу 20 000 000,00 грн. та 8 000 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою про рух грошових коштів, наявною у матеріалах справи. Вказаний факт сторонами, у межах розгляду даного господарського спору, не заперечувався.

За приписами статті 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (стаття 20 Закону України «Про заставу»).

За приписами ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2. договору застави майнових прав встановлено, умови набуття ПАТ "Авант-Банк" права звернення стягнення на предмет застави, зокрема, якщо з боку ПАТ "Банк професійного фінансування" не будуть виконані зобов'язання за Договором міжбанківського депозиту DР/301213/01 від 30.12.2013 року (п. 2.2.3 договору застави). Сторонами доказів визнання недійсним у судовому порядку Договору застави майнових прав № DR301213-1/S-1 від 30.12.2013 до матеріалів справи не надано.

Крім того, відповідно до п. 3.1. Глави 3 Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

Отже, твердження позивача про відсутність у відповідача права договірного списання грошових коштів, звертаючи стягнення за договором №DR301213-1/S-1 від 30.12.2013, засноване на тому, що предметом застави є майнові права, спростовуються з огляду на те, що договірне списання, як операція пов'язана з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту), передбачена чинним законодавством України.

Положеннями статті ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» унормовано, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ст. 15 Закону України «Про заставу» застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Вищевикладене спростовує доводи позивача щодо відсутності у відповідача права звернення стягнення на предмет застави, у разі відсутності зареєстрованого обтяження, оскільки внесення реєстрації обтяження до реєстру є правом, а не обов'язком заставодержателя - ПАТ «Авант-Банк». Крім того, відсутність реєстрації обтяження не створює такого наслідку, як його не чинність, з огляду на те, сама по собі реєстрація обтяження встановлює пріоритет такого обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Як судом встановлено, право звернути стягнення ПАТ «Авант-банк» набув внаслідок невиконання ПАТ "Банк професійного фінансування" зобов'язань за договором міжбанківського депозиту №DP/301213/01 від 30.12.2013, укладеного між ПАТ "Банк професійного фінансування"(банк) та ПАТ "Авант-Банк" (вкладник). Майнові права на отримання грошових коштів за договором №DP/301213/01 від 30.12.2013, передані відповідачем заставодержателю - ПАТ "Банк професійного фінансування", згідно договору застави майнових прав №97/2013 від 30.12.2013, у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ессе Хаус" умов Кредитного договору №58/2013 від 30.12.2013 року. Оскільки, ТОВ "Ессе Хаус" порушив умов виконання Кредитного договору №58/2013 від 30.12.2013, ПАТ "Банк професійного фінансування" листом №11/1147/1 від 17.11.2014 повідомив відповідача про списання грошових коштів - депозиту, як реалізацію свого права звернути стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав №97/2013, як то передбачено п. 3.3.2.1.

Із матеріалів справи вбачається та ПАТ "Банк професійного фінансування" підтверджено, що на підставі меморіального ордеру №918_7 від 21.11.2014 останній здійснив списання грошових коштів з депозитного рахунку ПАТ "Авант-Банк". Факт списання депозитних грошових коштів свідчить про порушення ПАТ "Банк професійного фінансування" умов укладеного із відповідачем договору міжбанківського депозиту №DP/301213/01, щодо обов'язку повернення депозиту.

Судом встановлено, що умовами пункту 3.3.2.1 Договору застави майнових прав №97/2013 від 30.12.2013 сторони передбачили право заставодержателя - ПАТ «Банк професійного фінансування» здійснювати списання грошових коштів, як реалізацію права звернути стягнення на предмет застави, не раніш 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання заставодавцем повідомлення.

З системного аналізу вищевикладеного слідує, що відповідач, як заставодержатель, набув право звернути стягнення на предмет застави - майнові права на отримання грошових коштів, шляхом договірного списання, з дня отримання повідомлення про порушення основного договору - договору міжбанківського депозиту №DP/301213/01 від 30.12.2013.

Суд визнає твердження позивача хибними, щодо моменту виникнення у відповідача права договірного списання грошових коштів за договором застави майнових прав №DR301213-1/S-1 від 30.12.2013 саме 21.11.2014, оскільки позивач помилковоко ототожнює момент набуття права звернути стягнення на предмет застави із датою списання грошових коштів з відповідача на користь ПАТ «Банк професійного фінансування», оскільки ПАТ «Авант-Банк», як заставодержатель, набув право задовольнити свої вимоги за договором застави майнови прав №DR301213-1/S-1 з моменту отримання листа №11/1147/1 від 17.11.2014 від ПАТ "Банк професійного фінансування" про порушення основного зобов'язання.

У розумінні статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, умовами укладеного договору застави майнових прав №DR301213-1/S-1 від 30.12.2013, а саме пунктом 3.3.4, сторони передбачили безвідкличне доручення заставодержателя здійснювати договірне списання з рахунків заставодавця, відкритих в ПАТ "Авант-Банк", будь-яких сум, належних до сплати за Основним договором.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Авант-Банк" отримавши повідомлення №11/1147/1 від 17.11.2014 від ПАТ "Банк професійного фінансування", 17.11.2014 направив на адресу позивача повідомлення за №1454/1, в якому проінформував останнього про здійснення заставодержателем договірного списання грошових коштів з депозитного рахунку №37399001 в ПАТ "Авант-Банк". Тобто, фактично, відповідач повідомив позивача про набуття ПАТ "Авант-Банк" права звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до п. 3 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема шляхом переказу обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Отже, ПАТ "Авант-Банк", як заставодержатель, встановивши наявність порушення виконання зобов'язань з боку ПАТ "Банк професійного фінансування" за основним договором, повідомив заставодавця - ПАТ "Міський комерційний банк" про договірне списання грошових коштів листом від 17.11.2014 та списав суму депозиту 28 000 000,00 грн. з рахунку №37399001, що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером №1197660 від 20.11.2014 року.

Вищевикладене спростовує доводи позивача, покладені в основу позовної заяви про визнання відсутнім права відповідача на договірне списання грошових коштів.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивачем не доведено та не вказано в чому полягає порушення його права щодо договірного списання грошових коштів, яке здійснено відповідачем у відповідності до умов укладеного договору застави №DR301213-1/S-1 від 30.12.2013 та норм чинного законодавства.

Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача права на договірне списання грошових коштів у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації в установі ПАТ "Міський комерційний банк", суд відзначає наступне.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, в установі ПАТ "Міський комерційний банк" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці, саме з 21.11.2014, про що зазначено у Рішенні Виконавчої дирекції ФГВФО №124 від 20.11.2014 року. Списання ж грошових коштів, як то встановлено судом вище, здійснено 20.11.2014, що спростовує доводи позивача про наявність заборони на списання грошових коштів у відповідності до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку обставин, з якими законодавець пов'язує визнання відсутнім права на списання грошових коштів, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про визнання відсутнім права на договірне списання - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 03.11.2015 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 09.11.2015 року

Суддя К.В. Полякова