Рішення № 53488166, 11.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2015 Справа № 905/2558/15

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Маріуполь Донецька область

до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» м.Маріуполь Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 37000,00грн., 3% річних у розмірі 489,62грн., інфляційних витрат у розмірі 13496,27грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2-довіреність №НАО 353145 від 05.08.2015р.

від відповідача: Вінтоняк Д.О.-довіреність №41/01 від 21.11.2014р.

В судовому засіданні 11.11.2015р об 11:30год. була оголошена усна перерва на 11.11.2015р. о 14:00год.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м.Маріуполь Донецька область звернувся до господарського суду з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» м.Маріуполь Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 37000,00грн., 3% річних у розмірі 489,62грн., інфляційних витрат у розмірі 13496,27грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань на підставі видаткової накладної: №1411 від 04.11.2014р. на суму 37000,00грн.

Як стверджує позивач, після отримання кранової установки, відповідач свої зобов`язання по оплаті товару не виконав.

05.11.2015р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 1, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Як зазначає у позовній заяві позивач, у листопаді 2014р. між сторонами у спрощений спосіб був укладений договір на купівлю-продаж кранової установки КС 45472, який оформлений видатковою накладною №1411 від 04.11.2014р.

20.01.2015р. позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-1411 від 04.11.2014р. на оплату кранової установки КС 45472 на суму 37000,00грн., який отриманий відповідачем 21.01.2015р. (а.с.13).

Згідно з ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

До позовної заяви позивач надав видаткову накладну: №1411 від 04.11.2014р. на суму 37000,00грн., яка підписана та скріплена печатками позивача та відповідача.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Видаткова накладна №1411 від 04.11.2014р. на суму 37000,00грн., яка надана позивачем до позову, є належним доказом по справі, оскільки вона підписана та скріплена печатками позивача та відповідача.

Існування між сторонами будь-яких правовідносин з поставки товару, як за договором, укладеним у вигляді єдиного письмового документу, так і за усним правочином, повинні підтверджуватися будь-якими фактичними взаємовідносинами сторін (первинним документами, листуванням між сторонами тощо).

В даному випадку здійснення поставки кранової установки КС 45472 та отримання установки відповідачем підтверджується видатковою накладною №1411 від 04.11.2014р. на суму 37000,00грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 37000,00грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річні у розмірі 489,62грн. та інфляційні витрати у розмірі 13496,27грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє повністю: за період з 29.01.2015р. по 08.07.2015р. (період, визначений позивачем) на суму заборгованості у розмірі 37000,00грн. 3% річні складають 489,62грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат задовольняє повністю: за період з лютого 2015року по червень 2015 року на суму заборгованості у розмірі 37000,00грн. інфляційні витрати складають 13496,27грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87525, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг у розмірі 37000 (тридцять сім тисяч)грн.00коп., 3% річні у розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев`ять)грн.62коп., інфляційних витрат у розмірі 13496 (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто шість)грн.27коп., судовий збір у розмірі 1218(одна тисяча двісті вісімнадцять)грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 12.11.2015 року.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу