Рішення № 53488127, 12.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2015 Справа № 905/2340/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання Сотір Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" м.Соледар Донецька область

до відповідача: Державного підприємства "Артемсіль" м.Соледар Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 1986963,82грн. та 3% річних в сумі 10024,05грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Колективне підприємство воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" м.Соледар Донецька область (далі – КПВІ «Пам'ять») звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Артемсіль" м.Соледар Донецька область (далі – ДП "Артемсіль") про стягнення заборгованості у розмірі 1986963,82грн. та 3% річних в сумі 10024,05грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.09.2015р. порушено провадження у справі №905/2340/15,розгляд справи призначено на 13.10.2015р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №28/10-18/11-30 від 28.10.2005р. та додаткових угод до нього у частині повної оплати виконаних робіт за період травень 2015р.- липень 2015р. на загальну суму 1986963,82грн. Прострочка виконання грошового зобовязання спричинила нарахування 3% річних в сумі 10024,05грн.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №28/10-18/11-30 на виконання ревізійно – налагоджувальних робіт від 28.10.2005р., додаткових угод б/н від 11.06.2007р., 20.12.2011р., 06.11.2013р., 20.06.2014р., договірних цін, актів приймання виконаних підрядних робіт №9-3-15,№10-3-15, №11-3-15, №18-2-15, №22-2-15, №23-2-15, №24-2-15,№25-2-15 - за травень 2015р.; №12-3-15, №13-3-15 , №14-3-15, №26-2-15, №27-2-15, №28-2-15, №29-2-15,№30-2-15, №31-2-15 – за червень 2015р., №15-3-15, №16-3-15, №32-2-15, №33-2-15, №34-2-15, №35-2-15, №36-2-15 – за липень 2015р., рахунків – фактур №СФ-0000025 від 28.05.2015р., №СФ-0000026 від 28.05.2015р., №СФ-0000027 від 28.05.2015р.,№СФ-0000029 від 29.05.2015р., №СФ-0000028 від 29.05.2015р., №СФ-0000030 від 29.05.2015р., №СФ-0000033 від 15.06.2015р., №СФ-0000034 від 15.06.2015р., №СФ-0000035 від 15.06.2015р., №СФ-0000036 від 30.06.2015р., №СФ-0000037 від 30.06.2015р., №СФ-0000038 від 30.06.2015р., №СФ-0000039 від 30.06.2015р., №СФ-0000041 від 14.07.2015р., №СФ-0000040 від 14.07.2015р., №СФ-0000042 від 31.07.2015р., №СФ-0000043 від 31.07.2015р., №СФ-0000044 від 31.07.2015р., №СФ-0000045 від 31.07.2015р., №СФ-0000046 від 31.07.2015р., податкових накладних, листа №42 від 05.08.2015р., витягу з ЄДРПОУ щодо позивача, Статуту позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 530, 612, 625, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст.ст.193,231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

У судовому засіданні 12.11.2015р. судом досліджено оригінали документів, які у копіях додані до позовної заяви.

Представник позивача у судове засідання 12.11.2015р. не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином у спосіб, що передбачений процесуальним законодавством.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2015р. не з’явився, відзиву на позов не надав, будь-яким іншим чином своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог не висловив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином у спосіб, що передбачений процесуальним законодавством.

12.11.2015р. відповідач звернувся до суду з телеграмою, в якій просить відкласти розгляд справи, оскільки на даний час на підприємстві йде призначення уповноваженим органом управління директора підприємства, тобто, на даний час відсутній керівник підприємства, також вказує на намір узгодити спір мирним шляхом.

Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на таке.

У вiдповiдностi до вимог ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язаннi добросовiсно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного, повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.

Вiдкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не вiдсутнiсть у судовому засiданнi представникiв сторiн, а неможливiсть вирiшення спору у вiдповiдному судовому засiданнi.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України строк вирішення справи господарським судом становить не більше двох місяців.

За положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004р. та інші).

Суд двічі, у тому числі й за клопотанням відповідача, відкладав розгляд справи з метою надання можливості сторонам реалізувати свої процесуальні права для захисту своїх прав та інтересів.

Данною можливістю відповідач не скористався, не надав суду ані відзиву на позовну заяву, ані доказів на підтвердження оплати заборгованості, у разі їх наявності.

Обставини, на які відповідач посилається у телеграмі в якості підстав для подальшого відкладення розгляду справи суд не вважає обставинами, які унеможливлюють вирiшення спору у вiдповiдному судовому засiданнi. Зокрема, процес призначення на підприємстві керівника не стосується спору безпосередньо, сторони мали достатньо часу для вирішення спору мирним шляхом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що відкладення судового розгляду в даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані сторонами в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд встановив наступне.

Положеннями статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов’язки, що складають зміст договірного зобов’язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

28.10.2005р. між ДП "Артемсіль" (Замовник) та КПВІ «Пам'ять» (Підрядник) укладений договір №28/10-18/11-30 на виконання ревізійно – налагоджувальних робіт, за умовами п.1.1. якого предметом договору є виконання регламентних ревізійно – налагоджувальних робіт на підставі «Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних та розсипних родовищ підземним способом» та вимог Держохоронтруду.

Сторонами договору підписані додаткові угоди б/н від 11.06.2007р., 20.12.2011р., 06.11.2013р., 20.06.2014р., зокрема, щодо викладення п.1.2 та п. 2.4 договору.

За приписами п. 1.2. договору найменування, обсяг, строки та вартість робіт, що виконуються Підрядником за даним договором вказується у Додатках до даного договору, що узгоджуються сторонами на кожен календарний рік або по мірі необхідності. Вказані Додатки є невід’ємною частиною договору(у редакції додаткової угоди від 11.06.2007р.

Як передбачено в п. 2.1 договору вартість робіт, що виконуються Підрядником протягом строку дії даного договору, що визначається за цінами , вказаними у Додатках до даного договору, згідно встановлених норм та правил.

Відповідно до п.2.4. сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 63950000,00грн., у тому числі ПДВ-10658333,33грн. Суму договору складає вартість всього обсягу робіт, що виконані Підрядником.( у редакції додаткової угоди від 20.06.2014р.)

Сторонами договорі підписані договірні ціни, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

За умовами п.3.1 договору перед початком робіт сторони узгоджують строки виконання робіт та визначають наявність дефектів, які можуть бути виявлені шляхом зовнішнього огляду та встановлюють потребу у запасних частинах, обладнанні та матеріалах, перевіряють усунення дефектів, зафіксованих у попередніх технічних звітах.

Строк дії договору встановлено сторонами у п.6.1,зокрема, договір вступає в силу з моменту його підписання договору та реєстрації та діє до 15.01.2017р.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об’ємів робіт та їх якості, а також ціною та строками їх виконання.

Згідно п.6.2 договору сторони домовились, що одностороння відмова від виконання умов договору не допускається. Протягом строку дії договору Підрядник зобов’язаний виконати для Замовника ревізійно – налагоджувальні роботи на суму, не меншу вказаної в п.2.4 договору, а Замовник зобов’язаний оплатити Підряднику виконані роботи. Сторони підтверджують, що досягли згоди за всіма істотними умовами договору, розміщення умов договору у будь-якому розділі договору не впливає на його тлумачення. Даний договір є правомірним та діючим та створює для сторін права та обов’язки на строк його дії.

Судом встановлено, що зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний.

Відтак в силу положень статті 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Сторонами договору підписано акти №9-3-15,№10-3-15, №11-3-15, №18-2-15, №22-2-15, №23-2-15, №24-2-15,№25-2-15 - за травень 2015р.; №12-3-15, №13-3-15 , №14-3-15, №26-2-15, №27-2-15, №28-2-15, №29-2-15,№30-2-15, №31-2-15 – за червень 2015р., №15-3-15, №16-3-15, №32-2-15, №33-2-15, №34-2-15, №35-2-15, №36-2-15 – за липень 2015р.

Загальна вартість робіт за вказаними актами складає 1986963,82грн.

У вищезазначених актах наявне посилання на договір №28/10-18/11-30 від 28.10.2005р., що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписані уповноваженими представниками сторін, з боку відповідача, зокрема, директором технічним, головним механіком/головним енергетиком, головним інженером рудника, головним механіком/головним енергетиком рудника, механіком/енергетиком дільниці, економістом, інженером по планово-кошторисній роботі, за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплені печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором №28/10-18/11-30 від 28.10.2005р.

На підставі означених актів позивач виставив рахунки – фактури №СФ-0000025 від 28.05.2015р., №СФ-0000026 від 28.05.2015р., №СФ-0000027 від 28.05.2015р.,№СФ-0000029 від 29.05.2015р., №СФ-0000028 від 29.05.2015р., №СФ-0000030 від 29.05.2015р., №СФ-0000033 від 15.06.2015р., №СФ-0000034 від 15.06.2015р., №СФ-0000035 від 15.06.2015р., №СФ-0000036 від 30.06.2015р., №СФ-0000037 від 30.06.2015р., №СФ-0000038 від 30.06.2015р., №СФ-0000039 від 30.06.2015р., №СФ-0000041 від 14.07.2015р., №СФ-0000040 від 14.07.2015р., №СФ-0000042 від 31.07.2015р., №СФ-0000043 від 31.07.2015р., №СФ-0000044 від 31.07.2015р., №СФ-0000045 від 31.07.2015р., №СФ-0000046 від 31.07.2015р. та за наслідками проведення господарських операцій склав податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як передбачено сторонами у п. 2.3 договору оплата за роботи, що виконуються Підрядником за даним договором, може здійснюватись як в формі попередньої оплати, так і по факту виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником грошовій формі протягом 15 днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт по ревізії та наладці, в якому відображено фактична вартість та обсяг виконаних робіт.

Акти №9-3-15,№10-3-15, №11-3-15 підписані 28.05.2015р., №18-2-15, №22-2-15, №23-2-15, №24-2-15, №25-2-15 - 29.05.2015р.; №12-3-15, №13-3-15, №14-3-15 – 15.06.2015р., №26-2-15, №27-2-15, №28-2-15, №29-2-15, №30-2-15, №31-2-15 – 30.06.2015р., №15-3-15, №16-3-15 – 14.07.2015р., №32-2-15, №33-2-15, №34-2-15, №35-2-15, №36-2-15 – 31.07.2015р.

З огляду на умови п. 2.3 договору та приписи ст. 254 ЦК України, якою передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, судом встановлені наступні строки оплати:

- за актами №9-3-15, №10-3-15, №11-3-15 від 28.05.2015р. – 12.06.2015р. включно;

- за актами №18-2-15, №22-2-15, №23-2-15, №24-2-15, №25-2-15 від 29.05.2015р. – 15.06.2015р. включно;

- за актами №12-3-15, №13-3-15, №14-3-15 від 15.06.2015р. - 30.06.2015р. включно;

- за актами №26-2-15, №27-2-15, №28-2-15, №29-2-15, №30-2-15, №31-2-15 від 30.06.2015р. – 15.07.2015р. включно;

- за актами №15-3-15, №16-3-15 від 14.07.2015р. – 29.07.2015р. включно;

- за актами №32-2-15, №33-2-15, №34-2-15, №35-2-15, №36-2-15 від 31.07.2015р. – 17.08.2015р.включно.

У зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивачем надіслано на адресу ДП „Артемсіль” лист №42 від 05.08.2015р. з вимогою сплатити заборгованість за договором в сумі 1986963,82грн.

Лист залишено відповідачем без відповіді.

Відповідачем належними і допустимими доказами наявність заборгованості в розмірі 1986963,82грн. перед позивачем не спростовано, доказів її погашення у добровільному порядку суду не надано.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов’язань у відповідності до умов зазначеного вище договору, строк виконання зобов’язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов’язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 1986963,82грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 1986963,82грн. Відповідно, ДП «Артемсіль» в односторонньому порядку порушило взяті на себе зобов’язання за договором в частині оплати вартості виконаних робіт, в частині стягнення основної заборгованості позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10024,05грн. суд виходить з наступного.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов’язання, позивач мав підстави для нарахування 3%річних.

Як вбачається з розрахунку 3%річних, що викладений у позовній заяві, позивач за актами №9-3-15,№10-3-15, №11-3-15, №18-2-15, №22-2-15, №23-2-15, №24-2-15, №25-2-15 просить стягнути 3% річних за період з 15.06.2015р. по 14.09.2015р., за актами №12-3-15, №13-3-15, №14-3-15 за період з 01.07.2015р. по 14.09.2015р., за актами №26-2-15, №27-2-15, №28-2-15, №29-2-15, №30-2-15, №31-2-15 за період з 16.07.2015р. по 14.09.2015р., за актами №15-3-15, №16-3-15 за період 30.07.2015р. по 14.09.2015р., за актами №32-2-15, №33-2-15, №34-2-15, №35-2-15, №36-2-15 з 17.08.2015р. по 14.09.2015р.

Таким чином з огляду на встановлені судом строки виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт, позивач припустився помилки при визначенні початку періоду нарахування за актами №18-2-15, №22-2-15, №23-2-15, №24-2-15, №25-2-15 від 29.05.2015р., за якими прострочка оплати почалась з 16.06.2015р.(15.06.2015р. включено до розрахунку невірно), та за актами №32-2-15, №33-2-15, №34-2-15, №35-2-15, №36-2-15 від 31.07.2015р., за якими прострочка оплати почалась з 18.08.2015р.(17.08.2015р.включено до розрахунку невірно).

Здійснивши за допомогою Інформаційно – пошукової системи “Ліга” розрахунок 3% річних з урахуванням вірних періодів, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги задовольняються в сумі 10005,03грн., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно на відповідача покладається судовий збір в сумі 29954,53грн., в решті судовий збір залишається на позивачі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 511, 526, 530, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" м.Соледар Донецька область до відповідача Державного підприємства "Артемсіль" м.Соледар Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 1986963,82грн., 3% річних в сумі 10024,05грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Артемсіль” (84545, Донецька область, м.Соледар, вул.Чкалова, 1а, ідентифікаційний код 00379790) на користь Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів “Пам'ять” (84545, Донецька область, м. Соледар, вул.60 років Жовтня, 24, ідентифікаційний код 31875052) заборгованість у розмірі 1986963,82грн., 3%річних в сумі 10005,03грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 29 954,53грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення суду проголошено у судовому засіданні та підписано 12.11.2015р.

Суддя А.М. Осадча