Рішення № 53488112, 12.11.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" листопада 2015 р. Справа № 906/1227/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Круківська С.А. - довір. від 12.09.2015;

від відповідача: Стеценко Л.В. - довір. № 1 від 05.01.2015;

Савіцька С.І. - довір. № 3 від 13.01.2015;

від третьої особи: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Елітбуд-1" (м. Житомир)

до Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Київ)

про стягнення 518625,08 грн

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 259312,54 грн заборгованості за виконані підрядні роботи згідно з договором генерального підряду № 112 від 19.12.2007, а також про стягнення 259312,54 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Ухвалою від 19.10.2015 господарський суд продовжив строк розгляду спору у термін більший, ніж передбачено ст. 69 ГПК України, однак з дотримання критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини.

До початку судового засідання до господарського суду від позивача надійшло клопотання від 12.11.2015 про долучення до матеріалів справи поштової квитанції про відправлення позову з додатками третій особі та копії витягу з ЄДР щодо ПП "Елітбуд-1" (а. с. 227 - 231).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Судом оглянуто оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представники відповідача в засіданні суду проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченнях від 02.09.2015 вих. № 09-12-1064 на позовну заяву (а. с. 91 - 93), зокрема, зазначили, що згідно з умовами договору генерального підряду № 112 від 19.12.2007 генпідрядник погодився, що фінансування робіт замовником може бути проведено лише після надходження коштів на їх оплату від його вищестоящого органу - Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Оскільки станом на дату судового засідання кошти на оплату проведених генпідрядником робіт на рахунок замовника не надійшли, вимоги щодо проведення розрахунків за останній етап проведених будівельних робіт, оформлених актом за вересень 2013 року, є неправомірними. При цьому, представники відповідача в засіданні суду підтвердили повне завершення генпідрядником виконання робіт за договором, прийняття об'єкта в експлуатацію державною комісією, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, затвердженою Інспекцією ДАБК У Житомирській області від 19.06.2013, та його використання за призначенням. Вказали на наявність судової практики у справі № 9/33 суду апеляційної та касаційної інстанції, згідно з якою суди підтвердили відсутність обов'язку оплати виконаних робіт за аналогічних обставин.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр суду Ф 103 про відправку рекомендованої кореспонденції за 04.11.2015 (а. с. 232).

Водночас, за для підтвердження даних щодо отримання третьою особою ухвали господарського суду Житомирської області від 03.11.2015, судом було зроблено електронний витяг з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", згідно з даних якого судова кореспонденція була вручена Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за довіреністю 09.11.2015 (а. с. 233).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Приватним підприємством "Елітбуд-1" (генпідрядник/позивач) та Житомирським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (замовник/відповідач) договору генерального підряду № 112 від 19.12.2007 (далі - договір, а. с. 12 - 17), генпідрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та обладнання збудувати і здати в строк об'єкт, а саме: капітальне будівництво адміністративного будинку Малинської міської виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно робочого проекту, затвердженого замовником (п. п. 1.1, 1.3 договору).

За умовами п. 1.2 договору, замовник зобов'язався надати генпідряднику будівельний майданчик, що знаходиться за адресою: м. Малин, вул. Шевченка, 9 а, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Сторони погодили, що невід'ємною частиною договору є графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором (п. 4.4).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили договірну ціну підрядних робіт, яка неодноразово сторонами коригувалась і в остаточному варіанті, згідно з підписаною додатковою угодою № 3 від 31.12.2012 до договору № 112 від 19.12.2007, склала 2584571,84 грн (в. т. ч. 20 % ПДВ) (а. с. 28).

На підставі додаткової угоди № 3 від 31.12.2012, сторонами було затверджено у новій редакції договірну ціну (а. с. 31, 32), локальні кошториси та відомість ресурсів на залишкові роботи по об'єкту "капітальне будівництво адміністративного будинку Малинської міської виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності".

Отже, відповідно до уточненого графіку виконання робіт (а. с. 30) генпідрядник зобов'язався у 2013 році виконати роботи по капітальному будівництву адмінбудинку на загальну суму 259312,54 грн, а замовник зобов'язався оплатити генпідряднику ціну робіт (будівництва) у порядку та на умовах, визначених договором.

При цьому, судом встановлено, що у 2013 році мав відбутися завершальний етап проведення робіт по капітальному будівництву адміністративного будинку Малинської міської виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, після закінчення якого об'єкт підлягав здачі в експлуатацію з метою подальшого використання.

Вказаному передували роботи проведені генпідрядником у 2008 році в червні місяці на суму 118534,80 грн, липні - на суму 164943,60 грн, серпні - на суму 360871,20 грн, вересні - на суму 435510,00 грн, у 2009 році на суму 292333,20 грн та у 2012 році на суму 953066,00 грн (а. с. 30).

Як вбачається з матеріалів справи, генпідрядник свої зобов'язання по виконанню робіт у 2013 році за договором підряду виконав у повному обсязі, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені печатками довідку про вартість виконаних будівельних робіт*/ та витрати**/ за вересень 2013 року форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 27.09.2013 на загальну суму 259312,54 грн (а. с. 34 - 85).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 882 ЦК України та положення п. 5.1 договору, оскільки вказаний акт виконаних робіт за вересень 2013 року на суму 259312,54 грн був підписаний двома сторонами без заперечень, суд вважає його погодженим щодо обсягів та вартості виконаних робіт на вказану в ньому суму.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 3.4 договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок за цим договором провадиться замовником не пізніше 30 днів після повного завершення виконання робіт, визначених у п. 1.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами акта здачі-приймання готового об'єкта, прийнятого державною комісією згідно чинного законодавства.

Наявними у справі документами та поясненнями сторін підтверджується факт остаточного виконання генпідрядником капітального будівництва адмінбудинку та прийняття вказаної роботи замовником.

Водночас, як вбачається з пояснень сторін, наданих в засіданні суду, після завершення будівельних робіт будь-яких інших актів здачі-приймання готового об'єкта, як-то передбачено п. 3.4 договору, окрім акту приймання виконаних будівельних робіт у вересні 2013 року від 27.09.2013, сторони не підписували.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, затверджена Інспекцією ДАБК у Житомирській області від 19.06.2013, (а. с. 86 - 88), як доказ прийняття державною комісією рішення про можливість використання об'єкта за призначенням.

Про використання збудованого адміністративного будинку замовником після здачі його в експлуатацію та станом на даний час було підтверджено і представниками відповідача в судовому засіданні.

За приписами ч. 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Сторони в п. 3.4 договору встановили, що кінцевий розрахунок провадиться замовником не пізніше 30 днів після повного завершення виконання робіт.

Оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт за останній етап проведених робіт був підписаний сторонами 27.09.2013, звідси суд констатує обов'язок замовника здійснити оплату за договором у строк до 28.10.2013 включно (27.09.2013 + 30). Обчислення строку здійснено судом з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Натомість визначення сторонами як уточнюючої підстави для проведення розрахунків за договором - підписання акту здачі-приймання готового об'єкта, не може бути єдиною і виключною обставиною, яка визначає настання строку оплати завершених робіт, оскільки матеріалами справи та представниками сторін в судовому засіданні підтверджено повне завершення позивачем будівельних робіт та фактичне прийняття відповідачем об'єкту до використання за призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, за наявності Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, затвердженої Інспекцією ДАБК у Житомирській області від 19.06.2013 та після цього підписання сторонами останнього за договором акту прийняття виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року та враховуючи фактичне прийняття об'єкта до використання за призначенням, суд дійшов висновку, що підписання акту здачі-приймання готового об'єкта не є подією, яка має неминуче настати, а відлік строку проведення замовником кінцевих розрахунків за договором в даному випадку має визначатись саме у зв'язку з остаточним закінченням генпідрядником будівельних робіт та прийняття їх замовником з 27.09.2012.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач підписуючи договір усвідомлював можливість його невиконання замовником, оскільки перерахування грошей за виконані роботи залежить від його вищестоящої організації - Виконавчої дирекції фонду.

Вказує, що на неодноразові звернення відділення Фонду щодо оплати грошових зобов'язань за виконані роботи, як в усній (на селекторних нарадах), так і в письмовій формі (шляхом направлення відповідних листів), Виконавча дирекція фонду належним чином не відреагувала і відповідних дієвих заходів не вжила. Тобто листи фонду з пропозицією провести остаточний розрахунок за виконані генпідрядником будівельні роботи на об'єкті залишились без задоволення (а. с. 94 - 105, 109 - 120).

Однак, такі твердження замовника про те, що розрахунок може бути здійснений тільки після отримання відповідного фінансування від Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, суд оцінює критично з огляду на відсутність в п. 3.4 договору домовленостей щодо оплати остаточно завершених робіт з такою умовою, та враховуючи положення статті 528 ЦК України, за змістом якої визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

До того ж, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не визначена у договорі генерального підряду № 112 від 19.12.2007 стороною по договору, у зв'язку з чим на неї не може бути покладено обов'язок здійснити фінансування, проведених замовником будівельних робіт.

У статті 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Отже, для Виконавчої дирекції Фонду (третя особа у даній справі) зобов'язання за договором генерального підряду може породжувати тільки права, а не обов'язки. З огляду на викладене, у ч. 2 ст. 14 ЦК України закріплено правовий принцип про те, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З приводу посилань відповідача на практику суду при розгляді справи № 9/33, суд зазначає, що, по-перше, господарські спори вирішуються судом на підставі Конституції України, ГПК України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тільки рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України. Жодне інше рішення суду (апеляційної чи касаційної інстанцій) не носить для господарського суду під час розгляду конкретної справи прецедентного характеру. По-друге, у справі № 9/33 обов'язок провести розрахунок за виконану роботу при умові одержання відповідного фінансування з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, визначений конкретним п. 3 додаткової угоди № 119 від 25.12.2007 до договору підряду, а в даній справі, що розглядається судом, такий порядок проведення кінцевих розрахунків за виконану роботу в п. 3.4 договору генерального підряду відсутній.

З огляду на вище зазначене, слід вказати, що матеріалами справи підтверджено, що вартість виконаних генпідрядником робіт, по яким на дату звернення позивача до суду настав строк оплати, становить 259312,54 грн, що підтверджується підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт*/ та витрати**/ за вересень 2013 року форми КБ-3 та актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 27.09.2013 на загальну суму 259312,54 грн (а. с. 34 - 85).

Відсутність заперечень відповідача щодо вказаних у зазначеному акті сум підтверджується також погодженим за його підписом актом звірки взаємних розрахунків від 01.10.2014 (а. с. 33).

Таким чином, як на день звернення до суду, так і на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи склала 259312,54 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши всі обставини справи, суд встановив порушення відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт по будівництву об'єкту "капітальне будівництво адміністративного будинку Малинської міської виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності".

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 259312,54 грн боргу за виконані підрядні роботи по будівництву об'єкту є обґрунтованими.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків як упущеної вигоди у розмірі невиконання зобов'язань по договору генпідряду, а саме на суму 259312,54 грн, нарахованих на підставі п. 2 ст. 22, ст. 611 ЦКУ, ст. ст. 193, 224, 225 ГКУ, п. 6.2 договору, слід зазначити таке.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Обґрунтовуючи збитки, позивач послався на п. 6.5 договору, який встановлює обов'язок сторони відшкодувати іншій стороні збитки, завдані порушенням договору, у тому числі упущену вигоду у сумі, не покритій штрафними санкціями.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про настання у позивача втрат немайнового характеру в результаті протиправних дій відповідача та перевищення їх розміру сумі, нарахуваних до стягнення з відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань штрафних санкцій. Більш того, позивачем взагалі не ставиться питання про стягнення з відповідача такого виду відповідальності, що апріорі унеможливлює визначити суму збитків, можливу до стягнення з винної сторони.

Нарахування позивачем упущеної вигоди у розмірі боргу, що виник на підставі договору № 112 від 19.12.2007, не слід розглядати як не отриманий дохід позивача, оскільки обставини, якими позивач обґрунтовує їх виникнення, носять лише характер імовірної можливості.

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та документально не підтверджено, як сам факт заподіяння збитків, так і їх розмір, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів сплати заборгованості у заявлені позивачем до стягнення сумі боргу не надав, факт проведення позивачем будівельних робіт у розмірі 259312,54 грн визнав.

Враховуючи вище викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 259312,54 грн. У стягненні 259312,54 грн збитків у вигляді упущеної вигоди суд відмовляє, у зв'язку з їх недоведеністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, враховуючи, що позивач при зверненні з позовом до суду сплатив судовий збір лише з однієї заявленої вимоги (майнової) та не доплатив за іншу - немайнову, тому керуючись ч. 3 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір", п. 2.10 постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.2013, слід стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України додатково 5186,25 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 7, код ЄДРПОУ 13548797) на користь Приватного підприємства "Елітбуд-1" (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 31/10, кв. 3, код ЄДРПОУ 33555092)

- 259312,54 грн основного боргу,

- 5186,25 грн судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Елітбуд-1" (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 31/10, кв. 3, код ЄДРПОУ 33555092) в дохід Державного бюджету України 5186,25 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.11.15

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - позивачу

4 - відповідачу

5 - третій особі (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28) - рек. з пов.