Рішення № 53488036, 10.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.2015 Справа № 905/2149/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.,

за участю секретаря Єрмолаєвої Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою

позивача: публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

про стягнення 332 429,78 гривень

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Позивач, публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 332429,78 гривень, що складається із вартості, вчинених позивачем поліпшень орендованого майна.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем його обов'язку щодо відшкодування позивачу вартості здійснених ним поліпшень нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 за договором оренди від 13.12.2013 року.

Представники сторін в жодне судове засідання не з'явилися.

Через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що позивачем не дотримано умов договору, а саме п. 8.4. щодо письмового погодження вчинюваних відповідачем поліпшень, що унеможливлює стягнення з відповідача на користь позивача вартості таких поліпшень.

22.10.2015 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема фотозвіту до договору оренди нежитлового приміщення від 13.12.2013 року, який засвідчує стан об'єкту оренди на момент його передання у користування позивача.

09.11.2015 року через канцелярію суду відповідач надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що п. 8.2. договору оренди дозволяв позивачу здійснювати без письмового погодження із відповідачем поліпшення орендованого майна щодо встановлення охоронної, пожежної сигналізації та кабельних мереж, за умови, що це не буде порушувати мережі відповідача та інших поточних ремонтів. Також зазначив, що обладнання пожежної та охоронної сигналізації є відокремлюваними поліпшеннями, що було вилучено позивачем після припинення договору оренди.

Розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та неявка представників сторін не створює суду перешкод для всебічного, повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ

13.12.2013 року позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2, 1.5 якого відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 136,1 кв.м. та складається с нежитлових приміщень № 1 та № 3 (грипи приміщень № 1-188 (в літ. А) з метою використання його для розміщення відділення позивача, що є банківською установою.

Згідно п. 5.1. строк оренди було встановлено до 13.11.2016 року.

Листом від 25.12.2014 року позивач повідомив відповідача про своє бажання припинити дію договору з 26.12.2014 року та 26.12.2014 року сторонами складено акт приймання-передачі про повернення орендованого майна.

До матеріалів справи позивачем додано низку первинних документів (договори, акти, кошториси), що містять інформацію про замовлення позивачем певних робіт та послуг у різних суб'єктів господарювання з метою прилаштування приміщення в АДРЕСА_1 до вимог позивача, проведення ремонту, та т.і., зокрема щодо придбання та встановлення в приміщенні системи безпеки (охоронної, пожежної сигналізації, відео спостереження, та запису), встановлення металевих конструкцій касових вузлів, проведення будівельних робіт, всього на загальну суму 470942,18 гривень.

Відповідно до п. 8.4. договору поліпшення орендованого приміщення, що здійснені орендарем за рахунок власних коштів за письмовою згодою орендодавця, підлягають поверненню орендарю (у разі можливості їх відокремлення без завдання шкоди приміщенню) або їх вартість враховується в оплату орендної плати за залишковою вартістю таких поліпшень та з урахуванням їх фізичного зносу.

Посилаючись на зазначений пункт договору позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та вимагає стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 332429 гривень, що складається із вартості понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом позову у межах розглядуваної справи є відшкодування вартості, понесених позивачем витрат на поліпшення об'єкта оренди у розмірі 332429 гривень.

Згідно ст. 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (ч.3).

Відповідно до приписів ч.ч.1,2,3,5 ст.778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

За змістом ч.2 ст.778 ЦК України право на вилучення відокремлюваних поліпшень без пошкодження орендованого майна надається орендарю незалежно від того, були здійснені поліпшення за згодою орендодавця чи без такої згоди.

Пунктом 5.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» вирішуючи спори, пов'язані з використанням орендарем прав, визначених частиною третьою статті 773 і статтею 778 ЦК України та частиною третьою статті 23 Закону «Про оренду державного та комунального майна», господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на вчинення відповідних дій щодо орендованого майна має бути викладена у певній документальній формі, якщо така можливість не передбачена у самому договорі оренди (найму).

За змістом розділу 8 договору оренди під поліпшеннями розуміються проведення будь-яких робіт, пов'язаних з модернізацією, дообладнанням, реконструкцією з використанням будь-яких матеріалів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які очікується одержати у майбутньому при використанні приміщення (п.8.1 договору); будь-які поліпшення приміщення крім передбачених п. 8.2. договору - встановлення охоронної, пожежної сигналізації та структурованої кабельної мережі та поточних ремонтів, можливе тільки за письмовою згодою орендодавця (п. 8.3. договору).

Отже в тексті договору визначено право позивача на проведення поліпшення орендованого майна, що полягатиме у встановленні охоронної, пожежної сигналізації та структурованої кабельної мережі та проведенні поточних ремонтів без письмової згоди відповідача.

Згода наймодавця може бути зроблена в різних формах: або шляхом включення такого положення до договору найму, або шляхом видачі наймодавцем окремого документу (листа, повідомлення тощо). Якщо сторони договору майнового найму домовляються про певну форму надання наймодавцем згоди наймач вправі вимагати відшкодування вартості тільки тих поліпшень, згода на які була надана в узгодженій формі.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 р. N 20-3/133.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порушення наведеного положення закону позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що вчинені позивачем роботи із монтажу пожежної та охоронної сигналізації та поточних ремонтів призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які очікується одержати у майбутньому при використанні приміщення, адже саме така кваліфікаційна ознака, що передбачена п. 8.1. договору дає підстави віднести ті чи інші роботи до поліпшень орендованого майна.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів понесення витрат на оплату встановлення додаткового обладнання та проведення ремонтів, адже відшкодуванню підлягають саме витрати, понесені орендодавцем на поліпшення орендованого майна, коли як до матеріалів справи надано копії договорів, актів та рахунків, що не засвідчують понесення позивачем витрат.

Суперечливою та недоведеною вбачається і сума, про відшкодування якої заявлено позов, адже до матеріалів справи додано копії первинних документів, що засвідчують придбання, встановлення та монтаж обладнання охоронної та пожежної сигналізації, виготовлення та монтаж металевих конструкцій касових вузлів та проведення ремонту на загальну суму 470942,18 гривень, при цьому до стягнення заявлена сума у розмірі 332429 гривень, а встановити які саме поліпшення відносяться до тих, про відшкодування вартості яких заявлено позов, суд можливості позбавлений, адже відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.

Листом вiд 30.04.2003 р. № 7/7-401 Держбуд України роз'яснив, що капітальний ремонт будiвлi - це комплекс ремонтно-будiвельних робіт, який передбачає замiну, вiдновлювання та модернiзацiю конструкцiй i обладнання будiвель у зв'язку з їх фiзичною зношенiстю та руйнуванням, полiпшення експлуатацiйних показникiв, а також покращення планування будiвлi i благоустрою територiї без змiни будiвельних габаритiв об'єкта. Капiтальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робiт експлуатацiї будiвлi в цiлому або її частин (за умови їх автономності). Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робiт, який передбачає систематичне та своєчасне пiдтримання експлуатацiйних якостей та попередження передчасного зносу конструкцiй i iнженерного обладнання. Якщо будiвля в цiлому не пiдлягає капiтальному ремонту, комплекс робiт поточного ремонту може враховувати окремi роботи, якi класифiкуються як такi, що вiдносяться до капiтального ремонту (крiм робiт, якi передбачають замiну та модернiзацiю конструктивних елементiв будiвлI). Поточний ремонт повинен провадитись з перiодичнiстю, що забезпечує ефективну експлуатацiю будiвлi або об'єкта з моменту завершення його будiвництва (капiтального ремонту) до моменту постановки на черговий капiтальний ремонт (реконструкцiю).

Позивачем до матеріалів справи надано калькуляцію на ремонтні роботи, з якого вбачається, що в приміщенні проводилися роботи з армування стіни, виготовлення стіни з піноблоку (висота більше 3м), виготовлення стіни з ГКЛ, інші будівельні роботи, що з огляду на викладене вище не можна віднести до поточного ремонту, що було дозволено здійснювати позивачу без окремого погодження із відповідачем, а, отже, на такі роботи позивач мав отримати письмову згоду відповідача, чого зроблено не було.

Не вбачається з матеріалів справи отримання позивачем письмового дозволу відповідача і на встановлення металевих конструкцій касових вузлів, адже їх встановлення не відноситься до випадків, що не потребують додаткового погодження з відповідачем, з огляду на зміст п. 8.2. договору. Не доведеним належними та допустимими доказами, в цій частині, є, взагалі, підставність віднесення таких робіт до поліпшення орендованого майна.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог у стягуваному розмірі, адже надані докази не дозволяють суду встановити факт проведення поліпшень позивачем орендованого майна, в контексті змісту договору оренди, та визначити вартість таких робіт, що підлягали б відшкодуванню на користь позивача. При цьому на вимоги суду, що викладено в ухвалі від 21.10.2015 року, позивач відповідних пояснень не надав.

Наведене зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.09.2015 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до 21.10.2015 року. Доказів оплати судового збору, як станом на 21.10.2015 року, так і станом на 10.11.2015 року, позивач не надав.

Враховуючи, що позивачем не сплачено судовий збір у строк, на який його сплату було судом відстрочено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сума судового збору у розмірі 4986,45 гривень підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України при прийнятті судом цього рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 69, 75,77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», (04119, вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, ідентифікаційний код 19017842) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4986,45 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.11.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник