Рішення № 53487959, 03.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.2015 Справа № 905/1996/15

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Степаненко Д.І,

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг", м. Донецьк

про стягнення пені в сумі 39017,28 грн. та 3% річних в сумі 4008,63 грн.

за участю представників:

від позивача: Калініченко В.В. за довіреністю № 1/40-19 юр від 06.01.2015р.

від відповідача: Беляєв А.П. за довіреністю № 02/15 від 01.01.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 19.10.2015 р.

на підставі ст. 77 ГПК України

було оголошено перерву до

03.11.2015 р.

Позивач, Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг", м. Донецьк про стягнення пені в сумі 39017,28 грн. та 3% річних в сумі 4008,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 24к від 02.01.2015р., у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню в сумі 39017,28 грн. та 3% річних в сумі 4008,63 грн.

В підтвердження позовних вимог позивач надав договір від 02.01.2015 р. № 24к, рахунки від 06.01.2015 р. № 1504000500 та від 02.01.2015 р. № 150400020, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 02.01.2015 р. та від 06.01.2015 р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав конррозрахунок заявленої до стягнення суми, згідно з яким 3% річних складає 3 629,90 грн., пеня - 34 278, 13 грн. Просив суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до 10% та стягнути з відповідача 3 790, 80 грн.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

02.01.2015 р. між Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" (далі - Портовий оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг", (далі - Замовник) укладено договір № 24 к (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є надання портовим оператором послуг з перевалки експортного чавуну, далі за текстом договору - вантаж, який надходить для фірм, з якими замовник має договори.

Даний договір за складом є змішаним (ст.628 ЦКУ) та може включати в себе елементи договорів підряду, послуг, транспортного експедирування, зберігання та інших в яких до правовідносин сторін застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства України (п.1.2 договору).

Згідно п. 5.23. по факту виконаних робіт (наданих послуг) портовим оператором складається акт приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) у двох екземплярах та направляється замовнику разом з кінцевим рахунком. Замовник зобов'язаний протягом 15-ти календарних днів підписати акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний екземпляр акту портовому оператору та провести взаєморозрахунки з портовим оператором за кінцевим рахунком з урахуванням здійсненої передоплати за попереднім рахунком. У випадку, якщо замовник не надав портовому оператору підписаний акт або мотивовану відмову підписати акт у вказаний строк, такий акт, підписаний тільки портовим оператором, є належним доказом належного виконання портовим оператором усього обсягу послуг, вказаних у акті.

Розрахунок за даним договором здійснюється протягом 15-ти календарних днів на підставі виставленого рахунку, починаючи з наступного дня після дня виписки рахунку.

У випадку затримки оплати платежів за виконані роботи/надані послуги, замовник на вимогу портового оператора, сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, до моменту повного погашення заборгованості. Штрафи та пеня нараховується починаючи з 16-го дня, наступного за днем виписки рахунку. Оплата пені не звільняє замовника від обов'язку сплатити кінцевий рахунок у повному обсязі. Датою сплати платежів вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок портового оператора (п. 5.24. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до договору №24К від 02.01.2015р. ).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 02.01.2015 р. та від 06.01.2015 р.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

На виконання п. 5.23. Договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки № 1504000500 від 06.01.2015р. на суму 1460410,04 грн., № 1504000200 від 02.01.2015р. на суму 1573658,62 грн.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання за договором № 24 К від 02.01.2015р. виконав неналежним чином, послуги, отримані згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оплатив з порушенням строку. Оплата рахунків № 1504000500 від 06.01.2015р. та № 1504000200 від 02.01.2015р. відбулась 05.02.2015 р., що підтверджується банківською випискою доданою до матеріалів справи та довідкою від 02.10.2015 р. №4/225.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання, позивач просить стягнути: 3% річних в сумі 4008,63 грн., з яких:

за рахунком № 1504000200 від 02.01.2015 р. в сумі 2 328,16 грн. за період з 17.01.2015 р. по 05.02.2015 р.

за рахунком № 1504000500 від 06.01.2015 р. в сумі 1680,47 грн. за період з 21.01.2015 р. по 05.02.2015 р.

та пеню в сумі 39 017,28 грн., з яких:

за рахунком № 1504000200 від 02.01.2015 р. в сумі 22 660,69 грн. за період з 17.01.2015 р. по 05.02.2015 р.

за рахунком № 1504000500 від 06.01.2015 р. в сумі 16 356,59 грн. за період з 21.01.2015 р. по 05.02.2015 р.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Згідно п. 5.24 Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до договору №24К від 02.01.2015р. розрахунок за даним договором здійснюється протягом 15-ти календарних днів на підставі виставленого рахунку, починаючи з наступного дня після дня виписки рахунку.

У випадку затримки оплати платежів за виконані роботи/надані послуги, замовник на вимогу портового оператора, сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, до моменту повного погашення заборгованості. Штрафи та пеня нараховується починаючи з 16-го дня, наступного за днем виписки рахунку. Датою оплати платежів вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок портового оператора.

Перевіривши розрахунок 3% річних та пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Суд також звертає увагу, що пунктом 5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено наступне: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, позивачем помилково визначений період нарахування 3% річних та пені за рахунком № 1504000500. Враховуючи те, що кінцевий строк сплати відповідачем платежу за виконані роботи/надані послуги за цим рахунком - 21.01.2015 р. та те, що датою зарахування коштів на поточний рахунок портового оператора є 05.02.2015 р., то 3% річних та пеню слід нараховувати з 22.0102015 р. по 04.02.2015 р.

Також суд зазначає, що позивачем невірно визначений період нарахування 3% річних та пені за рахунком № 1504000200. Приймаючи до уваги, що останній строк оплати платежу за виконані роботи/надані послуги за цим рахунком припадає на 18.01.015 р., який є вихідним та те, що датою зарахування коштів на поточний рахунок портового оператора є 05.02.2015 р., то 3% річних та пені за зазначеним рахунком повинні бути нараховані з 19.01.2015 р. по 04.02.2015 р.

Судом перерахована сума пені та 3% річних, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору. Згідно здійсненого судом перерахунку за рахунком № 1504000500 розмір 3% річних складає 1680,47 грн. (з 19.01.2015 р. по 04.02.2015 р.) пені - 15 684,40 грн. (з 22.01.2015 р. по 04.02.2015 р.), за рахунком № 1504000200 розмір 3% річних складає 2 198,81 грн., пені - 20 522,23 грн. (з 19.01.2015 р. по 04.02.2015 р.).

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на погашення основної заборгованості, просить суд зменшити розмір пені та 3% річних до 10%, тобто до 3 790,80 грн.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що розмір основного боргу відповідачем погашений в повному обсязі до звернення позивача до суду, прострочення грошових зобов'язань за кожним рахунком не є значним, позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також ту обставину, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" є м. Донецьк і відповідач несе додаткові витрати у зв'язку з проведенням на території Донецької області АТО та розташуванням підприємства в безпосередній близькості від лінії зіткнення, а також вимушений зменшувати обсяги виробництва, тому суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення. Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 50 % - до 18 103,32 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на ТОВ"Метінвест-Шиппінг".

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 18 103,32 грн.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Керуючись ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг", м. Донецьк про стягнення пені в сумі 39017,28 грн. та 3% річних в сумі 4008,63 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг", м. Донецьк (83015, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, 102, р/р 26001962508774 в відділенні № 15 ВАТ «ПУМБ» в м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 3115862) на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7 , код ЄДРПОУ 01125761, р/р 26003300497377 в ТВБВ № 10007/0339 ФЗОУ ВАТ «Ощадбанк» в м. Бердянськ, МФО 313957) 3% річних в сумі 3 879,28 грн. пеню в сумі 18 103,32 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг", м. Донецьк (83015, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, 102, р/р 26001962508774 в відділенні № 15 ВАТ «ПУМБ» в м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 3115862) на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7 , код ЄДРПОУ 01125761, р/р 26003300497377 в ТВБВ № 10007/0339 ФЗОУ ВАТ «Ощадбанк» в м. Бердянськ, МФО 313957) судовий збір в сумі 1134,77 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 09.11.2015р.

Суддя Ю.В. Бокова