Ухвала суду № 53485266, 10.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8621/15

Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Станкевича В. А., Ступакова О. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18. 08. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

12. 05. 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання укладеного між сторонами 14. 10. 2013 р. шлюбу, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4, з тих підстав, що між сторонами фактично припинилися шлюбні відносини, кожна із сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю, відповідачка нехтує сімейними цінностями, з її ініціативи між сторонами постійно виникають сварки, з кінця грудня 2013 р. сторони проживають окремо, ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено і за його переконанням немає сенсу підтримувати подальші сімейні відносини.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18. 08. 2015 р. зазначений позов задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 14. 10. 2013 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по м. Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 304.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у вказаному позові з тих підстав, що справа була розглянута у її відсутність та без повідомлення її про час та місце розгляду справи і в рішенні суду вказано, що відповідач за вказаною адресою не проживає, копію позовної заяви не отримувала, на розірвання шлюбу не згодна тому, що бажає зберегти сім'ю та шлюб і щоб у дитини був батько і висновок суду, що на примирення сторони не згодні не відповідає обставинам справи; вказала, що на даний час проживає однією сім'єю з позивачем і тому відсутні причини, що подальше спільне проживання подружжя й збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам; а також зазначила, що про рішення суду про розірвання шлюбу взнала у вересні 2015 р. від квартирантів, які проживають у будинку за її місцем реєстрації в м. Котовськ.

В судовому засіданні ОСОБА_3підтримала доводи апеляційної скарги і заперечувала проти розірвання шлюбу, пояснюючи, що місце проживання позивача зареєстроване в м. Києві, де проживають його батьки, у зв'язку з тим, що позивач - підприємець він перебуває за різними адресами, вважає, що позивач заробив певні матеріальні кошти і бажає ними розпорядитись самостійно вже після розірвання шлюбу, а з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він вважає рішення суду правильним і заперечив твердження ОСОБА_3, що він продовжує з нею проживати однією сім'єю в м. Одесі, пояснив, що після народження дитини ОСОБА_3 виїхала в Молдову у м. Рибницю до своїх батьків, а намагання примирення з нею не привели до позитивного результату, оцінює ОСОБА_3 як агресивну і ревниву людину.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши в порядку ст. 303 ч. 2 ЦПК України (у зв'язку з відсутністю сторін при розгляді справи в суді першої інстанції) за участю ОСОБА_3, ОСОБА_2 з дослідженням наданих позивачем копії позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружиниі копії ухвали про відкриття провадження у справі за цим позовом, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи зазначений позов про розірвання шлюбу суд першої інстанції виходив з того, що сім'я розпалася і її збереження неможливо тому, що між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, на примирення сторони не згодні, і прийшов до висновку, що причини, що спонукали позивача наполягати на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя й збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Ст. 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 112 (Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя) СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя (частина 1 статті), суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 статті).

За роз'ясненнями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21. 12. 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Судом встановлено, що за свідоцтвом про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 14. 10. 2013 р., про що 14. 10. 2013 р. складено відповідний актовий запис № 304 (прізвище чоловіка і дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_2), місце державної реєстрації шлюбу відділ державної реєстрації служби по м. Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджується свідоцтвом про її народження, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, і зареєстрованим цим же відділом 21. 12. 2013 р. за актовим записом № 2481.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30. 09. 2015 р. відкрито провадження у цивільній справі № 505/3978/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружини.

З копії вказаного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 від 11. 09. 2015 р. про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружини видно, що місцем знаходження ОСОБА_3 зазначено АДРЕСА_2, а місцем знаходження ОСОБА_2 зазначено АДРЕСА_1 (такі ж адреси сторін вказані і в апеляційній скарзі ОСОБА_3 у даній справі) і в обґрунтування цього позову ОСОБА_3 вказала, що в останній період спільного життя між нею та відповідачем виникали непорозуміння, оскільки у них різні погляди на життя та сімейний побут та виховання дитини, не розуміють один одного, що негативно впливає на дочку; вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, їй одній тяжко утримувати дочку, а відповідач працює, але добровільно надавати допомогу на утримання дочки та її утримання відмовляється.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і не спростовані сторонами.

Аналізуючи матеріали справи і встановлені судом обставини у сукупності з вищевказаними правовими положеннями, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову про розірвання шлюбу між сторонами.

При цьому, апеляційний суд враховує незмінність позовних вимог і позиції позивача ОСОБА_2 щодо необхідності розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_3, яка в апеляційному суді не спростувала позовні вимоги ОСОБА_2, що між сторонами фактично припинилися шлюбні відносини, кожна із сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю, відповідачка нехтує сімейними цінностями, з її ініціативи між сторонами постійно виникають сварки, з кінця грудня 2013 р. сторони проживають окремо, ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено і за його переконанням немає сенсу підтримувати подальші сімейні відносини.

Одночасно апеляційний суд враховує підтвердження відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні в апеляційному суді змісту її позовних вимог з питань стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружини, за якими ОСОБА_3 вказала, що в останній період спільного життя між нею та ОСОБА_2 виникали непорозуміння, оскільки у них різні погляди на життя та сімейний побут та виховання дитини, не розуміють один одного, що негативно впливає на дочку, їй одній тяжко утримувати дочку, а відповідач працює, але добровільно надавати допомогу на утримання дочки та її утримання відмовляється.

Що стосується незгоди ОСОБА_3 на вказівку в рішенні суду, що вона не проживає за вказаною адресою в м. Котовськ, то це судження суду ґрунтується на повідомленні пошти, яке надійшло до суду, і не суперечить поясненням ОСОБА_3, що на теперішній час вона проживає в Одесі, а у будинку у м. Котовськ проживають квартиранти.

Крім того, апеляційний суд також враховує, що з вересня 2015 р., а цей час ОСОБА_3 визнає як час, коли їй стало відомо про рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами, до розгляду справи в листопаді 2015 р. в апеляційному суді Одеської області відносини між сторонами не змінилися та не покращилися, і в судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відмовились від пропозиції суду щодо надання їм строку на примирення, а поставили питання про вирішення справи в судовому засіданні без надання їм строку на примирення.

Таким чином, у справі відсутні докази, які б спростовували б ті обставини, що сторони не ведуть спільного господарства, припинили шлюбні відносини, проживають окремо і у теперішній час примирення неможливе, а встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, у тому числі позивача, який в судовому засіданні підкреслював свою позицію, що шлюб - це добровільний інститут, а також суперечило б інтересам їхньої доньки, що має істотне значення.

Вищенаведені доводи апеляційної скарги стосовно оскарження рішення суду першої інстанції щодо розірвання шлюбу викладене не спростовують, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, з урахуванням вищевказаних правових положень апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 і розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а вищевказані доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

З урахуванням зазначених обставин на підставі вимог ст. ст. 11, 303 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених позивачем вимог та апеляційної скарги і відповідно до вимог ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18. 08. 2015 р.залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. А. Ступаков

В. А. Станкевич