Ухвала суду № 53482293, 11.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25644/14-ц Провадження № 22-ц/772/3197/2015Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.Категорія 30Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області в складі:

головуючого: Рибчинського В.П.,

суддів: Берегового О.Ю., Іванюка М.В.,

за участю секретаря: Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а:

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування майнової та немайнової шкоди. В уточненій позовній заяві ставив питання про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 212 958 грн. 74 коп. (двісті дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень)заподіяної матеріальної шкоди та 10000 грн. (десять тисяч гривень) заподіяної моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 31.10.2014 року приблизно о 10 годині 50 хвилин в м. Вінниці на перехресті доріг вулиці Соколова та вул. Соборна між автомобілями марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який виїжджаючи на вул. Соборну, в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху України не надав перевагу у русі автомобілю «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі по вул. Соборній, що призвело до зіткнення автомобілів, в результаті чого автомобіль БМВ відкинуло на трамвай № 312 «Міраж» під керуванням водія ОСОБА_5, який в цей час стояв і здійснював посадку-висадку пасажирів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені транспортні засоби.

За результатами розгляду адміністративних матеріалів Вінницьким міським судом ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення передбачене ст. 124 КУпАП.

Враховуючи те, що ДТП сталось з вини ОСОБА_4, тому ставляться вимоги про відшкодування всіх витрат, пов'язаних з відновленням автомобіля до його первинного стану за виключенням коштів, виплачених як страхове відшкодування. Крім того, внаслідок ДТП були завдані душевні та емоційні страждання, які довелося перенести ОСОБА_2 та його родині, а тому останній оцінює їх розміром 10 000 гривень.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь ОСОБА_2 4 419, 05 гривень у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243.60 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243.60 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 711,29 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність рішення висновку автотоварознавчої експертизи, матеріалам справи, вимогам матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди ринкову вартість автомобіля НОМЕР_2 до ДТП - 31.10.2014 року у сумі 250 201,32 грн. Пошкоджений автомобіль "БМВ 7501" передати ОСОБА_4.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. на користь держави (а.с.4).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2014 року встановлено, що 31.10.2014 року приблизно о 10 год. 50 хв. водій ОСОБА_4 в м. Вінниці виїжджаючи з другорядної дороги вул. Соколова на головну дорогу вул. Соборна, керуючи автомобілем марки Hyundai д.н.з. НОМЕР_1 не переконавшись в безпечності своїх дій, не надавши перевагу в русі автомобілю марки БМВ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення транспортних засобів. Після зіткнення автомобіль марки БМВ д.н.з. НОМЕР_2 відкинуло на нерухомий трамвай № 312 "Міраж" під керуванням водія ОСОБА_5, що здійснювала посадку-висадку пасажирів. Внаслідок ДТП були пошкодженні транспортні засоби. Тобто, своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 16.11 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч. 4 ст. 61 ЦПК України).

Відповідальність власника автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3015967, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду завдану майну становить 50 000,00 грн., франшиза 0,00 грн. Згідно п. 1.3.2.1 ліміт відповідальності за шкоду нанесену майну третіх осіб становить 60 000грн.(а.с.36, 37).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи № 406/15-21 від 01.07.2015 року вартість ремонтних робіт для відновлення автомобіля БМВ 750І д.н.з. НОМЕР_2 складає 16941,67грн. Вартість матеріалів, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту автомобіля БМВ 750І д.н.з. НОМЕР_2 складають величину 13212,74грн. та 237709,28грн. відповідно. Втрата товарної вартості автомобіля БМВ 750І д.н.з. НОМЕР_2 складає 0грн. Ринкова вартість автомобіля БМВ 750І д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату ДТП (31.10.2014 року) складала 153 196,64грн. Розрахункова вартість залишків автомобіля БМВ 750І д.н.з. НОМЕР_2 на дату оцінки без врахування попиту на ринку регіону та термінів на їх реалізацію складає 93871,90грн. ( як бувших у користуванні) та вартість тих, що не придатні до використання по величині їх ваги за ціною металобрухту ( за цінами вартості металобрухту на дату реалізації) (63-81).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що страхова компанія повинна виплатити позивачеві страхове відшкодування, оскільки згідно зі ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 990 ЦК України та положень ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України, встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина друга вказаної статті передбачає, що збитками є: 1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна.

У відповідності ч. ч. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. №4 передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Стаття 22 цього ж Кодексу до реальних збитків відносить втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

В силу ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961- IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо - транспортної пригоди.

Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання автомобіля БМВ 750I, д.н. НОМЕР_2 фізично знищеним, оскільки згідно висновку експерта № 406/15-21 від 01.07.2015 року ринкова вартість автомобіля станом на дату ДТП (31.10.2014 року) складала 153 196, 64 грн., а залишкова вартість автомобіля на дату оцінки без врахування попиту на ринку регіону та термінів на їх реалізацію складає 93 871, 90 гривень та вартість тих, що не придатні до використання по величині їх ваги за ціною металобрухту. Вартість ремонтних робіт для відновлення автомобіля, а також вартість матеріалів, складових, що підлягають заміні під час ремонту складають 267 863, 69 гривень.

Отже, вартість відновлювального ремонту автомобіля БМВ 750I, д.н. НОМЕР_2 перевищує вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди на 114 667,05 гривень, що є економічно недоцільним, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.15 постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. №4, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності до втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, врегульовано ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Зокрема, передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з проведеною відповідно до законодавства експертизою витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Відповідно до цього, законом передбачено два випадки виплати страхового відшкодування коли власник транспортного засобу згоден з визнанням автомобіля фізично знищеним, та коли не згоден з таким визнанням.

Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що різниця автомобіля БМВ 750I, д.н. НОМЕР_2 до та після ДТП складає 59 324, 74 гривень.

Разом з цим, страховою компанією "Уніка" ОСОБА_2 було виплачено 54 904,95 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з страхової компанії "Уніка" 4 419,05 грн. ( 59 324,74-54 904,95).

Крім цього, апелянт зазначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому необхідно визначити відповідно до реальної вартості автомобіля на момент розгляду справи з урахуванням курсу долара до гривні, оскільки вартість автомобіля до ДТП складала 153 196,64 грн., що в перерахуванні по курсу долара США складало 11 829,85 доларів США, а станом на 02.10.2015 року (дата винесення рішення по справі), сума відшкодування з урахуванням підвищення цін за цей період вже по курсу долара США складає 250 201, 32 грн.

Дані твердження апеляційний суд не бере до уваги, оскільки згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Крім того, представник позивача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить пошкоджений автомобіль "БМВ 750I", д.н.з. НОМЕР_2 передати ОСОБА_4, однак, дана позовна вимога в суді першої інстанції не заявлялась, а тому не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

За таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.П.Рибчинський

Судді: О.Ю. Береговий

М.В. Іванюк