Ухвала суду № 53482080, 10.11.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №212/1-432/11

Провадження №1-в/127/614/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Ковальчук Л.В., секретаря Гончарук А.С., за участю прокурора Трачук Т.Є., засудженого ОСОБА_1 розглянувши у судовому засіданні клопотання заступника прокурора міста ОСОБА_2 про заміну ОСОБА_1 кримінального покарання у вигляді штрафу на позбавлення волі, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання заступника прокурора міста ОСОБА_2 про заміну кримінального покарання у вигляді штрафу на позбавлення волі ОСОБА_1, яке мотивоване наступним. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 340000 гривень. 27.06.2013 року даний вирок набрав законної сили та звернутий до виконання. Станом на 01.06.2015 р. вказаний вирок не виконаний, штраф засудженим не сплачено.

Відповідно до ст.. 26 КВК України засуджений зобовязаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це суд шляхом представлення документу про сплату штрафу.

У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений цією статтею, суд розглядає питання про відстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміни несплаченої суми штрафу покаранням у вигляді громадських робіт.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 КК України в разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

На підставі викладеного та зважаючи на те, що несплата штрафу є ухиленням від кримінального покарання, прокурор просить суд вирішити питання про заміну призначеного покарання ОСОБА_1 зі штрафу на позбавлення волі.

В судовому засіданні прокурор Трачук Т.Є. клопотання підтримала, просила суд його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні клопотання, мотивуючи тим, що покарання у вигляді штрафу йому не може бути замінено на покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки це буде погіршувати його становище.

Суд, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 засуджено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2013 року та ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27.06.2013 року за ч. 3 ст. 212 КК України до штрафу у сумі 340000 гривень з позбавленням права займати керівні посади у підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності, підпорядкованості чи відомчої приналежності, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків, строком три роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна за злочин, скоєний у 2005 році. 27.06.2013 року даний вирок набрав законної сили та звернутий до виконання. ОСОБА_1 було надіслане повідомлення про необхідність сплати штрафу, однак до цього часу вирок суду не виконаний та штраф не сплачений.

Відповідно до ст. 26 КВК України, засуджений зобовязаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироку суду законної сили і повідомити про це суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Вирішуючи питання про можливість замінити ОСОБА_1 невідбуте основне покарання у вигляді штрафу на позбавлення волі суд виходив із наступного.

Відповідно до Закону України від 15.11.2011 року №4025-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» (далі Закон №4025-VI), який набув чинності 17.01.2012 р., безальтернативним основним покаранням, передбаченим ч. 3 ст. 212 КК України є штраф від 15000 до 25000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В редакції Кримінального кодексу України від 15.04.2008 року злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України, відповідно до приписів ст. 12 цього кодексу належав до тяжких злочинів. Таким від залишився і в редакції Закону №4025-VI, а тому покарання за його вчинення має призначатися як за тяжкий злочин, тобто в межах санкції статті 212 кодексу, яка є чинною на день розгляду справи, що відповідає вимогам статей 4, 5 Кримінального кодексу України.

Разом з тим необхідно врахувати, що відповідно до статті 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково помякшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі в тій частині, що помякшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Системний аналіз вищевказаних норм закону дає підстави стверджувати, що караність в частині основного покарання діяння, вчиненого субєктом до набрання чинності Законом №4025-VI, з огляду на положення статей 5 та 51 КК має визначатися у межах нової редакції частини третьої статті 212 КК цього Закону, оскільки стосовно виду основного покарання штрафу новий Закон є більш мяким, порівняно з попереднім позбавлення волі, а тому має зворотну дію у часі.

Таким чином, можна зробити висновок, що особі, яка вчинила злочин, передбачений частиною третьою статті 212 КК України, до набрання Законом № 4025-VI чинності і засуджується після 12.01.2012 року, може бути призначене покарання у виді штрафу до двадцяти пяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім того, у разі несплати штрафу у визначеному судом розмірі він не може бути замінений засудженому на позбавлення волі, оскільки це погіршувало б його становище порівняно з раніше чинним законом.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 скоїв злочин у період з 01.02.2005 р. по 01.04.2006 р., тобто до набрання чинності Закону № 4025-VI, а засуджений був за нього після набрання Законом чинності.

Вказане не дає підстав суду для задоволення клопотання прокурора щодо заміни невідбутого основного покарання у вигляді штрафу на позбавлення волі, оскільки буде погіршено становище засудженого в розумінні ст. 5, 53 КК України.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією ВСУ, яку він висловив у постанові від 22.05.2014 р. у кримінальному провадженні №1/1102/3/2012 (справа 1-60/11).

На підставі викладеного, а також враховуючи, що клопотання заступника прокурора міста ОСОБА_2 про заміну ОСОБА_1 кримінального покарання у вигляді штрафу на позбавлення волі не вмотивоване належним чином, оскільки в ньому відсутнє посилання на норму права, яка взагалі передбачає таку заміну одного виду покарання на інший, воно задоволенню не підлягає, тому у ньому слід відмовити.

Керуючись ст. 4, 5, 53 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В клопотанні заступника прокурора міста ОСОБА_2 про заміну ОСОБА_1 кримінального покарання у вигляді штрафу на позбавлення волі відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя :