Рішення № 53480652, 10.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/5894/15 Головуючий 1 інст. Федорова О.В.

Справа № 645/1989/15-ц Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: трудові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Хорошевського О.М.,

суддів - Бурлака І.В., Пшенічної Л.В.

за участю секретаря - Пуль С.І., Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», регіонального менеджера підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» Харківського регіону Ковальова Сергія Анатолійовича, генерального директора підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» Мамедова І.Д. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і виплату середнього заробітку за вимушений прогул,-

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати Наказ № 201-к від 04.03.2015 року про його звільнення та поновити його на роботі у попередній посаді начальника АЗС № 21-03 з 04.03.2015 року; виплатити середній заробіток за усі дні вимушеного прогулу з 04.03.2015 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході проведення перевірки роботи начальника АЗС № 21-03 на предмет відповідності посадовій інструкції та регламенту було встановлено, що 13.01.2015 року він був відсутній на робочому місці без поважної причини, у зв'язку з чим 04.03.2015 року його було звільнено з посади начальника АЗС № 21-03 Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Позивач вважає, що при розірванні з ним трудового договору відповідач допустив грубі порушення норм трудового законодавства. Так, позивач вважає безпідставним висновок відповідача про те, що 13.01.2015 року ним був здійснений прогул, оскільки вказана обставина не підтверджується жодними доказами, оскільки журнал обліку явки співробітників на роботу не ведеться, явка на роботу, а також переміщення співробітників на протязі робочого дня жодним чином не фіксуються. Позивач стверджує, що його робочий день пов'язаний не стільки із знаходженням на робочому місці, скільки з необхідністю вирішення постачально-побутових питань, а також з органами податкової інспекції, статистичного управління, пожежної інспекції, та укладення договорів, здача звітів, тощо. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання комісії на запис відеоспостереження за 13.01.2015 року, оскільки такі записи ніколи не використовувались, як підстава для звільнення працівників, а лише для забезпечення безпеки роботи АЗС. Крім того, позивач наголосив про безпідставність посилання комісії на службову записку співробітників АЗС, у зв'язку з тим, що 05.02.2015 року ця службова записка була відсутня, оскільки вона датована лише 17.02.2015 року, та на письмові пояснення співробітників, оскільки вони датовані, відповідно, 10.02.2015 року та 27.02.2015 року.

Також, позивач вважає, що висновки комісії, яка проводила перевірку його роботи, не мають жодних правових наслідків, оскільки відсутні дані щодо підстав її утворення та мети її роботи.

Крім того, зазначив, що він повністю отримав заробітну плату за січень 2015 року, та в табелі робочого часу за 13.01.2015 року проставлений повний восьмигодинний робочий день, а не прогул, та він отримав за цей день заробітну плату.

Посилався не те, що вказаною комісією встановлено, що факт прогулу позивача мав місце 13.01.2015 року, а наказ № 201-к про звільнення був винесений лише 04.03.2015 року, тобто зі спливом місячного строку з дати виявлення цієї обставини, що є порушенням ст. 148 КЗпП України.

Станом на дату звернення з позовом до суду з ним не було проведено остаточного розрахунку, не видано трудову книжку у встановлений законом строк, що є порушенням ст. 47 КЗпПУ.

Власником в особі генерального директора ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» Мамедовим І.Д. розірвано з ним трудовий договір без попередньої згоди первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», що є порушенням п. 4 ст. 40, ст. 43 та ст. 247 КЗпП України, а згода первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» на його звільнення від 22.05.2015 року не має юридичної сили, оскільки позивач всупереч норм ст. 43 КЗпП України, не був викликаний на засідання первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», та вказане питання розглянуто за його відсутності.

Вважає, що його прав та охоронювані законом інтересів порушені, просив позов задовольнити.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року у позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Скарга містить посилання на те, що при постановлені рішення судом проігноровані вимоги ст. 43 КЗпП. Суд не взяв до уваги його пояснення стосовно наказу №201-К від 04.03.2015 року про його звільнення який був підписан з грубим порушенням КЗпП, оскільки у встановленому законом порядку не було отримано згоди профкома.

Крім того, представники відповідача не змогли спростувати довідки про його відвідування 13.01.2015 року установ де він вирішував виробничо-технічні питання та завдання стосовно роботи його підприємства.

Також, за перевірку табеля робочого часу відповідає регіональний менеджер, який при виявленні прогулу повинен зробити відмітку, чого зроблено не було.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суд першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивача було обґрунтовано звільнено за відсутність на робочому місці протягом дня 13.01.2015 року. Факт прогулу підтверджується службовою запискою регіонального менеджера підприємства № 40-02115 від 17.02.2015 р., актом комісії від 05.02.2015 р. та пояснювальними записками працівників АЗС на якій працював позивач.

Надаючи оцінку доводам позивача суд виходив з того, що начальник АЗС № 21-03 не був наділений повноваженнями: отримувати будь-які акти виконаних робіт в КП «Харківводоканал»; вирішувати питання співробітництва з іншими суб'єктами господарювання щодо придбання палива у Харківському регіоні; отримувати у Головному управлінні статистики у Харківській області бланки статистики роздрібної торгівлі; вирішувати питання сумісної діяльності з іншими підприємствами та організаціями. Тому твердження позивача про те, що 13.01.2015 року він відвідував зазначені ним установи свідчать про відсутність його на робочому місці без поважних причин, оскільки він виконував ці функціональні обов'язки з власної ініціативи.

Запис з камер спостереження АЗС 21-03 від 13.01.2015 року відсутній у зв'язку з терміном зберігання.

Наказ про звільнення позивача не містить посилань на запис відеоспостереження.

Остаточний розрахунок з позивачем проведено, а трудова книжка надіслана йому після отримання відповідачем відповідної заяви.

Профспілковим комітетом на запит суду було розглянуто питання про надання згоди на звільнення позивача.

Однак повністю з таким висновком погодитись не можна.

Згідно наказу генерального директора підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» № 201-К від 04.03.2015 року ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул здійснений 13.01.2015 року.

Підстава: службова записка від 17.02.2015 року, акт комісії від 05.02.2015 року та пояснювальна записка працівників АЗС № 21-03 (т. 1, а.с. 6).

З акту комісії від 05.02.2015 року на який міститься посилання у наказі від 04.03.2015 року вбачається, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 13.01.2015 року підтверджується відомостями відеоспостереження від 13.01.2015 року, які продивились члени комісії (т. 1, а.с. 91).

Службова записка регіонального менеджера м. Харкова від 17.02.2015 року на ім'я генерального директора ПІІ «Лукойл-Україна» не містить посилань на підстави для висновку про здійснення ОСОБА_1 прогулу 13.01.2015 року (т.1, а.с. 90).

Таким чином підставою для висновків комісії про відсутність позивача на робочому місці 13.01.2015 року є лише запис камери відеоспостереження АЗС 21-03. Однак цей запис не було надано а ні позивачу на його прохання, а ні суду.

З відповіді керівника підприємства вбачається, що строк терміну зберігання запису сплинув, а тому надати його суду неможливе (т. 1, а.с. 143-144).

Таким чином суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість висновків комісії викладений у акті від 05.02.2015 року.

З пояснень працівників АЗС 21-03 наданих 10.02.2015 року та 27.02.2015 року вбачається, що їм не відомо про те, де знаходився ОСОБА_1 13.01.2015 року (т. 1, а.с. 80-82).

Враховуючи, що висновок комісії створеної відповідачем ґрунтується на відомостях, які судом перевірені бути не можуть, а інші підстави для звільнення зазначені у оспорюваному наказі з'явилися після складання акту комісії, ці підстави викликають сумнів у їх обґрунтованості, а тому на думку судової колегії не можуть бути переконливим доказом прогулу позивача.

До того ж пояснення працівників АЗС 21-03 не свідчать переконливо про відсутність позивача на робочому місці.

З табелю обліку робочого часу за 13.01.2015 року наданого відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 13.01.2015 року знаходився на робочому місці (т.1., а.с. 79).

Поясненням працівників відповідача про те, що табелю за січень 2015 року по АЗС 21-03 за підписом ОСОБА_1 надано не було, а тому інформація по АЗС була складена на підставі графіку, затвердженого раніше судова колегія надає критичну оцінку.

Оскільки переконливих доказів здійснення позивачем прогулу 13.01.2015 року суду не надано судова колегія доходить висновку про доведеність позовних вимог про безпідставність звільнення ОСОБА_1 з підстав передбачених у наказі від 04.03.2015 року і вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на відсутність підстав для звільнення позивача висновок професійного комітету немає значення для вирішення справи.

При цьому судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визнав, що строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності визначений позивачем не правильно. Розрахунок з позивачем проведено, трудову книжку він отримав.

Визначаючи розмір заробітку належний позивачу за час вимушеного прогулу судова колегія виходить з наступного.

Згідно довідки відповідача від 27.04.2015 року № 360 за останні два повних місяця роботи позивачу було нараховано: у січні 2015 року - 3533,22 грн. та у лютому 2015 року - 2822,03 грн.

Відповідно середньомісячна заробітна плата позивача складає ( 3533,22 + 2822,03 ): 2 = 3177,63 грн.

Період за який підлягає стягненню середня заробітна плата з 04.03.2015 року до 10.11.2015 року - 8 місяців і 6 днів

8 х 3177,63=25421,40 грн.

За 6 днів підлягає стягненню: 3177,63:25 робочих днів х6=762,63

25421,40 + 762,63 = 26184,03 грн.

До участі у справі як відповідач було притягнуто підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» як правонаступника ПІІ «Лукойл-Україна».

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 01 липня 2015 року - скасувати .

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати наказ генерального директора підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» № 201-к від 04.03.2015 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника АЗС № 21-03 у м.Харкові.

Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» , розташованого за адресою : 04071,м. Київ, вул.. Верхній Вал, буд. 68, код ЕДРПОУ 30603572 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2015 року до 10.11.2015 року у розмірі 26184 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 03 копійки.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3177( три тисячі сто сімдесят сім) гривней 63 копійки допустити до негайного виконання.

Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» судовий збір на користь держави: за розгляд справи судом першої інстанції - 243( двісті сорок три) гривні 60 копійок за апеляційний розгляд 261( двісті шістдесят одну) гривню 84 копійки.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: