Ухвала суду № 53480646, 13.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/14193/13-к Головуючий суддя І інстанції Гайдук Л. П.

Провадження № 11-кп/790/1167/15 Суддя доповідач Люшня А.І.

Категорія:ч.2 ст.186 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

-головуючого Люшні А.І.

-суддів: Задніпровського О.О., Очеретного С.С.,

-при секретарі Єлісєєвій К.Ю.,

-за участю прокурора Криворучко І.І.,

-захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 11кп/790/1167/15 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 16.06.2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185, ч.3 ст.186, ч.1 ст.309 КК України на 4 роки позбавлення волі,-

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Як установив суд, 13 липня 2013 року, приблизно о 11 годині 50 хвилин, рухаючись на велосипеді біля підїзду №1 будинку №3 по вул. Космонавтів в м. Харкові, ОСОБА_2, побачив громадянку ОСОБА_3, яка рухалась йому назустріч та на шиї у якої були золоті вироби: ланцюжок з ладанкою. Після чого у нього виник намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, реалізуючи який, діючи повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_2 підїхав до ОСОБА_3 та коли порівнявся з нею, рукою зірвав з шиї останньої ланцюжок із золота 583 проби вагою 2,0 грами, вартістю 376,12 грн., на якому знаходилася ладанка із золота 585 проби вагою 1,19 грами вартістю 224,56 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій головко М.Є. майнову шкоду на загальну суму 600,68 гривень.

13 липня 2013 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, рухаючись на велосипеді біля будинку №16 по вул. Асхарова в м. Харкові, ОСОБА_2 побачив раніш не знайому йому ОСОБА_4, яка рухалась йому назустріч, на шиї у якої знаходився ланцюжок із підвіскою із золота, після чого у нього виник намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 підїхав до ОСОБА_4, та коли порівнявся з нею, рукою зірвав з шиї останньої ланцюжок із золота 583 проби вагою 5,59 грамів, вартістю 2364,57 гривень. на якому знаходилася підвіска із золота 585 проби вагою 2 грами, вартістю 846 гривень. Після цього ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, обернувши викрадене на свою користь, заподіявши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 3210,57 гривень.

18 липня 2013 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин, рухаючись на велосипеді біля будинку №47 по вул. Тобольській в м. Харкові, ОСОБА_2 побачив ОСОБА_6, яка рухалась йому назустріч, на шиї у якої був ланцюжок з хрестиком із золота, після чого у нього виник намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи повторно, з корисливих мотивів, відкрито, ОСОБА_2 підїхав до ОСОБА_6, та коли порівнявся з нею, рукою зірвав з шиї останньої ланцюжок із золота 583 проби вагою 8, грам, вартістю 3196 гривень, на якому знаходився хрестик із золота 585 проби вагою 1,23 грами, вартістю 462,48 гривень та з місця злочину зник, заподіявши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 3658,48 гривень.

В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень, захисник посилається на однобічність судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у тому числі порушення права обвинуваченого на захист, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення. Зазначив, що зібранні докази обвинувачення за епізодом відкритого викрадення майна у потерпілої ОСОБА_3 є недопустимими, так як отримані із застосуванням працівниками міліції до ОСОБА_2 фізичного і психічного впливу; судом не дано належної оцінки відмінностям у вазі викраденого у потерпілої ОСОБА_3 ювелірного виробу та зданого до ломбарду ОСОБА_2 такого ж ювілейного виробу, який належав його дружині. Указав, що суд не розяснив обвинуваченому його право на застосування до нього амністії. Просить вирок змінити і кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за епізодом відкритого викрадення у ОСОБА_3 майна закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості та призначити ОСОБА_2 більш мяке покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який вважав апеляційну скаргу необґрунтованою, а вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені ними відкритого викрадення майна ОСОБА_3 за обставин, викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.2 ст.186 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах та є правильними.

Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність допустимих доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні ним цього злочину, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування чи зміни вироку і спростовуються сукупністю доказів.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 підтвердила обставини, як про це зазначено у вироку, за яких Абакумов відкрито зірвав з її шиї ланцюжок з ладанкою, пояснивши, що добре запамятала обличчя, зовнішність обвинуваченого і одяг в якому він був одягнений під час вчинення цього злочину.

Яких-небудь даних, які б ставили під сумнів показання потерпілої ОСОБА_7, матеріали кримінального провадження не містять.

Обєктивність показань потерпілої ОСОБА_3 про обставини вчинення обвинуваченим грабежу підтверджується даними протоколу проведення слідчого експерименту, в ході якого, за участю понятих та захисника ОСОБА_1, ОСОБА_2, добровільно, вільно, в умовах, що виключають будь який сторонній вплив на нього, з виходом на місце злочину, розповів про обставини відкритого викрадення ним у ОСОБА_3 золотого ланцюжка і ладанки, яку в той же день здав до ломбарду «Благо», та продемонстрували механізм вчиненого ним грабежу, що не суперечить вищевказаним показанням потерпілої (т.1 а.с.54-68).

Порушень вимог ст.ст.104, 240 КПК України при проведенні слідчого експерименту, які б тягнули за собою визнання протоколу цієї слідчої дії недопустимим доказом, матеріали кримінального провадження не містять.

Згідно постанови слідчого прокуратури Харківської області від 09 липня 2015 року кримінальне провадження за фактом застосування працівниками міліції до ОСОБА_2 незаконних методів слідства, було закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

При цьому, зі змісту даної постанови слідує, що предметом прокурорської перевірки була заява захисника ОСОБА_1 про застосування працівниками міліції незаконних методів слідства до ОСОБА_2 за епізодом пограбування іншої потерпілої громадянки ОСОБА_8 , а не за епізодом пограбування потерпілої ОСОБА_3.

Тому доводи апеляційної скарги захисника про нібито самообмову ОСОБА_2 себе за епізодом пограбування ОСОБА_3 у результаті неправомірних дій працівників міліції і невідповідність слідчого експерименту вимогам КПК України, так як його проведено за участю працівників міліції, які нібито застосували до ОСОБА_2 фізичне і психічне насильство, позбавленні підстав.

Як убачається з протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками, потерпіла ОСОБА_3 у присутності понятих указала на ОСОБА_2, як на особу, яка 13 липня 2014 року відкрито викрала у неї золотий ланцюжок з ладанкою, зірвавши їх з її шиї (т.1 а.с.81-85).

Даними протоколу предявлення для впізнання за фотознімками, підтверджено, що в ході його проведення потерпіла ОСОБА_3 впізнала належну їй ладанку, яку Абакумов відкрито викрав у неї 13 липня 2014 року (т.2 а.с.9-11).

Вказане свідчить про те, що фактичні дані, які містяться в протоколі проведення з ОСОБА_2 слідчого експерименту, та протоколах предявлення потерпілій ОСОБА_3 фотознімків для впізнання, були отримані органом досудового слідства у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, а тому згідно положень ч.1 ст.86 КПК України, є допустимими доказами.

Правильність висновку суду про вчинення цього злочину ОСОБА_2 підтверджено також наведеними у вироку даними, які містяться у вилучених в ході досудового слідства компютерною роздруківкою клієнтської кратки на імя ОСОБА_2; поля оформлення кредитного договору від 13 липня 2014 року, договору про надання фінансового кредиту та застави, графіком специфікації, бірці підвіски вагою 1,19 грамів золота 585 проби, згідно яких 13 липня 2014 року обвинувачений здав ладанку в ломбард «Благо» (т.2 а.с.5, 20, т.1 а.с.76).

Загальна вартість викраденого у потерпілої ОСОБА_3 майна, як про це зазначено у вироку, підтверджено висновками судово-товарознавчої експертизи (т.2 а.с.22-23).

Доводи скарги про те, що Абакумов здав до ломбарду ладанку, яка нібито належить його дружині, є необґрунтованими і не спростовують висновку суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні ним 13 липня 2014 року відкритого викрадення у потерпілої ОСОБА_3 належного їй майна, так як цей висновок ґрунтується на сукупності наведених вище доказів, які безперечно викривають ОСОБА_2 у вчиненому.

Необґрунтованими також є посилання у скарзі на відсутність у вироку судової оцінки щодо розбіжностей між вагою викраденої у потерпілої ладанки, яка становила 1,19 гр. і вагою зданої ОСОБА_2 до ломбарду ладанки вагою 1,15 гр.

Цій незначній розбіжності у вазі на 0,04 мг. суд дав належну оцінку, виходячи у тому числі із факту не встановлення стану приладу, яким вимірялася вага виробу при закладені його ОСОБА_2 у ломбард, та належно мотивував це у вироку.

Доводи скарги про недопустимість доказів, які містяться у конвертах, цілісність яких порушена, безпідставні.

Виходячи із встановленої ст.23 КПК України такої загальної засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження показань, речей і документів, суд першої інстанції не міг дослідити долучені до матеріалів провадження документальні докази, не порушивши цілісність конвертів, у яких вони знаходились (т.2 а.с.17, 20).

Таким чином, сукупністю вищенаведених та інших доказів, на які є посилання у вироку, і які узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх обєктивності, спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про непричетність ОСОБА_2 до вищевказаного кримінального правопорушення, за яке його засуджено.

Цими ж доказами повністю підтверджена винуватість ОСОБА_2 у вчинені грабежу щодо потерпілої ОСОБА_3 і його дії правильно кваліфіковано судом за ч.2 ст.186 КК України.

Не розяснення у судовому засіданні обвинуваченому його права на застосування амністії та постановлені судом ухвали від 19 травня і 13 червня 2014 року про привід потерпілої ОСОБА_3, про що зазначено у скарзі, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і не тягне за собою скасування вироку.

Посилання у скарзі на не прийняття судом у підготовчому судовому засіданні заходів про обєднання цього кримінального провадження з кримінальним провадженням щодо ОСОБА_2, яке знаходилося в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова, не є порушенням права ОСОБА_2 на захист, оскільки суд розглянув справу тільки в межах обвинувачення, предявленого ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні.

Наведені у скарзі заперечення на незаконність постановленої у ході судового провадження ухвали суду від 21.07.2014 року про звернення в дохід держави грошової застави, внесеної за ОСОБА_2, безпідставні.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим, без поважних причин неодноразово не зявився за викликом до суду та причин не повідомив, суд першої інстанції обґрунтовано постановив зазначену ухвалу, що повністю відповідає вимогам ч.8 ст.182 КПК України (т.2 а.с.65).

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, в тому числі права ОСОБА_2 на захист, про що захисник зазначає в скарзі, які могли бути підставою для зміни або скасування ухваленого судом вироку, не встановлено.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено згідно з вимогами ст.65 КК України.

При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та наслідки, що настали, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджувався, за місцем мешкання характеризується задовільно, трудовою діяльністю не займається, холостий, має на утриманні малолітню дитину, помякшуючу покарання обставину щире каяття за епізодами пограбування ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

За таких обставин, суд призначив обвинуваченому покарання за ч.2 ст.186 КК України, яке за своїм видом і розміром є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене покарання за своїм видом та розміром є справедливим і підстав для його помякшення, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: