Постанова № 53478209, 17.10.2014, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2302/14-к

Пр. №1-кп/621/206/14

УХВАЛА

17.10.2014 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі головуючого Бібіка О.В., за участю секретаря судового засідання Редіної О.В.., учасників кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора Власенко М.С., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілих адвоката ОСОБА_3 з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220000000457 від 20 червня 2014 року, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2014 року до суду процесуальним керівником досудовим розслідуванням вказаного провадження відділу прокуратури Харківської області направлено для судового розгляду обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220000000457, відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а також розписку від підозрюваного про вручення йому копії обвинувального акту та реєстру матеріалів.

Ухвалою суду від 18 серпня 2014 року у підготовчому судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено міру запобіжного заходу у виді домашнього аршту на строк дві місяці - до 18.10.2014 року.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження терміну запобіжного заходу в иді домашнього арешту строком на два місяці.

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник потерпілих адвокат ОСОБА_3 заявили клопотання про заміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на утримання під вартою. Мотивуючи його тяжкістю вчиненого злочину та тяжкістю наслідків, які настали від скоєння інкримінованого ОСОБА_4 злочину. Стверджували, що обвинувачений дієво не розкаявся, а саме, не відшкодував заподіяну злочином шкоду. Нових ризиків, які з»явилися після продовження судом раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ними не наведено. Представником потерпілих акцентовано увагу на обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник не заперечували проти продовження раніше обраної міри запобіжного заходу у виді домашнього арешту, посилаючись на те, що не відшкодування шкоди потерпілим в повному обсязі не є необхідною і достатньою підставою для зміни раніше обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту на більш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не дає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання потерпілих.

Зокрема, відповідно відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність обрання, продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).

Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для обрання чи продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Потерпілими та їх представником не наведені чіткі підстави, що свідчать про наявність ризиків з якими закон пов»язує необхідність зміни раніше обраного та обрання такого запобіжного заходу кримінального провадження як утримання під вартою.

В той же час, суд, виходячи з вимог п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, висновків, викладених в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011, справа «Харченко проти України», кожні два місяці переглядає питання доцільності продовження запобіжного заходу обраного обвинуваченому у виді домашнього арешту.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою чи домашнього арешту, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 із домашнього арешту на утримання під вартою відмовити.

Клопотання прокурора прокуратури Зміївського району Харківської області ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці до 18 грудня 2014року, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_4. залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у період часу з 20-00 години до 08 години наступного дня.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обовязок прибувати до прокурора прокуратури Зміївського району або до суду за першою вимогою.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя Бібік О.В.