Рішення № 53476254, 09.11.2015, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/942/15-ц

Номер провадження по справі 2/387/310/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Майстер І. П.

при секретарі Діордієвій Т.І.

за участі представника позивача в режимі відеоконференції ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредитному договору, в якому зазначив, що відповідно до умов кредитного договору №KGDOGK0000000003 від 11.06.2008 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 59040 гривень 00 копійок на термін до 11.06.2023 зі сплатою відсотків за його користування. Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків і станом на 15.07.2015 має заборгованість перед позивачем в сумі 203388 гривень 29 копійок, яку в добровільному порядку сплатити відмовляється, що спонукало ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернутися до суду з відповідним позовом. Водночас від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість у розмірі 65031, 60 гривень за кредитним договором №KGDOGK0000000003 від 11.06.2008.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити зазначивши, що заборгованість перед банком у відповідача підтверджується доказами, які наявні в матеріалах судової справи.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивачем неправомірно збільшено процентну ставку, враховуючи те, що позивач не повідомив належним чином відповідача про таке збільшення. Крім того, представник відповідача вважає, що пеня та штраф не є окремими видами штрафних санкцій, а є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а тому банк застосував до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду. Також просив зменшити розмір неустойки так як вона значно перевищує розмір збитків. Крім того, вважає незаконним підняття процентної ставки в односторонньому порядку ОСОБА_3, так як йому не надходило відповідне письмове повідомлення згідно умов кредитного договору.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини :

Із кредитного договору № KGDOGK0000000003 від 11.06.2008 року, встановлено, що між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 59040 гривень00 копійок, на строк з 11.06.2008 року по 11.06.2023 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Винагороди за надання фінансового інструменту становить 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів . Щомісячний платіж у сумі 1085 гривень 27 копійок . Період сплати з " 10" по "15" число кожного місяця.

Відповідно до п.8.4 договору при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Відповідно до п.5.3 договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень + 5 % від суми позову .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № KGDOGK0000000003 від 11.06.2008, станом на 15.07.2015 заборгованість позичальника ОСОБА_3 складається з : заборгованості за кредитом (до стягнення) в сумі 44914 гривень 34 копійки; заборгованості за відсотками (до стягнення) в сумі 80133 гривні 71 копійка ; заборгованість по комісії (до стягнення) в сумі 16397 гривень 61 копійка; заборгованість по пені в сумі 117195 гривень 57 копійок; штрафи ( фіксована та відсоткова частини) в сумі 9673 гривень 25 копійок. Загальна сума заборгованості становить 268564 гривні 52 копійки .

Судом з'ясовано, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, з відповідача на користь позивача стягувалась заборгованість по кредитному договору №KGDOGK0000000003 від 11.06.2008 та станом на 27.06.2009 в сумі 65 176 гривень 19 копійок. Рішення суду набрало законної сили.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2013 року по справі № 1105/2059/12, номер провадження по справі 2/387/14/13 стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 ПриватБанк в рахунок оплати боргу по кредитному договору № KGDOGK0000000003 від 11.06.2008 кошти в сумі 131768 гривень 28 копійок. Згідно мотивувальної частини судового рішення, стягувалась заборгованість по кредитному договору станом 16.08.2012. Судом перевірено, що рішення набрало законної сили 27.03.2013.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки зазначеними судовими рішеннями встановлені обставини щодо наявності боргу в ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством ОСОБА_4 „ПриватБанк" за кредитним договором № KGDOGK0000000003 від 11.06.2008 станом на 27.06.2009 в сумі 65 176 гривень 19 копійок та станом на 16.08.2012 у розмірі 131768 гривень 28 копійок, суд першої інстанції не повноважний встановлювати нові обставини щодо повного погашення боргу станом на 16.12.2012, фактично таким чином переглядаючи інше судове рішення.

Водночас судом перевірено, що заборгованість згідно умов кредитного договору №KGDOGK0000000003 від 11.06.2008, укладеного між банком та ОСОБА_3 з 17.12.2012 по 15.07.2015 становить 65031 гривня 60 копійок.

Дана заборгованість складається з наступного: 24612,02 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5394,59 грн. - заборгованість за комісією; 31690,15 грн. - заборгованість за пенею; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3084,84 грн. - штраф(процентна складова).

Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору в односторонньому порядку банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього Договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США.

З матеріалів справи з'ясовано, що рішення про підвищення відсоткової ставки з 01 лютого 2009 року було прийнято 31 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Зазначена обставина підтверджується повідомленням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 31.12.2008 №20.1.3.2/6-42751, яке адресоване ОСОБА_3.

У абз. 1 п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст. 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

У абз. 3, 4 п. 28 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року судам роз'яснено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст. ст. 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному ч. 6 ст.1056-1 ЦК України.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Отже, підвищення процентної ставки в односторонньому порядку без повідомлення про це позичальника призведе до порушення п. 2.3.1 кредитного договору від 3 липня 2007 року та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року № 6-58 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Суд зазначає, що представником позивача надано реєстр поштових відправлень №405 ір від 09.01.2009, згідно якого банком на виконання п. 2.3.1. кредитного договору на адресу ОСОБА_3 надіслано поштовий заказний лист про зміну відсоткової ставки з 20,04 на 24,96% на рік. Водночас представником відповідача заперечувалося отримання від банку будь-якого повідомлення про підвищення процентної ставки, а також погашення заборгованості за новою процентною ставкою.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо правомірності стягнення неустойки з відповідача то суд зазначає наступне. Верховним Судом України надано правовий висновок у справі від 21.10.2015, № 6-2003цс15, яка приймалась судовою колегію ВСУ у цивільних справах, встановлено, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Водночас, згідно правового висновку Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначені вище правові висновки ВСУ, які приймались в цивільних справах, неможливо вважати суперечливими між собою щодо тлумачення норм матеріального права, оскільки вони не є тотожними або подібними, приймались відносно різних правовідносин.

Таким чином суд вважає, що штраф та пеню можливо стягувати разом лише за різні порушення умов кредитного договору.

Відповідно до п.5.3 умов кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень + 5 % від суми позову.

Відповідно до п.8.4 умов кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 від суми просроченної заборгованості по кредиту за кожний день просрочки, але не менше 1 гривні.

Суд зазначає, що факт «порушення позичальником строків платежів, по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів» та «несвоєчасне погашення заборгованості» є різними умовами договору, порушення яких не збігаються у часі вчинення та умовам їх виникнення, а також має місце порушення різних пунктів умов договору.

Також суд враховує заяву відповідача щодо зменшення розміру неустойки, однак вирахувана неустойка в розмірі 35024,99 гривень, яка стягується не має значного перевищення розміру збитків у розмірі 3006, 61, з огляду на частину 3 ст. 551 ЦК України. Також суд враховує і ту обставину, що зазначений борг нарахований із непогашеного відповідачем кредиту у розмірі 50040 гривень.

Тому суд вважає, що підстави для зменшення неустойки відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 650,31гривень.

На підставі викладеного, ст.ст. 526,549,551,1050, 1054, ЦК України, керуючись, ст.10,11,60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Христинівка Черкаської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 ПРИВАТБАНК ( 49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50 р/р 29092829003111, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570), в рахунок оплати боргу по кредитному договору кошти в сумі 65031 (шістдесят п'ять тисяч тридцять одну ) гривню 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 ПРИВАТБАНК судові витрати в сумі 650 ( шістсот п'ятдесят) гривень 31 копійку .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області на протязі 10 діб з моменту отримання його копії, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_5