Рішення № 53474454, 11.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/8679/13-ц 22-ц/774/2013/К/15

Справа № 210/8679/13-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/2013/К/15 інстанції - Чайкіна О.В

Категорія 48 (4) Доповідач - Савіна Г.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Савіної Г.О.,

суддів - Митрофанової Л.В., Чорнобука В.І.,

при секретарі - Петренко К.І.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільній сумісній власності, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі під час якого вони, за спільні кошти, придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, оформивши право власності на відповідача. Оскільки придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя, розділивши квартиру АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_4, визнавши за нею право власності на 1/2 вказаної квартири.

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку та визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що він не заперечує проти права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку в спільному майні подружжя стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1, однак оскільки однокімнатна квартира є річчю неподільною, і не підлягає поділу без втрати її цільового призначення, просив суд припинити право ОСОБА_2 на 1/2 частку спірної квартири та визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2014 року вищезазначені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнано за нею право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 32,7кв.м., житловою площею 16,4кв.м., розташовану на третьому поверсі п'яти поверхового житлового будинку.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 289,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, визнано за ним право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 32,7кв.м., житловою площею 16,4кв.м., розташовану на третьому поверсі п'яти поверхового житлового будинку. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 289,00 грн.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_4 28900,00 грн., сплачені ним на депозитний рахунок р/р 37312022006709, МФО 805012, одержувач: ТУ ДСА Дніпропетровської області, код одержувача 26239738, згідно квитанції філії Дзержинське відділення ТВБВ 10003/0549 (Дзержинка)/6405491 від 04.12.2014 року - після набрання рішення законної сили.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови йому у позові та ухвалення нового рішення про задоволення його зустрічних позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не врахував, що виходячи з розміру квартири та встановлених законом норм житлової площі, яка необхідна для проживання однієї людини, виділити в натурі частку ОСОБА_2 не є можливим, дійшов помилкового висновку про те, що припинення права власності на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди ОСОБА_2 та не обґрунтував істотність цієї шкоди, залишив поза увагою, що спільне користування та володіння майном є неможливим, враховуючи їх теперішні відносини, а також не звернув увагу на те, що в ході судового розгляду було підтверджено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири, в якій вона зареєстрована та проживає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі з 28 вересня 1991 року перебували у шлюбі, який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2012 року був розірваний.

На підставі договору купівлі-продажу за № НГ 0451423 від 24.02.1998 року ОСОБА_4 належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та поділяючи спірну квартиру, суд визнав за нею право власності на 1/2 частку квартири, при цьому не вирішив питання щодо другої 1/2 частини квартири.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та визнаючи за ним право власності на 1/2 спірної квартири, суд у порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України вийшов за межі його позовних вимог.

Відмовляючи йому у задоволенні позовних вимог в частині припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на цю частку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що припинення права власності ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя не завдасть останній істотної шкоди її інтересам як співвласника нерухомого майна.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Частиною 3 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частинами 1, 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що спільна квартира підлягає поділу між сторонами з визнанням за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності за кожним із них на 1/2 частку спірної квартири, залишивши її у спільній частковій власності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем цієї частки на депозитний рахунок суду. Перелік підстав припинення права на частку в спільному майні є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Тобто частина 2 вказаної статті розрізняє два види спільної власності: спільну часткову власність і спільну сумісну власність. При спільній частковій власності кожному із співвласників належить частка в праві власності на спільний об'єкт у цілому. Частки можуть бути рівними і нерівними, але їх розмір завжди повинен бути точно визначений у частках (наприклад 1/2, 1/3, 1/5 тощо) або у відсотках.

Реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки припинення права спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру та перехід цієї квартири у спільну часткову власність сторін не внесено до державного реєстру, колегія суддів вважає передчасним звернення ОСОБА_4 до суду із позовом про припинення права на частку ОСОБА_2 у спільному майні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку за кожним із них квартири АДРЕСА_1, загальною площею 32,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., залишивши квартиру у їх спільній частковій власності та про відмову ОСОБА_4 в позові до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільній сумісній власності, визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 за ним.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 289,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог внесені ним кошти в сумі 28900 грн. на депозитний рахунок підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку за кожним із них квартири АДРЕСА_1, загальною площею 32,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м. залишивши квартиру у їх спільній частковій власності.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільній сумісній власності, визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 за ним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 289,00 грн.

Зобов'язати територіальне управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому: АДРЕСА_1 сплачені ним на депозитний розрахунковий рахунок 37312022006709 МФО 805012, одержувач ТУ ДСА Дніпропетровської області, код одержувача 26239738 згідно квитанції філії Дзержинське відділення ТВБВ 10003/0549 (Дзержинка) 6405491 від 04.12.2014 року 28900,00 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот гривень) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Г.О.Савіна

Судді: Л.В.Митрофанова

В.І.Чорнобук