Ухвала суду № 53473321, 10.11.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

10 листопада 2015 року

Справа № 203/5556/15-ц

6/0203/145/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Карпенка С.Ф.

при секретарі - Штефані Д.Г.

за участю: державного виконавця - Соловей О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську справу за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про обмеження права виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, заінтересована особа- Сироватка ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2015 року головний державний виконавець Кіровського ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Соловей О.О. звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з поданням про тимчасове обмеження права виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України до повного виконання останнім покладених на нього зобовязань рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2013 року. (а.с. 1-5).

30 вересня 2015 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу про задоволення подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1

05 жовтня 2015 року боржником ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, яку ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року задоволено частково. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30вересня 2015 року скасовано та передано на новий розгляд до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

05 листопада 2015 року до Кіровського районного суду надійшла справа №203/5556/15-ц (н.п. 6/0203/145/2015) на новий розгляд, яку було призначено до розгляду 10.11.2015 року о 16годин 30 хвилин.

В судовому засіданні державний виконавець вимоги свого подання підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити з викладених вище підстав.

Сторони та іші особи в судове засідання не викликались, відповідно до вимог ч.2 ст. 377-1 ЦПК України.

Вислухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

В ході судового засідання встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-5220/11, виданого 05.07.2013р. Амур Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 5142842 грн., що підтверджується копією виконавчого листа та копією постанови про відкриття виконавчого провадження, наявним в матеріалах справи. (т.І - а.с. 6-7, 30-31)

Судом встановлено, що боржнику ОСОБА_2 державним виконавцем були направлені постанови про відкриття виконавчого провадження і про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 12.07.2013 з супровідними листами за вихідними № 23-14/15547 та № 23-14/15547 від 15.07.2015 року, які ОСОБА_2 отримав 29.07.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення. (т.І. - а.с. 104-119).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 неодноразово був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження, повідомляв про хід справи, направляв скарги,заперечення, заяви про зупинення виконавчого провадження, про відкладання проведення виконавчих дій, про відвід державного виконавця тощо. (т. І- а.с. 120,123, 127-129, 139 145-146, 150, 218, 229-231, 233, т. ІІ а.с. 52,59-60,119-120, 150, 171-172, 176).

В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем зясовано, що боржнику ОСОБА_6 на праві приватної власності належить рухоме майно транспортний засіб автомобіль марки Nissan sunny, 1999 року випуску. державний номер НОМЕР_1 , причіп чорного кольору Tezb 4000 д/н 3529ХХ(т.І. - а.с. 222).

Також встановлено, що державним виконавцем було виконано значну кількість обовязкових виконавчих дій, а саме:

-направлено вимогу банкам про надання інформації про стан рахунків боржника ОСОБА_2 та отримано відповіді від банків. (т.І - а.с. 155-205)

-винесено постанову про розшук майна боржника від 27.05.2015 року (автомобіля марки Nissan sunny, 1999 року випуску. державний номер НОМЕР_1) (т.І - а.с. 208-209).

-зроблено запити щодо рухомого та нерухомого майна боржника;

-направлені попередження про проведення виконавчих дій на адресу боржника ОСОБА_2 (т.І - а.с. 215,228)

-направлено до суду подання про проникнення до житла, яке було задоволено ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2015 року, також за поданням державного виконавця винесено ухвалу Амур-Ніжньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.04.2015 року про визначення частки майна боржника ОСОБА_6, яким він володіє спільно з іншими особами; (т.І - а.с. 139-143; т. ІІ - а.с. 35-41)

-винесено постанову про призначення експерта щодо проведення оцінки майна боржника ОСОБА_6 та отримано висновок про вартість майна (садового будинку, загальною площею 49,50 кв.м, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровській район, смт Кіровське, садове товариство «Ізумруд», проте на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2015 року було зупинено стягнення у виконавчому проваджені №38845670 та примусову реалізацію садового будинку №272 у садовому товаристві «Ізумруд» смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області.(т.ІІ а.с. 151 -152,157)

З матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем в порядку ст.ст.5, 11, 12, 90 Закону України «Про виконавче провадження» в ході здійснення примусового виконання судового рішення в межах виконавчого провадження ВП №38845670 неодноразово направлялись на адресу боржника ОСОБА_2 письмові вимоги державного виконавця про явку боржника до виконавчої служби, надання державному виконавцеві відомостей щодо місця фактичного проживання, роботи боржника, інформації про його майновий та фінансовий стан (відомості про належне майно, джерела та розмір доходів, перелік рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, наявні майнові та корпоративні права, цінні папери тощо), однак виконані вони не були, про що державним виконавцем складені акти (т.І. - а.с.9-18, 23-24, 32-33, 38-39, 41-42). Крім того, направлялась вимога щодо забезпечення державному виконавцеві та учасникам виконавчого провадження вільного доступу до майна боржника, що підлягає опису, однак вимога виконана не була, про що складено відповідний акт (т. І. - а.с. 19-22).

Правовідносини щодо обмеження у праві виїзду за межі України врегульовані нормами Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Цивільним кодексом України, положеннями Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Так, згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоровя чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути обєктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоровя чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними і цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання субєкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню даного факту.

Відповідно до ст.6 ч.1 п.5, ст.6 ч.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених п.1-9 ч.1 ст.6 цього Закону. Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у даному випадку.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обовязків в ході виконавчого провадження може свідчити невиконання ним своїх обовязків, передбачених ст.12 ч.6 Закону України «Про виконавче провадження», а саме обовязків: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Положеннями ст.11 ч.3 п.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Таке ж право державного виконавця передбачено і нормою ст.377-1 ЦПК України, яка входить до Розділу VI ЦПК України, що регулює процесуальні питання, повязані з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності та в контексті наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачена можливість застосування юридичних санкцій до боржника - фізичної особи за виконавчим провадженням у вигляді тимчасового обмеження такого боржника у праві виїзду за межі України, підставою для чого є встановлення факту свідомого ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду у цивільній справі, яке перебуває на примусовому виконанні в державній виконавчій службі. При цьому, під ухиленням в даному випадку слід розуміти будь-які свідомі діяння (дія/бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обовязку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обовязок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від боржника обєктивні обставини.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти покладення на боржника ОСОБА_6 рішенням Амур Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 5142842 грн від 16 січня 2013 року по цивільній справі №2-5220/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 5142842 грн, що боржником не здійснено навіть частково ані в добровільному порядку, ані в ході примусового виконання вказаного рішення ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на протязі двух з половиною років, при цьому сам боржник до державного виконавця на його письмові вимоги не зявляється, повної інформації державному виконавцеві з відповідними підтверджуючими документами про свій майновий/фінансовий стан та рівень доходів, належне йому майно для звернення на нього стягнення не надає, натомість є підстави вважати, що боржник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, документований паспортом громадянина України для виїзду за кардон серії АС 562971, виданий 30.01.1998 року ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області (код 0400), може скористатись нагодою виїзду за межі України та уникнути відповідальності за невиконання рішення суду, що ускладнює виконання судового рішення, суд приходить до висновку про можливість задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Суд приймає до уваги, що ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року було скасовано ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2015 року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, з наступних підстав:

-були відсутні докази направлення боржнику та отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, в той час як його представник ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження лише 10 вересня 2015 року,

- в матеріалах справи були відсутні докази вчинення виконавцем відповідних виконавчих дій, зокрема щодо встановлення належного боржнику майна, на яке можна звернути стягнення, рахунків в банках, інших джерел доходів.

В даному випадку, при розгляді подання, суд ретельно дослідив всі надані виконавцем матеріали виконавчого провадження, якими конкретно доведено, що боржник особисто отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, після цього особисто ознайомився з матеріалами, а державний виконавець виконав дії, які спростовують доводи боржника, на які він посилався при розгляді апеляційної скарги.

Задоволення подання державного виконавця обєктивно буде сприяти виконанню рішення про стягнення суми боргу- 5142842 грн. 00 коп., забезпечуючи законні права сторони стягувача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 64, 208, 209, 212-215, 218, 377-1 ЦПК України ст.33 Конституції України, ст.ст. 24,33,64 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16.12.1966р., ст.ст.10,11, 57-60, 64, 208, 209, 212-215, 218, 377-1 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну прикордонну службу», Законом України «Про порядок виїзду і вїзду в Україну громадян України», суд,-

У Х В А Л И В:

Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про обмеження права виїзду за межі України до виконання боргових зобовязань- задовольнити.

Тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії АС 562971, виданий 30 січня 1998 року ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області (код 0400), іпн.2118601270), у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання виконавчого листа, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2-5220/11 92/199/202/13) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_2), ОСОБА_5 (іпн.2442300185), що проживають за адресою м.Дніпропетровськ, пров.Штабний, буд.2 кв.11) 5142842 (пять мільйонів сто сорок дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Ухвалу суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Карпенко С.Ф.