Рішення № 53471812, 16.11.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9020/14-ц

(2/199/1738/15)

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

судді Скрипник О.Г..

секретарі Свіріній Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні суду цивільну справу за позовомБілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_6, про визнання недійсною угоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні місяці 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 23 липня 2014 року, він придбав у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, проте в квартирі він не проживає, оскільки колишня невістка та онук продавця чинять йому перешкоди у користуванні власністю: до квартири не впускають, влаштовують сварки, викликають працівників міліції, добровільно квартиру звільнити не бажають.

Зважаючи на викладене вище. позивач просить усунути йому перешкоди у користуванні квартирою № 201 по вул.. Шолохова, 5 у м. Дніпропетровську шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартир № 201 в будинку № 4 по вул.. Шолохова у м. Дніпропетровську.

Відповідач позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. До суду звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_6, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_4.

Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 за згодою ОСОБА_7 вона в 1994 році вселилася у вказану вище квартиру, де на даний час і проживає. ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_7, у спірній квартирі мешкає з часу свого народження.

Під час проживання в квартирі ОСОБА_2 за власні кошти зробила капітальний ремонт, наразі там знаходяться її речі та речі сина, ОСОБА_3

Після розірвання шлюбу з сином власника квартири, ОСОБА_8, зустрічний відповідач, ОСОБА_7 чинить їй та онуку ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою, хоч право на жилу площу квартиру закріплено рішеннями судів.

Нещодавно зустрічному позивачу стало відомо, що квартира, в якій вона проживає з сином за договором купівлі-продажу відчужена ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4

Зустрічний позивач вважає, що договір купівлі-продажу квартири квартиру АДРЕСА_1 є недійсним, оскільки зустрічний відповідач, ОСОБА_7 під час укладення договору не повідомила покупця про права третіх осіб на користування квартирою та вона, як наймач квартири має першочергове право на придбання цієї квартири.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам ст. 203, 777 ЦК України, зустрічний позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Зустрічний відповідач, ОСОБА_4 позов не визнав, просив відмовити у задоволенні зустрічного позову. Суду пояснив, що він на законних підставах придбав у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу був укладений з дотриманням вимог закону, підстав для визнання його недійсним немає.

Представник ОСОБА_7 зустрічний позов не визнав. Посилався на те, що зустрічний позивач жодних прав на квартиру не має, в квартирі проживає без належних підстав, оскільки не являється членом сім»ї власника квартири, не є стороною договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу був вчинений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, направила до суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, проти задоволення позову заперечила.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала продавцю ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції.

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 за згодою ОСОБА_7, в 1994 році ОСОБА_2 вселилася в квартиру АДРЕСА_2, де на даний час і проживає. ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_7, у спірній квартирі мешкає з часу свого народження.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачка та її син, ОСОБА_3 не зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

23.07.2014 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 3.1 договору, продавець довела покупцю, що Згідно договору купівлі-продажу продавець довела до відома покупця, що продавець у шлюбі не перебуває та квартира, що є предметом цього договору . не є спільним майном подружжя, а є її особистою приватною власністю і особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права власності на цю квартиру ( її частку), у тому числі відповідно до ст.ст. 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні, у квартирі, що відчужується за цим договором , відсутні малолітні, неповнолітні діти, недієздатні чи обмежено дієздатні особи, які б мали на будь-якій підставі право користування квартирою, або її частиною, та в ній не зареєстровані; цей договір не порушує прав третіх осіб 4 внаслідок продажу квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, у тому числі малолітніх, неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних та інших осіб, яких продавець зобовязана утримувати за законом чи договором.

Після укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, позивач в квартиру не заселився, оскільки в ній мешкають відповідачі, до квартири позивача не впускають.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб. Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку , які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить ст. 405 ЦК України.

Таким чином, право членів сімї власника будинку користуватися цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок у особи, членами якого вони є; із припиненням права власності особи на будинок, втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сімї.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України на засіданні Судової палати у цивільних справах 05 листопада 2014 року у справі № 6-158 цс 14, предметом якої був спір про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення із будинку та зняття з реєстрації.

Так, як власник спірної квартири, ОСОБА_7 відчужила її ОСОБА_4. то відповідно члени її сімї та інші особи, які користувалися жилою площею квартири втратили право користування нею.

Крім того, відповідачка є власником квартири № 22 по просп.. Правди, 70-А в м.Дніпропетровську, яку вона отримала у спадок, а отже забезпечена житлом.

З огляду на наведене вище суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачі не є членами сімї ОСОБА_4, вони втратили право користування квартирою № 201 в будинку № 4 по вул.. Шолохова у м. Дніпропетровську та підлягають виселенню.

Що стосується зустрічного позову про визнання недійсною угоди договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 з підстав, передбачених ст. 203, ч.2 ст.777 ЦК України,, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З вказаної норми ЦК України вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення , невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права . свободи та інтереси інших осіб або державні або суспільні інтереси.

Згідно з частиною 1 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеним з недодержанням вимог, установлених частинами першою- третьої , пятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у звязку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам законодавства.

Зі змісту договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 10.11.2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вбачається, що він був укладений з дотриманням вимог ЦК України, Закону України «Про нотаріат», порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. Так, при посвідченні договору купівлі-продажу квартир, нотаріусом на виконання чинного законодавства, було встановлено особу кожної із сторін, перевірено їх дієздатність, установлено волевиявлення та дійсні наміри сторін на укладення відповідного договору купівлі-продажу . витребувано всі визначені в Порядку документи, необхідні для посвідчення договору купівлі-продажу.

Вказана обставина підтверджується направленими до суду поясненнями приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_6

Частиною 2 ст. 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно із ч. 2 ст. 822 ЦК України у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.

Оскільки законодавством не визначено механізм реалізації наймачем свого переважного права, передбаченого ч. 2 ст. 822 ЦК України, то до правовідносин між сторонами за аналогією необхідно застосувати правила ст. 362 ЦК України.

Так, згідно із ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Отже,зустрічний позивач мав довести належне виконання обов'язків за договором найму житла та внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором сплатив покупець.

До того ж, за умовами договору найму наймач зобов'язався нести всі витрати по комунальним послугам . Між тим, докази про належне виконання зустрічним позивачем цієї умови договору найму житла в матеріалах справи відсутні.

Оскільки зустрічний позивач не надав суду доказів про те. що він мав наміри придбати спірну квартиру чи вніс на депозитний рахунок суму грошових коштів за квартиру, суд вважає, що в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 15,16, 203, 362, 405, 777, 822 ЦК України, ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення задовольнити.

Усунути ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні ним права користування квартирою № 201 в будинку № 5 по вул.. Шолохова в м. Дніпропетровську шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4(ІПН: НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 121, 80 грн;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 121, 80 грн;

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_6, про визнання недійсною угоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Г.Скрипник