Ухвала суду № 53469414, 05.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/4509/12 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/7036/15 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів : Приколоти Т.І., Тропак О.В.

при секретарі - Івановій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконним, визнання права на користування земельною ділянкою

в с т а н о в и л а :

оскаржуваною ухвалою заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники на «Льоні», межує з ділянкою громадянина ОСОБА_6, площеню 0,3001, яка належить ОСОБА_3, ОСОБА_2,

Ухвалу оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_7, просять ухвалу скасувати. Посилаються на те, що позивач не оспорює право власності відповідачів на належну їм земельну ділянку площею 0,3001 га, а лише просить визнати за нею право на користування земельною ділянкою площею 0,20 га. Крім того зазначають, що вони не укладали жодних угод про надання належної їм земельної ділянки в користування будь-яким особам, а тому відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права користування земельною ділянкою без згоди власників.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернулася до суду із позовом до Сокільницької сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішень незаконними та їх якасування, якими відмінено рішення сільської ради про безоплатну передачу земельної ділянки площею 0,20 га у приватну власність ОСОБА_4 та надання дозволу на оформлення технічної документації про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_8, а також визнання права користування спірною земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову позивач просила накласти арешт на спірну земельну ділянку, власниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки внаслідок порушення відповідачами її прав щодо користування земельною ділянкою площею 0,20 га, яка їй була надана для ведення підсобного господарства рішенням Сокільницької сільської ради від 1998 р.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, місцевий суд прийшов до висновку, що незастосування заходів до забезпечення позову може бути заподіяна шкода правам, свободам та інтересам позивачки, а також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач оскаржує рішення сільської ради про скасування рішення про передачу їй у приватну власність спірної земельної ділянки та надання її у приватну власність ОСОБА_8, а також просить визнати за нею право користування вищезазначеною земельною ділянкою, яка належить відповідачам і при цьому не оскаржує їх право власності на земельну ділянку.

Оскільки позивач оспорює право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку та просить визнати за нею право користування земельної ділянки, що належить відповідачам, то правових підстав для накладення арешту на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, право власності на яку позивачкою не оспорюється, немає.

Так як суд першої інстанції вирішив питання з порушенням норм процесуального права, то колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2015 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: