Ухвала суду № 53469387, 03.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/7428/14 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/5011/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частину житлового будинку та визнання договору купівлі - продажу недійсним,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частину житлового будинку в порядку спадкування за законом та визнання договору купівлі - продажу житлового будинку недійсним вімовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2 Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, по суті його позовних вимог, позов задоволити.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд зробив невірний висновок про те, що він втратив право на частку у спадщині і немає підстав визнання за ним права власності на спадкове майно за законом після смерті матері. Його позов ґрунтується на рішенні Апеляційного суду Львівської області від 08.07.2013 року, яким ухвалено про визнання заповіту, складеного на користь ОСОБА_3, недійсним. З цього моменту, вважає, у нього виникає право на спадкування ? частини житлового будинку як спадкоємця першої черги. ОСОБА_3 продала спірний будинок, щоб утруднити виконання рішення суду. Суд зробив невірний висновок про те, що його права не порушені, відповідач ОСОБА_3, склавши фіктивний заповіт обманним шляхом, успадкувала належну йому частку у майні.

Заслухавши пояснення сторін - апелянта ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення такої.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є сином ОСОБА_7 та спадкоємцем спадкодавця ОСОБА_7, однак таким, що не прийняв спадщину, оскільки протягом шестимісячного строку не подав заяву про прийняття спадщини і йому відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_7, яка померла 28 квітня 2010 року, про що є рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні цієї частини позову, суд першої інстанції зазначив про те, що позивач втратив своє право на частку у спадщині, а відтак, відсутні підстави для визнання права власності за ним на спадкове майно по спадкуванню за законом після смерті його матері ОСОБА_7. Окрім того, вирішуючи вимогу позивача в частині визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 №793 від 14.08.2012 року, укладеного в Стебницькій державній нотаріальній конторі, недійсним, зазначив про те, що позивач ОСОБА_2 не був стороною договору, сторонами за оспорюваним договором вжито всі необхідні дії для здійснення договору купівлі-продажу, тому визнавати такий недійсним з підстав фіктивності немає.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ст.4 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права. Статтею 3 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка вважає, що її право чи інтерес порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, загальний перелік яких передбачений ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1220, 1269, 1270 Цивільного кодексу України право на спадщину виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час прийняття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 після смерті своєї матері ІНФОРМАЦІЯ_2 року, не проживав у спірному будинку у АДРЕСА_1, а був зареєстрований за іншою адресою - АДРЕСА_2. Протягом шести місяців після смерті матері такий до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, про що підтвердив і у суді апеляційної інстанції. Заяву подав лише 01.04.2011 року та 05.04.2011 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку на подання заяви та відсутність доказів про фактичне прийняття спадщини.

Як видно з матеріалів справи, спадкодавець, мати позивача, до дня смерті проживала у с. Ясениця-Сільна Дрогобицького району Львівської області, що підтверджено рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, спр. № 1306/4237/2012, у якому цю обставину визнавав і позивач.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2011 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання права власності на обов`язкову частку у спадковому майні /а.с.52/.

Таким чином, позивач з урахуванням правил ст.1272 ЦК України не прийняв спадщини після смерті своєї матері, ОСОБА_7, протягом шестимісячного строку не подав заяви про прийняття спадщини і йому відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відтак, його права як спадкоємця не порушені.

Доводи апелянта про те, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 08.07.2013 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 28.02.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи - Ясенице Сільнянської сільської ради Дрогобицького району про визнання заповіту недійсним задоволено та визнано недійсним заповіт, посвідчений секретарем виконкому Ясенице-Сільнянської сільської ради від імені ОСОБА_7, згідно якого така своє майно заповіла 10.04.2010 р. своїй онуці ОСОБА_3 (дочці третьої особи ОСОБА_5, яка є сестрою позивача), має визначальне значення для задоволення його позовних вимог, на увагу не заслуговує та не відповідає нормам матеріального права, оскільки згідно з ч.4 ст.1257 Цивільного кодексу України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах, тобто з урахуванням ст.ст.1220, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України.

Окрім того, згідно з абз.16 п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2013 р. 324-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» , вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватись лише після прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно зробив висновок про те, що позивач не прийняв спадщини після смерті своєї матері, ОСОБА_7, а відтак, відсутнє порушення його прав, свобод чи інтересів як спадкоємця померлої.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про недійсність договору купівлі- продажу спірного житлового будинку АДРЕСА_1 від 14.08.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 /а.с.73/ в Стебницькій державній нотаріальній конторі з підстав фіктивності такого .

Так, ст. 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначених у ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або забов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу житлового будинку є нотаріально посвідчений 14 серпня 2012 року і зареєстрований в цей же день, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 14.08.2012 року №11698880, де вказано реєстраційний номер правочину 5149200.

За змістом оспорюваного договору продавець за договором ОСОБА_3 передала покупцеві - ОСОБА_4 житловий будинок, який складається з трьох житлових кімнат і однієї кухні, загальною площею 65,0 кв.м, житловою площею 40,7 кв.м, з господарськими спорудами, а саме: дерев'яними сараями (літ.Б та літ. В), дерев'яною вбиральнею (літ.Г), бутовим колодязем ( літ.К), дерев'яно-металевою огрожею (літ. 1-4) та бетонним замощенням, а покупець - ОСОБА_4 заплатив продавцеві 68633 грн. до підписання цього договору.

Отже, сторонами за оспорюваним договором, вчинено усі необхідні дії для здійснення договору купівлі-продажу: на виконання правочину покупцеві було передано житловий будинок 113 з господарськими спорудами, а покупець заплатив продавцеві за нього обумовлену договором суму.

Крім того, п.11 цього договору купівлі-продажу застережено, що сторони правочину, продавець та покупець, стверджували, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним.

Враховуючи наведене , підстав визнавати недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу з підстав фіктивності колегія суддів не вбачає та, вирішуючи вимогу позивача в частині визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 №793 від 14.08.2012 року, укладеного в Стебницькій державній нотаріальній конторі, недійсним, суд першої інстанції вірно виходив з того, що за відсутності порушеного права на спадкування, у позивача немає підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 р/№793 від 14.08.2012 року, укладеного в Стебницькій державній нотаріальній конторі.

Оскільки неодмінною ознакою порушення права або охоронюваного законом інтересу є настання негативних наслідків для суб'єкта порушеного права, а в порушення ст.60 Цивільного процесуального кодексу України позивач ( апелянт) не надав жодних доказів на підтвердження того, що таке порушення права чи охоронюваного законом інтересу відбулось, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і у цій частині позовних вимог відмовив.

Відтак, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст. 308, ст.ст. 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.