Рішення № 53469317, 02.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2686/14 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/6931/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

секретар: Симець В.І.,

за участі представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок,-

в с т а н о в и л а :

рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року позов задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_4 на 3/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 158,7 кв.м., що складається з коридору позначеного у технічному паспорті під №1-9, площею 4,6 кв.м.; вбиральні №1-10, площею 1,4 кв.м.; житлової кімнати № 1-11, площею 8,0 кв.м.; коридору № 1-16, площею 16,4 кв.м., гаражу № 1-17, площею 23,6 кв.м.: коридору 1-18, площею 2,2 кв.м.; ванної кімнати № 1-19, площею 4,5 кв.м., вбиральні 1-20, площею 2,2 кв.м. , житлової кімнати № 1-21, площею 17,1 кв.м., кухні 1-22, площею 12,0 кв.м.; житлової кімнати № 1-23, площею 17,2 кв.м.; коридору № 1-24, площею 16,5 кв.м.; житлової кімнати № 1-25, площею 12,4 кв.м.; санвузла № 1-26, площею 8,1 кв.м.; житлової кімнати № 27, площею 12,5 кв.м. Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважають рішення незаконним. Зазначають, що 10 липня 2013 року Інспекцією ДАБК у Львівській області була проведена перевірка про дотримання вимог містобудівного законодавства при будівництві житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт перевірки та протоколи про адміністративне правопорушення. Також приписом від 10.07.13 року №64/07 ОСОБА_4 зобов'язано у 60-ти денний термін з дня його отримання, з метою усунення правопорушень містобудівного законодавства, знести об'єкт самочинного будівництва. Отже до 10.09.2013 року ОСОБА_4 зобов'язаний був знести об'єкт самовільного будівництва, проте той продовжив будівельні роботи. Крім цього, зазначають, що ОСОБА_4 не повідомив суд про те, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду є справа №813/9191/13-а за позовом ОСОБА_4 до Інспекції ДАБК у Львівській області про скасування припису, та постановою цього ж суду від 11.02.2014 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову про скасування припису. Також, зазначають, що визнання за ОСОБА_4 права власності на самочинне будівництво порушує права апелянтів, оскільки такі є сусідами ОСОБА_4 і їх земельні ділянки межують та самовільно збудований об'єкт позивача розташований у порушення ДБН у небезпечній близькості до їх будинків, а саме мова йде про порушення протипожежних норм. Крім цього, вважають, що фактично спору між сторонами не існує та позов пред'явлений до суду з метою легалізувати самочинне будівництво, яке порушує їх право.

У судове засідання окрім представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 решта особи, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явились, причин неявки не повідомили. Однак, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що особи, які беруть участь у справі належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси одного з апелянтів та позивача захищали представники.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що за позивачем слід визнати право власності на реконструйовані 3/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки позивач здійснив спірну прибудову на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, зазначена частина будинку після реконструкції відповідає державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам, придатна до експлуатації, а також будівництво не порушує прав третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вимогам закону не відповідають та підстав для залишення рішення суду без змін - немає.

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_11 було досягнуто домовленості про проведення розширення та реконструкції будинку, співвласниками якого є позивач та відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ділянці, співвласниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Позивач повинен був оплатити таку реконструкцію з розширенням. Оскільки позивач здійснення такої оплатив, а відповідач ОСОБА_8 не надає йому можливості у повному обсязі користуватись реконструйованим приміщенням, просив визнати за ним право власності на згадані приміщення.

Апелянти подали апеляційну скаргу на рішення суду, яким даний позов задоволений посилаючись на те, що новоствореною прибудовою до будинку АДРЕСА_1, порушуються їх законні права та інтереси. Зокрема такою прибудовою не дотримано протипожежні відстані між прибудовою та їх будинками на АДРЕСА_2 (ОСОБА_6 та ОСОБА_7.) та АДРЕСА_3 (ОСОБА_2.). А саме, як було встановлено уповноваженими представниками Інспекції держархбудконтролю (акт №4/01-з від 17.01.2014 року) віддаль між новоствореною прибудовою та господарською будівлею біля будинку № 25 - 5 метрів, а між прибудовою та господарською будівлею біля будинку № 21 - 1,33 метри.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилаться як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу,

Відповідно до вказаних норм закону позивач звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов'язаний роз'яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, тощо. Навіть у випадку не подання такого клопотання суд повинен залучити особу, на права та обов'язки якої прямо впливатиме рішення по справі, як третю особу.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як вбачається із матеріалів справи реконструкція з розширенням, яка була проведена біля будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що перебуває у спільній власності ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, - була проведена без відповідних дозволів, погоджень та рішень на проведення такої уповноважених на те органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що така реконструкція підпадає під ознаки самочинного будівництва позивачу, зважаючи на наведені вище норми як процесуального так і матеріального закону відповідачами слід було б залучити усіх осіб, прав та інтересів яких таке рішення може прямо або опосередковано стосуватись.

Із матеріалів справи, що ніким не оспорювалось та не спростовано вбачається, що на найближчій віддалі від об'єкту прибудови знаходяться три житлові будинки: АДРЕСА_3, співвласником якого є ОСОБА_2.(1/4 частки) - 5 м до господарської будівлі; АДРЕСА_2, співвласники ОСОБА_7, ОСОБА_6 - 1,33 м до господарської будівлі; АДРЕСА_4, співвласники ОСОБА_12, ОСОБА_13, - 1,3 метри до господарської будівлі (акти перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Інспекції ДАБК у Львівській області №4/01-з від 17.01.2014 року, №64/07-з від 10.07.2013 року, витяг про державну реєстрацію прав №34653765 від 27.06.2012 року про посвідчення права власності на частину будинку ОСОБА_2, технічні паспорти на будинки АДРЕСА_1, виконавче знімання водогону та каналізації на АДРЕСА_3, державні акти на право власності на земельні ділянки АДРЕСА_1, лист ДАБК у Львівській області №7/13-6-313 від 24.01.2014 року (а.с. 80, 81, 86, 204-207, 222-223, 226-227, 221, 8, 224, 228, 229-230).

На права та інтереси вказаних осіб, як співвласників будинків, зважаючи зокрема і на вимоги ДБН 360-92, що затверджені Наказом №44 від 17.04.1992 року державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища (зокрема Таблиця 1 Додаток 3.1), рішення по справі прямо впливає.

Зважаючи на вказане позивачу слід було б залучити до участі у справі вказаних осіб, як відповідачів, а при незалученні таких суд повинен був роз'яснити позивачу наслідки незалучення таких та у випадку відмови у залученні таких як відповідачів залучити таких як третіх осіб.

Однак судом таких осіб, зокрема, і осіб, якими подано апеляційну скаргу до участі у справі не залучено.

Тому, вирішивши даний спір по суті без участі осіб, яких такий прямо стосується (належних відповідачів), та винісши рішення, що впливає прямо на права та інтереси вказаних осіб без їх участі (а вони проти ухваленого рішення - заперечують та вважають таке незаконним), - суд порушив норми закону та таке рішення в силі залишатись не може та підлягає скасуванню.

Враховуючи вказане слід також ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити, чим задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року- скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 186,49 грн. сплаченого ними судового збору за подання апеляційної скарги та 121,8 грн. сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 139,29 грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: І.В. Бермес

Р.В. Савуляк