Рішення № 53466505, 11.11.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження 2/760/5629/15

Справа № 760/13045/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції м. Києва, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», УДАІ м. Києва про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2015 року позивач звернулася з позовом до відповідачів та просила визнати за нею право власності на автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT 3.0, рік випуску 2005, колір бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1 з 20 серпня 2013 року та прийняти рішення про зняття арешту з даного автомобіля.

Свої вимоги мотивує тим, що 20 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за участю його представника за довіреністю ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля, згідно умов якого позивач за плату 120000 грн. придбала у відповідача-1 автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT 3.0, рік випуску 2005, колір бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Факт отримання коштів в розмірі 15 000 доларів США, підтверджується розпискою від 04.09.2010 року, підписаною відповідачем-1.

Позивач зазначає, що 30.06.2015 року належний їй автомобіль зупинили та вилучили з її використання згідно Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, оскільки 02.12.2013 року ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві було відкрито виконавче провадження відносно ОСОБА_2, де він визнаний боржником та внаслідок цього накладено арешт на все його майно, зокрема і на спірний автомобіль.

Позивач вважає, що з 20.08.2013 року, а саме з дня укладення договору купівлі-продажу автомобіля, вона набула права власності на спірний автомобіль і з цього часу постійно користується ним.

Враховуючи вищевикладене, просила позов задовольнити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Відповідачі, представник УДАІ в м.Києві в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд до відома не поставили.

Представник Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на його необґрунтованість. Пояснив, що позивач не набула права вимоги на спірний автомобіль, оскільки не здійснила передбачених чинним законодавством дій щодо перереєстрації транспортного засобу у органах ДАІ.

Вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідачів та третьої особи УДАІ в м.Києві, на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, представника третьої особи-ПАТ «Укрсиббанк», допитавши свідка, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В ст.ст.13,41 Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності.

Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідач ОСОБА_2 є власником автомобіля марки MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT 3.0, рік випуску 2005, колір бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9).

20 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за участю його представника за довіреністю ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля, згідно умов якого позивач за плату 120000 грн. придбала у відповідача-1 автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT 3.0, рік випуску 2005, колір бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6-8).

З розписки від 04.09.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 15000 доларів США в рахунок оплати за вищезазначений автомобіль (а.с.82).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив укладання вказаного вище договору купівлі-продажу та факт передачі коштів відповідачу-1.

Також встановлено, що 02.12.2013 року постановою державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 40994908, на підставі виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг в сумі 933788,27 грн. (а.с.12).

02.12.2013 року та 25.12.2014 року держвиконавцем в межах виконавчого провадження була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.37,39).

Як встановлено в суді, автомобіль MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT 3.0, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває під арештом та 30.06.2015 року був вилучений згідно Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с.33).

Позивач просить визнати за нею право власності на вказаний вище автомобіль з дати укладання договору купівлі-продажу та звільнити його з -під арешту посилаючись на те, що у відповідності до вимог закону набула права власності на спірне майно та відповідно має право вимоги у спосіб передбачений ст. 16 ЦК України.

Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби, в тому числі легкові автомобілі, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ч.3 ст. 640 ЦК України зазначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

В судовому засіданні позивач зазначила, що договір-купівлі продажу спірного автомобіля з відповідачем-1, нотаріально не посвідчувався.

Згідно зі ст.52-1 Закону України «Про дорожній рух», органи Державтоінспекції МВС здійснюють функції щодо державної реєстрації, перереєстрації та ведення автоматизованого обліку, накопичення, оброблення та використання відомостей про транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, та про їх власників; у випадках, передбачених законом, здійснюють функції контролю за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів.

Відповідно до п.8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 перед відчуженням, передачею транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

При цьому, відповідно до Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 10.11.2005 № 987, під час реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку в РЕП ДАІ автомобіля експертами здійснюється його огляд та огляд реєстраційних документів.

При реєстрації автомобіля також сплачуються відповідні податки та збори.

Підстави набуття права власності на майно чітко визначені цивільним законодавством.

Відповідно до пп. 2, 7, 8 Правил передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Таким чином, до вчинення зазначених дій продавець транспортного засобу не вправі його відчужувати, а покупець набути право власності на транспортний засіб.

Судом встановлено, що позивач та відповідач-1, в т.ч. представник відповідача-1, який діяв на підставі довіреності від 04.09.2010 року не вчинили дій, направлених на набуття позивачем права власності на спірний автомобіль, не перереєстрували автомобіль на ім'я позивача в органах ДАІ.

Вказані обставини також підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 Крім того, пояснив, що експлуатація даного автомобіля здійснювалася на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ виданого на ім»я відповідача-1 та генеральної довіреності від 04.09.2010 р.

З викладеного вище випливає, що позивач у встановленому законом порядку не набула права власності на спірний автомобіль, а тому правові підстави для задоволення її вимог відсутні.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, для пред'явлення позову про визнання права власності необхідними умовами є дві безумовні обставини: 1) особа, яка звертається до суду повинна бути власником майна; 2) це право повинно оспорюватися.

Оскільки позивачем спірний автомобіль у встановленому законом порядку зареєстрований не був, право власності у неї не виникло, правові підстави для обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання за нею права власності на спірний автомобіль за відсутності підстав, з якими закон пов'язує можливість застосування судом вказаного способу захисту цивільних прав та інтересів, відсутні.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

При цьому, за приписами ч.1 ст.60 вказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення цього майна з під арешту.

Згідно ч.1, п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частинами 1 та 2 ст.57 вищезазначеного Закону визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вчинені державним виконавцем дії в межах виконавчого провадження щодо спірного автомобіля відповідають вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги вимоги ст. 11 ЦПК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.16, 202, 203, 205, 208, 218, 328, 392, 640, 655 ЦК України, ст.60 Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3,4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: