Постанова № 53463574, 12.11.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18437/15-к

Провадження №: 1-кп/752/973/15

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

12.11.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Дроздової Н.В.

при секретарі Симоненко С.В.

за участі прокурора Коломієць О.В.

захисника ОСОБА_1

провівши в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015100010008943 від 14.09.2015 р. відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, маючого повну середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 не судимого в силу ст. 89 КК України,

обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважала за необхідне призначити справу до судового розгляду, одночасно просила продовжити обрану ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, заперечував щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2, просив обрати альтернативну міру запобіжного заходу у вигляді застави.

Обвинувачений підтримав думку захисника, просив змінити обрану міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає поверненню прокурору виходячи з наступного.

Так, згідно пункту 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 5, ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Натомість вказані вимоги закону виконані не були.

Так, відповідно до вимог ст. 337 КПК України розгляд справи в суді провадиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Однак зі змісту останнього та реєстру до нього вбачається, що ОСОБА_2 оголошено про підозру у кримінальному правопорушенні, вчиненому разом з іншими конкретними особами, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо яких обвинувачення відповідно до даного обвинувального акта не висувалось, відсутні будь-які дані і про те, що вони через призму правил ст. 17 КПК України на час надходження даного обвинувального акту до суду вже вважаються винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення якого за їх участі наведені в обвинувальному акті.

Такі суперечності є істотними, оскільки виключають можливість визначення судом меж пред'явленого звинувачення.

Також прокурором порушено вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення викладено тотожно фактичним обставинам вчиненого злочину, які прокурор вважає встановленими, замість короткого опису вчиненого кримінального правопорушення.

Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування під час досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню була проведена трасологічна експертиза.

Однак, в обвинувальному акті не відображено жодних відомостей про проведення будь-якої експертизи по вказаному кримінальному провадженню. Більш того, в обвинувальному акті зазначено, що судові витрати по кримінальному провадженню взагалі відсутні.

Окрім того, відповідно до вимог ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Однак, як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту, в ньому не в повній мірі відображені відомості про окремі процесуальні рішення, прийняті під час досудового розслідування.

Зокрема, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не містяться дані про внесення відомостей про вчинення вказаного кримінального правопорушення до Єдиного реєстру матеріалів досудового розслідування, також немає відомостей щодо винесення постанови про визнання особи потерпілою.

Отже реєстр матеріалів досудового розслідування складений слідчим, в порушення вимог ст. 109, ст. 110 КПК України, оскільки він не відображає повних відомостей про прийняті процесуальні дії та рішення під час досудового розслідування, а в перелічених у реєстрі процесуальних рішеннях відсутні необхідні дані.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором в наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженості окремих частин тексту обвинувального акта, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

При цьому, суд при поверненні обвинувального акта прокурору враховує також відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді.

З урахуванням наведеного, оскільки даний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та враховуючи усі перераховані вище недоліки у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вони виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду і повинні бути усунуті в порядку, визначеному ст. 314 КПК України.

У зв'язку з чим, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, необхідно повернути прокурору.

В той же час, враховуючи неможливість проведення підготовчого судового засідання і закінчення в період відкладення підготовчого судового засідання граничних строків дії існуючого запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2, враховуючи клопотання прокурора, ступінь тяжкості пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне прийняти рішення керуючись вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України та залишити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у виді тримання під вартою без змін та продовжити на строк 60 днів.

Водночас, у відповідності до положень ст.ст. 182, 202 КПК України, суд обирає ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід у виді застави з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави, суд наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, його майновий стан, суд вважає доцільним визначити заставу в розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України в розмірі 80 мінімальних заробітних плат.

Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 314-315 КПК України, суд, -

У ХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100010008943 від 14.09.2015 р. відносно ОСОБА_2, повернути прокурору прокуратури Голосіївського району м. Києва для усунення виявлених недоліків.

Клопотання представника державного обвинувачення щодо продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12.01.2016 року включно.

Визначити ОСОБА_2 запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 97 440 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами: одержувач - УДКС у Голосіївському районі м. Києва ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувач - УДУ у м. Києві, р/р 37316001004844, МФО 820019, призначення платежу - застава, код ЄДРПОУ 02896756.

За умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, зі встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме м. Київ та Київська область, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон та, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 7 днів з моменту оголошення.

Суддя Дроздова Н.В.