Ухвала суду № 53463549, 05.11.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1995/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Трюхан Г. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТрюхана Г. М.суддівМіщенка С. В. , Сіренка Ю. В. при секретаріКолеснику Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 16 серпня 2007 року уклали кредитний договір № CSM0AK07800085 , згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 48415,60 грн. на термін до 16 серпня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № CSM0AK07800085.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним Договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 17 грудня 2014 року має заборгованість - 203940,91 грн., яка складається з наступного: 17222,97 грн. - заборгованість за кредитом; 0,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 186717,36 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 203940,91 грн. за кредитним договором № СSМ0АК07800085 від 16 серпня 2007 року, судові витрати.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 17 223 грн. 55 коп. за кредитним договором № CSM0AK07800085 від 16 серпня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 172 грн. 12 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ПАТ «КБ «ПриватБанк» також звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» підлягають до відхилення.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, цю рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка, враховуючи строки загальної та спеціальної позовної давності, підлягає стягненню з останнього в розмірі 17 223 грн. 55 коп. та складається із заборгованості за кредитом та відсотками за його користування.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду та вважає їх такими, що відповідають вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 16 серпня 2007 року між відповідачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк», (в подальшому назва змінена на ПАТ КБ «ПриватБанк) було укладено кредитний договір № СSМ0АК07800085, відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 57 718 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 серпня 2012 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК, України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Також встановлено, що 16 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № СSМ0АК07800085 від 16 серпня 2007 року. Відповідно до даної угоди, яка підписана в тому числі і відповідачем ОСОБА_6, зменшено суму заборгованості, що виникла з дати надання кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди на 102 518 грн. 27 коп., а саме:

відсотки 51569 грн. 86 коп.,

комісія - 2 709 грн. 60 коп.,

пеня - 48 238 грн. 81 коп.

Визначено відсоткову ставку 0,12 %.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди всі інші умови, що не протирічать умовам цієї Додаткової угоди, лишаються незмінними. Згідно п. 5 даної Додаткової угоди вона є невід'ємною частиною кредитного договору.

У зв'язком з порушенням умов кредитного договору та Додаткової годи №1, станом 17.12.2014 року відповідач має заборгованість 203 940 грн. 91 коп., яка складається з наступного:

17222 грн. 97 коп. - заборгованість за кредитом;

0,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

186717 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за даним Договором станом на 17 грудня 2014 року.

Таким чином висновок суду про неналежне виконання ОСОБА_6 кредитного зобов'язання та існування заборгованості є вірним.

Відповідно до ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішенням.

Матеріали справи свідчать, що відповідач до винесення судом рішення заявив про необхідність застосування строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду стосовно задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом згідно наданого розрахунку, оскільки подані в межах позовних вимог з урахуванням укладення Додаткової угоди та проведення останніх платежів за вказаними заборгованостями.

Відповідно до ст..253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст.261 ЦК України).

В силу ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснила останній платіж за позовною вимогою про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 09.04.2013 року, що відповідає і наданій відповідачем виписки про погашення кредиту від 06.03.2015 року. Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, в тому числі і пені за несвоєчасність виконання зобов'язання 02.02.2015 року, тобто з пропуском річного строку для пред'явлення позову в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором, і поважності причин пропуску цього строку не наведено.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду, що право на стягнення з відповідача пені є доведеним, але таке право не підлягає захисту у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи задоволену частину позовних вимог та керуючись ст. 88 ЦПК України, районним судом було вірно вирішено питання стосовно судових витрат.

Колегія суддів під час рогляду справи в суді апеляційної інстанції було вивчено та надано належну оцінку доводам апеляційної скарги, враховано подані апелянтами доводи в підтвердження вимог апеляційної скарги і визнано, що підстав, які б давали право для зміни чи скасування рішення суду апелянтами не наведено.

Доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

В лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 16 серпня 2007 року уклали кредитний договір № CSM0AK07800085 , згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 48415,60 грн. на термін до 16 серпня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № CSM0AK07800085.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним Договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 17 грудня 2014 року має заборгованість - 203940,91 грн., яка складається з наступного: 17222,97 грн. - заборгованість за кредитом; 0,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 186717,36 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 203940,91 грн. за кредитним договором № СSМ0АК07800085 від 16 серпня 2007 року, судові витрати.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 17 223 грн. 55 коп. за кредитним договором № CSM0AK07800085 від 16 серпня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 172 грн. 12 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ПАТ «КБ «ПриватБанк» також звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» підлягають до відхилення.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, цю рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка, враховуючи строки загальної та спеціальної позовної давності, підлягає стягненню з останнього в розмірі 17 223 грн. 55 коп. та складається із заборгованості за кредитом та відсотками за його користування.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду та вважає їх такими, що відповідають вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 16 серпня 2007 року між відповідачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк», (в подальшому назва змінена на ПАТ КБ «ПриватБанк) було укладено кредитний договір № СSМ0АК07800085, відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 57 718 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 серпня 2012 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК, України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Також встановлено, що 16 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № СSМ0АК07800085 від 16 серпня 2007 року. Відповідно до даної угоди, яка підписана в тому числі і відповідачем ОСОБА_6, зменшено суму заборгованості, що виникла з дати надання кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди на 102 518 грн. 27 коп., а саме:

відсотки 51569 грн. 86 коп.,

комісія - 2 709 грн. 60 коп.,

пеня - 48 238 грн. 81 коп.

Визначено відсоткову ставку 0,12 %.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди всі інші умови, що не протирічать умовам цієї Додаткової угоди, лишаються незмінними. Згідно п. 5 даної Додаткової угоди вона є невід'ємною частиною кредитного договору.

У зв'язком з порушенням умов кредитного договору та Додаткової годи №1, станом 17.12.2014 року відповідач має заборгованість 203 940 грн. 91 коп., яка складається з наступного:

17222 грн. 97 коп. - заборгованість за кредитом;

0,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

186717 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за даним Договором станом на 17 грудня 2014 року.

Таким чином висновок суду про неналежне виконання ОСОБА_6 кредитного зобов'язання та існування заборгованості є вірним.

Відповідно до ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішенням.

Матеріали справи свідчать, що відповідач до винесення судом рішення заявив про необхідність застосування строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду стосовно задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом згідно наданого розрахунку, оскільки подані в межах позовних вимог з урахуванням укладення Додаткової угоди та проведення останніх платежів за вказаними заборгованостями.

Відповідно до ст..253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст.261 ЦК України).

В силу ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснила останній платіж за позовною вимогою про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 09.04.2013 року, що відповідає і наданій відповідачем виписки про погашення кредиту від 06.03.2015 року. Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, в тому числі і пені за несвоєчасність виконання зобов'язання 02.02.2015 року, тобто з пропуском річного строку для пред'явлення позову в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором, і поважності причин пропуску цього строку не наведено.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду, що право на стягнення з відповідача пені є доведеним, але таке право не підлягає захисту у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи задоволену частину позовних вимог та керуючись ст. 88 ЦПК України, районним судом було вірно вирішено питання стосовно судових витрат.

Колегія суддів під час рогляду справи в суді апеляційної інстанції було вивчено та надано належну оцінку доводам апеляційної скарги, враховано подані апелянтами доводи в підтвердження вимог апеляційної скарги і визнано, що підстав, які б давали право для зміни чи скасування рішення суду апелянтами не наведено.

Доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Головуючий :

Судді :