Ухвала суду № 53462615, 16.11.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Оніпко О.В., Собіна І.М

секретар судового засідання: Коробчук А.М.

за участі: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Рівненського міського суду від 1 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів"; про стягнення кредитної заборгованості на підставі договору поруки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 1 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" або банк) в особі Рівненської обласної дирекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" (далі - ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів"); про стягнення кредитної заборгованості на підставі договору поруки з ОСОБА_2

У поданій на рішення апеляційній скарзі банк покликався на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування при вирішенні спірних відносин судом положень ст. 627, ч.1 ст. 628 ЦК України щодо свободи вибору при укладенні договору і права сторін визначати зміст умов договору, а також порушення вимог ст. 212 ЦПК України щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Вважав, що судом не дано правової оцінки умовам Генеральної кредитної угоди, кредитного договору та договору поруки з огляду на таке.

Відповідно до положень договору поруки (п.1.2), що укладений 3 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (після зміни найменування - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та відповідачем, встановлено добру волю поручителя взяти на себе зобов'язання перед банком, відповідати за зобов'язаннями ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів", які виникають з умов Генеральної кредитної угоди, а також з умов договорів, укладених в межах Генеральної кредитної угоди та всіх додаткових угод до неї, які укладені або можуть бути укладені до закінчення її строку.

Переконаний, що можливість зміни розміру процентів з ініціативи кредитодавця передбачена кредитним договором від 28.11.2007 року, про що поручителю було відомо при укладанні договору поруки; іншого конкретного розміру процентної ставки, в межах якої поручитель несе відповідальність, умовами договорів не обумовлено. Збільшення розміру відсоткової ставки за кредитом не можна розцінювати як збільшення обсягу відповідальності поручителя в розумінні ст. 559 ЦК України, оскільки порука має похідний характер від основного зобов'язання, а за договором поруки поручитель зобов'язався відповідати за виконання умов кредитного договору в повному обсязі, в т.ч. і за ті зобов'язання, що можуть виникнути згодом.

На думку банку, відповідачу з жовтня 2013 року було відомо про збільшення відсоткової ставки за кредитом, в зв'язку з чим до лютого 2014 року він сплачував процентну заборгованість за кредитом. Ця обставина свідчить про згоду ОСОБА_2 на збільшення обсягу його відповідальності.

З цих міркувань просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Заслухавши думку судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Залишаючи вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" без задоволення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя через підвищення банком процентної ставки за кредитним договором без згоди останнього припинилася порука відповідача за укладеним із позивачем договором поруки. Оскільки рішення суду про це набрало законної сили, тому правова підстава для стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 відпала задовго до пред'явлення позову.

Матеріалами справи встановлено, що 28 листопада 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" і Відкритим акціонерним товариством "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" укладено Генеральну кредитну угоду№010\89-07\054\г, за якою банк зобов'язався надати цим контрагентам кредитні кошти на умовах і в порядку, що визначені в додаткових кредитних договорах, які укладатимуться в рамках Генеральної угоди і які є невід'ємними її частинами.

Того ж числа між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" у межах Генерадльної угоди укладено кредитний договір №010\89-07\393, за умовами якого кредитодавцем відкрито не відновлювальну кредитну лінію на користь позичальника у сумі 2 400 000 гривень зі сплатою 12, 75% річних з погашенням відповідно до погодженого графіка.

Повернення позичальником одержаних кредитних коштів обґрунтовано забезпечувальними договорами, зокрема, 3 грудня 2007 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" з ОСОБА_2 укладено договір поруки №010\89-07\054\г\4.

За умовами договору поруки відповідач набув зобов'язань відповідати перед банком за зобов'язаннями ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів", які виникають з положень Генеральної кредитної угоди №010\89-07\054\г від 28 листопада 2007 року, а також з договорів, що укладені в межах Генеральної кредитної угоди.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником кредитних зобов'язань перед кредитором або у випадку, коли у банку виникає право на дострокове витребування виконання зобов'язання кредитним договором (в т.ч. порушення умов договорів, що забезпечують виконання кредитного договору - застави, поруки, страхування тощо) кредитор має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи їх частині.

Вважаючи, що суб'єктивні цивільні права банку порушуються невиконанням кредитних зобов'язань, позивач у жовтні 2013 року звернувся до суду із вимогами про стягнення із Приватного підприємства фірми "Алком" і ОСОБА_2 як поручителів з кожного окремо солідарно із позичальником на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 505 446, 65 гривень заборгованості за договором кредиту.

Після зміни позивачем вимог у судовому засіданні остаточними вимогами є стягнення заборгованості із ОСОБА_2, а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів".

Приходячи до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів ураховує, що за повного і правильного з'ясування обставин справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, застосуванню не підлягають, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у задоволенні вимог про стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_2 як із поручителя.

Так, 27 серпня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 010/89-07/393 від 28 листопада 2007 року. За умовами договору №1 від 27 серпня 2008 року пункт 1.3 статті 1 кредитного договору викладено у такій редакції: За користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти - 15, 5% (п'ятнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних (далі - проценти). У всьому іншому сторони керуються чинним договором (а.с. 12).

Згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Рішенням Рівненського міського суду від 2 грудня 2014 року, залишеним 11 лютого 2015 року апеляційним судом без змін, позов ОСОБА_2 задоволено повністю: визнано поруку за договором поруки №010/89-07/054/г/4 від 3 грудня 2007 року, що укладений між ВАТ "Райффайен Банк Аваль" і ОСОБА_2, такою, що припинена (а.с. 192-193; 197-200).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не потребують доказування обставини, що встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду (преюдиційні факти).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки 27 серпня 2008 року з укладенням між кредитором і позичальником додаткового договору про збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором, своєї згоди на що поручитель не давав, збільшився і обсяг відповідальності останнього, тому того ж числа припинилася і порука за договором № №010/89-07/054/г/4 від 3 грудня 2007 року.

В зв'язку з припиненням поруки відповідача зникла і підстава для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 перед банком за невиконання позичальником кредитних зобов'язань.

За викладених обставин не заслуговують на увагу як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що пунктом 1.2 договору поруки №010/89-07/054/г/4 від 3 грудня 2007 року встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями боржника, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №010/89-07/054/г від 28 листопада 2007 року, а також з умов договорів, укладених до Генеральної кредитної угоди та всіх додаткових угод до неї, які укладені та/або можуть бути укладені до закінчення строку.

Не можна погодитися і з посиланнями банку на те, що відповідачу з жовтня 2013 року було відомо про збільшення відсоткової ставки за кредитом, а ця обставина свідчить про його згоду на збільшення обсягу його відповідальності.

Так, рішенням Рівненського міського суду від 2 грудня 2014 року, що набрало законної сили, чітко визначено підстави і дату припинення поруки, а тому перевіряти обставини, які вже є преюдиційними і тому не можуть бути предметом повторного дослідження, апеляційний суд не правомочний.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін є відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 1 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: С.В.Хилевич

Судді: І.М.Собіна

О.В.Оніпко