Рішення № 53461486, 16.11.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4858/15-ц

2/264/2551/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"16" листопада 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , при секретарі Родіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, зазначивши, що він з 04.01.2010 року перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь». Зазначає, що на теперішній час відповідач нарахував, але не сплатив йому заробітну плату в розмірі 18200,18 грн. та та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. В зв'язку з викладеним просив стягнути на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 18200,18грн., моральну шкоду у розмірі 500,00 грн., оскільки вважає, що діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода, бо було грубо порушено його право на отримання заробітної плати. Надалі позивач збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 6438,50 грн. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованої заробітної плати та стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила, разом з тим надав суду заперечення проти позову, де зазначив, що позов відповідачем визнається в частині втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 5233,00 грн. Позов в частині стягнення заборгованої заробітної плати не визнав, оскільки, згідно довідки, наданої бухгалтерією Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» заборгованість з заробітної плати перед позивачем сплачена повністю 29.09.2015 року.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд вважає, за можливе відповідно до ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали по справі вважає, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь» з 04.01.2010 року, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Згідно наданої відповідачем довідки, яка сформована бухгалтерією Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» №3275 від 21.10.2015 року заборгованість перед позивачем повністю погашена тільки 29.09.2015 року.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні проведений тільки 29.09.2015 року, що підтверджується власною довідкою відповідача та його письмовими поясненнями.

У зв'язку із проведенням Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь» перед позивачем остаточного розрахунку з виплати заборгованої заробітної плати 29.09.2015 року, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованої заробітної плати.

Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь з відповідача компенсації за затримку виплати заробітної плати.

Розрахунок позивача суд не бере до уваги у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Так, згідно розрахунку відповідача, розмір компенсації складає 5233,00 грн.

При цьому суд зазначає, що вказаний розрахунок зроблений відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок не виплати відповідачем позивачу частини заробітної плати, останньому була спричинена моральна шкода, оскільки він перебував у скрутному матеріальному становищі, через невиплату відповідачем зароблених ним коштів, все це потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, між тим, розмір визначений позивачем у 500 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивачки, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 200 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 гривень за вимоги майнового характеру та 243,60 грн. за вимоги немайнового характеру, що загалом складає 487,20 грн.

Керуючись, ст. ст. 115 - 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 60, 61, 88, 212-215 , 224, 314 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», юридична адреса: м. Маріуполь, пр. Машинобудівників, 1 (ЄДРПОУ: 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі 5233,00 грн., моральну шкоду у розмірі 200 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», юридична адреса: м. Маріуполь, пр. Машинобудівників, 1 (ЄДРПОУ: 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Іллічівського районного суду м. Маріуполя, протягом 10 днів з дня отримання заочного рішення.

На заочне рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. М. Іванченко