Окрема думка судді № 53460632, 22.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1617/2000/12 Номер провадження 11-кп/786/686/15Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С. А. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Апеляційного суду Полтавської області Маліченка В.В., у справі за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Кузьменка В.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та апеляційною скаргою прокурора Катріченка А.М. на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2015 року

22 жовтня 2015 року м. Полтава

Не погоджуюся з колегами про відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Кузьменка В.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня2015 року.

Як вбачається із матеріалів провадження, вирок суду першої інстанції цілком обґрунтований на припущеннях. Про вказане свідчить наступне.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений заперечує будь яку свою причетність до вчинення злочину.

Потерпілий як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції заперечує те, що обвинувачений його штовхав. Він стверджує, що він сидів за столом, а обвинувачений його вдарив правою рукою у ліву сторону голови, від чого він знепритомнів і більше нічого не пам'ятає.

Жоден із допитаних в судовому засіданні свідків не бачив щоб обвинувачений штовхав чи бив потерпілого.

Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи, яку проведено ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи» (т.1 а.с.215-230), тілесне ушкодження у потерпілого виникло, можливо, в результаті падіння на площину «…з висоти власного зросту та при ударі головою в результаті падіння на (об) тверду поверхню (асфальтно-бетонне покриття, чи інші тверді виступаючі предмети (металева арматура, дерев'яні бруси, цегла, бордюри, тощо))…». При цьому, виникнення даних ушкоджень «…в результаті нанесення йому удару рукою, зжатою в кулак, у ліву частину скроневої ділянки голови…» та «…в результаті падіння на площину із сидячого положення…» малоймовірне. Судово-медичних даних для відповіді на питання «…які б свідчили про те, що прискорення при падінні потерпілого виникло саме в результаті удару або поштовху сторонньою особою…» немає.

«…При проведенні слідчого експерименту від 4 грудня 2012 року за умов зазначених потерпілим, малоймовірне».

Крім цього, огляд місця події відбувся, майже, через місяць після події, коли обстановка місця події повністю не відповідала тій яка було 29 вересня 2012 року.

Ні під час досудового слідства ні під час судового розгляду не було встановлено конкретне місце падіння потерпілого, хоча б приблизно, не встановлено тих предметів об які він міг вдаритися і чи взагалі такі предмети там були.

Під час проведення слідчого експерименту із потерпілим 4 грудня 2012 року, він показав обставини, які взагалі не відповідають фактичним даним кримінального провадження, а поряд із місцем де він сидів, взагалі відсутні будь які виступаючі предмети, об які він міг вдаритися (т.2 а.с.44).

Як пояснив у судовому засіданні обвинувачений, його неодноразово викликали працівники міліції та умовляли дати показання, що це він необережно штовхнув потерпілого та обіцяли, що за це відсутня кримінальна відповідальність, після чого він погодився дати такі показання. Такі його показання є слушними, оскільки вони узгоджуються із матеріалами справи.

Крім цього відсутній слідчий експеримент із обвинуваченим на місці вчинення злочину, що в свою чергу породжує сумнів у правдивості його показань. До того ж його показання не узгоджуються із показаннями потерпілого і розбіжності не усунуті ні досудовим слідством , а ні судовим.

У вироку суду викладено протиріччя у висновках.

Так, судом зазначено, що обвинувачений необережно відштовхнув від себе потерпілого, а із мотивувальної частини вироку вбачається, що обвинувачений умисно штовхнув потерпілого.

При кваліфікації дій обвинуваченого необхідно мати на увазі, що його дії носять умисний характер, тобто дії обвинуваченого носять умисний характер щодо поштовху, але до наслідків, які настали, він відноситься необережно. В той же час, якщо обвинувачений необережно штовхнув потерпілого, як зазначено у вироку, і той впав та отримав тілесні ушкодження, то в діях обвинуваченого відсутній склад злочину.

За таких обставин вважаю, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а апеляційна скарга захисника обвинуваченого є обґрунтованою.

Оскільки всі сумніви у справі повинні трактуватися на користь обвинуваченого, то кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 підлягало закриттю.

Суддя В.В. Маліченко