Окрема думка судді № 53459949, 16.11.2015, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

"16" листопада 2015 р.

О К Р Е М А Д У М К А

На вирок колегії Ленінського районного суду м. Полтави головуюча суддя Парахіна Є.В., судді: Крючко Н.І., Новак Ю.Д. від 16 листопада 2015 року, постановлений її більшістю голосів суддів - Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., по кримінальному провадженню № 553/2580/13-к, провадження № 1-кп/553/3/2015 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України.

Згідно даного вироку, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

За ч.1 ст. 364 КК України - виправдано з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, у звязку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1.

Зараховано в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 01 червня 2010 року по 25 травня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - заставу у розмірі 91760 грн. 00 коп., внесену на розрахунковий рахунок до ГУ ДКСУ в Полтавській області, як запобіжний захід заставу за ОСОБА_1, після набрання рішенням сили заставу повернуто заставодавцю.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15ч.2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.10.2009 року, та призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.

Зараховано в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 25 травня 2010 року по 18 липня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній заставу у розмірі 45880 грн. 00 коп..

Після набрання вироком законної сили суму застави 45880 грн. 00 коп., внесену на розрахунковий рахунок, як запобіжний захід застава за ОСОБА_2 повернуто заставодавцю.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного даним вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 05.01.2005 року та остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначено покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про обчислення строку покарання, який рахувати з 27 жовтня 2015 року. Зараховано в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 25 травня 2010 року по 01 червня 2013 року, з 14 жовтня 2014 року по 15 січня 2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній тримання під вартою.

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 25 травня 2010 по 25 квітня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - домашній арешт.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній підписку про невиїзд.

Звільнено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 від призначеного судом покарання на підставі ст. 49 КК України у звязку з закінченням строків давності.

Вирішено питання про стягнення судових витрат по справі.

Вирішено питання про скасування арештів, накладених в рамках даного кримінального провадження.

Вирішено долю речових доказів по справі.

З даним вироком колегії суддів, прийнятим більшістю голосів суддів: Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., я не погоджуюсь в звязку з невірною юридичною оцінкою вчиненого діяння, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу внаслідок мякості, а також у звязку з істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону під час дослідження та оцінки доказів кримінального провадження.

Рішення про виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 364 КК України суд, своєю більшістю, прийняв внаслідок неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, а також встановленим обставинам справи та дослідженим доказам в їх сукупності.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що вирок суду, прийнятий більшістю голосів колегії суддів, не можна вважати законним та правосудним за наступних обставин.

Так, судом встановлено наступні обставини скоєння даного злочину:

На початку січня 2010 року обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 досягли попередньої змови на заволодіння майном ГПУ «Полтавагазвидобування», а саме нафтовою сировиною з Більської УКПНГ Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування», розташованої на території Котелевського району Полтавської області, яка знаходилась у спеціальних газоконденсатних відстійниках під назвою «дріп» у прокладеному газопроводі від території УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» до Солохівськоого цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» та формувалася внаслідок осідання газоконденсату у зазначених відстійниках.

Для реалізації умислу ОСОБА_3 залучив до злочинної діяльності викрадення нафто сировини ГПУ «Полтавагазвидобування» оператора з добування нафти та газу комплексної бригади УКПНГ «Більськ» Солохівськоого напрямку промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» ОСОБА_7, який в силі займаної посади мав безпосередній достіп до нафто сировини ГПУ «Полтавагазвидобування», а також до обладнання, за допомогою якого можна перекачувати нафто сировину на той чи інший підрозділ (обєкт) УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування», а також майстра капітального ремонту свердловини ТОВ «Укрнафтогазресурс» ОСОБА_8, який в силу займаної посади та покладених на нього обовязків, здійснюючи ремонтні роботи на свердловині № 162, знав порядок та умови роботи технологічного обладнання, мав безперешкодний доступ до обладнання свердловини № 162 та інгібіторопроводу (дегапроводу) УКПНГ «Більськ» Солохівського просилу ГПУ «Полтавагазвидобування».

Так, 17 січня 2010 року ОСОБА_3. діючи згідно попередньої домовленості на заволодіння майном ГПУ «Полтавагазвидобування» з ОСОБА_1. ОСОБА_2. ОСОБА_9 та ОСОБА_4,, дав вказівку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснити несанкціоновану подачу нафто сировини з УКПНГ «Більськ» Солохівського напрямку ГПУ «Полтавагазвидобування» до ємностей на території свердловини № 162 даного підприємства.

Для забезпечення можливості вчинення викрадення нафто сировини у обумовлений спосіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали засоби вчинення злочину насос та гумовий шланг для можливості перекачування нафто сировини із інгібіторопроводу (дегапроводу) УКПГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування», а ОСОБА_3, передав його майстру бригади ТОВ «Укрнафтогазресурс», яка здійснювала ремонт свердловини № 162.

З метою реалізації злочинного умислу оператор з добування нафти і газу комплексної бригади УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» ОСОБА_7, знаючи порядок та умови роботи технологічного обладнання, будучи особою, яка має безпосередній доступ до нафто сировини ГПУ «Полтавагазвидобування» та до обладнання, за допомогою якого можливе перекачування нафто сировини, згідно попередньої домовленості із ОСОБА_3 та ОСОБА_8, в порушення технологічного процесу, вночі 17.01.2010 року здійснив подачу нафто сировини зі спеціальних газоконденсатних відстійників під назвою «дріп» у газопроводі від території УКПНГ Більськ ГПУ «Полтавагазвидобування» до Солохівського цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» через інгібіторопровід (дегапровід) даного підприємства на територію закритої на ремонт свердловини № 162 УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування».

В свою чергу, майстер ОСОБА_8, як старший зміни ремонтної бригади ТОВ «Укрнафтогазсервіс», який в силу займаної посади та покладених на нього обовязків здійснював ремонтні роботи на свердловині № 162, знав про порядок і умови технологічного обладнання, мав безперешкодний доступ до обладнання свердловини № 162 та інгібіторопроводу (дегапроводу) УКПНГ «Більськ» Солохівськоого промислу ГПУ «Полтавагазвидобування», діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 та ОСОБА_3, забезпечив надходження викраденої з УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» нафто сировини до ємностей на території свердловини № 162, зокрема, за допомогою поперередньо наданого ОСОБА_3 шлангу. Здійснив перекачування нафто сировини з інгібітопроводу (дегапровіду) УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» до належної ТОВ «Укрнафитагазресурс» ємності обємом 25 м? на території закритої на ремонт свердловини № 162.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_3, діючи згідно попередньої домовленості на заволодіння майном ГПУ «Полтавагазвидобування» з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4, дав вказівку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснити в ніч з 9 на 10 лютого 2015 року несанкціоновану подачу нафто сировини з УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» до ємностей на території свердловини № 162 даного підприємства.

Оператор з добування нафти і газу комплексної бригади УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» ОСОБА_7, знаючи порядок та умови роботи технологічного обладнання, будучи особою, яка має безпосередній доступ до нафто сировини ГПУ «Полтавагазвидобування» та до обладнання, за допомогою якого можливе перекачування нафто сировини, згідно попередньої домовленості із ОСОБА_3 та ОСОБА_8, в порушення технологічного процесу, в ніч з 9 на 10 лютого 2010 року, в порушення технологічного процесу, здійснив несанкціоновану подачу нафто сировини зі спеціальних газоконденсатних відстійників під назвою «дріп» у газопроводі від території УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» до Солохівськоого цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» через інгібіторопровід (дегапровід) даного підприємства на територію закритої на ремонт свердловини № 162 УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування».

Майстер ОСОБА_8, як старший зміни ремонтної бригади ТОВ «Укрнафтогазресурс», який в силу займаної посади та покладених на нього обовязків здійснював ремонтні роботи на свердловині № 162, знав про порядок і умови роботи технологічного обладнання, мав безперешкодний доступ до обладнання свердловини № 162 та інгібіторопроводу (дегапроводу) УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування», діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 забезпечив надходження викраденої з УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» нафто сировини до ємностей на території сверловини № 162, зокрема, за допомогою попередньо наданого ОСОБА_3 шлангу, здійснив перекачування нафто сировини з інгібіторопроводу (дегапроводу) УКПНГ «Більськ» Солохівськоого промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» до належної ТОВ «Укрнафтосервіс» ємності обємом 25 м? на території закритої на ремонт свердловини № 162.

Для забезпечення можливості реалізації учасниками організованої злочинної групи викраденого майна ГПУ «Полтавагазвидобування» та отримання злочинного прибутку, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 намагались підшукати покупців на викрадене майно.

Так, за попередньою домовленістю між ОСОБА_4 і ПП ОСОБА_11, який не був обізнаний про незаконне походження нафто сировини, під контролем з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1, увечері 11.02.2010 року до подвіря ОСОБА_3 прибув автомобіль «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом під керуванням водія ОСОБА_12, якому ОСОБА_11 надав кошти в сумі 43560 грн. для розрахунку за завантажену нафто сировину, і якому також не було відомо про її злочинне походження. ОСОБА_5 залишився на подвірї ОСОБА_3 для здійснення контролю за завантаженням нафто сировини за допомогою наносу та шлангу із ємностей на подвірї ОСОБА_3 до ємностей причепу вантажного автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, обємом 5,250 м?. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 на автомобілі «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_12, вирушили до території свердловини № 162, де ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 повинні були здійснити завантаження викраденою нафто сировиною ємності даного вантажного автомобіля.

Під час руху до території свердловини № 162 автомобіль «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, неодноразово застрягав у снігових заметах, ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимушений був призупинити здійснення завантаження причепу вантажного автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, та надавати їм допомогу у визволенні даного автомобіля із снігових заметів, після чого повернувся до домоволодіння ОСОБА_3, де очікував повернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на завантаженому викраденою нафто сировиною автомобілі «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Увечері 11.02.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прибули на вантажному автомобілі марки «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який обладнаний ємністю для перевезення паливно мастильних матеріалів, до території свердловини № 162 УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування», де й той час чергував ОСОБА_8, який повинен був надати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 допомогу у завантаженні викраденої нафто сировини. Але їхні спільні злочинні дії були припинені співробітниками УСБУ в Полтавській області, які здійснили затримання ОСОБА_13, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 при підготовці до завантаження ними ємності автомобіля марки «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, викраденою нафто сировиною ГПУ «Полтавагазвидобування».

Вищевказаними діями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою між собою, та з ОСОБА_7 і ОСОБА_8, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, вночі 17 січня 2010 року в ніч з 9 на 10 лютого 2010 року вчинили закінчений замах на таємне викрадення нафтової сировини, що належить ГПУ «Полтавагазвидобування» у загальній кількості 13,184 м? на суму 29268,48 грн., що складає 67 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на час вчинення злочину.

При цьому, дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - судом кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, дії обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України як закінчених замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При прийнятті такого рішення судом було прийнято до уваги докази надані стороною обвинувачення:

1)- заяву ГПУ «Полтавагазвидобування» від 19.02.2010 року, відповідно до якої 11.02.2010 року співробітниками СБУ на території свердловини № 162 Більської УКПНГ затримано автомобіль НОМЕР_2, що не належав даному підприємству чи ТОВ «Укрнафтогазресурс», яке здійснює капітальний ремонт вказаної свердловини, та трьох осіб які не мають відношення до зазначених підприємств, 18.02.2010 року встановлено, що у ємкостях капітального ремонту свердловини № 162 містилася нафтова сировина кількістю 18,069 м?, яка згідно технічного процесу капітального ремонту даної свердловини не повинна була знаходитися у зазначених ємкостях ( т. 1 а.с.23);

2) дані протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_7 від 20.05.2010 року, згідно яких останній пояснив про обставини його домовленості з ОСОБА_3 щодо викрадення вуглеводної свердловини 17.01.2010 року, в ніч на 10.02.2010 року, а також детально описав алгоритм своїх дій, за умови виконання яких було реалізовано подачу нафто сировини з газоконденсатного відстійника під назвою «дріп», влаштованого на газопроводі УКПНГ «Більськ» - Солохівських цех ГПУ «Полтавагазвидобування» через інгібітопровід до свердловини № 162, яка в той період часу не працювала, оскільки перебувала на капітальному ремонті, вказав які саме засуви та вентелі та в якій послідовності він відкривав та закривав ( т.4 а.с.20-42);

3) висновки експерта ОСОБА_14: № 1/3926 від 14.07.2010 року та б/н від 30.04.2010 року, якими підтверджено можливість передачі нафтової сировини у спеціальних газоконденсатних відстійників під назвою «дріп» від території УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» до Солохівського цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» через інгібіторопровід (догапровід) на територію свердловини № 162 у певній послідовності дій, які чітко зазначені експертом, а також можливість, виконати вказані у висновку експертні дії, за термін часу у 8 годин подачі нафтової сировини з УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» через інгібіторопровід, який їх зєднує, в ємності закритої на ремонт свердловини № 162 Більської УКПНГ у кількості 14,449 м? ( т. 7 а.с.34-39, т. 8 а.с.208-209);

4) - протокол огляду місця події від 11.02.2010 року, згідно якого на території свердловини №162 Більського родовища ГПУ «Полтавагазвидобування» з технологічних ємкостей, які там знаходилися, було відібрано зразки речовини та протокол огляду місця події УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» від 16.02.2010 року, в ході якого було відібрано зразки в шлейфі та інгібіторопроводі свердловини № 162, а також проведено огляд свердловини № 162, в ході якого відібрано зразки речовини зі шлейфу та інгібіторопроводу свердловини, а також інші письмові докази в їх сукупності.

Крім того, суд обґрунтовуючи мотиви, прийнятого рішення, посилався на показання свідків, безпосередньо сприйняті в судовому засіданні, а саме:

1)- ОСОБА_15 та ОСОБА_7, які засвідчили факт надходження вночі з 16 на 17 січня та з 9 на 10 лютого 2010 року, в порушення технологічного процесу, шляхом відкриття та закриття вентелів і засувок у певній послідовності, забезпечивши у такий спосіб подачу нафто сировини з газоконденсатних відстійників під назвою «дріп» через інгібіторопровід (дегапровід) даного підприємства на територію закритої на ремонт свердловини № 162 УКПНГ «Більськ» Солохівського напрямку ГПУ «Полтавагазвидобування», яка була поміщена до ємності обємом 25 куб.м., розташованої на території даної свердловини, подачу якої і забезпечував ОСОБА_7;

2)- свідків працівників ГПУ «Полтавагазвидобування» - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_7, котрі підтвердили факт надходження на Більську УКПНГ нестабільної сировини з декількох різних свердловин, яка в ході технологічного процесу направляється до магістральних трубопроводів, проходить через газоконденсатний відстійник під назвою «дріп», де більш важкі сполуки осідають, а по мірі накопичення «продуваються» з газоконденсато-відстійника, після чого обліковуються через прилади обліку та направляється за призначенням, але згідно розробленої та застосованої ОСОБА_18 схеми, нафто сировина направлялась в ємність на Більську УКПНГ, а звідти через дегапровід даного підприємства до території закритої на ремонт свердловини, де накопичувалася в порожній ємності;

3)- спеціаліста ОСОБА_19, який підтвердив, що у спеціальному газоконденсатному відстійнику під назвою «дріп», який змонтований на газопроводі, могла знаходитися суміш води та газового конденсату, при цьому, склад цієї речовини не є стабільним, він постійно змінюється, а сам «дріп» регулярно продувається, в звязку з чим підстав для відбору проб речовини з «дріпа» не вбачається за доцільне;

4)- спеціаліста ОСОБА_14, котрий підтвердив в судовому засіданні достовірність викладених ним висновків, які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, більшістю голосів колегії суддів, надано критичну оцінку показанням свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21, котрі, будучи працівниками ГПУ «Полтавагазвидобування», зазначили про неможливість подачі нафто сировини зі спеціальних газоконденсатних відстійників під назвою «дріп» від території УКПНГ «Більськ» через інгібіторопровід (дегапровід) на територію свердловини № 162, як таким, що суперечать поясненням свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, які також є співробітниками цього ж підприємства та показання яких за своїм змістом узгоджуються з висновком спеціаліста, викладеним письмово, що знаходиться в матеріалах справи, а також в звязку з тим, що достовірність висновків вказаного спеціаліста не була спростована в ході судового розгляду справи шляхом подання належних та допустимих доказів.

Обгрунтовано судом встановлено, що обставини, на які ГПУ «Полтавагазвидобування» вказує, як на причину неможливості проведення відтворення, являються обєктивними перешкодами для його проведення, оскільки для цього необхідне зупинення не лише роботи Установки комплексної підготовки нафти та газу ГПУ «Полтавагазвидобування», а і свердловини № 162 Більського ГКР, що в свою чергу призведе до спричинення значних збитків підприємству та є небезпечним для здоровя осіб, які повинні брати участь у його проведення.

Крім того, судом на підставі досліджених доказів також було встановлено, що виконання постачання нафто сировини з газоконденсатних відстійників під назвою «дріп» через інгібіторопровід (дегапровід) УКПНГ «Більськ» на територію закритої на ремонт свердловини вказаного підприємства № 162 було можливе за умови відсутності заглушки на інгібіторопроводі. А в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що рідина по дегапроводу поставлялась до свердловини № 162, накопичувалась в ємності обємом 25 куб.м і жодних обєктивних перепон, в тому числі у вигляді наявності заглушки, на момент вчинення інкримінованого органами досудового розслідування діяння не існувало.

На підставі наведених у вироку суду доказів в їх сукупності, колегія суддів більшістю голосів вірно прийшла до висновку про доведеність можливості здійснення подачі нафто сировини у спосіб, встановлений під час досудового розслідування, з газоконденсатних відстійників під назвою «дріп» через інгібіторопровід (дегапровід) УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» на територію закритої на ремонт свердловини вказаного підприємства № 162 та обґрунтовано вважає встановленим факт, що викрадення обвинуваченими нафто сировини здійснювалось шляхом її несанкціонованої подачі всупереч технологічному процесу.

Також, мотивуючи своє рішення, суд прийшов до правильних і обгрунтованих висновків, що вказана речовина, яка є предметом даного злочинного діяння, являється власністю ГПУ «Полтавагазвидобування», а заволодіння нею тягне за собою матеріальні витрати для вказаного підприємства, тобто потерпілого, і є за своєю суттю - матеріальною шкодою, а не збереження до розгляду справи судом, шляхом злиття в конденсатопровід, речового доказу по справі - нафто сировини, яка являється предметом даного кримінального правопорушення, у вчиненні якого і обвинувачуються ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 не свідчить про відсутність в їх діях складу злочину і жодним чином не впливає на доведеність факту вчинення крадіжки та не спростовує заподіяння потерпілому - ГПУ «Полтавагазвидобування» матеріальної шкоди, а також щодо обґрунтованості злиття нафто сировини в конденсатопровід з метою запобігання створення вибухонебезпечної ситуації з огляду на те, що технологічно не передбачено тривале зберігання цієї речовини у ємностях, розташованих на території УКПНГ, які постійно використовуються у технологічному процесі.

Судом також критично сприйнято твердження захисту з приводу того, що передчасне знищення у вищевказаний спосіб речового доказу перешкодило можливості дослідження речовини, вилученої під час огляду місця події у лютому 2010 року, з метою встановлення її походження і доведення того факту, що вона не належить до Більського родовища та, відповідно, не є власністю ГПУ «Полтавагазвидобування», оскільки вони спростовуються поясненнями спеціаліста ОСОБА_19, який вказав, що нафто сировина при її зберіганні поступово змінює свої хімічні характеристики, в тому числі вміст сірки, хлористий солей, густину, на це впливає герметичність ємності, в якій вона зберігається, вологість та температура повітря, а також вимогами ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб» щодо максимального терміну зберігання, якими встановлено 3 місяці для нафти та 4 місяці для нафтопродуктів, тобто дослідження речовини, вилученої у лютому 2010 року, у теперішньому часі після спливу зазначеного вище терміну за жодних обставин не дало б обєктивних та достовірних результатів та не могло б бути використане як належний та допустимий доказ у справі.

Дані висновки колегії суддів, встановлені та прийняті більшістю голосів суддів Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., всебічно вмотивовані та грунтуються на досліджених безпосередньо в судовому засіданні письмових доказах, показаннях свідків, експертів та спеціалістів в їх сукупності, але в свою чергу є суперечливими за своїм змістом по відношенню до інших фактів та обставин, встановлених у справі, а також надання правової оцінки діям обвинувачених осіб та їх юридичної кваліфікації за наступних обставин.

Так, вироком суду достовірно встановлена причетність до вчинення викрадення майна ГПУ «Полтавагазвидобування» обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Також, вироком суду встановлено, про наявність домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7, як оператор УКПНГ «Більськ» під час своєї зміни у визначений саме за погодженням з ОСОБА_3 час здійснював подачу нафто сировини всупереч технологічному процесу на свердловину № 162, яка на той час була закрита на капітальний ремонт.

Для забезпечення можливості реалізувати вказаний умисел, ОСОБА_3, в свою чергу, повідомив про домовленість з ОСОБА_7 майстра ремонтної бригади, яка здійснювала ремонт свердловини № 162, ОСОБА_8, який виділив ємність, до якої можливе буде здійснення закачування вуглеводної речовини, ОСОБА_3 передав йому необхідні для цього засоби насос та шланг, за допомогою яких ОСОБА_8 мав зєднати дегапровід та ємність.

Судом також встановлено факт обговорення ОСОБА_3 з ОСОБА_7 орієнтованого розміру речовини, яку мали намір перекачати шляхом вчинення несанкціонованої подачі нафто сировини 17.01.2010 та в ніч на 10.02.2010 року, та суми коштів, які ОСОБА_3 мав передати ОСОБА_7 від її реалізації, а також факт розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_8 про винагороду останнього за сприяння у вчиненні цих дій.

Більше того, судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3, для забезпечення узгодженості дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дав їм контакті телефони один одного і при цьому, сам ОСОБА_3 постійно координував та узгоджував усі свої дії з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що свідчить про той факт, що усі вони були обізнані про факт вчинення несанкціонованої подачі нафти на закриту на ремонт свердловину № 162, про дату та час здійснення такої подачі, обсяг здобутої в такий спосіб речовини, коли, в який спосіб, хто саме, який орієнтовний обсяг нафтової сировини, хто та за яку ціну має придбати дану сировину, тобто про єдиний та спільний план їхньої організованої злочинної діяльності направлений на викрадення майна ГПУ «Полтавагазвидобування» та отримання злочинного прибутку.

На підтвердження даних висновків суд, своєю більшістю голосів, також послався на зміст телефонних перемов, які відбувалися між обвинуваченими по даній справі в період з 17 січня по 11 лютого 2010 року, а також на дані, що містяться у протоколах очних ставок від 01.06.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, від 01.06.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, від 01.06.2010 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_1 від 16.06.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, від 16.06.2010 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_4, від 16.04.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ( т.6 а.с.326-327, 332-333, 335-338, 340-341, 343-345, 346-349) та вказав, що дані обставини свідчать про те, що всі обвинувачені в ході здійснення заволодіння нафто сировиною ГПУ «Полтавагазвидобування» діяли узгоджено.

Тобто, судом, в складі суддів Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., у вироку фактично встановлено та наведено ознаки такої форми співучасті, передбаченої ч.3 ст. 28 КК України, як учинення злочину організованою злочинною групою, оскільки в підготовці даного злочину та його вчиненні брало участь пять осіб (тобто три і більше), які зорганізувались у стійке обєднання для вчинення одного чи більше злочинів, і всі дії співучасників обєднані планом діяльності, який повинен бути відомий усім учасникам групи, між співучасниками існують стабільні відносини у звязку з підготовкою або вчиненням злочину та розподіл функцій, але належної правової оцінки даним обставинам та юридичної кваліфікації діям обвинувачених осіб згідно вимог закону про кримінальну відповідальність у судовому акті свідомо та умисно не надано.

При цьому, суд при формулюванні своїх висновків та встановлених фактів навмисно ухилився від зазначення та визначення певних юридичних термінів та понять для визначення формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи, та кваліфікуючої ознаки учинення злочину організованою групою осіб з притаманними їй обов»язковими характеризуючими ознаками вчинення обвинуваченими даного злочину, передбаченого саме ч.5 ст. 185 КК України, які і були безпосередньо встановленні в судовому засіданні, допустивши при цьому у судовому рішенні формалізм, неналежну оцінку, показань обвинувачених, доказів і фактичних обставин справи та, трактуючи їх на власний розсуд, спотворення їх точного змісту та їх неоднозначність.

Дані висновки підтверджуються наступним.

Як вказувалось вище, суд свої висновки щодо узгодженості дій усіх обвинувачених по вчиненню заволодіння нафто сировиною ГПУ «Полтавагазвидобування» у спосіб, встановлений органами досудового розслідування, та їх достовірної обізнаності щодо плану злочинної діяльності обгрунтував даними, які містяться у протоколах очних ставок між обвинуваченими, як учасниками даного організованого злочинного угрупування, але змісту тих даних, які суд прийняв до уваги та які відповідно містяться в даних протоколах, у вироку умисно не розкрив та не зазначив, оскільки ці дані повністю суперечать і спростовують висновки суду щодо вчинення даного злочину групою осіб за попередньою змовою, тобто за правовою кваліфікацією дій обвинувачених за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, яка визнана судом доведеною більшістю голосів колегії суддів суддями Парахіною Є.В. та Новаком Ю.Д, та яка не відповідає дійсним обставинам справи, встановленим в ході судового розгляд, та доказам зібраним у ній в їх сукупності.

Як вбачається з протоколу очної ставки від 01.06.2010 року між обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_3 вказував про те, що ОСОБА_2 звертався до нього з пропозицією про викрадення нафто сировини з Більського УКПНГ ГПУ «Полтавагазвидобування», а саме поставки через операторів даного підприємства для подальшого її продажу. А також вказав, що ОСОБА_2 підбурив його до співучасті у даному злочині та надав допомогу у викраденні даної нафто сировини з Більського УКПНГ ГПУ «Полтавагазвидобування», підшукуванням покупця на придбання та забезпечення автотранспорту, для вивезення якої займався ОСОБА_4, та координував дії по надходженню автотранспорту по вивезенню для продажу викраденої нафто сировини, а також мав надавати допомогу у ввечері 11.02.2010 року при завантаженні паливозаправника марки «КАМАЗ» з ємностей на свердловині № 162.

Обвинувачений ОСОБА_2, частково підтверджуючи показання ОСОБА_3, не заперечував того факту, що звів останнього з ОСОБА_4 для вирішення питання пошуку покупців на нафтову сировину та транспорту для її виведення, інколи передавав інформацію останнім один від одного, а також повинен був надати допомогу ОСОБА_3 у завантаженні транспорту нафто сировиною 11.02.2010 року на свердловині № 162 (т.6 а.с.326-327).

Згідно протоколу очної ставки від 01.06.2010 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_3 вказував на факт «кришування» начальником Котелевського РВ ГУ МВС України в Полтавській області ОСОБА_1 протиправної діяльності ОСОБА_2, вчиненої спільно з ОСОБА_4, направленої на викрадення нафто сировини шляхом вживання усіх заходів по ненаданню їх затримання під час незаконного заволодіння нафто сировиною та прикриття їх вказаної протиправної діяльності.

Натомість свою співпрацю з начальником Котелевського РВ ГУ МВС України в Полтавській області ОСОБА_1 обвинувачений ОСОБА_4 заперечив, але в свою чергу вказав на наявність такої співпраці з останнім саме обвинуваченого ОСОБА_3, шляхом прикриття протиправної діяльності останнього, направленої на скупівлю незаконно здобутої чи викраденої нафто та газо сировини і подальший її продаж, за що при цьому отримував відповідну грошову винагороду.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_3 було уточнено свої показання шляхом зазначення, що ОСОБА_24 тісно спілкувався з ОСОБА_2, з яким перебував в дружніх стосунках, а з обвинуваченим ОСОБА_4 останній не спілкувався (т.6 а.с.330-331).

З протоколу очної ставки від 01.06.2010 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вбачається, що саме по проханню обвинуваченого ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_5 знаходився на подвірї останнього, де він повинен був допомогти його працівникові завантажити до причепу нафто сировину, в той час коли ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 завантажать нафто сировиною автомобіль марки «КАМАЗ» на свердловині № 162, на якому і поїхали до зазначеного місця, але застрягли в снігових переметах, в звязку з чим він разом з робітником, взявши з собою лопати, і їздив допомогти викопувати вказаний автомобіль. В свою чергу обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив, що саме ОСОБА_3 підмовив ОСОБА_5 приймати участь у здійсненні розтрати майна ГПУ «Полтавагазвидобування» в січні лютому 2010 року. Дані показання обвинуваченого ОСОБА_2 підтвердив і сам ОСОБА_5 (т.6 а.с.332-333).

Обвинувачений ОСОБА_3 в ході проведення 01.06.2010 року очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_1 вказував, що як начальник Котелевського РВ ГУМВС України в Полтавській області останній має безпосередню причетність до організації вчинення протиправного заволодіння нафто сировиною УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» і ОСОБА_1 безпосередньо керував всім процесом викрадення нафто сировини з Більського родовища ГПУ «Полтавагазвидобування», з яким зокрема у нього була домовленість про її викрадення, та давав йому конкретні вказівки щодо вчинення дій по викраденню майна ГПУ «Полтавагазвидобування». Більше того, ОСОБА_3 зазначив, що розроблення ОСОБА_1, ОСОБА_25 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 плану заволодіння нафто сировиною ГПУ «Полтавагазвидобування» у вищевикладений спосіб, згідно якого його фактично примусили до виконання певних дій, необхідних для його втілення. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 вказував на здійснення ОСОБА_1 погроз і примусу у його бік з приводу надання ним викривальних показань стосовно останнього, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та вимагав від нього відмовитися від них. При цьому, останній вказав про телефонну розмову по мобільному звязку, яка відбулася 18.01.2010 року між ним та ОСОБА_1, в ході якої останній повідомив про те, що він з ОСОБА_26 обговорюють ціну нафто сировини, яка була відвантажена йому ними напередодні. У вечірній час між ними знову відбулася розмова по мобільному звязку, в ході якої ОСОБА_1 повідомив йому яким чином він планує розподілити грошові кошти, отримані від реалізації викраденої нафто сировини, а саме: основна їх кількість буде розподілена між ним та ОСОБА_2, а менша їх частина дістанеться йому та ОСОБА_5 по шістсот гривень кожному. В телефонній розмові по мобільному звязку, яка відбулася між ними 20.01.2010 року, ОСОБА_1 повідомив йому, що паливоналивник ОСОБА_26 з м. Охтирки, з яким останній домовлявся особисто, не заводиться, а він в свою чергу повідомив останньому, що нафто сировину з капремонту свердловини № 162 він вже перевіз до себе додому. По мобільному звязку 09.02.2010 року в телефонній розмові з ОСОБА_1 він повідомив останньому, що оператори Більської УКПНГ в нічну зімну мають намір здійснити подачу нафто сировини на ємність капремонту, на що отримав дозвіл ОСОБА_1, при цьому останній поцікавився чи планує ОСОБА_4 придбати нафто сировину, що знаходиться в ємностях на його подвірї, а також повідомив, що ОСОБА_2 до нього не прийде, так як вони разом з ним ідуть до лазні.

11.02.2010 року у дообідній час доби ОСОБА_1 зателефонував йому та в ході даної розмови вони обговорювали факт відвантаження нафто сировини, викраденої з УКПНГ «Більськ» у кількості 7,6 м. куб, приватному підприємцю з м. Охтирки ОСОБА_26, з яким особисто домовлявся ОСОБА_1. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що дані показання відносно діяльності ОСОБА_1 надав на підставі реальних подій, а також уточнив, що з ОСОБА_1 він погоджував питання вивезення нафто сировини, що знаходилася у ємностях на його подвірї, для її продажу та узгоджував з ним факт відвантаження нафто сировини, викраденої з УКПНГ «Більськ» (т.6 а.с.335-338).

Згідно протоколу очної ставки від 16.06.2010 року, проведеної між обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вбачається, що за дорученням ОСОБА_1 обвинувачений ОСОБА_2 повинен був узгоджувати дії по доставці автотранспорту до місця вивезення нафто сировини у ГПУ «Полтавагазвидобування» з подвіря ОСОБА_3, в звязку з чим він звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати йому допомогу у пошуку відповідного бензовозу, на що ОСОБА_4 погодився, та, в свою чергу, домовився про прибуття даного автотранспорту автомобіля КАМАЗ з причепом 11.02.2010 року, тобто всі питання по забезпеченню приїзду даного автомобіля вирішував ОСОБА_4. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 вказані показання визнав частково і підтвердив факт доставки автотранспорту до місця вивезення нафто сировини з подвіря ОСОБА_3, надаючи таким чином допомогу ОСОБА_2, але вказав, що у такий спосіб він здійснював посередницькі послуги по купівлі продажу вуглеводнів, і йому не було відомо, що дана сировина викрадена ( т.6 а.с.340-341).

В ході проведення 16.06.2010 року очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що саме ОСОБА_4 звертався до нього з пропозицією про придбання нафто сировини з Більського УКПНГ ГПУ «Полтавагазвидування» для подальшого її продажу, і вважав, що ОСОБА_4 відомо про незаконне отримання даної сировини. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив факт спілкування по мобільному звязку з обставин отримання вуглеводної сировини, яка була отримана ним із ємностей свердловини №162, а саме обговорення питань вивезення нафто сировини з його подвіря та отримання її додаткової кількості. В свою чергу обвинувачений ОСОБА_4 показання ОСОБА_3 не підтвердив, вказавши на свою непричетність до викрадення нафто сировини з УКПНГ «Полтавагазвидобування» та наявності у нього лише посередництва у придбанні нафто сировини на законних підставах і в разі якщо б йому було відомо, що вказана сировина є викраденою, він би ніколи не звертався до ОСОБА_3 по цьому питанню. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що саме ОСОБА_4 було надано автотранспорт для можливості вивезення 11.02.2010 року нафто сировини при підготовці її викрадення з Більського родовища.

ОСОБА_16 у цей день, 11.02.2010 року, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 по телефону, що бензовоз виїхав та прибуде до його подвіря. Про те, що ОСОБА_4 було відомо про незаконне походження нафто сировини, він здогадувався (т.6 а.с.343-345).

Також, в ході очної ставки, проведеної 16.04.2010 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_8, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що на початку січня 2010 року за пропозицією ОСОБА_7 майстер капремонту свердловини № 162 Більського родовища ОСОБА_8 надав свою згоду на використання однієї із ємностей обємом 20 куб.м., що знаходиться на території вказаної свердловини та на той час не використовувалася, шляхом перекачування та залиття до неї нафти, яка належить Більському УКПНГ ГПУ «Полтавагазвидобування». 17.01.2010 року приблизно о 2 год. ночі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_3, що операторами УКПНГ «Більськ» по газопроводу свердловини № 162 здійснюється перекачування нафто сировини до ємностей капремонту і приблизно о 5 год. ранку про те, що перекачування завершилося. Близько 10 год. ранку тієї ж доби ОСОБА_2 у телефонній розмові поцікавився у ОСОБА_3 обсягом перекачаної за дану ніч нафто сировини з метою її збуту. Оскільки ОСОБА_3 не було відомо даної інформації він зателефонував ОСОБА_8, який повідомив, що ємність обємом 25 куб.м була наповнена більше ніж на половину, що складало 12-13 куб.м нафто сировина, яка була перекачана з УКПНГ «Більськ».

21.10.2010 року ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_27 звільнити ємність на свердловині № 162, яка була частково заповнена нафто сировиною, своїм власним трактором з причепом було перевезено близько 7 куб. м з вказаної ємності до ємностей, розташованих на його подвірї, за що останній пообіцяв ОСОБА_8 грошову винагороду, а 26.01.2010 року вказаний обсяг нафто сировини був вивезений з його ємностей автомобілем НОМЕР_3, за який домовлявся ОСОБА_2, але згодом був повернутий йому, як непридатний до переробки. В подальшому на початку лютого 2010 року до нього звернувся знайомий ОСОБА_4 з проханням придбати вуглеводневу сировину, який, на його пропозицію придбати 7 куб.м, вказав, що йому цього замало та попрохав дістати ще додаткову кількість нафто сировини.

З цією метою, дізнавшись у ОСОБА_8 про наявність нафто сировини у ємностях капремонту свердловини № 162, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 на паливоналивнику вирушили до свердловини №162, але по дорозі автомобіль застряг у снігу, в звязку з чим ОСОБА_3 був змушений просити ОСОБА_5 та ОСОБА_28 на його власному автомобілі «Славута» привезти з його господарства лопати та допомогти відкопати автомобіль зі снігового замету, після чого вирушили далі до свердловини та, добравшись туди, були затримані працівниками УСБУ в Полтавські області. При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 повністю підтвердив показання ОСОБА_3 та вказав, що юридичних підстав для відвантаження нафто сировини зі свердловини № 162 Більського УКПНГ ГПУ «Полтавагазвидобування» у нього не було і будь-яких вказівок з боку керівництва його підприємства йому ніхто не надавав.

В свою чергу ОСОБА_3 було вказано, що будь-яких юридичних підстав для отримання нафто сировини з свердловини № 162 Більського УКПНГ ГПУ «Полтавагазвидобування» в нього не було ( т.6 а.с. 346-349).

Так, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалося обвинуваченими в ході судового розгляду, що ОСОБА_1, будучи керівником Котелевського РВ ГУМВС України в Полтавській області, достеменно знав, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше засуджувались за вчинення корисливих злочинів, зокрема за викрадення вуглеводної сировини на території Полтавської області та мають досвід у здійсненні даних злочинів, а приватний підприємець ОСОБА_3 мав необхідні засоби для вивезення викраденої нафтової сировини та її зберігання.

Крім того, аналіз змісту долучених до матеріалів кримінальної справи телефонних розмов між засудженими, котрі були прослухані в ході розгляду справи, вказує на узгодженість їх дій під час підготовки та вчинення злочину, розподіл між ними функцій, які постійно коригувались ОСОБА_29. При цьому форма, в якій засуджені спілкувалися між собою, вказує на їх товариські стосунки між особою, а між деякими їх членами навіть дружні; обізнаність про коло знайомих один одного та їх звязків, які використовувались засудженими для досягнення єдиної мети, а саме отримання матеріальної вигоди внаслідок незаконного заволодіння та реалізації на свою користь нафто сировини, що належала ГПУ «Полтавагазвидобування». ОСОБА_16 ОСОБА_29А, як керівник правоохоронного органу, маючи важелі впливу на раніше судимих та схильних до скоєння злочинів осіб створив стійку організовану групу для вчинення корисливих злочинів, до якої залучив ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а за допомогою останнього ОСОБА_3 та ОСОБА_5. В свою чергу, ОСОБА_3 залучив до злочинної діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які мали доступ до майна ГПУ «Полтавагазвидобування». Використовуючи свій авторитет та звяки, ОСОБА_1 за допомогою ОСОБА_2 підшукав покупця на нафто сировину приватного підприємця з сумської області ОСОБА_26. З цією ж метою, за вказівкою ОСОБА_29 та за допомогою ОСОБА_2, ОСОБА_4 був підшуканий приватний підприємець з Харківської області ОСОБА_11.

Більше того, факт наявності телефонних розмов в один проміжок часу, який співпадає із часом скоєння злочину, між всіма членами злочинного угрупування, не зважаючи на суворі та складні погодні умови, які існували на той час, температуру повітря, що становила близько 30 С морозу, наявність великих переметів та ожеледиці на автошляхах, а також різне місцерозташування та місцезнаходження учасників даної групи відповідно до здійснення останніми покладених на них функцій, в свою чергу переконливо вказує на вчинення всіма обвинуваченими викрадення майна ГПУ «Полтавагазвидобування» з метою отримання злочинного прибутку саме в складі організованої групи осіб.

Так, на фонограмі № 2 ОСОБА_29 з особою «Невід 2» яку називає «Витєю» обговорює якість певної речовини, яка виміряється літрами та містить недоліки якості у вигляді домішок певної кількості води та обговорюють способи вирішення цієї проблеми, оскільки вона впливає на ціну цієї речовини. Одночасно «Невід 2» повідомляє ОСОБА_29 про те, що його надурили, і що в нього залишилось під три тони нафти та «кандьор».

На фонограмі № 3 ОСОБА_1, з цією ж особою «Невід 2», яку називає «Вітя» або «Ві», а також особовою, яка позначена на фонограмі як «НПМ» обговорюють розподіл грошових коштів між собою та іншими особами на імена «Олег» та «Сашко».

На фонограмі № 4 ОСОБА_1 з особою «Невід. №3», яку називає «Коля» та «Кольчик», «Колька», обговорюють кількість та якість певної речовини, яку потрібно забрати. При цьому, ОСОБА_1 просить щось особисто для себе, оскільки другого разу треба буде враховувати інтереси чотирьох осіб.

На фонограмі № 17 ОСОБА_1 з «Невід.2» узгоджує дії, виконання яких ускладнюють погодні умови, а саме ожеледиця.

На фонограмах № 18,19 «Невід.4» звертається до ОСОБА_1 «Слава», а, відповідно, ОСОБА_1 до нього «Олежка». При цьому ОСОБА_1 уточнює у «Невід.4» чи будуть вони далі роботи по плану чи буде в них «початися» два рази в тиждень. Останній запевняє, що все по плану, що будуть потихеньку робити на одну машину, а решту - по другій системі.

На фонограмі № 20 «Невід.2», якого ОСОБА_1 називає «Вітя» доповідає останньому про те, що сьогодні ввечері «думаєш трошки потрудитися» та повідомляє про те на завтра планують щось забрати; крім того йому обіцяли підвезти ще на рейс.

На фонограмі № 21 «Невід.4», якоого ОСОБА_1 називає «Олежичка» доповідає ОСОБА_1, якого називає «Слава» про збільшення надходження якоїсь речовини , яку можна забирати кожного дня. ОСОБА_1 хвалить «Олєжичку» та наказує йому посилити контроль.

На фонограмі № 22 ОСОБА_29 спілкується з абонентом «Невід.4», звертаються один до одного «Слав», «Олєжка», «Олєжечка». Уточнивши, що все йде, як заплановано, ОСОБА_29 наголошує на тому, що він постійно на звязку і буде все контролювати.

На фонограмах №№ 23,25 ОСОБА_29 спілкується з абонентом «Невід.2», звертаються один до одного «Слав» та «Вітя»; обговорюють якість і кількість певної речовини, яка обраховується літрами і за яку їм останнього разу менше заплатили.

На фонограмах № 24,26 ОСОБА_1 спілкується з абонентом «Невід.4», якого називає «Олежка». Обговорюють проблему транспорту, яку можна вирішити якщо «Вітька» поїде в Охтирку побалакати з «Миколою». При цьому, мова йде про те, що терміново потрібно забирати якусь речовину. Якої зібралось вже на три машини.

На фонограмі № 27 абонент «Невід №4» на імя «Олежка» доповідає ОСОБА_29, що вони вже прямують до Великої Рублівки, а останній в свою чергу запевняє в тому, що він на роботі і все тримає на контролі. На фонограмі № 28 ці ж абоненти обговорюють обстановку, що склалася.

На фонограмах №№29-31 абоненти «Невід.1» та «Невід.5», які звертаються один до одного «Слава» та «Саня», обговорюють проблеми. А саме те, що «Сані» тричі довелось відкопувати машину, яка декілька разів застрягала; «воділа», «Пилип», «Олег» та інші не виходять на звязок. ОСОБА_29 наказує «Сані» не називати нікого по іменах. Зясовує, що йому відомо про затримання машини, як можна добратися до місця затримання, і що ще, крім слова «засада» сказав водій КАМАЗу. Зясувавши, що «Невід.5» перебуває поряд з його причепом у дворі наказує звідти їхати, щоб його ніхто не бачив.

Таким чином, зміст розмов осіб, кількість та імена яких повністю співпадають з кількістю членів злочинної групи та з номерами їх телефонів; форма звернення один до одного свідчать про існуючі тривалі міцні внутрішні звязки між ними та їх згуртованість; про розподіл ролей між ними та співвиконавство. При цьому, час цих телефонних розмов повністю співпадає із часом скоєння злочину.

Більше того, зміст вказаних вище фонограм перемовин між обвинуваченими повністю збігається з фактичними даними встановленими під час відтворення обставин та обстановки події проведених:

-за участю обвинуваченого ОСОБА_3 від 20.04.20010 р. ( т. 4 а.с. 1-7);

-за участю обвинуваченого ОСОБА_2 від 28.04.2010 р. ( т. 4 а.с. 8-12);

-за участю обвинуваченого ОСОБА_5 від 28.04.2010 р. ( т. 4 а.с. 13-16);

-за участю обвинуваченого ОСОБА_8 від 26.04.2010 р. ( т. 4 а.с. 17-18);

-за участю обвинуваченого ОСОБА_7 від 20.05.2010 р. (т. 4 а.с. 20-42),

але зміст яких свідомо не був розкритий судом у даному вироку, оскільки він послався на дані докази лише в частині доведеності вини обвинувачених у вчиненні даного злочину групою осіб за попередньої змовою між собою, а також не надано оцінку даним доказам у взаємозв»язку з іншими доказами, безпосередньо з протоколами очних ставок між обвинуваченими, які за своїм змістом повністю збігаються з подіями, відображеними на даних фонограмах, показаннями обвинувачених в судовому засіданні, які частково підтвердили вказані події та свої дії, їх хронологічність і послідовність, та іншими доказами в їх сукупності, що не відповідає дійсним та встановленим фактичним обставинам справи, що також вказує про поверховість та неналежність дослідження та оцінки судом доказів по справі.

ОСОБА_16 зміст вище приведених фонограм телефонних перемов, є переконливим доказом, який в сукупності з іншими доказами, котрі за своїм змістом повністю узгоджуються між собою, свідчать про те, що між засудженими існували постійні міцні внутрішні звязки, встановлені загальні правила поведінки, кожен з них був обєднаний з іншими особами в одну групу та усвідомлювали це, а також що вони поєднували свої зусилля для досягнення єдиного злочинного результату згідно плану злочинної діяльності, направленої на незаконне заволодіння вуглеводнями, що належать ГПУ «Полтавагазвидобування».

Зі змісту даних фонограм вбачається, що обвинувачені в складі організованої групи вчиняли спільні дії на викрадення нафто сировини, як до вчинення даного злочину так і мали намір на продовження своєї такої діяльності в подальшому, а саме коли потепліє, щоб збільшити об»єми викраденої речовини та кількість автомобілів і рейсів по її вивезенню з метою подальшої реалізації та отримання неправомірної вигоди в більшому розмірі, що вказує про наявність їх спільного плану направленого на систематичне розкрадання майна вказаного підприємства, попри це суд не дослідив дані обставини належним чином з наведенням відповідних мотивів щодо їх прийняття чи відхилення у своєму рішенні, що в котре свідчить про його неповноту та необґрунтованість.

І хоча, як стверджують в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 та інші обвинувачені і їх захисники, на цих фонограмах не названо конкретні прізвища осіб та дані, які вказують на те, що між ними є тісні звязки; не зазначено конкретні узгоджені дії, якими керує ОСОБА_1, а також конкретне місце скоєння злочину та предмет незаконного заволодіння однак зміст цих фонограм на мою окрему думку, переконливо доводить наступне.

За змістом кримінального закону, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчинення брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке обєднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, обєднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи. Спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Організована група - це стійке обєднання декількох осіб (трьох і більше субєктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне обєднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів; 3) стійкість такого обєднання; 4) обєднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртовано,а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів. Стійкість організованої групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю сильних звязків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій. Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як розподілом ролей., так і спів виконавством або ж поєднанням цих форм співучасті.

За таких обставин, аналізуючи зміст телефонних розмов у сукупності з іншими доказами по справі, безпосередньо даними протоколів очних ставок між усіма обвинуваченими та відтворення обставин і обстановки події, вважаю, що зміст цих телефонних перемов, всупереч твердженням обвинувачених та їх захисників, свідчить про узгодженість їх дій під час підготовки та вчинення злочину, а відсутність в перемовах конкретизації їх дій вказує, як на певну конспірацію, так і на те, що вони і без цього розуміють один одного з півслова. Тобто, свідчить про обізнаність всіх членів групи про загальний план злочинної діяльності та про роль, яка відведена кожному з них, згідно цього плану.

Посилання останніх на те, що фонограми даних телефонних розмов неможна приймати, як належний та допустимий доказ по справі, як такий, що здобутий з порушенням вимог закону, також є неспроможними, на що послався і суд у своєму вироку. Дозволи на зняття інформації з каналів звязку були надані Головою Апеляційного суду Полтавської області із дотримання вимог чинного законодавства. Та обставина, що в деяких протоколах слідчих дій під час досудового слідства, в тому числі і під час огляду ком пакт дисків із змістом телефонних розмов, були зазначені в якості понятих особи, які перебувають в трудових відносинах з УСБУ (прибиральниці установи) також не може бути підставою для визнання цих речових доказів недопустимими, оскільки ця слідча дія (огляд ком пакт дисків) не впливала на інформацію, яка містилась на цих дисках, та не спростовує доведеності вини засуджених. До того ж, суд у своєму вироку, крім зазначених протоколів огляду ком пакт дисків послався на протоколи проведення оперативно - технічних заходів від 30.03.2010 року та від 02.04.2010 року, отриманих на підставі дозволів апеляційного суду, в ході яких було здійснено прослуховування ком пакт дисків «Sony» з записами телефонних розмов. В висновках судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео звукозапису № 5041 від 21.06.2010 року немає даних про те, що надані на дослідження ком пакт диски мають будь-які пошкодження, а зміст зафіксованих на них розмов піддавався будь-якій зміні чи редагуванню. Натомість, у дослідницькій частині висновку чітко зазначено, що природність звучання мовлення, значення характеристик досліджуваних фонограм та зразків мовлення не змінювалась. За таких обставин, доводи обвинувачених та захисту в цій частині також є необґрунтованими, скільки немає сумнівів щодо належності та допустимості вище зазначених доказів.

Таким чином, вважаю доведеним той факт, що злочинний умисел обвинувачених, які обєднались в стійке обєднання на чолі з ОСОБА_1, був направлений на систематичне заволодіння майном ГПУ «Полтавагазвидобування», а саме нафто сировиною різної якості. Про це свідчать їх узгоджені дії по придбанню засобів вчинення злочину, підшуканню нових членів групи для забезпечення способу вчинення злочину; залученню до його вчинення осіб, які в звязку з своїми службовими особами мають доступ до вище зазначеного майна; підшуканню осіб, яким можна реалізувати викрадене.

Всупереч наявним матеріалам кримінального провадження, детально і безпосередньо дослідженим в ході судового розгляду справи, та встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи, судом, своєю більшістю голосів суддів - Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., зазначено зовсім інший зміст телефонних розмов, а саме:

Так, зі змісту фонограми № 2 ОСОБА_1 в розмові з особою «Невід.2», яку він називав «Вітєю», обговорює якість певної речовини, яка вимріюється літрами та містить недоліки якості у вигляді домішок певної кількості води, питання вирішення цієї проблеми, оскільки це впливає на ціну цієї речовини.

Відповідно до змісту фонограми № 4 ОСОБА_1А в розмові з особою «Невід.3», яку називав «Коля» та «Кольчик», «Колька», обговорюють кількість та якість певної речовини, яку потрібно забрати. При цьому, ОСОБА_1 просить щось особисто для себе.

Запис фонограми № 17 відображає розмову ОСОБА_1 з «Невід.2», під час якої узгоджується відкладення вчинення дій, виконання яких ускладнюють погодні умови, а саме ожеледиця.

На фонограмах №№ 18,19, ОСОБА_1 в розмові з «Невід.4», якого він називає «Олежка» уточнює коли необхідно забрати певну речовину, ймовірно, що в середу, обумовлює, що бажано б було, щоб потепліло, а «Невід.4» запевняє, що хоч це і все небезпечно, проте коли потепліє, в принципі буде получатись.

Згідно фонограми № 20 «Невід.2», якого ОСОБА_1 називає «Вітя», повідомляє останньому про те, що сьогодні ввечері думають «трошки потрудитись», а завтра планують щось забрати.

На фонограмі № 21 «Невід.4», якого ОСОБА_1 називає «Олєжичка», повідомляє ОСОБА_29, якого називає «Слав», про наявність якоїсь речовини, яку можна забрати, а ОСОБА_1 хвалить його та вказує на те, що необхідно контролювати, щоб якась особа їх не обманула та завтра щоб не було збоїв.

Розмова на фонограмі № 22 відображає очікування ОСОБА_1 з «Невід.4», вони звертаються один до одного «Слав», «Олежка», «Невід.4» повідомляє, що все іде, як заплановано, і там нібито порядок, а ОСОБА_1 наголошує на тому, що він постійно на звязку.

Відповідно до фонограм №№23,25 ОСОБА_1 спілкується з «Невід.2», якого називає «Ві», «Віть», обговорюють якість і кількість певної речовини, яка обраховується літрами.

На фонограмах №№ 24, 26 ОСОБА_1 спілкується з «Невід.4», якого називає «Олеж» обговорюють проблему з затримкою прибуття транспорту, який тривалий час в дорозі, їде з девятої голини і досі десь під Чутово, «Невід.4» вказує, що може «Вітька поїде в Охтирку та з ОСОБА_4 побалакає» та може знайде машину, бо терміново потрібно забирати якусь речовину.

Фонограми №№ 27,28 відображають розмови, згідно якої «Невід.4» на імя ОСОБА_2 розповідає ОСОБА_1 про те, що машина вже біля Великої Рублівки, а останній повідомляє йому, що він на роботі та обговорюють обстановку, яка склалася.

На фонограмах №№ 29-31 абоненти «Невід.1» та «Невід.5», які звертаються один до одного «Слав» та «Сань», обговорюють проблемну ситуацію, а саме те, що «Невід.5» тричі довелось відкопувати машину, яка декілька разів застрягла, підозрілого нічого не було, лише двоє стояло з собаками на старому промислі; згодом повідомляє, що ніхто не виходить на звязок, ні водій, ні «Олег», «Муфлон», йому телефонував «Пилип» та повідомив про дзвінок водія, який сказав одне слово «засада» і все. «Невід.5» вказує, що там дуже багато снігу, аж Камаз не йде, навряд би хтось в цьому місці міг засади влаштувати, а також «Пилип» йому порадив відійти від двору, ймовірно на звязок ніхто не виходить, бо телефони відключені.

Як вбачається з тексту зазначених фонограм телефонних розмов між ОСОБА_1 та іншими абонентами, які суд прийняв як розмови між обвинуваченими по даному кримінальному провадженню, судом свідомо не вказано саме ту частину розмов, з яких чітко вбачається здійснення обвинуваченим ОСОБА_1 керівних функцій, керівництва організованої злочинної групи та координації і контролю дій кожного з членів даної групи, розподілу технічних функцій учинення злочину співвиконавцями та коштів між ними, отриманих від їх діяльності, зацікавленості останнього в досягненні результатів здійснення спільного плану на доведення до кінця даного злочину та вчинення аналогічних дій в подальшому в більших обсягах, занепокоєння та небажання останнього у викритті правоохоронними органами злочинної діяльності даної групи, обізнаність та усвідомлення усіма учасниками групи спільного плану дій, матеріальної зацікавленості, як особисто ОСОБА_1, так і кожного з членів групи, як кінцевої мети плану цієї групи.

Слід зазначити, що дана справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово, починаючи з 28.09.2011 року, коли по справі Чутівським районним судом Полтавської області було постановлено перший вирок, і, при цьому, жодною з судових інстанцій не було спотворено так зміст вказаних телефонних розмов між обвинуваченими, як зазначено та наведено їх у даному вироку, а навпаки, на їх підставі та в сукупності з іншими доказами по справі, суди першої та апеляційної інстанцій приходили до переконливого висновку, що всі учасники організованої групи були обєднані єдиним планом з розподілом функцій та ролей, спрямованих на досягнення цього плану, також були обізнані про дії кожного з них та схвалювали їх, мали єдиний намір на особисте збагачення шляхом викрадення нафто сировини, усвідомлювали що беруть участь у злочинній діяльності, бажали досягнути власного збагачення, чітко виконували та дотримувались відведеної їм функції.

Крім того, ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.12.2012 року, якою було скасовано вирок Апеляційного суду Полтавської області від 28.05.2012 року, котрим було засуджено: ОСОБА_30 за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185, 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_3 за ч.2 ст.15, ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна; ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_5 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна; ОСОБА_7 за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; ОСОБА_8 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладанням обовязків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України, не містить вказівок для судів нижчих інстанцій, які є для них обовязковими до виконання під час повторного судового розгляду, щодо здійснення перевірки належним чином правильності кваліфікації дій засуджених осіб, а лише містить вказівку про те, що під час нового розгляду апеляційний суд повинен всебічно дослідити доводи, викладені в скаргах, дати їм оцінку, належним чином умотивувати своє рішення та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону .

В свою чергу, ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 05.03.2013 року, якою вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 28.09.2011 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 скасовано, а справу направлено прокурору Полтавської області для організації додаткового розслідування була виконана в повному обсязі органами досудового розслідування і будь-яких посилань щодо невиконання вимог вказаної ухвали Апеляційного суду Полтавської області в частині неповноти досудового розслідування даний вирок суду взагалі не містить.

Дані висновки підтверджуються і змістом даного процесуального документа, прийнятого більшістю голосів суддями Парахіною Є.В. та Новаком Ю.Д., в якому чітко вказано наступне.

Разом з тим, органами досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) організованою групою, яка була створена ОСОБА_1, за наступних обставин.

Так, згідно обвинувального акту наприкінці 2009 року ОСОБА_1, будучи керівником Котелевського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, з метою вчинення протиправного систематичного заволодіння майном ГПУ «Полтавагазвидобування», а саме: нафтовою сировиною з Більського УКПНГ Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування», розташованої на території Котелевського району Полтавської області, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, підриваючи та дискредитуючи авторитет правоохоронного органу (міліції), створив організовану злочинну групу, тобто стійке обєднання групи осіб, згуртованих єдиним планом для спільного заняття злочинною діяльністю на тривалий період, а саме вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів корисливого спрямування.

Тобто, ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 1,2 Закону України «Про міліцію» як працівник міліції, тобто представник державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, на якого покладено основні завдання із забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припиненням виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, при виконанні, та на якого згідно ст. 10 Закону України «Про міліцію» зобовязаний виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини вживати з цією метою оперативно розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством та наділений правом при виконанні покладених на нього обовязків застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у визначених Законом випадках тобто будучи особою, яка наділена правом предявляти вимоги, приймати рішення та застосовувати примусові заходи, обовязкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, використовуючи свій авторитет керівника відділу ГУМВС України в Полтавській області, який має достатні повноваження для впливу на раніше судимих осіб та осіб, що схильні до вчинення правопорушень, залучив тимчасово працюючих ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також приватних підприємців: ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до складу організованої злочинної групи.

При цьому, ОСОБА_29, як керівнику відділу ГУ МВС України в Полтавській області, було відомо, що ОСОБА_2, ОСОБА_31 та ОСОБА_4 раніше засуджувались за вчинення корисливих злочинів, зокрема за викрадення вуглеводної сировини на території Полтавської області та мають досвід у здійсненні даних злочинів, а ОСОБА_3 мав необхідні засоби для вивезення викраденої нафтової сировини та її зберігання (шланг, нанос, причіп, в якому малась ємність місткістю 1 куб.м, вкопані в землю ємності на власному подвір»ї).

ОСОБА_1, усвідомлюючи небезпеку здійснення прямого втручання в систему нафтогазопроводів ГПУ «Полтавагазвидобування», спільно з учасниками створеної ним організованої злочинної групи активно підбирав та втягував до злочинної діяльності осіб, за допомогою яких можливо було забезпечити систематичне розкрадання майна вказаного підприємства.

Так, у січні 2010 року ОСОБА_3, діючи за вказівкою ОСОБА_1 та погодженням з іншими членами організованої злочинної групи, залучив до злочинної діяльності з систематичного викрадення нафто сировини «Полтавагазвидобування» оператора з добування нафти та газу комплексної бригади УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» ОСОБА_7, який в силу займаної посади мав безпосередній доступ до нафто сировини ГПУ «Полтавагазщвидобування», а також до обладнання, за допомогою якого можна перекачувати нафто сировину на той чи інший підрозділ (обєкт) УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування», також майстра капітального ремонту свердловини ТОВ «Укрнафтагазресурс» ОСОБА_8, який в силу займаної посади та покладених на нього обовязків, здійснюючи ремонтні роботи на свердловині № 162, знав порядок та умови роботи технологічного обладнання, мав безперешкодний доступ до обладнання свердловини № 162 та інгібіторопроводу (дегапроводу) УКПНГ «Більськ» Солохівсьокого промислу, ГПУ «Полтавагазвидобування», вступивши з ними в злочинну змову.

ОСОБА_1 та іншим учасникам створеної ним організованої групи було відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у ході виконання своєї виробничої діяльності мали можливість здійснити заволодіння нафто сировиною, яка знаходилась у спеціальних газоконденсатних відстійниках під назвою «дріп» у прокладеному газопроводі від території УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» до Солохівського цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» та формувалась внаслідок осідання газоконденсату у зазначених відстійниках.

З метою конспірування і маскування протиправної діяльності злочинного угрупування ОСОБА_3, навмисно вводячи в оману, не повідомляв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що він діє в складі організованої злочинної групи. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_3, погоджених з іншими членами організованої групи ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не було відомо про існування та складу організованої злочинної групи, ієрархічну побудову, розподіл ролей між її учасниками, умови єдиного кінцевого плану діяльності групи, відомого лише членам злочинного угрупування.

Крім того, за вказівкою ОСОБА_1 та за допомогою ОСОБА_2 .В., ОСОБА_4 з метою збуту викраденої у ГПУ «Полтавагазвидобування» нафто сировини був підшуканий приватний підприємець з Харківської області ОСОБА_11.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 навмисно ввели в оману в оману даного приватного підприємця, не повідомивши йому про свої злочинні наміри та про отримання запропонованої для придбання нафто сировини злочинним шляхом.

Створена ОСОБА_1 організована злочинна група була сформована ним заздалегідь, ще восени 2009 року, з метою вчинення систематичного розкрадання нафто сировини ГПУ «Полтавагазвидоюбування».

Кожному з учасників групи були відведені спеціальні функції, спрямовані на досягнення плану вчинення злочинів, які розподілялись наступним чином:

- ОСОБА_1 будучи організатором злочинної групи, розробив план вчинення злочину, підібрав учасників групи, розподілив між ними ролі, координував їх злочинні дії, надавав їм вказівки щодо часу, місця та способу вчинення злочину, здійснював загальне керівництво діями учасників злочину під час приготування до його вчинення, безпосередньо під час вчинення та після скоєння злочину забезпечував дотримання загальних правил поведінки серед учасників організованої злочинної групи, підтримання дисципліни, конспірацію злочинної діяльності, за допомогою членів організованої групи підшукував покупців на здобуту злочинним шляхом нафто сировину, а отримані від реалізації викраденої нафто сировини грошові кошти планував розподіляти між учасниками групи та співучасниками в залежності від виконуваних ними функцій;

- ОСОБА_2, являючись активним членом злочинної групи, відповідно до відведеної йому функції, спрямованої на досягнення єдиного плану вчинення злочинів, за вказівкою ОСОБА_1 надавав йому допомогу у координації дій організованої злочинної групи при підготовці до вчинення злочину та при його вчиненні, контролював дії членів злочинного угрупування, сприяв у пошуку покупців на викрадене майно, спільно з ОСОБА_4 придбав засоби вчинення злочину насос та гумовий шланг для можливості перекачування нафтосировини із інгібіторопроводу (дегапроводу) УКП «Біьськ»ГПУ «Полтавагазвидобування»; зазначені засоби були надані ним ОСОБА_3 для використання їх у злочинній діяльності. Також ОСОБА_2 безпосередньо повинен був здійснювати увечері 11.02.2010 року дії по завантаженню викраденої у ГПУ «Полтавагазвидобування» нафто сировини з ємностей свердловини № 162 до ємності вантажного автомобіля марки «КАМАЗ» д.р.н. АХ 8696 СА, який належав ОСОБА_11 для можливості проїзду вантажного автомобіля «КАМАЗ», д.р.н. АХ 8696 СА, до території свердловини № 162 увечері 11.02.2010 року ОСОБА_2 особисто розчищав від заметів даний автомобіль;

- ОСОБА_3, являючись членом злочинної групи, відповідно до відведеної йому функції, спрямованої на досягнення єдиного плану вчинення злочинів, за вказівкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_32 Та ОСОБА_15 про здійснення з ними вночі 17.01.2010 року та в ніч з 9 на 10 лютого 2010 року несанкціонованого перекачування нафто сировини через інгібіторопровід (дегапровід) УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування» на території закритої на ремонт свердловини № 162 даного підприємства; для можливості перекачування нафто сировини надав ОСОБА_8 насос та шланг, які отримав від ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Зазначені засоби були надані ним ОСОБА_3 для використання їх у злочинній діяльності. Також, ОСОБА_2 безпосередньо повинен був здійснювати увечері 11.02.2010 року дії по завантаженню викраденої у ГПУ «Полтавагазвидобування» нафто сировини з ємностей свердловини № 162 до ємностей вантажного автомобіля марки «КАМАЗ», д.р.н. АХ 8696 СА, який належав ОСОБА_11. Для можливості проїзду вантажного автомобіля «КАМАЗ», д.р.н. АХ 8696 СА, до території свердловини № 162 увечері 11.02.2010 року ОСОБА_2 особисто розчищав від заметів даний автомобіль;

- ОСОБА_5, являючись членом організованої групи, відповідно до відведеної йому функції. Спрямованої на досягнення єдиного плану вчинення злочинів, за вказівкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 увечері 11.02.2010 року надавав допомогу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у здійсненні завантаження нафтосировиною із ємностей на подвірї ОСОБА_3 до ємності причепу вантажного автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, - за допомогою насосу та шлангу закачував нафто сировину до ємності даного причепу, крім того, ОСОБА_5 безпосередньо увечері 11.02.2010 року здійснював розчищення від заметів вантажного автомобіля «КАМАЗ», д.р.н. АХ 8696 СА, на шляху до території свердловини № 162, де ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_15 повинні були здійснити завантаження викраденою нафто сировиною ємності даного вантажного автомобілю;

- ОСОБА_4, являючись членом злочинної групи, відповідно до відведеної йому функції, спрямованої на досягнення єдиного плану вчинення злочинів, за вказівкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовився із ОСОБА_11 про придбання ним нафто сировини, яка була викрадена вночі 17.01.2010 року та в ніч з 9 на 10 лютого 2010 року, членами організованої ОСОБА_1 злочинної групи з УКПНГ «Більськ» Солохівського промислу ГПУ «Полтавагазвидобування»; крім того, ОСОБА_4 забезпечив прибуття увечері 11.02.2010 року автомобіля «КАМАЗ», д.р.з. АХ 8696 СА, з причепом для вивезення нафто сировини з ємностей на подвірї ОСОБА_3 та викраденої нафто сировини з ємностей на території свердловини № 162 та спільно з ОСОБА_2 придбав засоби вчинення злочину насос та гумовий шланг для можливості перекачування нафто сировини із інгібіторопроводу (дегапроводу) УКПГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування», зазначені засоби були надані ним ОСОБА_3 для використання їх у злочинній діяльності.

Механізм злочинної діяльності групи відбувався за наступною схемою.

Так, на підготовчому етапі готування до вчинення злочинів ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу, переслідуючи мету збагачення, розробив план злочинної діяльності, який полягав у системному викраденні нафто сировини ГПУ «Полтавагазвидобування» з подальшою її реалізацією.

З цією метою ОСОБА_1 восени 2009 року залучив до складу групи ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Розроблений план ОСОБА_1 довів даним особам, між якими чітко розподілив ролі кожного з них.

Одночасно ОСОБА_3, діючи на виконання вказівки ОСОБА_1 в межах відомого усім членам злочинної групи плану, у січні 2010 року вступив з ОСОБА_7 та ОСОБА_15 у злочинну змову на викрадення нафто сировини ГПУ «Полтавагазвидобування». Завдяки діям ОСОБА_15 та ОСОБА_7 упродовж 17 січня 10 лютого 2010 року стійким злочинним обєднанням за попередньою змовою із ОСОБА_32 та ОСОБА_15 було викрадено нафто сировину ГПУ «Полтавагазвидобування» у загальній кількості 14,449 м? на суму 32076,78 грн..

Побудова злочинної групи базувалась на беззаперечному авторитеті ОСОБА_1, як особи, що наділена природними рисами лідера, комунікабельністю, фізичною силою, вищим рівнем освіти, владними повноваженнями керівника відділу ГУМВС України в Полтавській області, його доступу до службової формації про оперативну обстановку в Котелевському районі та потрібними звязками у різних сферах суспільної діяльності, що являлось необхідним для підготовки та вчинення злочину.

Під час спілкування ОСОБА_1 з підшуканими учасниками злочинної групи, ним були налагоджені з даними особами тісні довірливі психологічні стосунки, які трансформувались в спеціальні загальні правила поведінки та їх стійку злочинну діяльність, як учасників злочинної групи.

Організоване ОСОБА_1 стійке злочинне обєднання характеризувалось корисливою направленістю дій його учасників, єдністю їх намірів щодо отримання наживи шляхом систематичного вчинення заволодіння вуглеводною сировиною, тотожністю способу вчинення злочинів, підшукуванню засобів та знарядь для вчинення злочинів, своєю стійкістю, розробкою планів вчинення злочинів, розподілом ролей між співучасниками, підшукуванням місць збуту викраденого, а в кінцевому результаті раніше обумовленим розподілом незаконного доходу.

Крім того, всі члени організованої злочинної групи, незалежно від відведеної ролі, були обізнані щодо протиправних цілей угрупування корисливого спрямування, виявляли бажання і сприяли досягненню визначеної мети в ході вчинення злочинів в межах відведеної кожному з учасників групи спеціальної ролі. Злочини вчинялись ними з прямим умислом, тобто учасниками злочинної групи усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання, переслідуючи корисливі мотиви та мету власного збагачення за рахунок чужого майна.

Тобто в тексті обвинувального акту поряд з іншими обов»язковими відомостями, чітко та детально наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті(частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, зазначено місце, час, спосіб вчинення та наслідки, форму вини і мотиви кримінального правопорушення, з деталізацією наявних між учасниками організованої злочинної групи спеціальних функцій, спрямованих на досягнення плану вчинення злочину та механізму злочинної діяльності даної групи та ін. обставини, які характеризують спеціальні обов»язкові ознаки форми співучасті учинення злочину організованою злочинною групою, яка існувала між обвинуваченими, та їх наявність в діях останніх.

Пряд з цим, прокурором впродовж всього судового розгляду було доведено весь обсяг пред»явленого та інкримінованого усім обвинуваченим обвинувачення шляхом надання письмових доказів, безпосереднього допиту обвинувачених, представника потерпілого, спеціалістів, свідків в судовому засіданні, а також висловлення своїх пояснень, тверджень, міркувань та доводів про доведеність вини останніх, що в свою чергу знайшло своє відображення в журналах судових засідань та зафіксовано технічними засобами фіксації судового процесу.

Всупереч цьому, суд, більшістю голосів суддів Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., в своєму рішенні не дав вичерпної відповіді на жодний із доводів прокурора, не сформулював належним чином свої висновки щодо неправильності кваліфікації дій обвинувачених саме за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України та взагалі не навів своїх мотивів з цього питання у мотивувальній частині вироку, не зазначив у вироку конкретних підстав, через які визнав докази, надані стороною обвинувачення, неналежними або недопустимими або відхиленими з точки зору недоведеності кваліфікації дій обвинувачених осіб, зазначеної в обвинувальному акті, а також, прийнявши всі докази і твердження сторони обвинувачення та, кваліфікувавши, при цьому, дії обвинувачених саме за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, суд не конкретизував, які саме докази спростовують висновки і твердження прокурора або яка їх частина, обсяг чи зміст суперечать та не відповідають доводам і твердженням останнього в ході судового розгляду справи, безпідставно обмежившись лише узагальненою формальною вказівкою про: неконкретність предявленого органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 в частині створення ним організованої злочинної групи та керівництва нею з осені 2009 року, а також не встановлення органами досудового розслідування, не зазначення в обвинувальному акті та ненадання стороною обвинувачення під час судового розгляду справи належних та допустимих доказів на підтвердження того коли саме, де, за яких обставин, які конкретні дії вчинив обвинувачений ОСОБА_1 з цією метою відносно кожного з учасників злочинного угрупування, яким чином обєднав їх зусилля, в чому полягало планування ним злочинів 17.01.2010 року та 09-11.02.2010 року, доведення до членів групи місця та способу вчинення злочинів, визначення ролі кожного співучасника і розподіл між ними в майбутньому добутих незаконно коштів.

Слід зауважити, що всі відповіді на вказані вище питання суду, які нібито не були здобуті та надані як стороною обвинувачення так і органами досудового розслідування, на думку суддів Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., не лише були детально та належним чином досліджені в ході судового розгляду по даній справі, яка тривала більше двох років, але й знаходяться в матеріалах кримінального провадження, які суд поверхнево дослідив під час постановлення вироку та формально, лише декларативно, послався у своїх мотивах на наявність тих чи інших процесуальних документів, не розкриваючи їх змісту, з якого і випливають висновки отримані і здобуті як органами досудового розслідування так і стороною обвинувачення, допустивши при цьому формалізм у своїй роботі та спотворення обставин і фактів, встановлених в ході розгляду справи, та суперечливість висновків суду фактичним обставинам справи.

Більше того, вказуючи на неконкретність предявленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_1 в частині створення ним організованої групи та керівництва нею з осені 2009 року судом, суддями Парахіною Є.В. та Новаком Ю.Д., допущено суперечливість своїх висновків, оскільки на дані обставини вказував обвинувачений ОСОБА_3 в ході досудового слідства під час проведення очних ставок, а також дані обставини містяться в інших процесуальних документах, досліджених судом, частково вони були підтверджені обвинуваченими в своїх показаннях, наданих суду, свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_7, але попри це належної оцінки даним показанням в сукупності з іншими доказами суд не надав та в своєму рішенні не навів.

При цьому, не встановлення судом факту чи обставин створення ОСОБА_1 організованої злочинної групи та керівництво нею саме з осені 2009 року, не може мати суттєвого значення по справі і істотно впливати на суть обвинувачення та кваліфікацію дій обвинувачених, а тим більше ніяким чином не може спростувати висновків сторони обвинувачення, вказаних у обвинувальному акті, щодо вчинення обвинуваченими закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) організованою злочинною групою, яка була створена ОСОБА_1, так як учасники організованої групи можуть зорганзовуватись у стійке об»єднання як для вчинення одного так і більше злочинів, і не встановлення точного часу створення такої групи не може вказувати про відсутність такої ознаки вказаної форми співучасті як попередня зорганізація її учасників у стійке об»єднання для вчинення цього злочину, тобто стійкість групи, оскільки дана ознака оцінюється існуванням між її учасниками досить стабільних відносин у зв»язку з підготовкою або вчиненням злочину, які існували до цього моменту. Дані вимоги кримінального закону колегією суддів, в складі її більшості голосів суддів Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., не були враховані під час винесення вироку, в зв»язку з чим суд і допустив невірне тлумачення його точного змісту на власний розсуд.

За наведених раніше обставин є суперечливими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про те, що судом також не встановлено в який спосіб, де саме, коли та за яких обставин ОСОБА_1 давав 17.01.2010 року та 09.02.2010 року вказівки учасникам ОЗГ здійснити несанкціоновану подачу нафтової сировини з Більського родовища до ємності, розташованої на території свердловини №162, а також вказівку ОСОБА_4 та ОСОБА_25 підшукати покупця нафти в січні 2010 року, вказівку про прибуття до домогосподарства ОСОБА_3 автомобіля «КАМАЗ» для завантаження його раніше викраденою нафтою, як це йому інкриміновано слідством, загальне керівництво діями учасників злочину, за наступних обставин.

Як вказувалося вище всі відповіді на зазначені судом запитання, які сам суд не встановив та не навів в даному судовому рішенні, знаходяться в площині всебічного, повного й неупередженого дослідженням судом всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме безпосередньо в протоколах очних ставок, проведених між усіма учасниками організованої злочинної групи, та іншими особами, яких було залучено до вчинення даного злочину ОСОБА_7 і ОСОБА_8, відтворення обставин і обстановки події, огляду місця пригоди та речових доказів, а також інших письмових доказах в їх сукупності, які не були визнані судом неналежними чи недопустимими, але зміст яких так і не був розкритий у вироку суду.

Більше того, відповіді на дані запитання містилися і в доводах прокурора, висловлених як в ході всього судового розгляду даної справи так і судових дебатах, що відповідно підтверджується аудіо записом технічних засобів фіксації судового процесу та журналами судових засідань.

Поряд з цим, вказуючи на неконкретність предявленого ОСОБА_1 обвинувачення в даній частині, суд сам допустив неправильне тлумачення кримінального закону ст. 28 КК України, який суперечить його точному змісту, оскільки дана норма закону не передбачає вимог щодо наявності зазначених обставин як необхідних та обов»язкових характеризуючих ознак для встановлення такої форми співучасті як учинення злочину організованою групою. Форми співучасті злочинних груп, передбачені ст. 28 КК України, виділені законодавцем залежно від стійкості субєктивних звязків (субєктивних ознак) між учасниками злочинних груп. Кожна виділена форма співучасті має свої ознаки, котрі в своїй переважній більшості є оціночними поняттями і мають встановлюватися щоразу з урахуванням конкретних обставин справи, які встановлюються в ході судового розгляду справи шляхом оцінки доказів.

Всупереч цьому, судом однобічно і неповно було оцінено докази по справі, що в свою чергу призвело до неправильності та суперечливості висновків суду встановленим обставинам справи, невірного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, мотивуючи дані висновки судом зазначено, що обвинувачені вказані обставини категорично заперечили, і вказані їх твердження стороною обвинувачення шляхом надання суду належних та допустимих доказів не спростовано.

Також, на підтвердження даних висновків судом вказано, що в результаті дослідження змісту телефонних розмов засуджених отриманих під час досудового розслідування в ході проведення оперативних заходів, під час судового розгляду справи, на роздруківки яких послався прокурор в частині обґрунтування доведеності обвинувачення в цій частині, достовірно зясовано, що жодних обєктивних даних, які свідчать про існування організованої злочинної групи між обвинуваченими, її створення та координацію діяльності ОСОБА_1, в записах телефонних розмов не зафіксовано.

Дані висновки суду також не відповідають фактичним обставинам справи та є суперечливими за своїм змістом за наступних обставин.

Як встановлено в ході судового розгляду та зазначено у вироку, всі обвинувачені взагалі не визнали свою вину у інкримінованому їм злочині, пояснивши, що наміру здійснювати викрадення майна ГПУ «Полтавагазвидобування» не мали, жодної домовленості про спільні дії з вчинення злочину між ними не існувало.

Попри повне невизнання обвинуваченими своєї вини в інкримінованому злочині, суд визнав достатніми доводи сторони обвинувачення та надані нею докази для засудження даних осіб за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, при цьому, не відхиливши жодного доказу в кримінальному провадженні, наданого прокурором, шляхом визнання його недопустимим чи неналежним та не спростувавши будь-яких доводів прокурора щодо доведеності вини обвинувачених, шляхом зазначення у вироку підстав, з яких їх визнано необґрунтованими, судом вказано, що стороною обвинувачення не спростовано пояснення обвинувачених, які заперечували вчинення даного злочину організованою злочинною групою.

Таким чином, з тексту даного вироку вбачається, що суд прийшов до висновку про наявність в діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, тобто даного злочину за попередньою змовою групою осіб, не зважаючи на повне невизнання ними вини в ході судового розгляду та їх заперечення проти наявності в їх діях складу будь-якого злочину, і не відхиливши жодного доказу сторони обвинувачення та не надавши оцінку показанням обвинувачених, без належних своїх мотивів прийшов до іншого свого висновку про те, що прокурором не було спростовано показання обвинувачених щодо їх непричетності до вчинення даного злочину у складі організованої злочинної групи, котрі за своїм змістом є суперечливими та взаємовиключними.

На особливу увагу заслуговують висновки суду щодо відсутності жодних обєктивних даних, які свідчать про існування організованої злочинної групи між обвинуваченими, її створення та координації діяльності ОСОБА_1А в записах телефонних розмов, на роздруківки яких послався прокурор в обґрунтування доведеності обвинувачення в цій частині, зміст котрих судом свідомо вибірково спотворений шляхом виключення тих даних, які свідчать про протилежне.

Вказане підтверджується вироком Апеляційного суду по даній справі від 28.05.2012 року, де зміст зазначених телефонних розмов був досліджений в ході проведеного часткового судового слідства, встановлений і вказаний судом шляхом надання відповідної оцінки із зазначенням обґрунтованих мотивів.

З наведених вище обставин є суперечливими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи є також висновки суду про те, що достовірних даних на підтвердження того факту, що обвинувачені до вказаних подій спільно та узгоджено вчиняли аналогічні злочини не мали намір продовжити їх вчинення в подальшому за умови, якби не були викриті працівниками правоохоронних органів при спробі вивезення, викраденої нафто сировини з території свердловини № 162, судом не встановлено.

Більше того, дані висновки суду спростовуються наступними фактичними обставинами справи.

Так, свідок ОСОБА_27 з яким в товариських стосунках знаходився обвинувачений ОСОБА_3, в судовому засіданні засвідчив той факт, що 19.01.2010 року, тобто до вказаних у вироку подій, заступив на вахту на свердловину № 162 і прийняв від ОСОБА_8 25-кубову ємність, навколо якої були розлиті нафтопродукти, заповнену нафтою з водою, всупереч тому, що для технологічного процесу вказана ємність повинна бути порожньою, в звязку з чим він зателефонував до раніше знайомого ОСОБА_3 з пропозицією їх забрати та який за допомогою привезеного з собою насосу з 25 кубової ємності в ємність, котра знаходилася в причепі його трактора, викачав та вивіз з території свердловини за 6-7 разів близько 5-7 куб.м рідини.

Дані обставини були підтверджені і показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , в яких останній не заперечував того, що нафто сировину, яка знаходилася на його подвірї в січні 2010 року він намагався реалізувати ПП ОСОБА_26, але яку йому було повернуто в звязку з невідповідністю її якості, про що його повідомив ОСОБА_1 в телефонній розмові.

Свідок ОСОБА_26 також підтвердив дані обставини в судовому засіданні.

Крім того, дані обставини знайшли своє фактичне відображення і в протоколах проведення органами досудового розслідування слідчих дій по даній справі (вказаних вище), які не були належним чином досліджені та оцінені судом під час винесення свого рішення.

Більше того, судом не надано належної оцінки і показанням, наданим в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3, який вказував, що 17 січня 2010 року до нього звертався безпосередньо ОСОБА_1 з проханням затримати автомобілі «Нива», але отримавши від нього відмову в звязку з відсутністю у нього бензину, останній повідомив, що може посприяти у реалізації наявних у нього нафтопродуктів і наказав чекати бензовоза.

Неспроможними і такими, що прямо суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають наявним у справі доказам є висновки суду про те, що під час судового розгляду справи не доведено, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 обєднавшись для вчинення більш ніж одного злочину, що їхнє обєднання характеризується стійкістю, між цими існують постійні міцні внутрішні звязки, загальні правила поведінки, є організатор (керівник), чітко визначення ролі кожного учасникам, високий рівень узгодженості дій, єдиний план, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи, та який доведений до їх відома і обвинувачення в цій частині ґрунтується на припущеннях на підставі наступного.

Як пояснив в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 він домовлявся про перекачування нафто сировини з УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» до свердловини №162 Більського родовища з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, і саме ОСОБА_32 9.02.2010 року, перебуваючи на робочій зміні, телефонував ОСОБА_3 і запитував чи є на зміні майстер капремонту свердловини № 162 ОСОБА_8 з метою здійснення вночі її перекачування.

Дані обставини не заперечували і свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, котрі також були допитані безпосередньо в ході судового розгляду даної справи.

Далі ОСОБА_3 суду пояснив, що вранці 10.02.2010 року, тобто одразу після проведення незаконного перекачування нафто сировини, йому зателефонував ОСОБА_22 і повідомив йому, що він хоче забрати нафто сировину і запитав коли необхідно приїхати, при цьому зразки вуглеводної сировини, яка знаходилася на його подвірї, він набрав у пластикову бутилу і передав ОСОБА_4.

З приводу автомобіля, який забере дану нафто сировину, ОСОБА_3 10.02.2010 року зателефонував вже безпосередньо ОСОБА_4, який і контролював рух автомобіля «КАМАЗ» під керуванням водія ОСОБА_12, шляхом телефонних дзвінків водію та власнику автомобіля ПП ОСОБА_11, який останній сам знайшов з метою збуту викраденої сировини. Дані обставини в судовому засіданні фактично підтвердив і обвинувачений ОСОБА_4.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили в судовому засіданні дані обставини.

Ввечері цього ж дня до подвіря ОСОБА_3 після приїзду автомобіля «КАМАЗ» з причепом приїхав ОСОБА_5, який і здійснював загрузку причепа нафто сировиною, що знаходилася в ємностях на подвірї ОСОБА_3, в той час коли сам ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 на автомобілі «КАМАЗ» поїхали до свердловини № 162 капремонту для його загрузки викраденою вуглеводною сировиною. Вказані обставини в судовому засіданні фактично не заперечував, як обвинувачений ОСОБА_3 так і обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Після затримання автомобіля на свердловині № 162 співробітниками СБУ водій автомобіля «КАМАЗ» зателефонував саме ОСОБА_4, з яким і тримав постійно звязок і якому повідомив про «засаду». В звязку з чим ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5, який знаходився на подвірї ОСОБА_3 і здійснював загрузку причепа нафтосировиною. А вже ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_1 і також вказав, що йому зателефонував ОСОБА_4, якому зателефонував водій автомобіля «КАМАЗ» і повідомив про засаду.

Дані обставини фактично не заперечувалися в ході судового розгляду і обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, але з наведенням різних мотивів своїх дій та версій та були підтвердженні показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Більше того, дані обставини за їх часом, який співпадає з часом вчинення даного злочину, повністю і достовірно підтверджується фонограмами телефонних розмов між обвинуваченими, протоколами очних ставок між ними та відтворення обставин та обстановки події, проведених за участю кожного з обвинувачених.

Такі ознаки організованої злочинної групи, як форми співучасті наявної між усіма обвинуваченими, а саме: стійкість обєднання, існування постійних міцних внутрішніх звязків, загальних правил поведінки, високий рівень узгодженості дій, єдиний план, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи, та який доведений до їх відома вбачаються і випливають з фактичних обставин справи, а саме з того, що всі учасники, перебуваючи в різних місцях, кожен окремо чітко виконували покладені на них функції, які узгоджувалися між собою, були направлені на виконання єдиного плану - щодо незаконного збагачення шляхом викрадення нафто сировини і поєднані причинним звязком між діями і їх наслідками.

Стійкість існування постійних міцних звязків, загальних правил поведінки є оціночними поняттями і випливають з тривалості часу протягом якого здійснювалася підготовка до даного злочину та його вчинення, безпосередньо сама форма спілкування між учасниками даного злочинного угрупування, яка була безпосередньою, жартівливою і в деякій мірі довірливою із розкриттям деякими його учасниками - іншим учасникам подробиць свого особистого життя та своїх інтимних стосунків, наявність спільних інтересів між деякими учасниками та дружніх стосунків між ними, на що в свою чергу переконливо вказували всі обвинувачені, як впродовж всього судового розгляду так і під час проведення певних процесуальних дій в ході досудового розслідування, і показання останніх в цій частині є послідовними, хронологічними, стабільними і не спростовані жодними належними та допустимими доказами зі сторони обвинувачених та захисту.

Залишилися поза увагою суду і ті обставини, як суворі та складні погодні умови, при яких вчинявся інкримінований останнім злочин, а саме температура повітря, яка становила на той час близько - 30 С морозу, велика засніженість автомобільних шляхів, наявність на них великих снігових переметів, ожеледиці, які об»єктивно ускладнювали вчинення ними запланованих дій, але не зважаючи на які, вони продовжували вчиняти свої дії для досягнення спільної мети, вчинення дій по перекачуванню нафто сировини у нічний час та при обовязковій умові наявності на своїх робочих місцях: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були залучені ОСОБА_3 до спільних дій, що вказує про конспірацію їхньої протиправної діяльності з метою її не викриття правоохоронними органами, а також органами безпеки власника нафто сировини, з метою її продовження в подальшому, а також сам спосіб, яким останні мали намір заволодіти нафтопродуктами, тобто складність та велика чисельність маніпуляцій по відкриттю чи закриттю відповідних засувок, заглушок чи вентелів, направлених на порушення технологічного процесу видобування нафти ГПУ «Полтавагазвидобування», з метою здійснення несанкціонованої подачі нафто сировини із спеціальних газоконденсатних відстійників під назвою «дріп» у газопроводі від території УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» до Солохівського цеху ГПУ «Полтавагазвидобування» через інгібіторопровід (дегапровід) даного підприємства на територію закритої на ремонт свердловини № 162 УКПНГ «Більськ» Солохівського напряму ГПУ «Полтавагазвидобування», які повинні бути вчинені особою, яка в силу займаної посади мала безпосередній доступ до нафто сировини ГПУ «Полтавагазвидобування», а також до обладнання, за допомогою якого можна перекачувати нафто сировину на той чи інший підрозділ (обєкт) УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування», та яка була втягнута до злочинної діяльності для досягнення спільного плану організованої злочинної групи, які в свою чергу вказують на високий рівень узгодженості дій та чітко визначені ролі кожного її учасника, єдиний план, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи, який кожен з учасників групи усвідомлював та виконував.

Дані ознаки організованої злочинної групи були чітко встановлені органами досудового розслідування та повно і детально викладені в обвинувальному акті.

Зміст обвинувачення, встановленого органами досудового розслідування, судом було наведено і у вироку суду, але жодних обґрунтованих доводів та мотивів, за яких суд визнає дане обвинувачення недоведеним і неповним, окрім констатування таких висновків, судове рішення не містить, що також вказує про його необґрунтованість та неповноту.

Поряд з цим, самі обвинувачені в ході судового розгляду не заперечували і ті обставини, що єдиною метою для вчинення дій було отримання матеріальної вигоди від реалізації нафто сировини, яка на їх думку була отримана законним способом, тобто останні визнали наявність єдиного плану між учасниками організованої групи та його усвідомлення кожним з учасників групи відповідно до розподілу між ними технічних функцій учинення злочину, але належної оцінки цим твердженням усіх обвинувачених, в тому числі і в частині законності отримання ними нафто сировини, судом надано не було, хоча в свою чергу суд визнав їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, тобто крадіжці.

Кількість викраденої сировини, а також прогнозування ймовірної кількості такої сировини в ході здійснення перекачування нафто сировини у спосіб, встановлений органами досудового розслідування, протягом однієї зміни оператора УКПНГ «Більськ» ГПУ «Полтавагазвидобування» - учасниками організованої злочинної групи саме до вчинення її викрадення, підготовка спеціальних засобів та забезпечення автотранспорту для її погрузки (завантаження) на місці вчинення злочину і негайного транспортування (вивезення) з місця вчинення злочину заздалегідь підшуканими покупцями на викрадене майно також вказує на чітке визначення ролі кожного її учасника, високий рівень узгодженості дій направлених на виконання єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників, який був доведений до їх відома.

Неприпустимими і такими, що суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають матеріалам, дослідженим в ході судового розгляду справи, є висновки суду, прийняті більшістю його голосів суддями Парахіною Є.В. та Новаком Ю.Д., про відсутність такої ознаки співучасті даної організованої групи, як наявність організатора (керівника) та недоведеність в цій частині предявленого обвинувачення ОСОБА_1 за наступних обставин.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, безпосередньо ОСОБА_1 займався підшукуванням покупців на викрадену нафто сировину з метою отримання злочинного прибутку.

При цьому, саме обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував факту спілкування з ПП Катричем з метою реалізації останньому нафто сировини, що знаходилася на подвірї ОСОБА_3, що було встановлено судом і даним вироком.

Більше того, здійснення ОСОБА_1 керівництва організованою злочинною групою вбачається безпосередньо з фонограм телефонних розмов між ним та обвинуваченими, котрі визнані судом належним і допустимим доказом, з яких вбачається, що останній обговорює з іншим учасником групи на ім»я «Ві» розподіл грошових коштів між собою та іншими особами на імена «Олег» та «Сашко» - (фонограма №3); на фонограмі № 4 - ОСОБА_1 з «Кольою» та «Кольчиком», «Колькою» обговорюють кількість та якість певної речовини, яку потрібно забрати, при цьому ОСОБА_1 просить щось особисто для себе, оскільки другого разу вже треба буде враховувати інтереси чотирьох осіб; на фонограмі № 4 - ОСОБА_1 узгоджує дії, виконання яких ускладнюють погодні умови, а саме ожеледиця; на фонограмах №№18,19 - ОСОБА_1 уточнює у «Олежички» чи будуть вони робити по плану, чи буде в них получатися два рази на тиждень, останній запевняє, що все по плану, що будуть потихеньку роботи на одну машину, а решту - по другій системі; на фонограмі № 20 - «Вітя» доповідає ОСОБА_1 про те, що сьогодні ввечері «думаєм трошки потрудитися», а завтра планують щось забрати; на фонограмі № 21 - «Олєжичка» доповідає ОСОБА_1, якого називає «Слава», про збільшення надходження якоїсь сировини, яку можна забирати кожного дня, ОСОБА_1 хвалить «Олєжичку» та наказує йому посилити контроль; на фонограмі № 22 ОСОБА_29 спілкується з «Олєжкою», «Олєжечкою», уточнивши, що все йде по плану, ОСОБА_29 наголошує на тому, що він постійно на зв»язку і буде все контролювати, той же абонент на фонограмі № 27 доповідає ОСОБА_1, що вони вже прямують до Великої Рублівки, а останній в свою чергу запевняє в тому, що він на роботі і все тримає на контролі; на фонограмах №№ 29-31 ОСОБА_29 наказує «Сані» нікого не називати по іменах, з»ясовує, що йому відомо про затримання машини, як можна добратися до місця затримання, що ще сказав крім слова «засада» сказав водій КАМАЗу, з»ясувавши, що останній перебуває поряд з його причепом у дворі, наказує звідти їхати, щоб його ніхто не бачив.

Таким чином, з вищевикладеного випливає, що всі учасники організованої групи всі свої дії перед їх вчиненням погоджували безпосередньо з ОСОБА_1, як з її керівником, і не виконували їх без згоди останнього, та доповідали останньому про результати їх виконання чи проблеми, які якимось-чином ускладнювали виконання їхніх дій чи функцій.

Крім того, зміст даних розмов також вказує про спрямованість плану даної організованої злочинної групи на продовження своєї діяльності по розкраданню майна ГПУ «Полтавагазвидобування» у спосіб визначений органами досудового розслідування, який був вірно встановлений судом і наведений у даному вироку.

Здійснення ОСОБА_1 керівних функцій по організації діяльності даної організованої групи випливає і з розміру розподіленої між учасниками групи матеріальної винагороди від реалізації викраденої нафто сировини, який був дещо більшим від розміру інших учасників даної групи, та розмір якої був достеменно їм усім відомий, вільно обговорювався між ними та не оспорювався останніми жодним чином. При цьому, сам ОСОБА_1 в телефонних розмовах між учасниками групи вказував на отримання матеріальної вигоди особисто для себе без врахування інтересів інших учасників.

Дані обставини були підтверджені в ході досудового розгляду і показаннями обвинуваченого ОСОБА_3, наданими під час очної ставки, який вказував, що ОСОБА_1 та йому буде розподілена більша частина коштів отриманих від реалізації викраденої речовини, а всім іншим їх менша частина.

Натомість дані фактичні обставини справи, які були встановлені в ході її судового розгляду, не знайшли свого відповідного відображення в судовому рішенні в його мотивувальній частині, що вкотре вказує про неповноту та необ»єктивність прийнятого вироку, хоча суд формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, всупереч своїм висновкам на початку мотивувальної частини вказав, що для забезпечення можливості реалізації учасниками організованої злочинної групи викраденого майна ГПУ «Полтавагазвидобування» та злочинного прибутку, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 намагалися підшукати покупців на викрадене майно, тобто вказав кваліфікуючу ознаку даного злочину вчинення крадіжки організованою злочинною групою, в зв»язку з чим дії обвинувачених підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, але при цьому дії обвинувачених кваліфікував за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Беззаперечний авторитет ОСОБА_1, на якому базувалася побудова злочинної групи та керівництво нею, як особи, що наділена природними рисами лідера, комунікабельністю, фізичною силою, вищим рівнем освіти, яким під час спілкування з підшуканими учасниками злочинної групи, були налагоджені з останніми тісні довірливі психологічні стосунки, які трансформувались в спеціальні загальні правила поведінки та їх стійку злочинну діяльність, як учасників злочинної групи, що являлось необхідним для підготовки та вчинення даного злочину, встановлений органами досудового розслідування та доведений прокурором в ході судового розгляду даного кримінального провадження, існує і на даний час, що вбачається з поведінки обвинувачених в залі судового засідання.

Всупереч вищенаведеним та встановленим у справі фактичним обставинам, суд прийшов до помилкового висновку про те, що обвинувачені під час вчинення інкримінованого останнім по даній справі кримінального правопорушення діяли у складі групи осіб за попередньою змовою, в зв»язку з чим і перекваліфікував дії останніх з ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, в зв»язку з чим висновки суду щодо правильності кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України і законності даного вироку є недостатньо вмотивовані і передчасні.

При цьому, вирішуючи питання про перекваліфікацію дій обвинувачених, судом в своєму рішенні також не було надано оцінки показанням самих обвинувачених, котрі своєї причетності до вчинення будь-якого, в тому числі і інкримінованого злочину, не визнали та вказували на відсутність в їхніх діях складу даного злочину та надання ними викривальних показань в ході досудового розслідування в результаті застосування до них недозволених методів дізнання та досудового слідства з боку співробітників СБУ, а також твердженням з цього приводу сторони захисту, незважаючи на те, що дані твердження підлягали детальній перевірці органами досудового розслідування на виконання вказівок судів вищих інстанцій та є обов»язковими до виконання, як останніми так і судом під час повторного судового розгляду.

Крім того, обов»язок суду щодо перевірки судом даних тверджень випливає і з норм Європейської Конвенції та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, але даних вимог судом, в порушення вимог ст. 8 КПК України, додержано не було, не зважаючи на те, що вказані твердження останніх детально перевірялися як в ході досудового розслідування, про що свідчать матеріали кримінального провадження (т. 17 а.с. 28-63) так і в ході судового розгляду шляхом допиту судом співробітників УСБУ в Полтавській області.

Разом з тим, приймаючи рішення про визнання обвинувачених винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі всього обсягу доказів обвинувачення і виключно на доказах, наданих стороною обвинувачення, суд у своєму вироку доводи захисту щодо недопустимості та неналежності доказів сторони обвинувачення, правильності кваліфікації дій засуджених та відсутності в діях останніх складу інкримінованого їм злочину належним чином не перевірив і, як наслідок, відповідних мотивів на їх спростування, в порушення вимог п.2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не навів.

При цьому, суд обмежився лише узагальненими висновками про безпідставність доводів сторони захисту з даних питань, незважаючи на те, що кожен з захисників в своїх твердженнях та клопотаннях, заявлених в ході судового розгляду, посилався на різні докази та наводив свої особисті доводи, які за формою та змістом є різними, а не тотожними, як вбачається зі змісту судового рішення.

Поряд з цим, залишилися без уваги суду і твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не причетний до скоєння злочину, однак мав та хотів перевірити оперативну інформацію щодо протиправної діяльності осіб, які на території Котелевського району, займалися розкраданням нафто сировини, натомість проти нього самого була сфабрикована справа.

Також, не були перевірені судом і твердження обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_33 про те, що судом не встановлено факту заповнення ОСОБА_5 на подвір»ї ОСОБА_3 причепу-цистерни нафтопродуктами, а тому в суді, на думку останніх, не доведено причетності останнього до вчинення інкримінованого йому злочину.

Приймаючи до уваги вказані вище істотні порушення вимог кримінального та кримінального процесуального закону, допущені судом під час винесення даного рішення, котрі вказують про його незаконність в зв»язку з неповнотою та невмотивованістю, мною насамперед враховується, що судова влада покликана виконувати державну функцію захисту прав і свобод особи.

У Стратегічному плані розвитку судової влади в Україні на 2013-2015 р.р., ухваленому спільно ОСОБА_34 суддів України та Державною судовою адміністрацією України, зазначається, що розвиток правосуддя в Україні має спрямовуватися на забезпечення, зокрема:

1) допустимості правосуддя;

2) справедливості судової процедури;

3) незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів;

4) ефективності судового захисту;

Конституційне положення про належну правову процедуру гарантує право особи, яка зазнає фізичної, матеріальної та моральної шкоди, та звернення до суду відповідної юриспруденції для захисту свого права на життя, свободу і власність, а також для захисту будь- якого іншого права, гарантованого законодавцем. Воно також містить право бути заслуханим у судовому засіданні, а також на надання доказів існування юридичних фактів, які стосуються зазначеного права особи.

Поняття належна правова процедура ( з анг. process of law) означає - це застосування права органами правосуддя (судами) відповідно до встановлених і санкціонованих державою юридичних принципів і процедур для гарантування й захисту конституційних та індивідуальних прав людини і громадянина, зокрема і юридичної особи.

Іноді поняття «належне» і «справедливе» судочинство («належна» і «справедлива» судова процедура) використовують як синоніми, що є обґрунтованим, зважаючи на зміст цих понять.

Першим міжнародним актом, який закріпив право на справедливий суд, стала Загальна декларація прав людини ( далі Декларація).

Стаття 8 Декларації містить положення про те, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до ст. 10 Декларації кожна людина для визначення її прав і обовязків та встановлення обгрунтованості предявленого їй кримінального обвинувачення має право на основі повної рівності на те, щоб її справу було розглянуто прилюдно і з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Згодом ці положення були розкриті у ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, згідно з якою кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, предявленого йому або при визначенні його права та обовязків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

При цьому, Пакт передбачає низку гарантій: а) рівність усіх перед судами і трибуналами ( п.1 ст. 14); б) обовязок кожної держави учасниці забезпечити будь-якій особі, права і свободи якої порушено, ефективний засіб правового захисту навіть якщо порушення було допущено особами, які діяли в офіційному статусі ( п.3а ст.2); в)обовязок кожної особи учасниці забезпечити застосування компетентними органами влади відповідних засобів правового захисту ( п.3 ст.2); г) право особи на виправлення судових помилок ( п.6 ст. 14).

Право на справедливий судовий розгляд передбачено п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), у якій проголошується, що кожна людина при визначенні її громадянських прав та обовязків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним згідно із законом. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть не допускатися в зал засідань упродовж усього судового розгляду або його частини в інтересах збереження моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, чи в разі кримінальної необхідності, якщо, на думку суду, в особливих випадках публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Дотримання цих факторів зумовить підвищення рівня поваги, довіри та впевненості громадськості в незалежності, безсторонності та ефективності судової гілки влади.

Дані висновку суду також ґрунтуються на практиці ЄСПЛ, згідно якої суд не зобовязаний відповідати на всі доводи сторони, але створити хоча б видимість «доступності правосуддя шляхом викладу хоча б найважливіших тез сторін, все ж таки повинен. Це і є реалізація права, передбаченого п.1 ст. 6 КЗПЛ.

Як вбачається зі змісту вироку, мотиви та висновки суду щодо виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за 1 ст. 364 КК України, поряд з посиланнями на норми матеріального та процесуального права, зводяться до наступного:

«Зміст пред»явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 364 КК України свідчить про те, що воно є неконкретним. В обвинувальному акті не зазначено та під час судового розгляду справи не встановлено, які ж саме дії чи то бездіяльність вчинив ОСОБА_1 як начальник Котелевського РВ ГУМВС України в Полтавській області, що мають ознаки зловживання владою та зловживання службовим становищем, в який спосіб обвинуваченим як службовою особою використано надану владу та службове становище з метою отримання неправомірної вигоди, що заподіяла істотної шкоди державним інтересам.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та відповідно, необхідність виправдання його з підстав , передбачених п.1 ч. 1 ст. 373 КПК України.»

Поряд з цим, суд сам у вироку наводить формулювання обвинувачення, яке пред»явлене особі і визнане судом недоведеним, в якому органами досудового розслідування чітко вказано та викладено суть обвинувачення, в якому повній мірі, детально розкрито об»єктивну сторону даного складу злочину, тобто в чому полягали дії обвинуваченого ОСОБА_1, а саме: шляхом зловживання владою та службовим становищем, використавши їх всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про міліцію» щодо виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, та захисту власності від злочинних посягань, не виконуючи ст. 10 Закону України «Про міліцію» по виявленню, запобіганню, припиненню та розкриттю злочинів, для чого йому були надані достатні службові повноваження як керівника органу МВС України, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органу державної влади, організував при цьому вчинення таємного викрадення чужого майна у складі організованої ним групи осіб, що вказує про безпідставність даних висновків суду та їх суперечливість пред»явленому останньому в даній частині обвинувачення та матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.

На підставі викладеного, такими, що не відповідають вимогам кримінального закону, є висновки суду про виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки суд, приймаючи таке рішення, повинен був безпосередньо, повно, всебічно та об»єктивно дослідити, оцінити і перевірити відповідність пред»явленого обвинувачення нормам кримінального закону, оскількиоб»єктивною стороною даного злочину є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, котра може також виражатися: у підриві престижу та авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування, у порушення громадської безпеки та громадського порядку, у створенні обстановки та умов, що утруднюють підприємствам, установам та організаціям виконання їх основних функцій, у використанні службовою особою свого службового становища для: а) сприяння чи потурання вчиненню злочину іншими особами; б) вчинення поряд їз службовим, іншого злочину; в) приховування злочину, раніше вчиненого злочину нею самою чи іншими особами.

При цьому діяння, що утворює об»єктивну сторону будь-якого службового злочину, вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить тим цілям і завданням, заради яких функціонує апарат управління відповідних організацій і для рішення яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося в судовому засіданні і усіма обвинуваченими, що ОСОБА_1, будучи керівником Котелевського РВ ГУМВС України в Полтавській області, достеменно знав, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше засуджувались за вчинення корисливих злочинів, зокрема за викрадення вуглеводної сировини на території Полтавської області та мають досвід у здійсненні даних злочинів, а приватний підприємець ОСОБА_3 мав необхідні засоби для вивезення викраденої нафтової сировини та її зберігання.

Проте, у вироку суду взагалі не надано оцінки доказам сторони обвинувачення щодо наявності у ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого злочину службових повноважень та їх обсягу.

Більше того, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні умисного, корисливого злочину проти власності у складі групи осіб за попередньою змовою за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, суд, поряд з цим, вказує про недоведеність пред»явленого останньому обвинувачення за ч. 1 ст. 364 КК України і при цьому не зазначає жодних підстав для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, за яких суд відкидає докази обвинувачення, що суперечить вимогам п.1 ч. 3 ст. 374 КПК України, та взагалі не наводить своїх доводів в зв»язку з чим, обставина вчинення службовою особою ОСОБА_1 умисного корисливого злочину проти власності, яка визнана цим же судом доведеною, не вказує про доведеність пред»явленого обвинувачення у вчиненні цією ж особою службового злочину, та що в свою чергу взагалі позбавлено будь-якого юридичного підгрунття і є неприпустимим.

Таким чином суд, приймаючи своє рішення в частині виправдання ОСОБА_1 у вчинені ним службового злочину, не дотримався цих вимог закону, що в свою чергу є істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, яке призвело до передчасного прийняття незаконного рішення про виправдання останнього.

Прийняття судом невірних та передчасних висновків щодо перекваліфікації дій обвинувачених з ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1ст. 364 КК України в свою чергу потягло до призначення обвинуваченим судом покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину та особам обвинувачених внаслідок м»якості.

При цьому, слід зазначити, що при скасуванні 20.12.2012 року вироку Апеляційного суду Полтавської області відносно обвинувачених по даній справі від 28.05.2012 року, яким останніх було засуджено: ОСОБА_1 В»ячеслава Анатолійовича за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185, 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_3 за ч.2 ст.15, ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна; ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_5 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна; ОСОБА_7 за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; ОСОБА_8 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладанням обовязків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України,ухвала судової колегії у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не містить підстав його скасування в наслідок суворості призначеного судом покарання, які є обов»язковими до виконання для судів нижчих інстанцій під час повторного судового розгляду.

Відповідно недостатньо вмотивованими, безпідставними та передчасними, за умови неправильності та передчасності висновків суду про перекваліфікацію дій обвинувачених з ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1ст. 364 КК України - є висновки суду про звільнення обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від призначеного судом покарання, на підставі ст. 49 КК України, у зв»язку з закінченням строків давності.

Більше того, фактично звільняючи, на підставі ч.5 ст. 74 КК України, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від призначеного судом покарання, суд не зазначив у вироку мотивів, на підставі яких він, відповідно до п. 1 ч.2 ст. 284 КПК України, не закрив кримінальне провадження і не звільнив останніх від кримінальної відповідальності та при цьому, в супереч вимогам ч. 7 ст. 284 КПК України, не навів у вироку своїх мотивів, з приводу того, яким чином судом була врахована думка вказаних обвинувачених з приводу їх звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, в зв»язку з закінченням строків давності, як вказано в резолютивній частині даного вироку суду, та їх відношення до вчинення даного злочину, окрім того за умови невизнання ними вини та перекваліфікації судом їхніх дій, що не відповідає вимогам ч. 7 ст. 284 КПК України,відповідно до якої закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстав, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний обвинувачений проти цього заперечує.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 59 та пунктом 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційне право громадян на захист від обвинувачення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстроннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частинами 1,6 ст. 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об»єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов»язків.

Згідно з п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення. Також у мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.

Таким чином, кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент учасників судового засідання має бути проаналізований і одержана відповідь. Висновки у судовому рішенні повинні прямо випливати а аргументації, а також бути чіткими, тобто не допускати неоднозначного трактування. Також важливо врахувати такі рекомендації: «Недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон з фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку. Якщо цього не робити, це буде очевидним порушенням права на справедливий суд, яке гарантує стаття 6 ЄКПЛ.

Правосудне судове рішення повинно відповідати стандартам законності, обґрунтованості, вмотивованості, справедливості, розумності та своєчасності. Під неправосудним судовим рішенням слід розуміти судовий акт, який не відповідає даним стандартам.

Незаконним є рішення, ухвалене суддею (суддями) з порушенням норм матеріального та\або процесуального права.

На підставі викладеного приходжу до переконливого висновку про те, що суд, у складі більшості голосів суддів Парахіної Є.В. та Новака Ю.Д., не дотримався цих вимог кримінального процесуального закону під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Поряд з цим, філософсько-правове поняття неправосудності судового рішення означає виражену у неправильному застосуванні компетентним або (і) упередженим суддею, норм матеріального і (або) процесуального права, невідповідність судового акта (вироку, рішення, ухвали, постанови) фактичним обставинам юридичного конфлікту та існуючим у суспільстві уявленням про справедливість і законність. Виокремлюються такі ознаки неправосудності рішення:

1)єдиним способом неправосудності є неправильне застосування суддею норм матеріального або (і) процесуального права. Суддя застосовує норми, які не відповідають змісту юридичного конфлікту, і тому не може правильно його вирішити;

2)причинами неправосудності можуть бути некомпетентність або (і) упередженість (залежність) судді. Некомпетентність передбачає відсутність у судді необхідних знань для правильного вирішення юридичного конфлікту, а упередженість передбачає будь-яку зацікавленість (через помсту, користь, підлабузництво, кар»єризм тощо) судді у неправильному вирішенні справи;

3)результатом неправосудності є невідповідність судового акта (вироку, рішення, ухвали, постанови) не лише фактичним обставинам справи, а й наявним у суспільстві уявленням про справедливість і законність. Неправильна, викривлена оцінка фактичних обставин справи неминуче призводить до несправедливого, незаконного рішення.

У преамбулі «Бангалорських принципів поведінки суддів» йдеться про те, що «компетентність, незалежність і неупередженість судових органів має велике значення у питанні захисту прав людини, оскільки здійснення всіх інших прав цілком залежить від належного здійснення правосуддя». Тобто, коли немає незалежного суду - можна забути про права людини, бо немає кому їх захищати. У світлі прецедентної практики Суду обєктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення обєктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При цьому, субєктивна впевненість сторони в упередженості судді навіть за відсутності обєктивних підстав для неї є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд.

Як зазначається у п. 11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_34 Європи державам членам щодо суддів: незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантією свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом» (п.11).

Крім того, Консультативна рада Європейських суддів у п. 12 Висновку №1 (2001) наголошує «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому.

Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких звязків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади не можу бути підірвано».

Поряд з цим, слід зазначити, що положення Конвенції мають важливе значення в аспекті регламентації організації та діяльності судової влади як самі по собі, так і в контексті практики Європейського суду з прав людини. Важливо наголосити на тому, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Крім того, ці положення розглядаються як складові засад верховенства права і змагальності у кримінальному провадженні (статті 8,9 КПК України, відповідно до яких принцип верховенства права у кримінальному провадженні, а також кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ).

Таким чином на підставі викладеного та наведених у даній окремій думці обставин та фактів, приходжу до висновку що вищевказаний вирок колегії Ленінського районного суду м. Полтави головуюча суддя Парахіна Є.В., судді: Крючко Н.І., Новака Ю.Д. від 16 листопада 2015 року, постановлений її більшістю голосів ОСОБА_35 та ОСОБА_36, по кримінальному провадженню № 553/2580/13-к, провадження № 1-кп/553/3/2015 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

За ч.1 ст. 364 КК України - виправдано з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, у звязку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1.

Зараховано в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 01 червня 2010 року по 25 травня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - заставу у розмірі 91760 грн. 00 коп., внесену на розрахунковий рахунок до ГУ ДКСУ в Полтавській області, як запобіжний захід заставу за ОСОБА_1, після набрання вироком сили суму застави повернуто заставодавцю.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.10.2009 року, та призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.

Зараховано в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 25 травня 2010 року по 18 липня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній заставу у розмірі 45880 грн. 00 коп..

Після набрання вироком законної сили суму застави 45880 грн. 00 коп., внесену на розрахунковий рахунок, як запобіжний захід застава за ОСОБА_2 повернуто заставодавцю.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного даним вироком приєднаноневідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 05.01.2005 року та остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначено покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про обчислення строку покарання, який рахувати з 27 жовтня 2015 року. Зараховано в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 25 травня 2010 року по 01 червня 2013 року, з 14 жовтня 2014 року по 15 січня 2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній тримання під вартою.

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 25 травня 2010 по 25 квітня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - домашній арешт.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній підписку про невиїзд.

Звільнено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 від призначеного судом покарання на підставі ст. 49 КК України у звязку з закінченням строків давності.

Вирішено питання про стягнення судових витрат по справі.

Вирішено питання про скасування арештів накладених в рамках даного кримінального провадження.

Вирішено долю речових доказів по справі, як судовий акт, не можливо вважати законним, обґрунтованим та правосудним судовим рішенням, а в свою чергу вважаю, що законним, обґрунтованим і таким, що буде відповідати встановленим фактичним обставинам у справі, ступеню тяжкості вчиненого останніми злочину та особам обвинувачених судове рішення, яким необхідно засудити:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185, ч. 1 ст. 364 КК Україн, та призначити покарання:

-за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.1 ст. 364 КК України - до 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні та рядові посади в органах внутрішніх справ та інших правоохоронних органах, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання майор міліції.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно вважати засудженим ОСОБА_1 до 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати керівні та рядові посади в органах внутрішніх справ та інших правоохоронних органах, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки та з позбавленням, у відповідності до ст. 54 КК України, спеціального звання майор міліції

Зарахувати в строк покарання період тримання його під вартою з 01 червня 2010 року по 25 травня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу у розмірі 91760 грн. 00 коп., внесену на розрахунковий рахунок до ГУ ДКСУ в Полтавській області, як запобіжний захід заставу за ОСОБА_1.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.10.2009 року, та остаточно вважати засудженим ОСОБА_2 до 7 (семи) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Зарахувати в строк покарання період тримання його під вартою з 25 травня 2010 року по 18 липня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній заставу у розмірі 45880 грн. 00 коп..

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 05.01.2005 року та вважати ОСОБА_4 остаточно засудженим до 7 (семи) років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Обчислення строку покарання рахувати з 27 жовтня 2015 року. Зарахувати в строк покарання період тримання його під вартою з 25 травня 2010 року по 01 червня 2013 року, з 14 жовтня 2014 року по 15 січня 2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного йому майна.

Зарахувати в строк відбутого покарання період тримання його під вартою з 25 травня 2010 по 25 квітня 2013 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити попередній - домашній арешт.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній підписку про невиїзд.

Стягнення судових витрат по справі та вирішення долі речових доказів по справі залишити як у вироку суду.

Арешти, накладені в рамках даного кримінального провадження, скасуванню не підлягають.

Суддя Ленінського

районного суду м. Полтави ОСОБА_37