Ухвала суду № 53452171, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/48884/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представників позивача Безотосного С.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року

у справі № 813/5833/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Венол Україна»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Венол Україна» (далі - ТОВ «Венол Україна») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року № 0000632210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року, адміністративний позов ТОВ «Венол Україна» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 17 липня 2013 року № 0000632210.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ДПІ складено акт від 8 липня 2013 року № 8/22-10/33359439 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Венол Україна», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року» (далі - акт перевірки), згідно з яким позивачем порушено вимоги пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 258 405,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 17 липня 2013 року № 0000632210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій на 387 607,00 грн., з яких за основним платежем - 258 405,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 129 202,00 грн.

Податковий орган виходив з того, що кредиторська заборгованість ТОВ «Венол Україна» перед Дочірнім Польським Підприємством «АДВА» при польському підприємстві «АДВА» в розмірі 1 230 499,67 грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу № 1/08 від 01 березня 2008 року (далі - Договір № 1/08), нестягнута після спливу строку позовної давності, а тому є безнадійною заборгованістю, яку слід включати до валового доходу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, встановивши, що заборгованість, яка виникла у позивача перед Дочірнім Польським Підприємством «АДВА» при польському підприємстві «АДВА» в розмірі 1 230 499,67 грн. не є безнадійною, оскільки щодо цих зобов'язань не минув встановлений Договором № 1/08 десятирічний строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Пп. 1.22.1 п. п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв в період виникнення договірних відносин між позивачем та Дочірнім Польським Підприємством «АДВА» при польському підприємстві «АДВА», встановлено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПК України, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У п.135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В обґрунтування правомірності свого рішення відповідач посилався на ст. 135 ПК України, згідно з якою при обчисленні об'єкта оподаткування включаються, крім інших такі доходи:

- вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України);

- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу (пп.135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

З наведених положень вбачається, що сума заборгованості, яка не стягнута кредитором чи не повернута боржником, фактично підпадає під поняття безнадійної. При цьому умовою віднесення цієї суми до складу валових доходів є закінчення строку позовної давності по її стягненню.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ч. 1 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Венол Україна» та Дочірнім Польським Підприємством «АДВА» при польському підприємстві «АДВА» укладено Договір № 1/08 на загальну суму 1 230 499,67 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору № 1/08 ТОВ «Венол Україна» зобов'язалось оплатити товар не пізніше ніж на 40-й календарний день після фактичної реалізації товару. В будь-якому випадку ТОВ «Венол Україна» зобов'язалось здійснити оплату за товар до 31 червня 2009 року.

Згідно з п. 6.1. Договору № 1/08 він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Разом з тим, п. 10.3. Договору № 1/08 передбачено, що сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, встановили строк позовної давності за вимогами, що можуть виникнути з умов даного Договору, у десять років.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості згідно Договору № 1/08 сплине лише 31 червня 2019 року.

Також судами встановлено, що Дочірнім Польським Підприємством «АДВА» при польському підприємстві «АДВА» 7 грудня 2011 року передано позивачу акт звірки взаємних розрахунків за Договором № 1/08 станом на 30 листопада 2011 року. Позивач, підписавши вказаний акт, визнав свою заборгованість перед Дочірнім Польським Підприємством «АДВА» при польському підприємстві «АДВА», тому перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості згідно Договору № 1/08 було перервано.

Враховуючи викладене, суму заборгованості за Договором № 1/08 позивачем правомірно не включено до складу валового доходу.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Н.Є. Маринчак