Ухвала суду № 53452162, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/49791/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській областіна постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 рокуу справі№ 823/1472/14 за позовомДержавної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській областідоПублічного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод»пронадання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ДПІ у м. Черкасах) звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» (далі - ПАТ «Черкаський приладобудівний завод») про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Черкасах залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, частка держави у статутному фонді ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» становить 99,46%, а позивачем не надано доказів здійснення спеціальної процедури відчуження майна відповідача.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що частка держави у статутному фонді ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» становить 99,46%, а позивачем не дотримано спеціальної процедури відчуження майна підприємства, у статутному фонді якого перебуває більша частка держави, зокрема, за висновком, зробленим у оскаржених судових рішеннях, позивач має вчинити заходи по відчуженню майна відповідача з особливостями процедури, яка встановлена пунктом 95.9 статті 95 Податкового кодексу України, з врахуванням обмежень встановлених Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає зазначений висновок судів першої та апеляційної інстанції помилковим, зробленим з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Як визначено в пункті 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи судові рішення, безпідставно застосували положення пункту 95.9 статті 95 Податкового кодексу України, залишивши поза увагою те, що з урахуванням цієї норми та Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» відчуження майна проводиться у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не з'ясували обставин щодо відсутності коштів на рахунках відповідача у банках та перебування майна боржника у податковій заставі на час звернення податкового органу до суду.

Вказане вище залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід перевірити чи були наявні всі обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, зокрема, необхідно з'ясувати чи вжито позивачем всіх необхідних заходів для стягнення з підприємства податкового боргу в примусовому порядку, взяти до уваги викладене в цій ухвалі, та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Н.Є. Маринчак