Ухвала суду № 53452099, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/54300/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «БРВ-Київ» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Київської регіональної митниці, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, про скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів у сумі 90802,80 грн.,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ПАТ «БРВ-Київ» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Київської регіональної митниці, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, про скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів у сумі 90802,80 грн..

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2013 року позов ПАТ «БРВ-Київ» було задоволено частково. Скасовано рішення Київської регіональної митниці від 25.06.2013 року №100250000/2013/600213/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови Київської регіональної митниці від 25.06.2013 року №100250000/2013/01166. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2013 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що підставі договору купівлі-продажу від 01.01.2012 року № 020 з Фірмою «PUH SIGNAL» (Польща) (Продавець), відповідно до інвойсу від 06.05.2013 року №F/INV/13/000008, позивачем придбано на умовах FOB-XINGANG (Китай) меблі, відповідного найменування, кількості, ціни на загальну вартість 23 620 дол. США.

Дата інвойсу « 27.05.2013» зазначена помилково, а вірною є дата « 06.05.2013», про що свідчить лист продавця від 21.06.2013 року. При цьому в гр. 44 ВМД декларантом та в гр. 18 оскаржуваного рішення відповідачем вказана вірна дата інвойсу.

Для митного оформлення товару позивачем до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів було подано ВМД №100250000/2013/061128 та задекларовано митну вартість товару за першим методом (за ціною договору) у розмірі 206379,26 грн. (25 820 дол. США), що складається з ціни на товар - 188794,66 грн. (23620 дол. США) і додаткових витрат на транспортування - 17584,60 грн. (2200 дол. США).

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було надано наступні документи: договір купівлі-продажу від 01.01.2012 року № 020, інвойс від 06.05.2013 року №F/INV/13/000008, транспортні документи (коносамент, CMR), договори з перевізником на транспортно-експедиційне обслуговування та довідка перевізника про транспортні витрати від 12.06.2013 року, експортна митна декларація країни відправлення, а також інші товаросупровідні документи. Крім цього, позивачем додатково надавалися прайс-лист фірми виробника та експертні висновки.

Відповідачем 25.06.2013 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600213/2 та скориговано митну вартість товару та визначено її на рівні 82 121,45 дол. США (у т.ч.: товар 1 - 72590 дол. США, товар 2 - 9 531,45 дол. США), а також картку відмови у митному оформленні від 25.06.2013 року №100250000/2013/01166.

У гр. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600213/2 зазначено, що митна вартість не може бути визначена за першим методом, оскільки надані документи містять розбіжності, а саме: 1) відповідно до контракту покупець оплачує кожну партію товару протягом 30 днів, а в інвойсі від 28.03.2013 року №F/INV/13/000002 чітко визначений термін оплати - 27.04.2013 року; 2) до митного оформлення надано два інвойси Фірми «PUH SIGNAL» від 28.03.2013 року №F/INV/13/000002 та Фірми «BAZHOUSHI XINGGUANG FURNITURE CO., LTD» від 28.03.2013 року №F/INV/13/000002, в одному з яких Фірма «PUH SIGNAL» не є виробником товару, а є покупцем товарі, тому митницею зроблено висновок, що виробником товару є Фірма «BAZHOUSHI XINGGUANG FURNITURE CO., LTD». У рішенні зазначено, що митна вартість визначена відповідачем за резервним методом згідно із статті 64 Митного кодексу України.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Враховуючи, що позивачем надано митному органу для митного оформлення товару необхідні основні документи із дотриманням вимог статті 53 Кодексу та надано відповідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, суди дійшли до вірного висновку, та скасувавши рішення про коригування митної вартості товару від 25.06.2013 року № 100250000/2013/600213/2 та картку відмови від 25.06.2013 року № 100250000/2013/01166.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «БРВ-Київ» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Київської регіональної митниці, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, про скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів у сумі 90802,80 грн. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

Т.Г. Стрелець