Ухвала суду № 53452079, 05.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/18316/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Терра-З» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за участі третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Брат» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач» про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Терра-З» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Терра-З» (далі - позивач, ТОВ «Союз-Терра-З») звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило:визнати протиправними дії Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Терра-З», які викладені в акті перевірки №31/04-16-22-02-33214705 від 20.01.2014 року, та прийняті на підставі нього з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення №0000352203 від 05.02.2014 року, про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 16445 грн. та №0000372203 від 05.02.2014 р. і про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42295 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0000372203 від 05.02.2014 р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-Терра-З» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42295 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0000352203 від 05.02.2014 р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-Терра-З» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16445 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалю Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірним.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухваленні із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що товар (аміачна селітра) реально був одержаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Терра-З» та використаний у господарській діяльності. В наявності позивача була сільськогосподарська техніка, складські приміщення та кваліфікований персонал. Позивачем подані всі необхідні первинні документи що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом. Посилання податкової на висновки актів перевірки інших підприємств є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі неправомірних висновків, є протиправними та підлягають скасуванню.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 09.01.2014 року по 13.01.2014 року посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Союз-Терра-З» по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпостач» за березень 2011 року

За результатами перевірки відповідачем складено акт №31/04-16-22-02-33214705 від 20.01.2014 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- нереальність здійснення господарських операцій в частині ТОВ «Союз-Терра-З» товару у ТОВ «Укрпостач»;

- порушення ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року у сумі 58 740 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 05.02.2014 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000372203, яким ТОВ «Союз-Терра-З» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» в розмірі 52868,75 грн., з яких: основний платіж - 42295 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 10573,75 грн.,

- № 0000352203, яким ТОВ «Союз-Терра-З» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16445 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірні висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, а також прийняті на підставі акту податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу ТОВ «Союз-Терра-З» - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку із, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацом 1 п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Між ТОВ «Укрпостач» (покупець) та ТОВ «НПП Брат» (продавець) укладено договори купівлі-продажу №09/03-1 та №14/11, відповідно до умов яких продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує селітру аміачну ГОСТ 2-85 на умовах даного договору. Товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем у момент фактичного отримання товару за товарною накладною/ товарно-транспортною накладною та підписання уповноваженими матеріально-відповідальними особами документів. Поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця.

На підтвердження реальності вчинених господарських операцій, та відповідно правомірності формування податкового кредиту за даними відносинами, позивачем надані первинні документи: завірені копії укладених договорів, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні тощо.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не дають можливості встановити постачальника товару, придбання ТМЦ здійснювалось з отриманням послуг посередників, що обумовило штучне завищення податкового кредиту, з огляду на наступне.

Згідно укладених договорів, продавцем аміачної селітри за угодою купівлі-продажу №14/11 є ТОВ «Укрпостач», в той же час як в товарно-транспортних накладних вантажовідправником зазначено ТОВ «НПП «Брат», що ставить під сумнів реальність виконання укладеної угоди купівлі-продажу, оскільки згідно до положень угоди купівлі-продажу №14/11 товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем у момент фактичного отримання товару за товарною накладною/товарно-транспортною накладною та підписання уповноваженими матеріально-відповідальними особами документів. Вказані обставини суперечать вимогам договору купівлі-продажу та документами, підтверджуючими фактичне отримання товару (в даному випадку - ТТН) щодо особи продавця.

Також судами попередніх інстанцій правильно не взято до уваги доводи представника позивача стосовно того, що в даній угоді ТОВ «Укрпостач» виступало в якості посередника між ТОВ «Союз-Терра-З» та ТОВ «НПП «Брат», оскільки договір купівлі-продажу не є посередницьким договором. Крім того, позивачем не надано доказів ще підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції, доказів зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів.

Аналіз документів даних податкової звітності контрагента позивача встановив відсутність доказів належної сплати відповідних податків, трудових ресурсів, основних засобів виробництва, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, не підлягає задоволенню і вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача при проведення перевірки позивача, які викладені в акті перевірки № 31/04-16-22-02-33214705, оскільки обов'язковою ознакою дій, рішень (в тому числі і актів) чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. В свою чергу, опис обставин та висновки викладені в зазначеному акті відповідача, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для позивача. Такі відомості акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані відомості акта.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірним, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображати зміст господарської операції та її вартісні показники.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Терра-З» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі № 804/7460/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко