Рішення № 53450347, 29.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015р. Справа№ 914/2288/15

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства „Львівобленерго, м. Львівдо відповідача:Комунального підприємства „Бориславтеплоенерго, м. Борислав, Львівська областьтретя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львівтретя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 фінансів Львівської обласної державної адміністрації, м. Львівтретя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 підприємство „Енергоринок, м. Київпро:стягнення 56799,78 грн.Головуючий суддя Артимович В.М.,

судді Гутьєва В.В., Цікало А.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_4 - представник;

від відповідача: ОСОБА_5 представник;

від третьої особи-1: не зявився;

від третьої особи-2: не зявився;

від третьої особи-3: ОСОБА_6 представник.

Процесуальні права і обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, представникам сторін розяснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства „Львівобленерго, м. Львів, надалі позивач, до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго», м. Борислав Львівської області, надалі відповідач, про стягнення коштів в сумі 56799,78 грн., в тому числі 13026,40 грн. пені, 952,31 грн. трьох процентів річних та 42821,07 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 13.07.2015 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 05.08.2015 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах господарського суду.

Ухвалою суду від 22.09.2015 р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у Львівській області; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 фінансів Львівської обласної державної адміністрації; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 підприємство „Енергоринок, продовжено строк розгляду спору до 22.09.2015 р.

Ухвалою від 22.09.2015 року судом продовжено строк розгляду спору до 28.09.2015р.

Ухвалою суду від 28.09.2015 р. справу призначено до колегіального розгляду.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Артимович В.М., судді Гутьєва В.В., Цікало А.І.

16.10.2015 р. на розгляд суду представник позивача подав письмові пояснення по даній справі.

Колегією суддів було відкладено розгляд справи на 16.10.2015 р. та на 29.10.2015 р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах місцевого господарського суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між ПАТ «Львівобленерго» (позивачем у справі, постачальником згідно договору) та Комунальним підприємством «Бориславтеплоенерго» (відповідачем у справі, споживачем згідно договору) 07.12.2006 р. було укладено договір про постачання електричної енергії № 90337, надалі договір, відповідно до п. 1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку № 6 Однолінійна схема.

Згідно п. п. 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобовязався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показхів засобів обліку електричної енергії», здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до п. 4 додатку № 2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договром, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Як вбачається з представлених суду доказів та не заперечується представниками сторін, на виконання умов договору протягом січня-травня 2015 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято активну електроенергію загальною вартістю 764221,50 грн., зокрема, за січень в сумі 216565,81 грн.; лютий в сумі 217979,90 грн.; березень в сумі 199785,10 грн.; квітень в сумі 125001,10 грн.; травень в сумі 4889,59 грн., а також реактивну електроенергію загальною вартістю 17848,98 грн., зокрема, за січень 2015 р. в сумі 4795,78 грн.; лютий в сумі 4736,00 грн.; березень в сумі 4209,97 грн.; квітень в сумі 3457,13 грн.; травень в сумі 650,10 грн.

Підставою звернення позивача з позовом до господарського суду є несвоєчасність здійснення відповідачем розрахунків за поставлену активну електричну енергію за період зі січня по травень 2015 р. та за реактивну електроенергію за березень 2015 р., що стало підставою нарахування позивачем 13026,40 грн. пені на підставі п. 4.2.1 договору та 42821,07 грн. інфляційних нарахувань і 952,31 грн. трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. На підтвердження позовних вимог позивачем долучено копії рахунків на оплату електроенергії за спірний період та розрахунки боргу, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, зазначаючи, що розрахунки за спірний період проводились на підставі спільних протокольних рішень, посилаючись при цьому на правову позицію Вищого господарського суду України, яку викладено в постановах у справах № 917/398/15 від 20.10.2015 р.; № 922/2280/15 від 22.10.2015 р.; № 922/364/15 від 15.10.2015 р. Відповідач зазначив, що внаслідок підписання позивачем спільних протокольних рішень, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків відповідно до договору про постачання електричної енергії № 90337 від 07.12.2006 р.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву від 02.09.2015 р. відповідач посилається на постанову Верховного суду України № 3-105гс 14 від 09.09.2014 р. в якій встановлено відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

На думку відповідача, враховуючи той факт, що протокольні рішення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 та договори про організацію взаєморозрахунків укладаються не тільки з метою погашення заборгованості за природний газ, а і за отриману електричну енергію, тому слід вважати правову позицію Верховного суду України такою, що може застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім цього, відповідач наголошує і на тому, що кошти з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій не проходять через казначейські рахунки теплопостачальних підприємств, а зараховуються в рахунок оплат відповідних бюджетів і по контрагенту ПАТ «Львівобленерго», тому будь-яким чином впливати на вирішення проблем з фінансування даних програм комунальне підприємство не в змозі.

В обґрунтування свого заперечення відповідачем долучено копії повідомлень про списання боргів підприємства за спожиту електричну енергію перед ПАТ «Львівобленерго» на суми з послуг теплопостачання по пільгах і субсидіях населенню згідно спільних протокольних рішень та платіжне доручення № 211 від 30.01.2015 р. про оплату за активну електроенергію за січень 2015 р. на суму 1565,81 грн.

Підтримуючи позовну заяву та не погоджуюючись із запереченнями відповідача, позивач наголошує на тому, що правова позиція Верховного суду України не може братися до уваги у даній справі, оскільки договори про організацію взаєморозрахунків підписували і позивач, і відповідач, а у даній справі відповідач не був учасником спільних протокольних рішень. Також, позивач виходить з того, що відповідач повинен був звернутися до нього з пропозицією внести зміни в договір про постачання електричної енергії № 90337 від 07.12.2006 р. щодо нарахування пені, інфляційних та річних на субвенційні кошти, а оскільки такі зміни не внесено, то відповідач прострочив виконання основного зобовязання, що робить позов правомірним та підставним.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 90337 від 07.12.2006 р. позивачем здійснено поставку електроенергії відповідачу за період січня 2015 р. по травень 2015 р. на загальну суму 764221,50 грн.

Також, судом встановлено, що у спірному періоді відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» ОСОБА_1 управлінням Державної казначейської служби України (сторона № 1), ОСОБА_2 фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона № 2), енергопостачальною компанією ПАТ «Львівобленерго» (сторона № 3) та ДП «Енергоринок» (сторона остання) було підписано чотири спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з бюджетної заборгованості перед підприємствами ЖКГ з одночасним погашенням заборгованості за спожиту електроенергію перед ПАТ "Львівобленерго" від 19.01.2015 р. (№ 20/150 на суму 215 000,00 грн.); від 17.02.2015 р. (№ 20/629 на суму 240000,00 грн.), від 18.03.2015 р. (№ 20/1010 на суму 222000,00 грн.) та від 17.04.2015 р. (№ 20/1477 на суму 106000,00 грн.) на загальну суму 768700,00 грн.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 р.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 р., визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України", Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009 р., який був чинним станом на березень 2015 р. (п. 1.1 Порядку).

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 55/57/43 від 03.02.2009 р. розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2.

Зокрема, згідно рахунку ПАТ "Львівобленерго" за січень 2015 р. відповідачу нараховано 216565.81 грн. за активну електроенергію та 4795,78 грн. за реактивну енергію. Строк оплати визначено до 27.01.2015 р. Відповідач 30.01.2015 р. здійснив оплату на суму 1565,81 грн. грн. Сума 215000,00 грн. підлягала оплаті згідно протокольного рішення. Згідно рахунку за лютий 2015 р. позивачем нараховано 217979,90 грн. Строк оплати до 20.03.2015 р. Сума 217979,90 грн. підлягала погашенню згідно протокольного рішення. Згідно рахунку за березень 2015 р. позивачем нараховано 199785,10 грн. Строк оплати до 27.03.2015 р. Сума 199785,10 грн. підлягала погашенню згідно спільного протокольного рішення. Згідно рахунку за квітень 2015 р. позивачем нараховано 125001,10 грн. Строк оплати до 27.04.2015 р. Сума 125001,10 грн. підлягала погашенню згідно протокольного рішення. Згідно рахунку за травень 2015 р. нараховано 4899,59 грн. Строк оплати до 27.05.2015 р. і вказана сума підлягала погашенню з переплачених коштів згідно зазначених вище протокольних рішень.

В пунктах 4, 5 вказаних Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані спільні протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету передбачають перерахування з Державного бюджету України відповідачу заборгованості по компенсації коштів по пільгам і субсидіям за спірний період 2015 р.

Позивач та треті особи, уклавши вищезазначені спільні протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а відповідач своїми діями погодивши такі спільні протокольні рішення, тим самим сторони спору дійшли згоди про зміну порядку і строків взаєморозрахунків за придбану електричну енергію протягом спірного періоду, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 90337 від 07.12.2006 р., у якому виникли спірні правовідносини, а тому відсутні правові підстави стверджувати про порушення відповідачем строків оплати отриманої електричної енергії, що передбачені договором, та стягнення відповідно інфляційних нарахувань, процентів річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за вказаним договором.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії від 07.12.2006 р., та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями від 19.01.2015 р., від 17.02.2015 р., від 18.03.2015 р. та від 17.04.2015 р.

Щодо подібних правовідносин Верховним Судом України винесена постанову № 3-105 гс14 від 09.09.2014 р., у якій встановлена відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Заперечення позивача стосовного того, що відповідач не є учасником спільних протокольних рішень і відповідно їх дія не може поширюватися на договірні правовідносини, не може бути взята судом до уваги, оскільки підписуючи спільні протокольні рішення позивач погодився на порядок і механізм отримання коштів за поставлену, в тому числі і відповідачу, електроенергію.

У п. 9 спільних протокольних рішень сторони визначили, що воно вважається укладеним у разі, якщо воно підписане сторонами без розбіжностей та інших додаткових умов. Як вбачається з представлених суду доказів, ПАТ «Львівобленерго» підписало спільні протокольні рішення без жодних зауважень, чим погодилось на визначений порядок розрахунків без участі відповідача.

Також у п. п. 6, 8 сторони спільних протокольних рішень узгодили те, що несуть відповідальність за недотримання вимог постанови КМУ від 11.01.2005 р. та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (зі змінами) і невиконання своїх зобовязань за цим спільним протокольним рішенням відповідно до чинного законодавства. А усі спірні питання, повязані із виконанням спільного протокольного рішення, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Відтак, оскільки відповідач не є стороною спільного протокольного рішення, то він не може нести відповідальність за несвоєчасність його виконання.

Також, суд наголошує і на тому, що спільні протокольні рішення укладались на загальну суму, у склад якої входила і сума заборгованості відповідача перед позивачем, визначена зведеними реєстрами, які є додатком до кожного протокольного рішення і погоджені його сторонами та скріплені мокрими печатками сторін.

Відповідно оплата була здійснена на суму спільних протокольних рішень, зокрема, розрахунки по спільному протокольному рішенні від 19.01.2015 р. проводились на загальну суму 12070400,00 грн. Оплата була здійснена 28.01.2015 р. на суму 12070400,00 грн. платіжним дорученням № 348.

Розрахунки по спільному протокольному рішенні від 17.02.2015 р. проводились на загальну суму 11792000,00 грн. Оплата була здійснена 01.04.2015 р. на суму 11792000,00 грн. платіжним дорученням № 353.

Розрахунки по спільному протокольному рішенні від 18.03.2015 р. проводились на загальну суму 3398900,00 грн. Оплата була здійснена 17.04.2015 року на суму 3298900,00 грн. платіжним дорученням № 414.

Розрахунки по спільному протокольному рішенні від 17.04.2015 р. проводились на загальну суму 2438100,00 грн. Оплата була здійснена 07.05.2015 р. на суму 2438100,00 грн. платіжним дорученням № 451.

У графі «призначення платежу» вищезазначених платіжних доручень зазначено ПКМУ № 20, а платником виступає ОСОБА_2 фінансів Львівської ОДА, що є доказом того, що оплата була здійснена не відповідачем і не на виконання укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 90337 від 07.12.2006 р.

Однак, судом встановлено прострочення договірного зобовязання відповідачем, яке було допущено поза межами спільних протокольних рішень. Оплата за активну електроенергію згідно рахунку за січень в сумі 1565,81 грн. платіжним дорученням № 211 від 30.01.2015 р. та оплата за реактивну електроенергію згідно рахунку за березень 2015 р. на суму 4209,97 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стосовно розміру пені, судом здійснено перерахунок розміру пені, взято до уваги заперечення представника відповідача та встановлено, що стягненню за прострочення виконання зобов'язання з відповідача підлягає 8,12 грн. пені за прострочення договірного зобовязання відповідачем, яке було допущено поза межами спільних протокольних рішень, а не 13026,40 грн., як зазначав позивач.

Як вказано позивачем, ст. 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі даного положення позивач заявляє до стягнення з відповідача 42821,07 грн. інфляційних втрат, 952,31 грн. трьох процентів річних.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою ОСОБА_3 службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Суд, враховуючи вищенаведене, взявши до уваги відзив представника відповідача, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних та їх підставність, вважає за необхідне задоволити вимогу позивача частково щодо стягнення трьох процентів річних та стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 0,48 грн., а у задоволенні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат відмовити.

Із врахуванням викладеного, позов підлягає частковому задовленню і з відповідача підлягає стягненню 8,12 грн. пені та 0,48 грн. трьох процентів річних.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно заявленим вимогам, у відповідності до ст. 49 ГПК України. Повне рішення (з врахуванням періоду тимчасової непрацездатності та перебуванням на лікарняному судді члена колегії суддів) підписано 09.11.2015 р.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 2-1, 4 4-7, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства „Львівобленерго, м. Львів, задоволити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва. 52а, ідентифікаційний код 13809128) на користь Публічного акціонерного товариства „Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 8,12 грн. пені, 0,48 грн. трьох процентів річних та 0,28 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.11.2015 р.

Головуючий суддя В.М. Артимович

Судді В.В. Гутьєва

ОСОБА_7