Рішення № 53448428, 29.01.2010, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючої судді: Писанець Н.В.,

при секретарі: Яцина Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства « Вугільна компанія « Шахта «ОСОБА_2 - Західна № 1», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійська про відшкодування моральної шкоди, повязаною з травмою на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія « ОСОБА_3 № 1» про відшкодування моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 08 лютого 1999 року він знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, де працював на різних посадах. 3 31 жовтня 2008 року працював машиністом гірничих виємочних машин.

09 грудня 2008 року його було травмовано на підприємстві, де він працював при виконанні ним трудових обовязків.

Рішенням Донецької обласної МСЕК від 13.04.2009 року йому була встановлена 3-я група інвалідності та визначена втрата працездатності - 50 %. Внаслідок нещасного випадку на виробництві йому було встановлено діагноз: здавлювання грудної клітини, ссадіни грудної клітини. У зв»язку з цим, вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що після одержання травми, а також в подальшому він зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина. Позивач вважає, що діями відповідача по незабезпеченню безпечних умов праці йому спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в 100 000 грн . Позивач просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, повязану з травмою на виробництві 100 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства « Вугільна компанія « ОСОБА_2 - Західна № 1» позовні вимоги не визнав, вказавши, що між позивачем та відповідачем мали місце та на теперішній час існують трудові правовідносини. Посилання позивача на ст.23 ЦК України , на його думку, є хібним, оскільки відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаної статті відноситься до позадоговірної відповідальності. Зауважує, що позивач продовжує працювати у їх товаристві, на іншій посаді, у зв»язку з чим, його посилання на зменшення після травмування його грошового достатку є необґрунтованим. Також вважає, що вимоги позивача про стягнення сум моральної шкоди в порядку, передбаченому ст.ст. 1167 та 1187 ЦК України є неправомірними, оскільки вони не поширюються на трудові відносини. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійську, присутній у судовому засіданні, висловив думку щодо вирішення справи на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 08 лютого 1999 року знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, де працював на різних посадах, а з 31 жовтня 2008

року працював машиністом гірничих виємочних машин (а с. 12-14). На теперішній час продовжує працювати на підприємстві відповідача учнем електрослюсаря з ремонту обладнання (а.с. 14).

09.12.2008 року позивача було травмовано на підприємстві, де він працював, при виконанні ним трудових обовязків.

За наслідками розслідування нещасного випадку було видано акт за формою Н-1 від 12.12.2008 року, згідно якого позивач отримав здавлювання грудної клітини, ссадіни грудної клітини. (а.с. 10-11).

Відповідно до довідки МСЕК від 13.04.2009 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності та 50% втрата професійної працездатності ( а.с. 15-16).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України « Про охорону праці», а саме ч. 1 ст. 9 було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров»я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Згідно пункту 27 статті 77 Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пункту 22 статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини третьої статті 34 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на 2006-2007 роки було призупинено.

Відповідно до змін, внесених до Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, суд вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.. 22 Конституції України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової ) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що , у зв»язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає й тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% професійної працездатності, внаслідок чого у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, мали місце послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоровя.

Оскільки позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мало місце протиправність дій відповідача ВАТ Вугільна компанія « ОСОБА_3 № 1» ,суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, повязаних з порушенням Закону України « Про охорону праці»,

« Положення про ділянку з видобутку вугілля № 3», Правил безпеки у вугільних шахтах.

Вищезазначені вимоги законодавства, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» повязують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих звязків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування нещасного випадку, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, виписки із історії хвороби, пояснення позивача, його представника та представника відповідача.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237 КЗпП України, розясненням Пленуму Верховного Суду України позивач має право на її відшкодування.

Посилання представника відповідача на наявність постійного доходу у позивача, продовження ним трудової діяльності на їх підприємстві, та відсутність на підставі цього моральних страждань, суд не бере до уваги у зв»язку з тим, що саме діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, пов'язанні із систематичним нездужанням, послабленням організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров»я, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого позивачем була частково втрачена працездатність, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах на вугільному підприємстві.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг, інтенсивність і тривалість психічних страждань, а також той факт, що професійна працездатність у зв»язку з нещасним випадком на виробництві, втрачена на 50 %, і відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, виходя- чи з засад розумності та справедливості, частково задовольняє позовні вимоги.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ВАТ Вугільна компанія « ОСОБА_3 № 1» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 3,5,7,8,10,14,57-6-,79,88,208-209,212,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного това риства « Вугільна компанія « ОСОБА_2 -Західна № 1», третя особа : Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, повязаною з травмою на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ « Вугільна Компанія « Шахта « ОСОБА_3 № 1» з розрахункового рахунку 26008980102771 в Донбасській філії ВАТ « Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_1 15 000 грн. ( двадцять п»ять тисяч грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: