Рішення № 53442395, 27.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"27" жовтня 2015 р. Справа № 911/2120/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС», м. Рівнедо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., смт Рокитнепро стягнення 43975,60 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_2 дов. від 29.06.2014відповідача:ОСОБА_1 паспорт суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» (далі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 43975,60 грн., з яких 28305 грн. основний борг, 7170,32 грн. інфляційні втрати, 3772,36 грн. 30 % річних та 4727,92 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 24.10.2014 №24/10/14-1 щодо здійснення розрахунку за надані послуги перевезення.

Під час розгляду справи представник позивача подав до суду заяву від 10.08.2015, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині основного боргу та збільшив розмір позовних вимог в частині інфляційних втрат, 30% річних, пені та просить суд стягнути з відповідача 48657,13 грн., з яких 24605 грн. основний борг, 11724,75 грн. інфляційні втрати, 6254,54 грн. 30% річних та 6072,84 грн. пеня.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 48657,13 грн., з яких 24605 грн. основний борг, 11724,75 грн. інфляційні втрати, 6254,54 грн. 30% річних та 6072,84 грн. пеня.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 10.08.2015 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що сума фракту визначена за умовами заявки в Євро на день доставки, але розрахувати суму неможливо, оскільки в наявному примірнику копії міжнародної вантажної накладної відсутня дата, печатка та підпис відповідальної особи одержувача. Крім того, відповідач вважає, що строк сплати фракту не настав, оскільки позивач не виконав свого обовязку з надання документів у повному обсязі. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 24.10.2014 № 24/10/14-1 (далі договір). Даним договором сторони врегулювали взаємовідносини, що виникають між відповідачем експедитором і позивачем перевізником при плануванні, здійсненні і оплаті транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.3 договору експедитором для здійснення конкретних перевезень подаються перевізникові факсом або по електронній почті заявки на перевезення вантажів.

Відповідно до п. 2.5 договору заявки на перевезення вантажів є невідємною частиною даного договору. При розбіжностях умов заявки і договору, пріоритет мають умови договору.

Пунктом 3.2 договору експедитор оплачує перевізникові вартість перевезення відповідно до узгоджених ставок.

Згідно п. 5.2 договору оплата рахунків здійснюється протягом 15 календарних днів з дня розвантаження транспортного засобу, якщо інший термін оплати не обумовлений у заявці.

У відповідності до п. 5.3 договору розрахунки за даним договором здійснюються відповідно до чинного законодавства України в національній валюті України гривні в безготівковій формі шляхом переказу відповідних грошових коштів. У випадку, коли сторонами у заявці встановлено вартість послуг в іноземній валюті, розрахунки здійснюються шляхом формування гривневого еквіваленту вартості на підставі курсу купівлі іноземної валюти (Євро, долар США) на момент відкриття торгів на міжбанку в день розвантаження. Інформаційним джерелом публікації валютних котирувань українського ринку Forex (міжбанк) приймати дані сайту www.udinform.com.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання, і діятиме до 31 грудня 2015 (п. 10.1 договору).

Відповідно до узгодженої заявки на транспорт від 24.10.2014 № 24/10, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, відповідач доручив позивачу здійснити перевезення за маршрутом Франція-Україна.

Місце завантаження згідно умов заявки є Top Industrie pour le compte de ASMP 7 rue de Nancy 68220 Hesingue.

Дата завантаження 27.10.2014.

Місце розвантаження згідно СМР, м. Одеса.

Згідно умов заявки вартість послуг (ставка) складає 2300 Євро по курсу НБУ на момент доставки, форма оплати безготівковим платежем по отриманню оригіналів документів протягом 20 банківських днів.

На виконання умов договору та заявки на транспорт, позивачем було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його одержувачу, що підтверджується відміткою отримувача у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 202380, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

На підтвердження надання транспортних послуг з перевезення вантажу позивач склав акт здачі-приймання виконаних робіт від 04.11.2014. № А0000016381 на суму 37305 грн. та для оплати наданих транспортних послуг з переведення вантажу позивач виставив відповідачу рахунок від 04.11.2014 № А0000016381 на суму 37305 грн. Зазначені документи позивач надіслав на адресу відповідача, які останній отримані 26.11.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Судом перевірено вірність розрахованої позивачем суми вартості наданих транспортних послуг в гривневому еквіваленті відносно курсу Євро згідно даних, розміщених на сайті www.udinform.com, який (сайт) погоджено сторонами у п. 5.3 договору та встановлена відповідність визначення позивачем вартості наданих послуг умовам договору.

Відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані транспортно-експедиторських послуги в повному обсязі не виконав, у звязку з чим за ним рахувався борг в розмірі 24605 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю наданих послуг з перевезення вантажу.

Після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач сплатив основний борг в сумі 1000 грн., про що позивач зазначає у підписаному ним та скріпленим печаткою товариства позивача акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 26.10.2015, оригінал якого залучено до матеріалів справи.

Оскільки, відповідачем сплачено позивачу заявлену до суму основного боргу в розмірі 1000 грн., то предмет спору у даній справі в зазначеній частині вимог відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в розмірі 1000 грн. припинити.

З огляду на зазначене, за відповідачем на час розгляду даної справи рахується борг за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 23605 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положеннями ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з перевезення вантажу, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 23605 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 23605 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Оскільки відповідачем було порушено строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунків за надані послуги з перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з 20.11.2014 по 18.08.2015 в сумі 11727,75 грн., 30% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 20.11.2014 по 18.08.2015 в сумі 6254,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за прострочення в оплаті рахунків експедитор, виплачує перевізникові 30% річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено строк початку прострочення по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу з огляду на наступне.

Позивач, у звязку тим, що в договорі визначений інший строк розрахунку за надані послуги ніж в заявці на транспорт, вважає, що застосовуються положення договору, оскільки п. 2.5 договору передбачено, що при розбіжностях умов заявки і договору, пріоритет мають умови договору.

Разом з тим суд зазначає, що застосування п. 2.5 договору до порядку розрахунків між сторонами неможливе, оскільки даний пункт договору стосується організації та обліку перевезень, адже п. 2.5 договору є підпунктом розділу 2 договору «Організація і облік перевезень».

Умовами договору, а саме п. 5.2 передбачено, що оплата рахунків здійснюється протягом 15 календарних днів з дня розвантаження транспортного засобу, якщо інший термін оплати не обумовлений у заявці.

Оскільки умовами заявки на транспорт обумовлений інший строк оплати, то застосовуються ці умови.

В даному випадку відсутні розбіжності між договором та заявкою в частині порядку розрахунку за надані послуги, позаяк положення договору в частині порядку розрахунку за надані послуги містять відсилочну (бланкетну) норму - п. 5.2 договору, за якою розрахунок за надані послуги здійснюється у строк визначений в договорі, якщо інший термін оплати не обумовлений у заявці. Інший строк оплати ніж в договорі сторони узгодили в заявці.

Згідно умов заявки вартість послуг (ставка) складає 2300 Євро по курсу НБУ на момент доставки, форма оплати безготівковим платежем по отриманню оригіналів документів протягом 20 банківських днів.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення та зазначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та 30% річних, стягненню підлягають інфляційні втрати з прострочених сум в розмірі 10316,02 грн. та 30% річних з прострочених сум в розмірі 5181,38 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 1408,72 грн. та 30% річних в розмірі 1073,16 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Також, позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд за прострочення оплати за надані послуги з перевезення вантажу стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми платежу за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 20.11.2014 по 20.05.2015 складає 6072,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення та зазначених позивачем періодів нарахування пені, стягненню підлягає пеня з простроченої суми в розмірі 5071,22 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 1001,62 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23605 грн. основного боргу, 10316,02 грн. інфляційних втрат, 5181,38 грн. 30 % річних, 5071,22 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Заперечення відповідача проти позову з тим підстав, що сума фракту визначена за умовами заявки в Євро на день доставки, але розрахувати суму неможливо, оскільки в наявному примірнику копії міжнародної вантажної накладної відсутня дата, печатка та підпис відповідальної особи одержувача, не приймається судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються судом з огляду на те, що в матеріалах справи міститься завірена копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 202380, на якій містяться дата, печатка та підпис відповідальної особи одержувача, що дає можливість розрахувати суму фракту.

Твердження відповідача про те, строк сплати фракту не настав, оскільки позивач не виконав свого обовязку з надання документів у повному обсязі також не приймається судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються судом з огляду на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт від 04.11.2014. № А0000016381 на суму 37305 грн. та рахунок від 04.11.2014 № А0000016381 на суму 37305 грн. були отримані 26.11.2014 відповідачем, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, завірена копії яких залучені до матеріалів справи.

Зазначені заперечення також спростовуються тим, що відповідач здійснював часткові оплати наданих послуг з перевезення вантажу, а тому суд приходить висновку про наявність в нього документів необхідних для здійснення оплати наданих послуг з перевезення вантажу, в строк якій обумовлений відповідно до узгодженої заявки на транспорт від 24.10.2014 № 24/10.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1000 грн. основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09600, Київська обл., Рокитнянський район, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 48, ідентифікаційних номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» (33027, м. Рівне, вул. Київська, 64-А. ідентифікаційний код 03567150) 23605 (двадцять три тисячі шістсот пять) грн. основного боргу, 10316 (десять тисяч триста шістнадцять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 5181 (пять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 38 коп. 30 % річних, 5071 (пять тисяч сімдесят одну) грн. 22 коп. пені, 1696 (одну тисячу шістсот девяносто шість) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 11.11.2015.