Рішення № 53442361, 10.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/25475/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця»

Про стягнення 73 444,42 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Андрющенко В.Ю. - по дов. № б/н від 03.11.2015

Маленевська О.І. - по дов. № б/н від 03.11.2015

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» 73 444,42 грн., з яких: 45 561,04 грн. основного боргу, 26 183,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 700,11 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.06.2014 між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги, яке виникло з укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альба Україна» договору купівлі-продажу № 05 від 20.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25475/15 та призначено справу до розгляду на 13.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25475/15 від 13.10.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.09.2015, розгляд справи був відкладений на 10.11.2015.

Відповідачем 13.10.2015 до відділу діловодства суду було подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Альба Україна».

Суд розглянувши подане позивачем клопотання про залучення третьої особи відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» щодо відповідача, тому відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивачем 10.11.2015 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути 95 469,71 грн., з яких: 45 561,04 грн. основного боргу, 22 055,29 грн. пені, 26 183,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 700,11 грн. - 3% річних.

Судом відмовлено в прийняті до розгляду вказаної заяви позивача з огляду на наступне

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З поданої заяви вбачається, що позивачем позовні вимоги доповнено новими вимогами.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

З огляду на викладене та враховуючи зміст раніше пред'явлених вимог майнового характеру, пред'явлені позивачем вимоги про стягнення пені не можуть бути предметом розгляду у даній справі. При цьому позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Позивач в судовому засіданні 10.11.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 10.11.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.09.2015 та ухвали від 13.10.2015 не виконав.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.11.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.01.2011 між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 05 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору продавець зобов'язався передавати (поставляти) вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п. 10.2. договору).

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін про небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Згідно з п. 6.1. договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту після підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Відповідно до п. 2.1. договору товар передається покупцю окремими партіями на підставі ТТН, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону або через представника постачальника.

Як вбачається з наявних у справі доказів, продавець на виконання умов договору за наступними видатковими накладними, поставив відповідачеві товар на загальну суму 63 561,04 грн.: № 33307724 від 04.09.2013, №№ 33658109, 33658108, 33658107, 33657430 від 26.09.2013, № 34003114 від 17.10.2013, № 40638668 від 01.03.2014, № 40638667 від 01.03.2014, №№ 40656974, 40656972, 40656973 від 04.03.2014, № 40672872, 40672871 від 05.03.2014, №№ 40688466, 40691125, 40686243, 40686242, 40686244, 40686245, 40688465, 40688467 від 06.03.2014, №№ 40705789, 40705804, 40705803, 40705788, 40705790, 40706397, 40706398 від 07.03.2014, №№ 40711903, 40711880, 40711879, 40711885, 40711902, 40711904 від 08.03.2014, №№ 40732652, 40732650, 40732651, 40745457 від 13.03.2014, №№ 40756319, 40756318, 40756317 від 13.03.2014, №№ 40768012, 40775712, 40768011, 40768010 від 14.03.2014, №№ 40779449, 40779449, 40779448 від 15.03.2014, № 41007551 від 03.04.2014, №№ 41065368, 41065370, 41065365, 41065366, 41065367 від 09.04.2014, №№ 41081681, 41081682, 41081680, 41081871, 41081872 від 10.04.2014.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2. договору визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Згідно з п. 5.2. договору оплата кожної партії товару проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

У кожній із зазначених вище видатковій накладній визначені строки оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

30.05.2014 між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» (новий кредитор, позивач) було укладено договір відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення).

Відповідно до п. 1. договору відступлення первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 05 від 20.01.2011 між первісним кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» (далі - боржник).

Згідно з п. 2. договору відступлення новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання грошового зобов'язання по погашенню боргу що витікає із умов по договору вказаному в п. 1 цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору відступлення до нового кредитора переходить зазначене вище право вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору, а саме передається право вимоги на суму 63 561,04 грн.

Згідно з п. 3. договору відступлення право вимоги, що відступається новому кредитору засвідчується договором купівлі-продажу № 05 від 20.01.2011 та накладними: № 33307724 від 04.09.2013, №№ 33658109, 33658108, 33658107, 33657430 від 26.09.2013, № 34003114 від 17.10.2013, № 40638668 від 01.03.2014, № 40638667 від 01.03.2014, №№ 40656974, 40656972, 40656973 від 04.03.2014, № 40672872, 40672871 від 05.03.2014, №№ 40688466, 40691125, 40686243, 40686242, 40686244, 40686245, 40688465, 40688467 від 06.03.2014, №№ 40705789, 40705804, 40705803, 40705788, 40705790, 40706397, 40706398 від 07.03.2014, №№ 40711903, 40711880, 40711879, 40711885, 40711902, 40711904 від 08.03.2014, №№ 40732652, 40732650, 40732651, 40745457 від 13.03.2014, №№ 40756319, 40756318, 40756317 від 13.03.2014, №№ 40768012, 40775712, 40768011, 40768010 від 14.03.2014, №№ 40779449, 40779449, 40779448 від 15.03.2014, № 41007551 від 03.04.2014, №№ 41065368, 41065370, 41065365, 41065366, 41065367 від 09.04.2014, №№ 41081681, 41081682, 41081680, 41081871, 41081872 від 10.04.2014.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 05 від 20.01.2011 відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи первісний кредитор 04.06.2014 надіслав на адресу відповідача (підтверджується фіскальним чеком № 4667 та описом вкладення у цінний лист від 04.06.2014) повідомлення за № 1652 від 30.05.2014 про заміну кредитора по договору купівлі-продажу № 05 від 20.01.2011.

В матеріалах справи наявний лист відповідача № 47 від 11.09.2014, адресований позивачу (новому кредитору), в якому відповідач просив погодити графік погашення заборгованості в сумі 63 561,04 грн. згідно договору відступлення прав вимоги від 30.05.2014.

Згідно поданих позивачем банківських виписок відповідачем було перераховано позивачу кошти в розмірі 18 000,00 грн. наступним чином: 25.09.2014 в сумі 4 500,00 грн., 29.09.2014 в сумі 4 500,00 грн., 30.09.2014 в сумі 4 500,00 грн., 10.12.2014 в сумі 4 500,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті за поставлений товар повністю не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 45 561,04 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45 561,04 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 26 183,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 700,11 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 26 183,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 700,11 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 4, нежиле приміщення № 61, код ЄДРПОУ 36404960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 38419214) 45 561 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 04 коп. основного боргу, 26 183 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 27 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 11 коп. - 3% річних, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 12.11.2015.

СуддяВ.В.Сівакова