Рішення № 53442210, 13.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.15р. Справа № 904/8483/15

За позовом Закритого акціонерного товариства "УГЛЕВОДОРОД", с. Новоолександрівка

до Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" в особі Регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "ОТП -БАНК", м. Дніпропетровськ

про визнання зобов`язань та застави припиненими

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ліквідатор ЗАТ "УГЛЕВОДОРОД"

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 23.02.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 23.09.15р. порушено провадження у справі № 904/8483/15 за позовом Закритого акціонерного товариства "УГЛЕВОДОРОД" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "ОТП -БАНК" в особі Регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "ОТП -БАНК", м. Дніпропетровськ (далі - відповідач) про: визнання припиненими з 05.06.15р. зобов'язання за договором про надання кредитної лінії № СR-466/300 від 20.09.07р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "МегаТрейд"; визнання припиненою з 05.06.15р. заставу за договором застави № РL-541/300 від 20.09.07р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Закритим акціонерним товариством "Углеводород". Справу призначено до розгляду на 12.11.15р.

12.11.15р. у судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.15р.

13.11.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.11.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як юридична особа 21.06.04р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 428289.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.12р. по справі №Б29/122-09 позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено - арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ліцензія серії АВ № 397268).

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

20.09.07р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МегаТрейд" (код (надалі - Позичальник) був укладений Договір про надання кредитної лінії № СR-466/300 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію у розмірі 800 000 доларів США.

В забезпечення боргового зобов'язання позичальника по Кредитному договору між відповідачем та позивачем був укладений Договір застави № РL-541/300 від 20.09.07р. (далі - Договір застави).

Предметом застави за Договором застави згідно додатку-1 було технологічне обладнання, в тому числі: збірники 15 шт., апарат СЕ, сепаратор СЕ, насоси 10 шт., теплообмінники 325ТКГ-1,6-М1/25-3-1 - 17 шт., електронагрівачі органічних рідин (термоблоки) - 63 шт . хроматограф газовий. Місцезнаходження предмета застави: Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Ватутіна, буд. 53.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.09р. порушено провадження по справі № Б26/176-09 про банкрутство позичальника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.15р. по справі № Б26/176-09 ліквідовано юридичну особу позичальника (ТОВ "МегаТрейд"), провадження по справі припинено.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №1000144218 від 09.06.15р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи позичальника (ТОВ "МегаТрейд", код ЄДРПОУ 32293744), у зв'язку з визнанням її банкрутом (дата запису 05.06.15р., номер запису 12241170009023527).

Посилаючись на ст. 104 ЦК України, ч. 5 ст. 91 ГК України, ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач зазначає про те, що у зв'язку з наявним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи позичальника, він вважається таким, що припинив свою діяльність з 05.06.15р. в результаті ліквідації (юридична особа, є такою, що припинилася).

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 91, ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 3 ст. 205 ГК України зобов'язання за Кредитним договором, як вважає позивач, припинились з 05.06.15р. в результаті ліквідації позичальника.

Посилаючись на норми ч. 1 ст. 572, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, абз. 2 ст. 28 ЗУ "Про заставу" та правову позицію Верховного Суду України (постанова від 11.09.13р. по справі № 6-52цс13) позивач стверджує, що застава за Договором застави припинилась також з 05.06.15р. в результаті припинення зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з ліквідацією позичальника - строни Кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд:

- визнати припиненими з 05.06.15р. зобов'язання за договором про надання кредитної лінії №СR-466/300 від 20.09.07р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОТП - Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "МегаТрейд";

- визнати припиненою з 05.06.15р. заставу за договором застави № РL-541/300 від 20.09.07р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Закритим акціонерним товариством "Углеводород".

Відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, позовні вимоги ґрунтуються на ст. 593 ЦК Україна та ст. 28 ЗУ "Про заставу", відповідно до яких право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. В якості додаткового підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач посилається на позицію Верховного суду України від 11.09.13р. у справі № 6-52цс13, згідно якої у разі ліквідації боржника - сторони зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. З зазначеним не можливо погодитися з наступних підстав.

По-перше, позивач навмисно умовчує ключовий факт - вчинений виконавчий напис на договорі застави (який позивач намагається визнати припиненим), вчинений до ліквідації боржника - сторони зобов'язання (ТОВ "МегаТрейд"), який був пред'явлений до виконання та станом на даний час не виконаний.

Разом з цим, позивач посилається на позицію Верховного суду України від 11.09.13р. у справі №6-52цс13, яка з урахуванням вчинених виконавчих написів нотаріуса немає жодного відношення до даної справи.

Тобто, у зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору позичальником - ТОВ "МегаТрейд", 26.01.09р. приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис на договорі застави № РL 07-541/300 від 20.09.07р. укладеним між АТ "ОТП Банк" та ЗАТ "Углеводород" - майновим поручителем по кредитним зобов'язанням ТОВ "МегаТрейд", яким запропоновано звернути стягнення на заставне майно, що належить ЗАТ "Углеводород", за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого запропоновано задовольнити вимоги АТ "ОТП Банк" за договором про надання кредитної лінії укладеного з ТОВ "МегаТрейд".

Крім цього відповідач зазначає про те, що разом з цим, у зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору позичальником ТОВ "МегаТрейд", 19.01.09р. приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис на договорі застави обладнання № РL 06-515/300 від 03.11.06р. укладеним між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "МегаТрейд", яким запропоновано звернути стягнення на заставне майно, що належить ТОВ "МегаТрейд", за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого запропоновано задовольнити вимоги АТ "ОТП Банк" за договором про надання кредитної лінії укладеного з ТОВ "МегаТрейд".

Обидва виконавчих написи були пред'явлені на виконання до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області 26.01.09р. та, відповідно 27.01.09р.

На підставі поданих заяв, 05.02.09р. були відкриті виконавчі провадження № 11220029 та №11211113, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження.

У подальшому виконавчі провадження були припинені у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ "МегаТрейд".

Відповідач звертає увагу суду на те, що намір позивача є незрозумілим щодо замовчування факту про наявність виконавчих написів про звернення стягнення на заставне майно, так як про їх наявність позивач, як ліквідатор боржника ЗАТ "Углеводород" не знати не міг, тому що виконавчий напис було додано до заяви про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ЗАТ "Углеводород" вих. № 2222/04 від 04.06.09р. Крім того, на час вчинення виконавчих написів нотаріуса жодну зі сторін зобов'язання ліквідовано не було. Сума заборгованості була встановлена та запропоновано звернути стягнення. Станом на даний час виконавчі написи не виконані та у зв'язку із банкрутством боржників виконаним бути не може, а заставне майно може бути реалізовано лише у рамках ліквідаційної процедури.

Посилаючись на ст. 593 ЦК України, ст.ст. 20, 28 ЗУ "Про заставу" відповідач зазначає про те, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання Кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Зазначену позицію підтримує ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 27.02.13р. у справі № 6-46496св12). Також, в ухвалі ВССУ від 10.07.13р. у справі №6-4649бсв12 зазначено, що у разі звернення стягнення на заставне майно правовідносини перейшли у площину виконання. Крім того, ч. 2 ст. 223 ЦПК України передбачено, що не можна оспорювати правовідносини, які вже встановлені, тобто те, що застава була чинною.

По-друге, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-797/11 від 28.09.11р. про стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за кредитним договором № СR 07-466/300 від 20.09.07р. та кредитним договором № СR 06-433/300 від 03.11.06р. укладеними з ТОВ "МегаТрейд" позовна заява АТ "ОТП Банк" була задоволена в повному обсязі. Судом було встановлено факт наявності заборгованості ТОВ "МегаТрейд" та ухвалено рішення про її стягнення. Рішення набрало законної сили також до ліквідації ТОВ "МегаТрейд".

Таким чином, як вважає відповідач, реалізація заставного майна за договором застави № РL 07-541/300 від 20.09.07р. укладеним між АТ "ОТП Банк" та ЗАТ "Углеводород" в рамках процедури ліквідації ЗАТ "Углеводород" є єдиним засобом погашення боргу, сума якого встановлена у вищезазначених виконавчих написах нотаріуса та рішенні Бабушкінського суду від 28.09.11р. Визнання оспорюваного Договору застави припиненим порушує норми діючого законодавства та майнові інтереси кредитора - АТ "ОТП Банк".

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 10561 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України "Про заставу").

За приписами ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, обставини справи та умови укладених між сторонами Договору про надання кредитної лінії № CR 07-466/300 від 20.09.07р. та Договору застави № PL 07-541/300 від 20.09.07р., господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки:

Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Також, слід зазначити, що в межах провадження справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним.

04.06.09р. відповідач звернувся з заявою про визнання грошових вимог до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів по справі № Б29/122-09 про банкрутство позивача (ЗАТ "Углеводород"). Вказана заява обґрунтована укладеними Договором про надання кредитної лінії № CR 07-466/300 від 20.09.07р. та Договором застави № PL 07-541/300 від 20.09.07р., за якими виникли прострочені зобов'язання.

Повідомленням про результати розгляду заяви про грошові вимоги до боржника розпорядником майна ЗАТ "Углеводород" ОСОБА_1 разом з боржником ЗАТ "Углеводород" визнані заявлені кредитором грошові вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.09р. у справі № Б29/122-09 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі з вимогами кредитора ЗАТ "ОТП Банк".

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що реалізація заставного майна за договором застави № РL 07-541/300 від 20.09.07р. укладеним між АТ "ОТП Банк" та ЗАТ "Углеводород" в рамках процедури ліквідації ЗАТ "Углеводород" є єдиним засобом погашення боргу.

Крім того, господарський суд звертає увагу на той факт, що на час вчинення виконавчих написів нотаріуса жодну зі сторін зобов'язання ліквідовано не було. Сума заборгованості була встановлена та запропоновано звернути стягнення. Станом на даний час виконавчі написи не виконані та у зв'язку із банкрутством боржників виконаним бути не може, а заставне майно може бути реалізовано лише у рамках ліквідаційної процедури.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 572, 574, 589, 593, 599, 610, 612, 629, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 196, 218 Господарського кодексу України, Законом України "Про заставу", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4, 32-36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.11.15р.

Суддя ОСОБА_7