Рішення № 53442060, 12.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2015 справа № 905/1600/15

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарина Б.Т., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія»

м.Павлоград Дніпропетровська область

до відповідача Державне підприємство «Сніжнеантрацит» м.Сніжне

про стягнення 90000,00грн.

за участь представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 адвокат за договором по надання правової допомоги від 29.05.2015року,

від відповідача не явився,

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 58808,00грн. боргу за поставлену продукцію, 4272,27грн. - 3% річних за період з 01.02.2013р. по 04.08.2015р., 28919,73грн. інфляційні витрати за період з 01.10.2013року по 30.06.2015р. за несвоєчасну оплату продукції, отриманої відповідачем за договором № 1105-1/12 від 05.11.2012року, підписаний з протоколом розбіжностей.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на укладений з відповідачем договір з протоколом розбіжностей і оригінали документів для огляду в судовому засіданні (специфікації, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, рахунок виставлений на оплату, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Представник відповідача не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні для захисту своїх прав, ухилився від вчинення дій, покладених на нього судом ухвалою про порушення справи: не надав відзив на позов, доказів виконання спірного договору тощо.

Господарський суд, вивчивши всі матеріали документів, які предявленні представником позивача, вважає їх достатніми для вирішення спору по суті і вважає можливим вирішити спір без участі представника відповідача.

Перевіряючи надані позивачем документи, якими він обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам,

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 1105-1/12 від 05.11.2012року і застосування ст. 625 Цивільного кодексу.

Підставою, на яку посилається в обґрунтування своїх вимог позивач є договір купівлі-продажу № 1105-1/12 від 05.11.2012року і специфікація № 2від 28.01.2013р., за якою по видатковій накладній відповідач отримав товар на умовах оплати в установлені строки. За несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з боржника борг разом з інфляційними втратами і 3 % річних за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінюючи надані документи, господарський суд надає правову оцінку документам, на які посилається позивач, як на підставу позову.

05.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна станція»

та Державним підприємством «Сніжнеантрацит» укладено договір купівлі-продажу продукції виробничо-технічного призначення, яким передбачено, що продавець, позивач зобов»язується продати відповідачу товар в асортименті і кількості та ціною та одиниці виміру відповідно до Специфікації доданої до договору, а відповідач зобовязується прийняти і оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок у строки обумовлені специфікацією. Цей договір підписаний керівниками і скріплений печатками підприємств.

За своїм змістом та правовою природою договір, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України). Оскільки договором сторони врегулювали і узгодили всі істотні умови для договору поставки, він вважається укладеним і таким, що відповідає діючому законодавству.

До матеріалів справи надані як докази виконання договору копія видаткової накладної №01241 від 24.01.2013р. за якою відповідно до виданої відповідачем довіреності, його представником отриманий товар (насос ЦНС) на загальну суму 56808,00 грн. Факт отримання підтверджений підписами уповноважених на отримання товару особами.

На накладній є посилання на договір. Таким чином, позивачем доведено виконання умов договору щодо поставки товару в повному обсязі.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобовязання відповідача щодо сплати отриманого товару викладені в п. 3 специфікації, за якою розрахунок здійснюється протягом 7календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач не сплатив отриманий товар.

Заборгованість відповідача перед позивачем на момент вирішення спору становить 56808,00грн.

Оскільки за ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а доведено, що відповідачем не виконанні грошові зобовязання, тому господарський суд в цій частині позову вимоги задовольняє.

Оскільки доведений факт несплати відповідачем отриманого товару у визначений п.6.2 договору строк, позивач правомірно заявив вимоги щодо стягнення з боржника боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, так як інший розмір процентів встановлено законом.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання зобовязання. Таке нарахування є не зобовязанням кредитора, а є його законним правом.

Позивач скористувався своїм правом і вимагає з винної сторони у простроченні грошового зобовязання сплати інфляційних втрат в розмірі 28919,73 грн. за період з жовтня 2013р. до червня 2015р. і 4272,27 грн. три проценти річних від суми простроченого грошового зобовязання за договором поставки за цей же період.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат і трьох процентів річних в повному розмірі.

Оскільки з вини відповідача виник спір,на нього покладаються судові витрати.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82,84,81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» м.Павлоград, Дніпропетровська область про стягнення 90000,00 грн. з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне, Донецька область задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит», ЄДРПОУ 31906124, м. Сніжне, Донецька область, 86500, вул. Леніна, 32 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія», ЄДРПОУ 36104221, м. Павлоград, Дніпропетровська область заборгованість в сумі 56808,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 28919,73 грн., 3% річних в сумі 4272,27 грн., судові витрати в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання законної чинності рішення суду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду в строки передбачені господарським процесуальним кодексом через місцевий господарський суд.

Суддя С.Ю. Гринько