Постанова № 53441313, 11.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2015 року № 826/20831/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменко В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною, нечинною та скасування постанови від 07.08.2015, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною, нечинною та скасування постанови від 07.08.2015, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 46964883 від 23.03.2015, оскільки обсяг дій, що виконані державним виконавцем ОСОБА_5 протягом виконавчого провадження є замалими для того, щоб вважати примусове виконання судового рішення належним.

В судове засідання 29.10.2015 позивач не прибув, 28.10.15 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, 29.10.15 через канцелярію суду надав письмові заперечення та копії матеріалів виконавчого провадження № 46964883. Свої заперечення на адміністративний позові відповідач обґрунтовує тим, що державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 41 та частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось та суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

23.03.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46964883 щодо примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 № 826/18183/14 про зобов'язання Київську міську раду надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15.09.2014, якою було зобов'язано боржника самостійно виконати вимоги виконавчого документа в 7-миденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

10.06.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 було винесено вимогу, в якій зазначено, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення постанова про відкриття виконавчого провадження № 46964883 від 23.03.2015 отримана Київською міською радою 27.03.2015, але станом на 10.06.2015 інформація боржника щодо повного та фактичного виконання рішення суду, на підставі якого видано вказаний виконавчий документ - до відділу не надходила. Таким чином, рішення суду боржником вважається не виконаним.

У зв'язку з чим, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5, керуючись статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанови про накладення штрафу, а саме:

- від 10.06.2015 про накладення на боржника - Київську міську раду штраф у розмірі 680,00 грн.;

- від 06.08.2015 про накладення на боржника - Київську міську раду штраф у розмірі 1360,00 грн.

07.08.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 винесено подання (повідомлення), яким повідомлено Печерський РУ ГУМВС України м. Києва про умисне невиконання боржником (Київською міською радою) виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 № 826/18183/14 про зобов'язання Київську міську раду надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15.09.2014. Крім того, в даному поданні державний виконавець просив розглянути питання про порушення кримінальної справи.

Також, 07.08.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 46964883.

Проте, позивач не погоджуючись з позицією відповідача та вважаючи, що державним виконавцем не вчинені дії щодо встановлення причин невиконання рішення суду, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Отже, з наведених норм права вбачається, що сторони зобов'язані письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, в іншому випадку, а саме: у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення державним виконавцем буде розпочате примусове виконання цього рішення.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

В пунктах 8.1, 8.2 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802, виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється за умов, визначених статтею 75 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений державним виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 89 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

В статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначені загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені, зокрема, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно із статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення державним виконавцем розпочинається примусове виконання цього рішення, а саме: по-перше, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», по-друге, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності, по-третє, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 були вчинені всі необхідні дії щодо примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 № 826/18183/14 про зобов'язання Київську міську раду надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15.09.2014, а саме: державним виконавцем встановлено, що виконавчий документ боржником у наданий строк не виконано, оскільки документальне підтвердження від Київської міської ради щодо виконання рішення суду не надходило, а, відтак, державний виконавець виніс на адресу боржника обов'язкову до виконання вимогу, двічі наклав штраф на боржника, відповідно до статті 89 Закону, виніс подання (повідомлення) Печерському РУ ГУМВС України м. Києва та закінчив виконавче провадження, так як виконати рішення суду без участі боржника неможливо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 46964883 від 07.08.2015 є законною, а тому не підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача забезпечити, щоб державний виконавець ОСОБА_5 скасував постанови про накладення штрафів і виносив їх після того, як перевірить, що боржником судове рішення не виконується саме без поважних причин суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Отже, державний виконавець не має повноважень скасовувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні, оскільки таким правом наділений начальник відділу.

Крім того, позовна вимога про зобов'язання відповідача забезпечити, щоб державний виконавець ОСОБА_5 виносив постанови про накладення після того, як перевірить, що боржником судове рішення не виконується саме без поважних причин спрямована на майбутнє, а тому не підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити, щоб державний виконавець ОСОБА_5 скасував постанови про накладення штрафів і виносив їх після того, як перевірить, що боржником судове рішення не виконується саме без поважних причин, не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача забезпечити, щоб державний виконавець ОСОБА_5, користуючись повним обсягом наданих йому законом повноважень, встановив причини невиконання судового рішення і осіб, внаслідок дій яких це сталося і продовжується; щоб державний виконавець ОСОБА_5 після того, як таких осіб і причин невиконання буде встановлено - наклав штрафи, якщо причини були неповажними, а також закінчив провадження і направив подання щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності до Солом'янського РУ ГУ МВС України; начальник відділу здійснював дієвий контроль за цим провадженням і не затверджував незаконні постанови, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За своєю правовою природою та відповідно до норм чинного законодавства, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією державного виконавця, в той час як контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснює начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Як вбачається зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна позиція підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року № П-278/10, в якій зазначено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти органи державної виконавчої служби.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко