Рішення № 53440552, 11.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 314/2259/14 Головуючий у 1 інстанції: Галянчук Н.М.

Провадження № 22-ц/778/4892/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 червня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди, який неодноразово уточнювала.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі наказу № 119 від 11 вересня 2008 року вона з 12 вересня 2008 року прийнята на роботу за сумісництвом до ЗДП «Кремнійполімер» на посаду прийомоздавача вантажу і багажу. Наказом № 31 від 02 лютого 2015 року її було звільнено з роботи за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України. Однак при звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок, зокрема, не була сплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 5205,53 грн.

На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на її користь вищевказану заборгованість по заробітній платі, а також середній заробіток за весь час затримки у розмірі 3761,88 грн., заборгованість за прострочення виконання зобов'язання з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4684,15 грн., три відсотки річних у розмірі 618,08 грн. та моральну шкоду, яку вона оцінює у 2000,00 грн., а всього 16269,34 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7, ЄДРПОУ 00203625) на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 5204,53 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2069,03 грн., а всього 7273,56 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7, ЄДРПОУ 00203625) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року Виправлено описку у першому та сорок п'ятому абзаці мотивувальної частини та другому абзаці резолютивної частини рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 червня 2015 року, ухвалено вважати вірним суму заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача «5205,53 грн.». Виправлено арифметичну помилку у сорок п'ятому абзаці мотивувальної частини та другому абзаці резолютивної частини рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 червня 2015 року, ухвалено вважати вірним загальну суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача «7274,56 грн.».

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ЗДП «Кремнійполімер» на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 4684,15 грн., решту рішення залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, суд першої інстанції керувався ст. 10, 60 ЦПК України і виходив з недоведеності позивачем підстав, необхідних для задоволення таких вимог.

За загальним правилом, установленим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.

Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону у повній мірі виконані не були, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати поширюється на випадки порушення передбачених ст.115 КЗпП України строків виплати заробітної плати.

Працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата виплачується працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів

У силу статті 34 Закону України «Про оплату праці», положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 на власника підприємства покладається обов'язок у день виплати заробітної плати виплатити працівникові і її компенсацію у зв'язку з затримкою її виплати за кожен місяць такої затримки по день її виплати.

Вказуючи, що ОСОБА_3 не довела належними доказами, що ЗДП «Кремнійполімер» не виплатило компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати, суд не врахував, що у трудових відносинах з урахуванням вимог ст.ст. 115, 116 КЗпП України, ст.34 Закону України «Про оплату праці», положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», статей 10, 60 ЦПК України обов'язок доказування нарахування та виплати компенсації покладається на відповідача.

При цьому звернення позивачки до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання відмови відповідача у виплаті компенсації, про що зазначив суд, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи представника ЗДП «Кремнійполімер» про те, що позивачка не заявляла позовних вимог про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати спростовується позовною заявою. Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_3 просила стягнути інфляційні втрати в сумі 4484,74 грн. на підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку на порушенням строків їх виплати», обґрунтовуючи порушенням строків виплати заробітної плати.

Наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_3 в сумі 5205 грн. 53 коп., яка утворилася, починаючи з жовтня 2010 року, підтверджена розрахунковими листами за кожен місяць роботи позивачки з переліком виплат та залишку заборгованості по заробітній платі, довідкою ДП «Кремнійполімер» №195 від 06.05.2015 р., визнана сторонами і суд рішенням стягнув цю заборгованість.

У довідці №195 від 06.05.2015 р. зазначено конкретні періоди виникнення заборгованості із виплати заробітної плати за конкретні календарні дати: за лютий 2010 року розмір заборгованості складає 183,42 грн.; за березень 2010 року - 458,17 грн., за квітень 2010 року - 360,24 грн., за травень 2010 року - 429,06 грн., за червень 2010 року - 280,75 грн., за липень 2010 року - 487,43 грн., за серпень 2010 року - 500,56 грн., за вересень 2010 року - 505,90 грн., за жовтень 2010 року - 249 грн., за грудень 2010 року - 429,98 грн., за травень 2014 року - 430,63 грн., за червень 2014 року - 603,62 грн., за липень 2014 року - 286,77 грн. ( а.с7).

Відповідач не надав доказів про нарахування та виплату компенсації на зазначені суми залишку невиплаченої заробітної плати.

Статтею 34 Закону встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).

Відповідно до п.4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається

При цьому, відповідно до вказаного Закону підлягають врахуванню індекси інфляції за весь період затримки виплати заробітної плати, а не лише за місяці, де інфляція перевищувала 101 %, в тому числі, враховуються і періоди дефляції.

Отже, за період з лютого 2010 року - грудень 2010 р., травень 2014 року - липень 2014 року позивачу була нарахована, але своєчасно не сплачена заробітна плата, на травень 2015 р борг не виплачено, що тягне за собою відповідальність відповідача у вигляді сплати працівникові компенсації за затримку виплати цих сум недоплаченої частини заробітної плати за указаний період.

Визначаючи розмір даної компенсації у сумі 4063 грн. 05 коп., колегія суддів враховує розрахунок, наданий представником відповідача, який здійснено відповідно до вищезазначених норм матеріального права, а також колегія суддів враховує ту обставину, що представником позивача зазначений розрахунок не заперечується (а.с. 139).

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у сумі 4063 грн. 05 коп.

У відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на користь ОСОБА_3 4063,15 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: