Ухвала суду № 53439256, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/4273/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015

у справі № 820/17057/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат"

до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішень та вимоги, стягнення надмірно сплаченого податку,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 № 0000331701; скасовано вимогу від 01.09.2014 за № Ю-0004551700; скасовано рішення від 01.09.2014 №0004541700 та від 13.10.2014 № 0005111700; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012, складено акт від 25.03.2013 року за № 128/17-32447/15, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 169.1 ст. 169, пп. 169.4.1 п. 169.1 ст. 169, Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 538 104,12 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 28.03.2013 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000331701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 538 104,12 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 135 036,03 грн.

За несвоєчасне перерахування податку позивачу донараховано пеню в сумі 26 192,45 грн.

15.08.2014 відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 15.08.2014 № 209/22-32447115, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п. 1, п. 5, 6 ст. 7, п. 5 ст. 8, абз. 1 п.7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого підприємству донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 781 436,26 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем були прийняті рішення: від 01.09.2014 № 0004541700 та від 13.10.2014 № 0005111700 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 39071,84 грн. та 351646,32 грн. відповідно, та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.09.2014 № Ю-0004551700 в сумі 781 436, 25 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про протиправність зазначених рішень та вимоги, враховуючи наступне.

Згідно з п. 18.2 ст. 18 Податкового кодексу України, податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку його працедавцем відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, підставою для висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, а отже, висновків акта перевірки № 128/17-32447115 від 25.03.2013 про несплату єдиного соціального внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є пояснення працівників, які, як зазначає податковий орган, отримували заробітну плату «в конвертах».

Згідно пп. 54.3.2. ст. 54 Податкового кодексу України, податковий орган вправі самостійно визначити податкове зобов'язання платнику податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Такі дані встановлюються на підставі наявних первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій і фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства, в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що гроші "в конвертах", природа (власність) яких не встановлена, якщо вони і були надані працівникам, не відповідають визначенню заробітної плати, можуть не враховуватися при обчисленні об'єкта оподаткування, не включатися до складу прямих витрат та не є об'єктом оподаткування податку з доходів фізичних осіб розумінні п. 164.6 ст. 164 ПК України.

Крім того, як свідчать матеріали справи, суму штрафної санкції податковий орган спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2013 № 0000331701 нарахував згідно із пунктом 127.1 ст. 127 ПК України, якою передбачено, що санкції застосовуються за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

З урахуванням того, що судами не встановлено факт порушення, за яке передбачено санкції згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, то, відповідно, у податкового органу були відсутні підстави для їх нарахування.

Також, слід зазначити, що положеннями пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Згідно із п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року N 406-VII, на відповідача покладено контроль за сплатою єдиного внеску.

Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено, що при визначенні контролюючим органом платнику податків грошового зобов'язання за результатами перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою про призначення документальної позапланової перевірки, відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали справи свідчать, що податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом 28.03.2013, а ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 29.04.2013 провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 закрито на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, тобто з нереабілітуючих підстав.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом до прийняття судового рішення по кримінальній справі.

Крім того, судами вірно зазначено, що наявність судового рішення у даній кримінальній справі не може бути беззаперечним доказом наявності вини у діях саме посадової особи ТОВ «Вовчанський м'ясокомбінат», оскільки встановлено, що ОСОБА_2 займав посаду директора ТОВ «Вовчанський м'ясокомбінат» не у весь період, що був охоплений перевіркою, а на момент прийняття судового рішення у кримінальній справі, взагалі не обіймав посаду директора ТОВ «Вовчанський м'ясокомбінат», що не дає підстав приймати встановлений факт наявності вини посадової особи з підстав, передбачених ст. 72 КАС України до даних правовідносин.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013 № 0000331701.

Крім того, п. 176.1. ст.. 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку на доходи фізичних осіб зобов'язані вести облік доходів та витрат, а також подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки та своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону країни "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З урахуванням того, що судами встановлена протиправність висновків контролюючого органу про заниження підприємством доходів фізичних осіб, з яких сплачується податок, вірними є висновок судів про відсутність у податкового органу підстав для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій від 01.09.2014 № 0004541700 та від 13.10.2014 № 0005111700 , та відповідно, вимоги від 01.09.2014.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль