Ухвала суду № 53439123, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/60810/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Кренець О.С.,

від відповідача - Руцька А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014

у справі № 826/7816/14

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на її правонаступника - Міжрегіональне головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 06.06.2013 №645/43-20/20025456.

Актом перевірки встановлено порушення норм Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 3 091 833,57 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток банку на суму 2 595 081,61 грн., а також частково не утримано/занижено та не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України до або в момент виплати такого доходу у сумі 570 695,97 грн.

На підставі висновків акта перевірки, за встановлені порушення пп. 135.4.2 п. 135.4 статті 135, п. 137.1, 137.8 статті 137, пп. 140.1.6 п. 140.1 статті 140, п. 144.1 статті 144 з урахуванням вимог статті 102, пп. 135.4.2 п. 135.4 статті 135 та п. 153.5 статті 153 ПК України, відповідачем 14.06.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000344320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 243 852,01 грн., у томі числі основний платіж - 2 595 081,61 грн. та штрафні санкції - 648 770,40 грн.; №0000364320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 680 121,26 грн., в тому числі основний платіж - 570 695,97 грн. та штрафні санкції - 109 425,29 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Підпунктом 137.16 статті 137 ПК України, датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Згідно з п.153.5 ст. 153 ПК України, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог ПК Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Матеріали справи свідчать, що 27.06.2012 між ТОВ «Компанія з управління активами «Промислові Інвестиції» в інтересах та за рахунок пайового венчурного Інвестиційного фонду «Третій венчурний фонд-Промислові інвестиції недиверсифікованого виду закритого стану, іменоване надалі - «Цесіонарій», та ПАТ «КБ «Надра», іменоване надалі - «Цедент», було укладено Договір №27-06/01, за умовами якого Цедент відступає, а Цесіонарій набуває належні цедентові права вимоги за кредитними договорами та договорами застави, права вимоги за якими відступаються (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору заборгованість за Кредитними договорами на момент передачі прав вимоги у відповідності до п. 1.1 цього Договору згідно розрахунків складає: за основним боргом по кредиту - 13 837 000 дол. США, 23 711 702,01 євро та 68 965 409,02 грн., що відповідно до встановленого НБУ курсу валют на дату укладання даного Договору становить 415 978 570,09 грн.; нарахованих відсотків за користування кредитом: 12 102 760,15 дол. США, 11 995 825,03 євро та 33 195 554,95 грн., що відповідно до встановленого НБУ курсу валют на дату укладання даного Договору становить 249 532 966,31 грн.

Всього: 25 939 760,15 дол. США, 35 707 527,04 євро та 102 160 963,97 грн., що відповідно до встановленого НБУ курсу валют на дату укладання даного Договору становить 665 511 537,21 грн.

Разом з тим, п.1.3 Договору визначено, що до Цесіонарія переходять права вимоги за договорами, вказаними у п. 1.1 цього договору та додатковими угодами до них (за наявності), в розмірі зобов'язань на момент передачі прав вимоги, що включають: суму непогашеного залишку основного боргу по кредиту; суму нарахованих відсотків за користування кредитом.

Плата за відступлення прав вимог за Договором становить 677 490 744,88 грн. (п.1.5 Договору).

Згідно з п. 1.6 Договору, оплата відступлених прав вимог здійснюється Цесіонарієм в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок цедента в наступному порядку: 27.09.2012 - 5 032 261,21 грн., 27.12.2012 - 4 977 661,63 грн., 01.02.2013 - 667 480 722,04 грн., всього - 677 490 744,83 грн.

Крім того, відповідно до Додаткової угоди від 27.09.2012 №1, сторони домовилися здійснити оплату відступлених прав вимоги, встановлених п.1.5 договору, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Цедента у строк до 01.02.2013.

У відповідності до п. 1.6 договору №27-06/01, укладеного з ТОВ «КУА Промислові інвестиції» (що діє в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду «Третій венчурний фонд - Промислові інвестиції» недиверсифікованого виду закритого типу) щодо оплати по відступлених правах вимог, передбачалось здійснення оплат за наступним порядком: 27.09.2012 - 5032361,21 грн.; 27.12.2012 - 4977661,63 грн.; 01.02.2013 - 667480722,04 грн.

Проте, пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 27.09.2012 до договору №27-06/01 внесено зміни до п.1.6 договору №27-06/01 від 27.06.2012 та п.1.6 викладено в наступній редакції: « 1.6. Оплата відступлення права вимоги, встановлена п. 1.5 Договору, здійснюється Цесіонарієм в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Цедента за реквізитами, зазначеними в п.5 даного Договору, у строк до 01.02.2013».

Судами встановлено, що відповідно до даних виписки з рахунку бухгалтерського обліку №20627002739001, оплата відступлення права вимоги фактично у 2012 році Банку не здійснювалась, а отже, у відповідності до пп.135.4.2, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), не можна визначити дохід від відступлення права вимоги боргу від ТОВ «КУА Промислові інвестиції» до Банку.

Таким чином, за наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ПАТ «КБ «Надра» не мав підстав для відображення доходів та витрат у 2012 році, у зв'язку з неотриманням оплати за відступлення права вимоги, а встановлене податковим органом заниження доходів не відповідає змісту п. 153.5 ст.153 з урахуванням п. 135.1, пп. 135.4.2 п. 135.4 ст. 135 та п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0000364320, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за перевіряємий період сплачував нерезиденту Республіки Італія Компанії «SАСЕ S.р.А. - Servizi Assicurativi Del Commercio Estero» доходи із джерелом їх походження в Україні, а саме: Договір № б/н від 23.06.2010, укладений між позивачем (Боржник) та Компанію «SАСЕ S.р.А. - Servizi Assicurativi Del Commercio Estero» (Кредитор) на суму 8474793,64 євро.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Разом з тим, п. 3.2 ст. 3 Податкового кодексу України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною першою ст. 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень далі - «Конвенція») встановлено, що для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місцеперебування, місця управління, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію. Документом, що підтверджує передбачений Конвенцією статус компанії SАСЕ S.р.А. як резидента Італійської Республіки в розумінні ст. 4 Конвенції є Сертифікат податкової резиденції.

З акта перевірки вбачається, що податковий орган підтверджує, що в процесі перевірки «після отримання заявки № 3 від 27.02.2013, № 28 від 12.03.2013 про надання до перевірки документів щодо підтвердження резидентності, ПАТ КБ "Надра" надав Сертифікати податкової резидентності Компанії SАСЕ S.р.А., видані Податковою інспекцією Управління провінції Риму від 24.03.2010 (протокол № 2010/755 від 24.03.2010) від 21.03.2011 (протокол № 9300 від 01.02.2011), від 27,01.2012 (протокол № 009048 від 27.01.2012), якими підтверджується, що Компанія SАСЕ S.р.А. є резидентом Італії» (стр. 167 акта перевірки).

Зазначені вище сертифікати податкової резиденції компанії SАСЕ S.р.А. за 2010, 2011 та 2012 роки видані податковим органом Італії, форма даного сертифікату визначена цим компетентним органом. Відповідно, зазначені сертифікати податкової резиденції за 2010, 2011 та 2012 роки містять підтвердження, що вказана Компанія є резидентом Італії.

Отже, як було вірно встановлено судами, надані сертифікати резидентності кредиторами Банку - нерезидентами, а саме SАСЕ S.р.А., відповідають вимогам відповідних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування щодо вимог до статусу резидентності.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до листа ДПС України від 20.07.2012 №12968/6/12-0016, довідки про підтвердження статусу податкового резидента для цілей застосування угод про уникнення подвійного оподаткування як компетентний орган мають право видавати у Італії - місцеві податкові органи (місцеві відділення Служби доходів - Agenzia delle Entrate).

Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на її правонаступника - Міжрегіональне головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль