Ухвала суду № 53439116, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/6198/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2015

у справі № 2а/0770/2570/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перевал"

до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області

про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2015, задоволено позовні вимоги: стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перевал" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 360 437,00 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250 872,00 грн. та за січень 2007 року в розмірі 200 756,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, згідно поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад і грудень 2006 року, а також січень 2007 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача за листопад 2006 року складає 360 437,00 грн., за грудень 2006 року - 250 872,00 грн., за січень 2007 року - 202 026,00 грн.

За результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2006 року, складено Довідку № 4-2300/20458698 від 16.03.2007, в якій зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за листопад 2006 року в розмірі 360 437,00 грн., оскільки, відповіді на скеровані запити по ТОВ «Лафет» та відповідь на запити щодо підтвердження звичайної ціни з Ужгородської митниці, Прикарпатської регіональної товарної біржі, Київської товарної біржі, ТОВ «Рома ЛТД», Компанії «Євротрейд» не отримані.

За результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року, складено Довідку № 3-2300/20458698 від 16.03.2007, в якій зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року в розмірі 250 872,00 грн., оскільки, відповіді на скеровані запити по ТОВ «Лафет» та відповідь на запити щодо підтвердження звичайної ціни з Ужгородської митниці, Прикарпатської регіональної товарної біржі, Київської товарної біржі, ТОВ «Рома ЛТД», Компанії «Євротрейд» не отримані.

Крім того, за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2007 року, складено Акт перевірки № 4-23-00/20458698 від 11.04.2007, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування позивача, заявленого в декларації за січень 2007 року на 1 270,00 грн.

Також, податковим органом зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ТОВ «Перевал» за січень 2007 року в сумі 202 026,00 грн., оскільки, відповіді на скеровані запити по ТОВ «Лафет», ТОВ «КМ Технозвязок» та відповіді на запити щодо підтвердження звичайної ціни з Прикарпатської регіональної товарної біржі, ТОВ «Рома ЛТД», Компанії «Євротрейд» не отримані.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.3.6. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

У відповідності із п.4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування;

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 у справі №22а-1573/08 постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2007 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Перевал» задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції щодо неподання до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області висновків про відшкодування ТОВ «Перевал» податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 360 437,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 250 872,00 грн., за січень 2007 року в сумі 200 756,00 грн. (всього - 812 065,00 грн.); стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області на користь ТОВ «Перевал» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 360 437,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 250 872,00 грн., за січень 2007 року в сумі 200 756,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду 23.03.2010 у справі № 7/131-132/2007 залишено без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2008 та постанову Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2007, якими, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Свалявської МДПІ № 0000082351/0/170-2300/20458698-2241 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року на суму 1 270,00 грн., прийняте податковим органом за результатом акту перевірки від 11.04.2007 № 4-23/00/20458698.

Крім того, судами встановлено, що податковим органом при проведенні перевірок ТОВ «Перевал» підтверджено правомірність та відповідність вимогам податкового законодавства дій щодо розрахунку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 360 437,00 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250 872,00 грн. та за січень 2007 року в розмірі 200 756,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що доказів встановлення невідповідності ціни продажу імпортованих товарів звичайній ціні, відповідачем надано не було, додаткові перевірки ТОВ «Перевал» за період листопада 2006 року - січня 2007 року відповідачем не проводились, рішень щодо збільшення зобов'язань з податку на додатну вартість від продажу імпортованих товарів податковим органом не приймалось.

Фактична оплата сум податку на додану вартість, включених до податкового кредиту позивачем при імпорті товарів на митну територію України представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалась.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сплачений при імпорті товарів податок на додану вартість, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, був правильно включений ТОВ «Перевал» до складу податкового кредиту платника податків, у зв'язку з використанням імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки відповідачами порушено право позивача на отримання бюджетного відшкодування, регламентоване Законом України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку про задоволення позову.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль