Ухвала суду № 53439093, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/57297/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014

у справі № 810/1372/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ера"

до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 25.07.2013 № 0001112201/23 та № 0001132201/24.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» за весь період правовідносин, складено акт № 903/220/13711145 від 09.07.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.138.1, п.138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п. 5.1, 5.2, 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 352 921,00 грн.; п.п. 7.2, 7.4, 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.6, 201.7, 201,8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 238 545,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 25.07.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001132201/24, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 352 921,00 грн. за основним платежем та 69 663,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001112201/23, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 238 545,00 грн. за основним платежем та 91 664,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» та ТОВ «Шоковіта», на виконання умов договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, заявками на поставку товарів, довіреностями на отримання товарів, технічними паспортами на товар, платіжними дорученнями.

Судами правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» та акт «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Шоковіта», оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Слід зазначити, що на момент укладання договорів, усі контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на податковому обліку в органах податкової служби, як платники податку на додану вартість.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль