Ухвала суду № 53439069, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/57473/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Удовенко К.С.,

від відповідача - Остороверх Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014

у справі № 802/1274/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод"

до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на її правонаступника - Немирівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 18.02.2014 № 135/22-00-20/34465052, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік всього в сумі 1 333 536,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на прибуток в сумі 793 750,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 038 067,00 грн., в тому числі за червень 2012 року в сумі 958 067,00 грн. та за серпень 2012 року в сумі 80 000,00 грн.;

- вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, внаслідок чого встановлено несвоєчасне (неповне) оприбуткування готівки (торгової виручки) в сумі 452 575,41 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 03.03.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000342200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на суму 1 961 946 грн., в тому числі за основним платежем - 1 307 964 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 653 982 грн.;

- № 0000332200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1 297 584 грн., в тому числі 1 038 067 грн. за основним платежем та 259 517 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000352200 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2 262 877,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 03.03.2014.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, дійшов висновку, що внаслідок відсутності розрахунків за отримані товари в межах терміну позовної давності, у позивача виникла безнадійна кредиторська заборгованість на суму 6228400,00 грн., яка прирівнюється до фінансової допомоги та безпідставно не включена позивачем до складу інших доходів.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість, зокрема, це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно визначення, наведеного у пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 349-Мл-ТМСЗ/ІН від 01.06.2009, укладеного між ТОВ "Профітіс-Б" (Продавець) та ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у повному обсязі у власність Покупця товар у порядку та на умовах, визначених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 366-АМл-ТМСЗ/ІН від 01.07.2009, укладеного між ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" (Продавець) та ТОВ "Профітіс-Б" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у повному обсязі у власність Покупця товар у порядку та на умовах, визначених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з даними облікових регістрів-карточок по субрахунку 63.1.0 рахунку 63 та субрахунку 36.1 рахунку 36 вбачається, що на підставі прибуткових накладних в період з 01.06.2009 по 20.08.2009 позивач оприбуткував від ТОВ "Профітіс-Б" товарні запаси на загальну суму 5 190 333,33 грн. без ПДВ. При цьому, сума податкового кредиту за даною операцією склала 1 038 066,67 грн. Отже, загальна вартість оприбуткованих товарних запасів з ПДВ становить 6 228 400,00 грн.

Крім того, на підставі видаткових накладних в період з 10.08.2009 по 12.10.2009 позивач відвантажив ТОВ "Профітіс-Б" виробничі запаси загальною вартістю 6 071 717,70 грн. з ПДВ.

Отже, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" перед ТОВ "Профітіс-Б", яка виникла за договором № 349-Мл-ТМСЗ/ІН від 01.06.2009, становить 6 228 400,00 грн., а заборгованість ТОВ "Профітіс-Б" перед ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", яка виникла за договором № 366-АМл-ТМСЗ/ІН від 01.07.2009 року, становить 6 071 717,70 грн., що знайшло своє підтвердження в Акті про залік взаємних вимог від 31.03.2012.

Отже, станом на 31.12.2012 кредиторської заборгованості перед ТОВ "Профітіс-Б" не існувало, оскільки з цим контрагентом було проведено залік розрахунків взаємних зустрічних однорідних вимог на підставі Акта від 31.03.2012.

Разом з тим. судом першої інстанції не було надано належної оцінки листу-вимозі позивача (т.1, а.с. 117-118) від 30.01.2012, в якому зазначена вимога щодо погашення заборгованості ТОВ "Профітіс-Б" перед позивачем.

На підставі даного листа, 31.03.2012 сторони з урахуванням власних вимог прийняли акт про залік взаємних вимог, однак дата "31.03.2013" позивачем була вказана помилково, про що свідчить лист ТОВ "Профітіс-Б" від 16.04.2012 про надання акта від 31.03.2012 з усуненою помилковою датою (том 1, а.с.120).

Судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання податкового органу на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012, оскільки, вказане рішення не стосується встановлення реальності чи нереальності даних господарських взаємовідносин.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Також, як вбачається з акта перевірки від 18.02.2014, проведеною перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.04.2012 по 31.12.2012 в сумі 1 038 067,00 грн. за рахунок списання кредиторської заборгованості в сумі 6 228 400,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1 038 067,00 грн.) за отриманими, але не оплаченими товарами, по якій минув термін позовної давності.

Відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", а саме акта звірки взаємних розрахунків від 31.03.2012 №470 за позивачем рахувалася заборгованість в сумі 156682,30 грн., як залишок, що утворився після проведення заліку взаємних вимог.

Враховуючи положення ст. 264 ЦК України, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що заборгованість є свідченням про переривання перебігу позовної давності, а не закінченням строку позовної давності, як зазначено судом першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в матеріалах справи наявна постанова про закриття кримінального провадження від 29.05.2014 (а.с.103-113 т.1), з якої вбачається, що слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Вінницькій області зроблений висновок про те, що службові особи ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" належним чинном відобразили по бухгалтерському та податковому обліку операцію із контрагентом "Профітіс-Б", що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, проводками бухгалтерського обліку, а також податковими деклараціями з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги висновок судової експертизи від 26.05.2014 № 784/14/21, яким встановлено, що документально та нормативно не підтверджено недотримання пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 137.1 Розділу ІІІ ПК України 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено за 2012 рік податок на прибуток в сумі 1 333 536,00 грн. (в т.ч. заниження в сумі 25 572 грн., враховано в акті перевірки № 307/22-00-20/344465052 від 25.10.2013) та недотримання пп.198.1, п.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 038 067,00 грн.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.03.2014 №0000352200 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 2 262 877,00 грн., колегією суддів слід зазначити наступне.

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем виявлено несвоєчасне (неповне) оприбуткування готівки (торгової виручки) в сумі 452 575,41 грн., яка фактично надійшла 03.07.2012 згідно прибуткових касових ордерів № 2 від 03.07.2012 на суму 39 138,86 грн. та № 3 від 03.07.2012 на суму 413 436,55 грн. Так, готівка (торгова виручка) за 03.07.2012 в загальній сумі 452 575,41 грн. оприбуткована в касовій книзі підприємства 04.07.2012. При цьому, відповідно до видаткового касового ордера № 28 від 03.07.2012 та банківської виписки за 03.07.2012, готівка (торгова виручка) була здана в банк 03.07.2012.

Судом встановлено, що готівка (торгова виручка) в сумі 452 575,41 грн. надійшла до позивача 03.07.2012, згідно з прибутковими касовими ордерами № 2 від 03.07.2012, на суму 39138,86 грн. та № 3 від 03.07.2012 року на суму 413 436,55 грн.

В матеріалах справи наявна копія електронного витягу з касової книги (т. 1 а.с.53), з якої вбачається, що бухгалтером було внесено запис про надходження коштів 03.07.2012.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції бухгалтером ОСОБА_4 були надані пояснення про те, що вона помилково внесла запис до касової книги щодо відповідної суми готівки 03.07.2012, а не 04.07.2012, що має місце вчинення арифметичної помилки бухгалтером при веденні касової книги, однак, не порушення норм з регулювання обігу готівки, за яке відповідачем застосовано фінансові санкції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до позивача помилково застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на її правонаступника - Немирівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль