Ухвала суду № 53439055, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/30076/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року

по справі № 810/4974/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азеліс Україна»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Азеліс Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2013 року №0000042300, №0000052300, №0000062300, №0000101702 та №0000072200.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на виконання наказу від 30 квітня 2013 року № 423 та на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Азеліс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» занижено суму податку на прибуток на загальну суму 2976804,75 грн. (в тому числі: за 2 квартал 2010 року - 118103,71 грн., за 3 квартал 2010 року - 36509,29 грн., за 4 квартал 2010 року - 80241,73 грн., за 1 квартал 2011 року - 33564,97 грн., за 2 квартал 2011 року - 11520,50 грн., за 3 квартал 2011 року - 22999,99 грн., за 4 квартал 2011 року - 16308,76 грн., за 1 квартал 2012 року - 1667239,16 грн., за 2 квартал 2012 року - 433394,34 грн., за 3 квартал 2012 року - 363646,77 грн. та за 4 квартал 2012 року - 193275,52 грн.);

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1185402,00 грн. (в тому числі: за жовтень 2010 року - 58,00 грн., за січень 2011 року - 293686,00 грн., за квітень 2011 року - 79117,00 грн. за червень 2011 року - 300121,00 грн., за лютий 2012 року - 170430,00 грн., за березень 2012 року - 48215,00 грн., за серпень 2012 року - 293775,00 грн.);

- встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 511806,00 грн.;

- пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку при здійсненні виплат нерезиденту у вигляд процентів за позиками компанії-нерезиденту «Azelis France SAS» (Франція) («Azelis CEE Holding a.s.») (Чеська Республіка) у розмірі 15 % на загальну суму 77487,53 грн.;

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV), внаслідок чого ТОВ «Азеліс Україна» занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 58903,00 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 3699909,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 2976805,00 грн. та за штрафними санкціями на 723104,00 грн.), податкове повідомлення-рішення № 0000052300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на додану вартість на 1313523,00 грн.(в тому числі за основним платежем на 1185402,00 грн. та за штрафними санкціями на 128121,00 грн.), податкове повідомлення-рішення № 0000062300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 511806,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000101702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на доходи фізичних осіб у сумі 70816,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 58903,00 грн. та за штрафними санкціями на 11913,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000072200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація) у сумі 96859,41 (в тому числі за основним платежем на 77487,53 грн. та за штрафними санкціями на 19371,88 грн.).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо твердження податкового органу про заниження ТОВ «Азеліс Україна» податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з наступними висновками судів.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Судами встановлено, що ТОВ «Азеліс Україна» придбано у ТОВ «Кийавіа» авіаквитки на загальну суму 10214,82 грн.

При цьому, встановлено наявність у товариства належним чином оформлених наказів про направлення у відрядження, звітів про використання коштів на відрядження, посвідчень про відрядження з відповідними відмітками прибуття в пункти призначення та вибуття з них, страхових полісів, які, на думку колегії суддів, підтверджують реальність та необхідність авіаперельотів працівників підприємства у зв'язку з виробничою необхідністю, оскільки витрати на придбання авіаквитків працівників позивача безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а саме: як видно з наказів та посвідчень про відрядження, такі квитки придбавались з метою участі працівників позивача в тренінгах, семінарах, а також здійснення поїздок з метою подання відповідної звітності. Вказані поїздки здійснювались працівниками позивача до м. Прага на підприємство «Арно Чехія» («Azelis Czech Republik»), м. Брюсель на підприємство «Азеліс Бенелюкс», м. Париж на підприємство «Азеліс Франсе», м. Ранкорн на підприємство «Azelis UK», м. Варшава на підприємство «Азеліс Полска».

Факти авіаперельотів підтверджуються документами, наявними в матеріалах справи: наказами про відрядження, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, посвідченнями про відрядження, документами, що підтверджують проживання у готелях, авіаквитками, посадковими талонами.

За таких обставин, витрати, понесені на придбання послуг авіаперельотів (авіаквитків), оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують фактичне виконання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) та доводять їх використання підприємством у власній господарській діяльності, що давало позивачу підстави для включення вартості даних послуг до складу витрат.

Враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивачем надано суду документальне підтвердження факту необхідності авіаперельоту у ті країни, в які придбані квитки.

Крім того, ТОВ «Азеліс Україна» нараховано податок на додану вартість на митну вартість відповідно до вантажно-митних декларацій, який було сплачено на митниці та відображено в складі податкового кредиту в рядку 12.4 «Обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам» декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до матеріалів справи, не встановлено відхилення вартісних показників між вартістю товару за 1 одиницю товару, зазначеного у видаткових накладних на відвантаження товару, виданих покупцям та кількістю товару, зазначеного у виданих податкових накладних, які складають податкові зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Азеліс Україна».

Відповідно до матеріалів справи, Додаток № 9 до акту податкової перевірки, на якому ґрунтуються висновки відповідача про реалізацію товарів нижче митної вартості, не містить обґрунтування розрахунків, а також відомостей стосовно того, з яких джерел взяті дані наведені в таблиці та яким чином відповідач розраховував відповідні відхилення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що твердження податкового органу щодо заниження ТОВ «Азеліс Україна» податку на додану вартість є хибним.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів погоджується з наступними висновками судів.

Відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.9 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами встановлено, що ТОВ «Азеліс Україна» було перераховано за авіаквитки за працівників виробничого призначення у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року суму 110246,40 грн., в період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року суму 113143,40 грн., у період з 1 грудня по 31 грудня 2012 року суму 136067,59 грн.

Оскільки в матеріалах справи наявне документальне підтвердження факту необхідності авіаперельоту у ті країни, в які придбані квитки, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що ТОВ «Азеліс Україна» не було занижено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 58903,00 грн.

Щодо висновків податкового про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог пункту 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР, колегія суддів погоджується з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 13.2 Закону № 334/94-ВР встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Судами встановлено, що 29 листопада 2005 року між ТОВ «Арно Україна» (Позичальник) та нерезидентом Фірмою «Azelis Frаnce Sas» (Позикодавець) укладено договір позики №Б/н.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що ТОВ «Азеліс Україна» під час погашення позики було сплачено податок, який утримується на користь бюджету при виплаті доходів нерезиденту («Azelis Frаnce Sas» у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 77487,53 грн. (в тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 28364,78 грн. (15% податку від загальної суми винагороди 189098,53 грн.) та за 1 квартал 2012 року на загальну суму 49122,75 грн. ( 15% податку від загальної суми 327485,01 грн.).

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в цій частині є протиправними.

Колегія суддів погоджується також з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункт 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Судами встановлено, що 05 січня 2012 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір-доручення № 01/12/13 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, згідно умов якого Довіритель (ТОВ «Азеліс Україна») доручає, а Повірений (ФОП ОСОБА_3) зобов'язується за рахунок Довірителя організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і закордонних країн.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні виписано: акти виконання (надання) транспортно-експедиційних послуг та банківські виписки.

Таким чином, в матеріалах справи наявне документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні.

Судами також встановлено, що між ТОВ «Азеліс Україна» та «HR Consulting», в особі ФОП ОСОБА_4, 26 січня 2012 року укладено договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу № 26/0112, згідно умов якого, ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) зобов'язується здійснювати за заявкою Замовника (ТОВ «Азеліс Україна») послуги з надання Замовникові працівників для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних із виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг з пошуку та підбору персоналу виписано: акти здачі-приймання виконаних робіт, банківські виписки, накази про призначення на роботу, платіжні доручення та інші первинні документи.

Також встановлено, що посадовими особами податкового органу при складанні додатку № 5 до акту перевірки допущено помилку, а саме: внесення до реєстру отриманих актів від агентства «HR Consulting» не існуючі акти ( від 2 серпня 2010 року № УСО-000551 на суму 1600,00 грн., від 10 листопада 2010 року № УСО-000787 на суму 48000,00 грн., від 20 січня 2011 року на суму 24000,00 грн., від 3 липня 2012 року № УСО-000581 на суму 8302,59 грн., від 8 липня 2012 року № УСО-000642, від 30 вересня 2012 року № УСО-000861 на суму 7036,95 грн., від 3 вересня 2012 року № УСО-000781 на суму 73210,00 грн., від 31 жовтня 2012 року № УСО-000892 на суму 7232,95 грн., від 30 листопада 2012 року № УСО-001037 на суму 1760,74 грн. та від 31 грудня 2012 року № УСО-008890 на суму 1622,17 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що податковим органом при складанні додатку № 5 до акту перевірки протиправно збільшені грошові зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на прибуток підприємств на 181067,99 грн.

01.04.2008 року між ТОВ «Азеліс Україна» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг № 4, згідно умов якого Замовник (ТОВ «Азеліс Україна») доручає, а Виконавець (ФОП ОСОБА_5) зобов'язується надати послуги з практичної допомоги в наборі, друкуванні та копіюванні ВМД.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг виписано: акти виконання робіт та банківські виписки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що надані документи оформлені у відповідності до вимог пункту 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, товарно-транспортні накладні CMR дають змогу встановити факт виконання ФОП ОСОБА_5 зобов'язань за господарським договором.

29 червня 2011 року між ТОВ «Азеліс Україна» та ТОВ «Агростройперспектива» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на території України № 290601, згідно умов якого ТОВ «Азеліс Україна» (Замовник) доручає, а ТОВ «Агростройперспектива» (Експедитор) зобов'язується за рахунок Замовника надати транспортно-експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування виписано: акти виконаних робіт, копії договорів, банківські виписки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні CMR.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт виконання умов договорів від 29 червня 2011 року № 290601, від 26 січня 2012 року № 26/0112, від 1 квітня 2008 року № 4 та від 5 січня 2012 року № 01/12/13.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року по справі № 810/4974/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписПриходько І.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 06.11.2015 р.